Ухвала

від 03.09.2019 по справі 761/21645/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/81/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110230001223 від 02 вересня 2016 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України та накладено арешт на земельні ділянки, із позбавленням власників та користувача - ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ 39633783) права на відчуження та розпорядження, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером № 3223186200:05:001:0060, площею 3,4612 га, яка передана у приватну власність ОСОБА_6 та в оренду ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ 39633783).

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її необґрунтованість та невмотивованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що основою для отримання земельної ділянки є Проект приватизації земель ПАТ «Обухівське», розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, затверджений Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08.12.2015. Вказує, що Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08.12.2015 оскаржувалося у судовому порядку, проте рішенням господарського суду Київської області від 04.03.2016 залишено без змін, а ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2018 закрито провадження у справі, у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства у позові ПАТ «Обухівське».

Також адвокат вказує, що слідчим суддею не доведено правову підставу для арешту земельних ділянок, можливість їх використання як доказу, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту для третіх осіб, які не мають відношення до даного кримінального провадження. Зазначає, що слідчим суддею застосовано захід забезпечення кримінального провадження не передбачений кримінальним процесуальним законом.

У підсумку апелянт звертає увагу суду на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. В обґрунтування причин пропуску строку апелянт вказує, що ухвала постановлена без виклику у судове засідання власника майна та його представника, зі змістом ухвали слідчого судді апелянт ознайомився 27 вересня 2018 року за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судове засідання по розгляду згаданої апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 17 годину 00 хвилин 03.09.2019 року, про що 19.07.2019 надіслано повідомлення учасникам провадження (а.с. 183-184, 185-186, 187).

Також власник майна та його представник, будучи належно повідомленими, не прибули у судові засідання призначені на 11.03.2019, 04.04.2009, 13.05.2019, 13.06.2019, 18.07.2019.

Проте в судове засідання учасники провадження не прибули, про причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку із чим, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у їх відсутність.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участіу судовому засіданні не приймали, зі змістом ухвали слідчого судді ознайомилися 27 вересня 2018 року за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущено з поважних причин.

Що стосується апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12016110230001223, відомості про яке 02.09.2016 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.

11.06.2018 слідчий СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_9 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12016110230001223, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 вересня 2016 року, на земельні ділянки, із позбавленням власників та користувача - ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ 39633783) права на відчуження та розпорядження, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером № 3223186200:05:001:0060, площею 3,4612 га, яка передана у приватну власність ОСОБА_6 та в оренду ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ 39633783), яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 рокузадоволено частково.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання автора апеляційної скарги на те, що розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08.12.2015 оскаржувалося у судовому порядку, проте рішенням господарського суду Київської області від 04.03.2016 залишено без змін, а ухвалою господарського суду Київської області від 25.09.2018 закрито провадження у справі, у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства у позові ПАТ «Обухівське», не тягнуть за собою скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, оскільки обставини, на які посилається апелянт, не є предметом розгляду у даному судовому засіданні.

Твердження апелянта про недоведеність можливості використання арештованої земельної ділянки як доказу, слід визнати непереконливими, оскільки згідно доданих до клопотання матеріалів, а саме постанови про визнання земельних ділянок речовими доказами від 08.06.2018, майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовими доказами, з посиланням на те, що вони були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом (а.с.1-49 т. 2).

Посилання апелянта на відсутність правової підстави для накладення арешту на майно є непереконливими, оскільки такі твердження спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення, відповідно до якого, метою накладення арешту на земельну ділянку є забезпечення збереження речових доказів.

Посилання апелянта на неврахування слідчим суддею наслідків арешту майна для третіх осіб, не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що слідчим суддею застосовано захід забезпечення кримінального провадження не передбачений кримінальним процесуальним законом, не заслуговують на увагу, з урахуванням вимог п. 7 ч. 1 ст. 131 КПК України.

Посилання апелянта на те, що основою для отримання земельної ділянки є Проект приватизації земель ПАТ «Обухівське», розташованих в адміністративних межах Обухівської міської, Нещерівської та Першотравенської сільських рад Обухівського району Київської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, затверджений Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 365 від 08.12.2015, не спростовують висновок слідчого судді про наявність правових підстав для накладення арешту на майно, зазначене у клопотанні слідчого.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідності ухвали слідчого судді вимогам ст. 370 КПК України, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 , адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2018 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 та накладено арешт на земельні ділянки, із позбавленням власників та користувача - ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ 39633783) права на відчуження та розпорядження, зокрема на земельну ділянку з кадастровим номером № 3223186200:05:001:0060, площею 3,4612 га, яка передана у приватну власність ОСОБА_6 та в оренду ТОВ «Роза-Л» (код ЄДРПОУ 39633783), залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4