Постанова

від 09.09.2019 по справі 296/6519/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/6519/19 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю. І.

Категорія 61 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Талько О.Б., Миніч Т.І.

за участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/6519/19 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2019 року, яка постановлена суддею Драчем Ю.І. у м.Житомирі

встановив:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання йому в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 1825283200:06:000:0144 площею 12,8946 га, розташовану на території Ружинського району Житомирської області терміном на 49 років для сінокосіння та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області передати йому земельну ділянку для сінокосіння терміном на 49 років за кадастровим номером 1825283200:06:000:0144 , площею 12,8946 га, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у серпні 2018 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки терміном на 49 років з кадастровим номером 1825283200:06:000:0144 , яка розташована на території Ружинського району Житомирської області. Разом з тим, відповідач відмовив йому в передачі даної земельної ділянки в оренду через відсутність у Відділі Держгеокадастру у Житомирській області проекту землеустрою, а також через те, що спірна ділянка включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які буде виставлено на земельні торги.

Ухвалою Корольовського районного суду Житомирської області від 16 липня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти рішення згідно законодавства. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що справа відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив апеляційну скаргу позивача відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, оскільки суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі, правильно застосував матеріальний та процесуальний закон, а тому дійшов обґрунтованого висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Позивач ОСОБА_1 - з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від представника відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. З урахуванням положень ч.2 ст. 247, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки виник з оскарження дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень, як органу, який виконував розпорядчі функції щодо передачі в оренду земельної ділянки. У зв`язку з чим, відмовив у відкритті провадження у справі, роз`яснивши позивачу право на звернення до суду із вказаним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами ч.1 ст. 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Згідно ч.1 ст. 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

За змістом положень ч.1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області згідно положень ч.4 ст. 122 ЗК України є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Із матеріалів справи вбачається, що у серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про передачу йому в оренду земельної ділянки терміном на 49 років з кадастровим номером 1825283200:06:000:0144 , яка розташована на території Ружинського району Житомирської області.

10 вересня 2018 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом відмовило ОСОБА_1 в задоволенні заяви.

При визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки сільськогосподарського призначення в оренду, який не було реалізовано внаслідок відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області у зв`язку з порушенням порядку оформлення права оренди. Наявність існуючого речового права позивача на земельну ділянку за кадастровим номером 1825283200:06:000:0144 , площею 12,8946 га, не встановлено. Тобто, між учасниками справи речові, приватноправові відносини не виникли.

Таким чином, встановивши, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про відмову у відкритті провадження у справі, роз`яснивши позивачу право на звернення до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: