Рішення

від 05.09.2019 по справі 906/637/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/637/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.,

секретаря судового засідання Василенко М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Новак Н. Ю. (адвокат, ордер КВ №770652 від 20.06.2019);

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі за правилами загального позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телехаус-Київ міжнародний туризм" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД (м. Житомир)

про стягнення 84561,12 грн

Процесуальні дії у справі та стислий виклад позицій сторін.

ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" звернулося з позовом до суду про стягнення з ТОВ "ЯнЕір" ЛТД заборгованості за агентським договором №14/088-ВSР/YЕ від 04.02.2014 у сумі 84561,12 грн, з яких: 65258,75 грн основний борг, 7198,59 грн інфляційні втрати, 1847,75 грн 3% річних, 10256,03 грн штрафні санкції за користування чужими коштами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ "ЯнЕір" ЛТД не здійснив повернення вартості авіаквитків за ненадані послуги з авіаперевезення, посилаючись на Правила повітряних перевезень пасажирів та багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №735 від 30.11.2012, а також на ст. ст. 530, 625 ЦК України та ст. ст. 231, 232 ГК України.

Ухвалою від 27.06.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

Ухвалою від 29.07.2019 підготовче засідання відкладено з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвалою від 20.08.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу по суті на 05.09.2019 о 12:00.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала, оскільки ТОВ "ЯнЕір" ЛТД не виконав обов`язку щодо повернення коштів за нездійснений рейс, сплативши лише 88000,00 грн, що стало підставою для звернення до суду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Відповідно до інформації з офіційного сайту "Укрпошта"- https://ukrposhta.ua/ vidslidkuvati-forma-poshuku - щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за номером 1000231048697 (штрихкодовий ідентифікатор) адресоване судом рекомендованим листом за адресою: м. Житомир, вул. Авіаторів, 9, вручене ТОВ "ЯнЕір" ЛТД 23.08.2019, а відправлення за номером 1000231048670 направлене рекомендованим листом за адресою: м. Київ вул. Стрийська, 6, вручено адресату 27.08.2019.

Згідно з ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У заяві від 20.08.2019 ТОВ "ЯнЕір" ЛТД повідомляло, що заперечує проти позовних вимог, оскільки позивач помилково вважає наявність між сторонами спірних правовідносин за вказаним у позові договором, пояснення з цього приводу будуть надані до суду (а.с. 85).

Однак представник відповідача пояснень не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

04.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД (перевізник / відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телехаус-Київ міжнародний туризм" (агент / позивач) укладено агентський договір №14/088-ВSР/УЕ (а.с. 25-35), за умовами якого перевізник доручає агенту здійснювати продаж послуг перевізника, а також просування послуг перевізника на території та відповідно до умов, визначених у договорі, а агент приймає таке доручення. Продаж послуг у сфері пасажирських авіаперевезень означає здійснення агентом усіх дій, необхідних для того, щоб пасажир одержав чинний договір перевезення або МСО, включаючи, але не обмежуючись, оформленням та видачею документа на перевезення чи МСО і одержанням відповідної оплати від пасажира (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1. договору, агент зобов`язаний здійснювати продаж послуг у сфері пасажирських авіаперевезень від імені перевізника на рейси, які виконуються перевізником, а також на рейси інших перевізників, з якими у перевізника існують відповідні угоди через уповноважені офіси/відділення агента, список яких приводиться в додатку А до договору.

Як передбачено пунктом 4.1. договору перевізник зобов`язаний надати агенту право здійснювати продаж та просування послуг перевізника відповідно до умов, викладених у договорі.

Пунктом 7.1. договору визначено, що оскільки агент при продажу послуг перевізника діє від імені та інтересах перевізника, усі кошти отримані агентом в результаті такого продажу є власністю перевізника і повинні знаходиться у володінні агента, відповідно до чинного законодавства, поки не будуть належним чином передані перевізнику згідно з п. 7.3 договору та посібнику.

У пункті 7.3 договору визначено реквізити здійснення перерахунків перевізнику.

Платіжними дорученнями №11886 від 10.04.2018 та №11608 від 26.03.2018 ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" перерахувало кошти ТОВ "ЯнЕір" ЛТД як оплату за міжнародні перевезення у сумі 344342,90 грн (а.с. 36-37).

Згідно з рахунками на оплату міжнародних перевезень №571 від 10.04.2018 та №481 від 26.03.2018 агентом здійснювалося виконання міжнародного перевезення напрямком Київ - Батумі - Київ 15.06 - 17.06.2018 (а.с. 59-60).

Представник позивача зазначає, що рейс Батумі - Київ 17.06.2018 затримано більше ніж на 12 годин, тому пасажири до ранку 18.06.2018 вилетіли з м. Батумі до м. Києва приватним літаком, а оплачене ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" перевезення Батумі-Київ не використано з вини відповідача.

В матеріалах справи міститься копія заяви від 18.06.2018, яка, за твердженнями представника позивача направлялася засобами електронного зв`язку ТОВ "ЯнЕір" ЛТД, з проханням повернути кошти за зворотній переліт Київ - Батумі - Київ 15.06 - 17.06.2018 в розмірі тарифу і аеропортових зборів за 50 пасажирів (а.с.38).

03.08.2018 ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" направило перевізнику претензію про необхідність повернення коштів вартості авіаквитків (тариф + збори) за 50 осіб рейсу YE216/17JUN BATUMI - KYIV (Zhuliany) 2100 у сумі 153258,75 грн (а.с. 40-42).

ТОВ "ЯнЕір" ЛТД частково перерахувало кошти агенту у сумі 68000,00 грн, що підтверджується банківською випискою ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" від 19.09.2018 та 01.10.2018 з призначенням платежу "повернення коштів за квитки рейс Батумі-Київ згідно з листа 18.06.2018" (а.с.64, 67).

11.02.2019 ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" повторно направило претензію щодо погашення вартості квитків у сумі 85258,75 грн (а.с.43-47).

Перевізник сплатив на розрахунковий рахунок ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" 02.04.2019 кошти у розмірі 10000,00 грн та 06.05.2019 - 10000,00 грн (а.с. 71, 75).

Внаслідок невиконання ТОВ "ЯнЕір" ЛТД свого обов`язку щодо повернення коштів за нездійснений рейс, станом на момент звернення з позовом до суду у відповідача наявна заборгованість у сумі 65258,75 грн, яку ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" просить стягнути в позовній заяві, а також нарахування, здійснені відповідно до ст. 625 ЦК України та ст. ст. 231, 232 ГК України.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, наведених сторонами у справі, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі агентського договору №14/088-ВSР/УЕ від 04.02.2014.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання.

Відповідно до п.8.1. договору агент здійснює повернення коштів клієнтам за цілком чи частково невикористаними документами на перевезення відповідно до встановлених перевізником правил, тарифів, інструкцій, а також з оформленням розписки, чи іншого відповідного документу про одержання грошей клієнтом. Агент може здійснювати відшкодування вартості тільки по тих документах на перевезення, що були виписані ним самим.

Стаття 106 Повітряного кодексу України передбачає компенсацію пасажирам у разі затримки рейсу.

Якщо затримка рейсу перевищує п`ять годин, пасажирам має бути запропоновано обслуговування відповідно до частини другої статті 104 цього Кодексу (ч. 3 ст. 106 Повітряного кодексу України).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 104 Повітряного кодексу України крім виплати винагороди, авіаперевізник зобов`язаний запропонувати пасажиру на вибір відшкодування впродовж семи днів, яке має бути виплачено готівкою, електронним банківським переказом, банківськими дорученнями або банківськими чеками чи, за наявності засвідченої у письмовій формі згоди пасажира, у вигляді дорожніх чеків, повної вартості квитка за ціною, за якою його придбано, за невикористану частину квитка та за використану частину або частини квитка, якщо рейс більше не задовольняє потреби пасажира, а також за потреби забезпечити зворотний рейс у початковий пункт відправлення за першої можливості.

Аналогічні положення містяться в пункті 2 глави 4 Правил повітряних перевезень пасажирів та багажу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №735 від 30.11.2012 (втратив чинність на підставі Наказу Державної авіаційної служби № 1239 від 26.11.2018, однак чинний на момент виникнення спірних відносин).

Суд з`ясував, що ТОВ "ЯнЕір" ЛТД частково повернуло кошти, сплативши агенту 88000,00 грн, тому вимоги ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" про стягнення з перевізника 65258,75 грн (153258,75 - 88000,00) за ненадані послуги авіаперевезення суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ЦК України відсутнє визначення терміну "грошове зобов`язання".

У п. 1.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" зазначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п.1.1 постанови пленуму ВГС №14 грошовим, за змістом ст.ст.524, 533-535, 625 ЦК, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити кошти на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід уважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок останнього сплатити кошти на користь кредитора.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України через невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення грошових коштів за затриманий переліт агенту на підставі агентського договору №14/088-ВSР/YЕ від 04.02.2014.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" здійснив нарахування з 26.06.2018, відрахувавши 7 (сім) днів з моменту направлення заяви про повернення коштів електронною поштою від 18.06.2018.

Суд приймає до уваги вказаний аргумент, оскільки у банківських виписках про рух коштів ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" в призначенні платежу про сплату наявне посилання на лист від 18.06.2018.

Інфляційні витрати розраховані за період з липня 2018 року по травень 2019 року з суми 65258,75 грн та становлять 7198,59 грн.

Беручи до уваги вимоги статей 79, 86 ГПК України, господарський суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 3.1 постанова пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

У зв`язку з цим, суд здійснив перерахунок інфляційних за період липень 2018 року по травень 2019 року, за результатами якого сума інфляційних становить 6460,62 грн.

- липень 2018: 65258,75 грн (сума боргу, на яку здійснюється нарахування позивачем) х 99,3 % (індекс інфляції)/100 % - 65258,75 грн = дефляція;

- серпень 2018: 65258,75 х 100 % / 100 % - 65258,75 = 0;

- вересень 2018: 65258,75 х 101,9 % / 100 % - 65258,75 = 1239,92 грн;

- жовтень 2018: 65258,75 х 101,7 % / 100 % - 65258,75 = 1109,40 грн

- листопад 2018: 65258,75 х 101,4 % / 100 % - 65258,75 = 913,62 грн;

- грудень 2018: 65258,75 х 100,8 % / 100 % - 65258,75 = 522,07 грн;

- січень 2019: 65258,75 х 101 % / 100 % - 65258,75 = 652,59 грн;

- лютий 2019: 65258,75 х 100,5 % / 100 % - 65258,75 = 326,29 грн;

- березень 2019: 65258,75 х 100,9 % / 100 % - 65258,75 = 587,33 грн;

- квітень 2019: 65258,75 х 101 % / 100 % - 65258,75 = 652,59 грн;

- травень 2019: 65258,75 х 100,7 % / 100 % - 65258,75 = 456,81 грн.

В стягненні інфляційних витрат в розмірі 737,97 грн (7198,59 - 6460,62) необхідно відмовити.

Сплата трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з поданим розрахунком, 3 % річних нараховані у сумі 1847,75 грн.

За розрахунком суду розмір 3% річних, в межах періодів здійснених оплат, становить 2923,82 грн.

Враховуючи те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, правомірною до стягнення є 3 % річних в сумі 1847,75 грн, яка заявлена позивачем.

Також позивач нарахував відсотки за увесь час користування чужими коштами, застосовуючи положення ст. 231 та ст. 232 ГК України.

Як передбачено ч.6 ст.231 ГПК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГПК України).

Штрафні санкції за користування чужими грошовими коштами у розмірі облікової ставки НБУ нараховані з 26.06.2018 по 26.12.2018 у сумі 10256,03 грн.

Перевіривши розрахунок в межах заявлених періодів, розмір штрафних санкцій становить 11475,36 грн, однак суд може вийти за межі заявлених позовних вимог, тому задовольняє вимогу про стягнення штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами у розмірі 10256,03 грн.

Стаття 73 ГПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розподіл судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Судовий збір в розмірі 1921,00 грн покладається на відповідача.

Водночас позивач заявив вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 11228,06 грн.

Частинами 1, 2 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд зауважує, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок іншої сторони у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

На виконання п.9 ч.3 ст. 162 ГПК України представник ТОВ "Телехаус-Київ міжнародний туризм" здійснив попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактичних витрат позивача на послуги адвоката, тому на момент прийняття рішення витрати на професійну правничу допомогу за рахунок ТОВ "ЯнЕір" ЛТД не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД (юридична адреса: 10007, м. Житомир, вул. Авіаторів, 9; поштова адреса: 03062, вул. Стрийська,6, ідентифікаційний код 38267160)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телехаус-Київ міжнародний туризм" (03062, м. Київ, вул. Чистяківська, 30, ідентифікаційний код 30368739)

- 65258,75 грн заборгованості;

- 6460,62 грн інфляційних;

- 1847,75 грн 3% річних;

- 10256,03 грн штрафні санкції за користування чужими коштами;

- 1921,00 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.09.19

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1- в справу;

2,3- сторонам (рек. з пов)