Постанова

від 28.08.2019 по справі 136/562/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 136/562/18

провадження № 61-12066св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Прилуцьке ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке на рішення Липовецького районного суду Вінницької області,

у складі судді Стадника С. І., від 11 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Сала Т. Б.,

Шемети Т. М., від 16 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке (далі - ТОВ Прилуцьке ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 17 січня

2006 року вона є власником земельної ділянки, загальною площею 3,0490 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області (кадастровий номер НОМЕР_2 ).

У травні 2017 року вона отримала матеріали реєстраційної справи, з яких їй стало відомо про існування договору оренди землі від 01 квітня 2014 року, нібито укладеного між нею та відповідачем строком на 5 років, предметом якого є зазначена земельна ділянка.

Однак, такого договору оренди землі вона не підписувала та не передавала земельну ділянку в оренду відповідачу, а також не надавала іншим особам повноважень на підписання договору, що свідчить про відсутність її волевиявлення на укладання договору.

У зв`язку з наведеним, позивач просила визнати недійсним договір

від 01 квітня 2014 року оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3, 0490 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 01 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке про передачу в оренду земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею

3,0490 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ), яка розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що договір оренди є недійсним у зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на його укладання, оскільки вона договору оренди не підписувала.

Отримання позивачем коштів від ТОВ Прилуцьке за використання належного їй земельного паю не може свідчити про схвалення нею вказаного договору, оскільки предметом договору є земельна ділянка з визначеними на місцевості межами, а не земельна частка (пай).

Суд не встановив підстав для застосування строку позовної давності.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Прилуцьке залишено без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року - без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ТОВ Прилуцьке , суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши також, що з позовом до суду ОСОБА_1 звернулася в межах строку позовної давності, оскільки дізналася про існування спірного договору оренди землі у травні 2017 року після отримання матеріалів реєстраційної справи.

Встановлюючи відсутність підпису ОСОБА_1 на спірному договорі оренди землі, апеляційний суд врахував висновок експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз

№ 2678/2679/19-21 від 25 квітня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2019 року ТОВ Прилуцьке подало касаційну скаргу на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 136/562/18 та витребувано її матеріали з Липовецького районного суду Вінницької області. Зупинено дію рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року у справі

№ 321/1287/18 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

У липні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ТОВ Прилуцьке - адвокат

Семибратова Т. О. , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ Прилуцьке мотивована тим, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно не з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дійшли помилкових висновків, які не підтверджені належними доказами.

Позивач не мала об`єктивних перешкод довідатися про наявність договору оренди земельної ділянки з часу його укладення. Як власник земельної ділянки могла і повинна була довідатися про порушення своїх прав, оскільки частина перша статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав.

Твердження позивача про те, що вона дізналася про існування оспорюваного договору лише в травні 2017 року не підтверджено належними та допустимими доказами, а отже ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності при зверненні до суду із розглядуваним позовом, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Висновок експерта № 056/18 від 07 листопада 2018 року ТОВ Експертно-юридична фірма Соломон за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи є недопустимим доказом недійсності оспорюваного правочину, оскільки така експертиза відноситься до категорії криміналістичних експертиз і повинна бути проведена в державній спеціалізованій експертній установі.

Крім того позивачем не доведено факту порушення її прав ТОВ Прилуцьке .

Відзив на касаційну скаргу учасниками справи не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 17 січня 2006 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,0490 га, що розташована на території Новоприлуцької сільської ради Липовецького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На підставі договору оренди землі від 01 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Прилуцьке , 26 вересня 2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право користування ТОВ Прилуцьке зазначеною земельною ділянкою, строк оренди - 5 років.

Апеляційний суд встановив, що згідно висновку експертів Вінницького відділення КНДІСЕ № 2678/2679/19-21 від 25 квітня 2019 року підпис на договорі оренди землі від 01 квітня 2014 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ Прилуцьке не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, якщо особа, права якої порушено, вважала, що правовідносини виникли з інших підстав.

Така позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі 6-48цс15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року в справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) не знайшла підстав для відступу від такої правової позиції.

Судами встановлено, що позивачу стало відомо про існування оспорюваного договору оренди земельної ділянки у травні 2017 року після отримання від

ТОВ Прилуцьке матеріалів реєстраційної справи.

Оскільки за встановлених судами фактичних обставин ОСОБА_1 до травня 2017 року не знала і не могла знати по існування письмового договору оренди земельної ділянки, тому саме факт такої обізнаності є початком перебігу строку позовної давності.

Із позовом до суду ОСОБА_2 звернулась у квітні 2018 року.

Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, тобто про укладення договору від її імені.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачу було відомо про існування оспорюваного договору, оскільки позивач отримувала орендну плату за користування землею, суди попередніх інстанції обґрунтовано визнали такими, що не свідчать про пропуск позовної давності. При цьому вказані обставини не спростовують факт відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_1 на укладання оспорюваного договору на умовах, що в ньому викладені, оскільки безспірно доведено, що підпис у договорі від її імені виконаний не нею, а іншою особою.

Оскільки підставами позову ОСОБА_1 було непідписання спірного договору оренди землі, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, для правильного вирішення вказаної справи, зокрема у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, тобто про факт укладення з відповідачем письмового договору оренди землі на тих умовах, що зазначені у цьому договорі.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що правовідносини за договором оренди земельної ділянки між сторонами у встановленому законом порядку не виникли, а перебіг строку позовної давності почався з часу, коли позивачу стало відомо про існування такого договору, тобто з травня 2017 року.

Аналогічні висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах при вирішенні питання щодо строку позовної давності викладені в постановах Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі

№ 136/273/18 (провадження № 61-1879св19), від 26 червня 2019 року у справі № 136/561/18 (провадження № 61-9439св19), від 01 липня 2019 року у справі № 136/215/18 (провадження № 61-7199св19), від 01 липня 2019 року у справі № 136/37/18 (провадження № 61-6073ск19) та від 03 липня 2019 року у справі № 136/277/18 (провадження № 61-7199св19).

Доводи касаційної скарги про те, що експертний висновок ТОВ Експертно-юридична фірма Соломон № 056/18 від 07 листопада 2018 року є неналежним доказом, висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог не спростовують, оскільки, перевіряючи аналогічні доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що відсутність підпису ОСОБА_1 на оспорюваному договорі оренди землі підтверджена також і висновком експертів Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2678/2679/19-21 від 25 квітня

2019 року.

Отже, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області

від 11 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 16 травня 2019 року - без змін.

Щодо поновлення дії судових рішень

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року було зупинено дію рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня 2019 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 16 травня 2019 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки рішення судів попередніх інстанцій залишені без змін, касаційний суд поновлює їх дію.

Щодо розподілу судових витрат

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцьке залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 11 січня

2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 травня

2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Липовецького районного суду Вінницької області

від 11 січня 2019 року та постанови Вінницького апеляційного суду

від 16 травня 2019 року у справі № 136/562/18.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта