Рішення

від 10.09.2019 по справі 904/2965/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019м. ДніпроСправа № 904/2965/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МСК", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 71 565 грн. 57 коп. за договором поставки від 02.11.2017 № 17275

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МСК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заборгованість у розмірі 71 565 грн. 57 коп., з яких: 56 844 грн. 09 коп. - основний борг, 8 855 грн. 19 коп. - інфляційні втрати, 2 390 грн. 97 коп. - пеня, 3 475 грн. 32 коп. - штраф, відповідно до умов договору поставки від 02.11.2017 № 17275.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої розпочато за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

Згідно із поштовим повідомленням № 4930009133994 ухвала господарського суду про відкриття провадження у справі від 17.07.2019 отримана відповідачем 23.07.2019.

07.08.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що 05.08.2019 на його електронну пошту від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він погоджується з існуванням боргу за поставлений товар у розмірі 56 844 грн. 09 коп. та не заперечує проти нарахування 2 390 грн. 97 коп. - пені, 3 475 грн. 32 коп. - штрафу, але просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних у розмірі 8 855 грн. 19 коп. В обґрунтування цих заперечень відповідач посилається на п. 13.4. договору, в якому вказано, що інфляційні не нараховуються на прострочені грошові зобов`язання. Однак позивач зазначає, що нарахування інфляційних прямо передбачене ст. 625 ЦК України, які, на відміну від процентів річних, не можуть бути змінені договором.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2017 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МСК" (постачальник) укладено договір поставки № 17275 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у Специфікації (Додаток №1), що є невід»ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах договору.

За п. 1.2. договору найменування товару - підшипники ГМР.

Згідно з п. 1.3. договору умови поставки: поставка товару здійснюється на умовах СРТ відповідно до "Інкотермс-2010" за адресою замовника (вул. Ак. Белелюбського, 7) за рахунок та транспортом постачальника.

Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору (п. 1.4. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що кількість та асортимент товару зазначається у Специфікації (Додаток №1), яка є невід»ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1. договору поставка товару здійснюється впродовж 5 днів з моменту узгодження поставки сторонами. Кількість та асортимент товару у кожній партії визначається в заявці замовника.

Згідно з п. 5.2. договору передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов»язується надати замовнику один екземпляр товарно-транспортної накладної. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на товар.

Замовник сплачує за товар за цінами, вказаними у Специфікації (п. 6.1. договору).

Пунктом 6.2. договору передбачено, що загальна сума за цим договором складає 142 280 грн. 80 коп., крім того ПДВ 20% - 28 456 грн. 16 коп., усього 170 736 грн. 96 коп.

За п. 7.1. договору розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний у договорі, в національній валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку . Допускається попередня оплата очікуваної поставки товару.

У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов»язання за цим договором у повному обсязі, подальша оплата за договором першочергово зараховується постачальником як виконання основних грошових зобов»язань (п. 7.2. договору).

Згідно з п. 10.3. договору у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 3% від несплаченої суми.

За п. 13.4. договору сторони домовились, що прострочені замовником грошові зобов»язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017 в частині поставок товару, а в частині оплати - до її повного виконання (п. 14.1. договору).

Пунктом 14.2. договору передбачено, що дія договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році.

Згідно зі Специфікацією № 1 сторони погодили поставку товару - підшипники на загальну суму 170 736 грн. 96 коп.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 115 844 грн. 09 коп ., що підтверджується підписаними сторонами накладними:

- № 1343 від 03.11.2017 на суму 98 735 грн. 04 коп. (а.с. 23);

- № 1355 від 08.11.2017 на суму 12 909 грн. 05 коп. (а.с. 27);

- № 111 від 13.02.2018 на суму 4 200 грн. 00 коп. (а.с. 31) та товарно-транспортними накладними:

- № 1343 від 03.11.2017 на суму 98 735 грн. 04 коп. (а.с. 24);

- № 1355 від 08.11.2017 на суму 12 909 грн. 05 коп. (а.с. 28);

- № 111 від 13.02.2018 на суму 4 200 грн. 00 коп. (а.с. 32).

Господарський суд зазначає, що вказані вище накладні підписані сторонами без жодних зауважень чи заперечень.

Одночасно з поставкою вищевказаного товару позивач передав відповідачу рахунки на оплату, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача, яка приймала товар (а.с. 25, 26, 29, 30, 33, 34).

Враховуючи умови п. 7.1. договору, відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар:

- за накладною № 1343 від 03.11.2017 у строк до 31.01.2018 включно;

- за накладною № 1355 від 08.11.2017 у строк до 05.02.2018 включно;

- за накладною № 111 від 13.02.2018 у строк до 16.05.2018 включно.

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав частково, здійснивши оплату накладної № 1343 від 03.11.2017: 10.07.2018 на суму 12 500 грн. 00 коп., 19.07.2018 на суму 16 500 грн. 00 коп., 10.10.2018 на суму 15 000 грн. 00 коп., 19.10.2018 на суму 15 000 грн. 00 коп., всього на 59 000 грн. 00 коп. (а.с. 35-38), у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за цією накладною у розмірі 39 735 грн. 04 коп. Накладні № 1355 від 08.11.2017 та № 111 від 13.02.2018 не оплачені. Загальний розмір заборгованості за накладними складає 56 844 грн. 09 коп.

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

На підставі п. 10.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 390 грн. 97 коп. за загальний період з 09.07.2018 по 08.07.2019, а також штраф у розмірі 3 475 грн. 32 коп.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8 855 грн. 19 коп. за загальний період з лютого 2018 по травень 2019.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар за накладними № 1343 від 03.11.2017, № 1355 від 08.11.2017, № 111 від 13.02.2018 становить 56 844 грн. 09 коп.

З урахуванням положень п. 7.1. договору, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Враховуючи викладене, заборгованість за поставлений товар у розмірі 56 844 грн. 09 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 10.3. договору у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 3% від несплаченої суми.

Відповідно до п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (далі - Постанова №14) умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, оскільки договором поставки від 02.11.2017 № 17275 не встановлено інший строк, за який нараховується пеня, застосуванню підлягає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 1.9. Постанови №14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Суд наголошує, що період, протягом якого має нараховуватись пеня за накладною № 1343 від 03.11.2017, становить з 01.02.2018 по 01.08.2018, за накладною № 1355 від 08.11.2017 - з 06.02.2018 по 06.08.2018, за накладною № 111 від 13.02.2018 - з 17.05.2018 по 14.11.2018.

Однак позивач нараховує пеню наростаючим способом на заборгованість за трьома накладними одразу, не врахувавши при цьому положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно перерахунку суду пеня за загальний період з 09.07.2018 по 14.11.2018 складає 257 грн. 71 коп. та підлягає стягненню з відповідача. Пеня нарахована на підставі 0,01%, розмір якої менше розміру пені, обчисленої на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу порушень чинного законодавства та умов договору судом не встановлено, у зв»язку з чим штраф у розмірі 3 475 грн. 32 коп. підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у пункті 13.4. договору домовились, що прострочені замовником грошові зобов»язання, передбачені договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та 3% річних.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України та за своєю правовою природою він є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Перевіривши розрахунок інфляційних, господарський суд встановив, що він здійснений правильно, у зв`язку з чим інфляційні втрати у розмірі 8 855 грн. 19 коп. підлягають до стягнення з відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 56 844 грн. 09 коп. - основного боргу, 257 грн. 71 коп. - пені, 3 475 грн. 32 коп. - штрафу, 8 855 грн. 19 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МСК" (49044, м. Дніпро, вул. Виконкомівська, 15, код ЄДРПОУ 31313261) 56 844 грн. 09 коп. (п»ятдесят шість тисяч вісімсот сорок чотири грн. 09 коп.) основного боргу, 257 грн. 71 коп. (двісті п»ятдесят сім грн. 71 коп.) пені, 3 475 грн. 32 коп. (три тисячі чотириста сімдесят п»ять грн. 32 коп.) штрафу, 8 855 грн. 19 коп. (вісім тисяч вісімсот п»ятдесят п»ять грн. 19 коп.) інфляційних втрат та 1 863 грн. 74 коп. (одна тисяча вісімсот шістдесят три грн. 74 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 10.09.2019

Суддя І.А. Рудь