Рішення

від 29.08.2019 по справі 910/5724/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.08.2019Справа № 910/5724/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аррівер Логістик", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" і товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком", а також третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця Мартинюка Вадима Вікторовича та фізичної особи ОСОБА_1 , про стягнення 1 988 618,29 грн.,

за участі представників:

позивача: Доманової І.Ф. за довіреністю від 28 березня 2019 року № 13/19;

відповідача: Матвійчука О.В. за ордером від 6 червня 2019 року серії КВ № 399993;

приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група": Гедз Ю.В. за довіреністю від 20 листопада 2018 року № 0118-214;

товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком": не з`явився;

фізичної особи-підприємця Мартинюка Вадима Вікторовича: не з`явився;

фізичної особи ОСОБА_1 : не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2019 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ОСТРА" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Аррівер Логістик" (далі - Товариство) про стягнення витрат, сплачених у якості страхового відшкодування, у розмірі 1 988 618,29 грн.

В обґрунтування своїх вимог Компанія посилалася на те, що в рамках укладеного 23 січня 2017 року між нею та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" генерального договору страхування вантажів № 23012017/Г між зазначеними юридичними особами було підписано поліси страхування від 17 квітня 2018 року № 010918212/1, від 17 квітня 2018 року № 010918215/1 та від 20 квітня 2018 року № 010918222/1 належного вказаній третій особі вантажу, що перевозиться автомобільним транспортом. Водночас 1 червня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" та Товариством було укладено договір транспортного експедирування № 01062017-20, на виконання умов якого відповідач організував перевезення вантажу згідно заявки від 13 квітня 2018 року № 119 з вартістю перевезення у розмірі 54 779,20 грн. 24 квітня 2018 року після прибуття вантажу до пункту призначення перед початком процедури його розвантаження було виявлено нестачу вантажу, у зв`язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком" звернулося до Компанії із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування в сумі 1 988 618,29 грн. Зважаючи на настання вказаного страхового випадку, Компанією, як страховиком за вищенаведеним договором та полісами, на користь страхувальника - товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком" було здійснено виплату страхового відшкодування у вищенаведеному розмірі. Оскільки згідно нормативних законодавчих приписів повну матеріальну відповідальність за нестачу вказаного товару несе експедитор - Товариство, а також зважаючи на фактичну сплату Компанією спричинених товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестком" збитків у сумі 1 988 618,29 грн., позивач, посилаючись на статті 614, 618, 932, 934, 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 175, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтю 27 Закону України "Про страхування", просив суд стягнути з Товариства 1 988 618,29 грн. витрат, сплачених в якості страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 травня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

20 травня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 8 травня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 травня 2019 року вищенаведену позовну заяву Компанії прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5724/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено до слухання в підготовчому судовому засіданні на 13 червня 2019 року.

10 червня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 7 червня 2019 року, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Компанії з огляду на те, що позивачем, на думку відповідача, у встановленому законом порядку не було доведено понесення ним, як страховиком, фактичних витрат, заявлених до стягнення з експедитора, оскільки Компанія отримала компенсацію понесених нею спірних витрат від перестраховика, з яким відповідач уклав відповідний договір перестрахування.

Ухвалою суду від 13 червня 2019 року підготовче судове засідання було відкладено на 4 липня 2019 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, було залучено фізичну особу-підприємця Мартинюка Вадима Вікторовича та фізичну особу ОСОБА_1 .

14 червня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь Компанії на відзив від 11 червня 2019 року № 112, в якій позивач зазначив, що правовідносини між страховиком та перестраховиком в частині перестрахування ризиків не впливають на обов`язок винної у завданні збитків особи (якою в даному випадку є Товариство) відшкодувати ці збитки.

Ухвалою суду від 4 липня 2019 року строк підготовчого провадження у справі № 910/5724/19 було продовжено на 30 днів - до 18 серпня 2019 року включно, а підготовче судове засідання відкладено на 1 серпня 2019 року. Також вказаною ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, було залучено приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" і товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком".

19 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли заперечення Товариства від 17 липня 2019 року, в яких останнє вказало, що отримання позивачем суми компенсації від перестраховика за договором перестрахування свідчить про відсутність фактичних витрат Компанії, а відтак і про відсутність права вимоги до відповідача, оскільки саме наявність фактичних витрат є визначальною підставою для переходу права вимоги в силу положень статті 27 Закону України "Про страхування".

18 липня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшли письмові пояснення приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" по суті спору, в яких останнє повідомило, що за умовам укладеного між ним та позивачем договору перестрахування від 1 березня 2018 року № 010318CARGO_OSTRA перестраховик має право на отримання частини грошових коштів, які надійшли по регресних позовах, пропорційно до частки виплаченого ним відшкодування по конкретному збитку. Наведені договірні положення підтверджують те, що лише після отримання позивачем спірного страхового відшкодування приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" має право на отримання 95 % частки отриманого Компанією страхового відшкодування.

Слід також зазначити, що 4 липня 2019 року від Товариства через загальний відділ канцелярії суду надійшла заява, в якій останнє просило суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.Ес.Ай.", в задоволенні якої було відмовлено в судовому засіданні 1 серпня 2019 року.

Ухвалою суду від 1 серпня 2019 року підготовче провадження у справі № 910/5724/19 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 29 серпня 2019 року.

У судовому засіданні 29 серпня 2019 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Компанії заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченнях. Крім того, останній вказав, що позивач необґрунтовано просив суд стягнути з відповідача спірну суму грошових коштів в порядку регресу, оскільки в даному випадку між сторонами не виникло регресних зобов`язань, а відбувся лише перехід до страховика права вимоги потерпілої особи на відшкодування збитків від особи, яка заподіяла шкоду. Також представник Товариства зазначив, що за умовами генерального договору страхування вантажів від 23 січня 2017 року № 23012017/Г та полісів страхування від 17 квітня 2018 року № 010918212/1, від 17 квітня 2018 року № 010918215/1 і від 20 квітня 2018 року № 010918222/1 втрата (крадіжка) вантажу не відноситься до страхових випадків, якими є пошкодження або повна загибель всього або частини вантажу, що, на його думку, свідчить про необґрунтованість вимог Компанії.

Представник приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" у даному судовому засіданні зазначив про наявність правових підстав для задоволення вимог Компанії.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком", фізична особа-підприємець Мартинюк Вадим Вікторовича та фізична особа ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень, проте явку своїх повноважних представників у призначене судове засідання не забезпечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" та Компанією було укладено генеральний договір страхування вантажів № 23012017/Г, за умовами якого позивач гарантує страхувальнику (або вигодонабувачу, вказаному в полісі (сертифікаті)) відшкодування збитків у відповідності з розділом 3 даного договору за умови оплати страхувальником встановленого страхового платежу страховику відповідно до передбачених цією угодою умов.

Вищезазначений генеральний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 2.1 цього правочину предметом страхування за даним договором є майнові інтереси, які не суперечать закону, пов`язані зі знищенням або пошкодженням застрахованого вантажу внаслідок настання страхового випадку.

Згідно з пунктом 2.2 вказаного договору застрахованим є вантаж: ІТ, цифрова, побутова техніка, мобільні телефони, споживча електроніка, посуд і т.д.; упаковка вантажу: картонні короби, контейнери; територія страхування/маршрути перевезень: з країн Європи в Україну/з КНР в Україну; засоби перевезення: морські судна лінійних міжнародних морських перевізників, автотранспорт; зберігання вантажу в період перевезення (проміжне): Польща, не більше 10 діб.

Відповідно до пункту 2.3 цієї угоди факт укладення договору страхування щодо конкретного вантажу між страхувальником та страховиком посвідчується страховим полісом (сертифікатом), виданим на підставі заяви страхувальника, складеної за встановленою формою. Відповідальність страховика починається з моменту закінчення завантаження партії застрахованого вантажу на транспортний засіб у пункті відправлення і закінчується в момент доставлення та розвантаження вантажу в пункті призначення за умови оплати страхувальником страхової премії на умовах даного договору.

Пунктом 2.4 цього правочину встановлено, що лімітом відповідальності страховика за даним договором є страхова сума, яка не може перевищувати 110 % від страхової вартості вантажу, і вказується у страховому полісі (сертифікаті).

У пункті 3.1.1 цієї угоди її сторони погодили, що страховик приймає на себе зобов`язання по відшкодуванню збитків, які виникли внаслідок, зокрема, пошкодження або повної загибелі всього або частини вантажу, що виникли з будь-якої причини, крім випадків, передбачених у пункті 3.2 цього договору.

За змістом пунктів 6.1-6.3 цього договору рішення про виплату страхового відшкодування приймається страховиком у 15-денний строк з моменту надання страхувальником усіх необхідних документів, які підтверджують настання страхового випадку. Страховик виплачує страхове відшкодування у 15-денний строк (за виключенням вихідних та святкових днів) після прийняття рішення про визнання збитку страховим випадком. Конкретний розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, встановлюється страховиком за погодженням зі страхувальником на основі документів, що підтверджують страховий випадок і розмір збитків, та не може перевищувати загального розміру страхової суми, встановленої страховим полісом (сертифікатом).

Даний договір вступає в силу з 24 січня 2017 року за умови підписання його обома сторонами та діє до 23 січня 2018 року (включно). У випадку, коли жодна із сторін не заявить про бажання розірвати договір, письмово попередивши іншу сторону за 30 днів до дати його розірвання, останній вважається пролонгованим на той же строк.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов наведеного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" було подано позивачу заяви на страхування вантажу від 17 квітня 2018 року № 2018-229 (1), від 17 квітня 2018 року № 2018-229 (2) та від 20 квітня 2018 року № 2018-229 (3), на підставі яких між вказаними юридичними особами укладено договори (поліси) страхування відповідно від 17 квітня 2018 року № 010918212/1, від 17 квітня 2018 року № 010918215/1 та від 20 квітня 2018 року № 010918222/1.

За умовами договору (полісу) від 17 квітня 2018 року № 010918212/1 товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" було застраховано вантаж, що перевозився за маршрутом: Контих (Бельгія) - Київ (Україна), з лімітом відповідальності у розмірі 37 307,67 грн. та періодом страхування - з 17 квітня 2018 року по 16 травня 2018 року, або до моменту кінцевої доставки вантажу та вивантаження в пункті призначення, який зазначено у полісі, у залежності від того, яка подія настане раніше.

Згідно з договором (полісом) від 17 квітня 2018 року № 010918215/1 товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" було застраховано вантаж, що перевозився за маршрутом: Мелселе (Бельгія) - Київ (Україна), з лімітом відповідальності у розмірі 535 969,80 грн. та періодом страхування - з 17 квітня 2018 року по 16 травня 2018 року, або до моменту кінцевої доставки вантажу та вивантаження в пункті призначення, який зазначено у полісі, у залежності від того, яка подія настане раніше.

Крім того, відповідно до умов договору (полісу) від 20 квітня 2018 року № 010918222/1 товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" було застраховано вантаж, що перевозився за маршрутом: Хелм (Польща) - Київ (Україна), з лімітом відповідальності у розмірі 1 812 568,09 грн. та періодом страхування - з 20 квітня 2018 року по 19 травня 2018 року, або до моменту кінцевої доставки вантажу та вивантаження в пункті призначення, який зазначено у полісі, у залежності від того, яка подія настане раніше.

Також з матеріалів справи вбачається, що 1 червня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" та Товариством було укладено договір транспортного експедирування № 01062017-20, за умовами якого відповідач зобов`язався за дорученням та за рахунок замовника виконати чи організувати, або забезпечити виконання транспортно-експедиторських послуг, що пов`язані з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу.

Наведений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до умов розділу 2 цієї угоди послуги надаються транспортним експедитором при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України.

Пунктом 4.2.8 наведеного договору передбачено, що Товариство зобов`язане забезпечити збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до видачі вантажоодержувачу.

За змістом пункту 5.2 цього правочину транспортний експедитор несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу (у тому числі внаслідок протиправних дій третіх осіб) або його ушкодження, що відбулись у проміжку часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а також за запізнення доставки.

Розділом 9 вказаного договору встановлено, що останній вступає в силу з дати підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 1 червня 2018 року, а в частині обов`язків, які лишаються невиконаними сторонами на дату закінчення строку дії договору, - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

Судом встановлено, що на виконання умов вищенаведеного договору відповідач згідно підписаної між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" заявки від 13 квітня 2018 року № 119 зобов`язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом: Контих (Бельгія) - Київ (Україна).

Факт здійснення відповідачем вказаного перевезення, до виконання якого Товариством відповідно до договору про надання транспортних послуг від 13 квітня 2017 року № АР1304 було залучено фізичну особу-підприємця Мартинюка Вадима Вікторовича та найманого останнім водія - ОСОБА_1 , підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, копіями накладних CMR від 20 квітня 2018 року № 117534, від 20 квітня 2018 року № 117535 та від 20 квітня 2018 року № 117535/1.

У той же час 24 квітня 2018 року після прибуття вищезазначеного вантажу до пункту призначення уповноваженими представниками вантажоодержувача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком" було складено акти прийняття товарно-матеріальних цінностей № 139180351, № 139180355 та № 139180359 , якими було зафіксовано, що перед початком процедури розвантаження на складі одержувача було виявлено перерізаний трос кріплення тенту та нестачу вантажу. Слід зазначити, що наведені акти також були підписані водієм перевізника ОСОБА_1 без будь-яких зауважень чи заперечень.

У зв`язку з наведеним обставинами 27 квітня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестком" звернулося до Компанії із заявою про настання збитку, в якій просило, у разі визнання події страховою, виплатити страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 1 988 618,29 грн.

За результатами розгляду поданої товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" заяви та документів, що підтверджують факт настання страхової події, вказаний випадок був визнаний позивачем страховим, у зв`язку з чим на підставі актів про страховий випадок від 10 липня 2018 року № 187, від 10 липня 2018 року № 188 та від 10 липня 2018 року № 189 Компанією було прийнято рішення про виплату страхувальнику суми страхового відшкодування в загальному розмірі 1 988 618,29 грн.

Судом встановлено, що зазначене страхове відшкодування у вищенаведеній сумі було у повному обсязі виплачено позивачем на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком", що підтверджується наявними у матеріалах справи оригіналами відповідних платіжних доручень від 7 серпня 2018 року № 1729 на суму 1 900 000,00 грн. та від 9 серпня 2018 року № 1739 на суму 88 618,29 грн.

Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником; учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об`єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

За частиною 1 статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", частиною 1 статті 316 ГК України, частиною 1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, обраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

У силу вимог статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (частина 1 статті 934 ЦК України).

У статті 13 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування.

Приписами частини 4 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" врегульовано, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Статтею 306 ГК України унормовано, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1, 2 статті 307 ГК України та частинами 1-3 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Приписами частини 2 статті 308 ГК України унормовано, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до статті 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

За приписами частин 1, 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

З фактичних обставин справи та наведених норм чинного законодавства вбачається, що вантаж був переданий відповідачу для його перевезення, тобто з метою його подальшої доставки вантажоодержувачу. Отже, вантаж було надано в тимчасове володіння відповідача у справі, який зобов`язався забезпечити його збереження та вручення вантажоодержувачу. Товариство, прийнявши вантаж у пункті завантаження без будь-яких зауважень у товаротранспортних документах, у тому числі без зазначення недоліків, пов`язаних з порушенням умов завантаження продукції чи її кріплення, несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час його транспортування до моменту його видачі.

Як було зазначено вище, перевезення спірного вантажу було організовано відповідачем, як експедитором, із залученням до його виконання фізичної особи-підприємця Мартинюка Вадима Вікторовича (за договором про надання транспортних послуг від 13 квітня 2017 року № АР1304), а також водія - ОСОБА_1 .

Водночас 24 квітня 2018 року після прибуття вищезазначеного вантажу до пункту призначення уповноваженими представниками вантажоодержувача - товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком" було складено акти прийняття товарно-матеріальних цінностей № 139180351, № 139180355 та № 139180359 , якими було зафіксовано, що перед початком процедури розвантаження на складі одержувача було виявлено перерізаний трос кріплення тенту та нестачу вантажу.

Згідно зі статтею 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов`язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 ЦК України), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

За змістом вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених експедитором до виконання договору транспортного експедирування, несе саме експедитор - Товариство у тому ж порядку, як і за власні дії.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами генерального договору страхування вантажів від 23 січня 2017 року № 23012017/Г та договорів (полісів) страхування від 17 квітня 2018 року № 010918212/1, від 17 квітня 2018 року № 010918215/1 та від 20 квітня 2018 року № 010918222/1 позивач гарантував товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестком" (або вигодонабувачу, вказаному в полісі (сертифікаті)) відшкодування відповідних збитків за умови оплати страхувальником встановленого страхового платежу страховику відповідно до передбачених цими угодами умов.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування").

Частиною 1 статті 979 ЦК України та статтею 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За частиною 1 статті 980 ЦК України та статтею 4 Закону України "Про страхування" предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з частинами 1, 2 статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

У статті 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, юридична особа - страхувальник під час укладення із суб`єктом страхової діяльності (страховиком) договору страхування цивільної відповідальності, що може настати під час здійснення нею підприємницької діяльності, розраховує на добросовісність страховика у разі настання страхового випадку щодо виконання ним обов`язку з виплати на користь страхувальника або на користь третьої особи-потерпілого (вигодонабувача) страхового відшкодування, яке повністю (частково) покриє збитки (шкоду), завдані настанням страхового випадку.

Завдання майнової шкоди страхувальнику слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором майнового страхування, в якому кредитором є страхувальник, а боржником - страховик.

У силу вимог статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виплата страховиком страхувальнику страхового відшкодування є обов`язком страховика за договором (стаття 988 ЦК України). Така виплата не припиняє деліктного зобов`язання і не може вважатися відшкодуванням шкоди потерпілому в цьому зобов`язанні, оскільки страховик у правовідносинах добровільного майнового страхування не є боржником у деліктному зобов`язанні. Тобто заподіювач шкоди залишається зобов`язаним відшкодувати завдану ним шкоду незалежно від того, чи звертався до нього з відповідною вимогою сам потерпілий, чи страховик після виплати потерпілому відшкодування за договором майнового страхування.

Отже, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняється, відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. За загальним правилом перевізник відповідає за збереження вантажу після прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або його пошкодження сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, а саме сталися не з його вини (презумпція вини перевізника). Перевізник повинен довести свою невинність шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу в розмірі фактичної шкоди.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За пунктом 4 частини 1 статті 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до частини 1 статті 22, частини 1 статті 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Як зазначалося, вина перевізника презюмується, а розмір збитків та їх відшкодування потерпілій особі - вантажовідправнику підтверджено належними доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, актами прийняття товарно-матеріальних цінностей № 139180351, № 139180355 та № 139180359 , актами про страховий випадок від 10 липня 2018 року № 187, від 10 липня 2018 року № 188 та від 10 липня 2018 року № 189, а також платіжними дорученнями від 7 серпня 2018 року № 1729 на суму 1 900 000,00 грн. і від 9 серпня 2018 року № 1739 на суму 88 618,29 грн.

Зважаючи на виплату позивачем страхового відшкодування за договором майнового страхування, останній отримав право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого страхового відшкодування.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування, яка склала 1 988 618,29 грн., підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної суми перед позивачем чи товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком", суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є обґрунтованими.

Заперечуючи проти вимог Компанії, Товариство посилалося на те, що позивачем, на думку відповідача, у встановленому законом порядку не було доведено понесення ним, як страховиком, фактичних витрат, заявлених до стягнення з експедитора, зважаючи на отримання Компанією компенсації понесених нею спірних витрат від перестраховика - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", з яким відповідач уклав відповідний договір перестрахування.

З матеріалів справи вбачається, що 1 березня 2018 року між Компанією, перестраховим брокером "Willis, s.r.o" та приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" укладено договір перестрахування № 010318CARGO_OSTRA, за умовами якого останнє зобов`язалося при настанні обумовлених у цьому договорі страхових ризиків сплатити Компанії визначене у договорі перестрахування перестрахове відшкодування, а позивач, у свою чергу, - сплатити перестраховику перестрахову премію у розмірі, порядку та строки, передбачені цією угодою.

За змістом цього договору строк його дії - з 1 березня 2018 року по 28 лютого 2019 року, вид страхування - добровільне страхування майна; страхове покриття - ризики пошкодження або втрати всього або частини вантажу відповідно до генерального договору страхування вантажів від 23 січня 2017 року № 23012017/Г; розмір відповідальності перестраховика: 95 % від страхової суми за одним перевезенням чи за одним транспортним засобом в разі перевезення наземним транспортом.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про страхування" перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов`язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

За частиною 5 вказаної статті Закону страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищенаведеного договору перестрахування приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" згідно платіжного доручення від 6 серпня 2018 року № 41051 було перераховано на користь Компанії суму страхового відшкодування у розмірі 95 % від спірної страхової суми, що склала 1 889 187,38 грн.

Разом із тим, як зі змісту нормативних приписів чинного законодавства, так і з положень генерального договору страхування вантажів від 23 січня 2017 року № 23012017/Г та договору перестрахування від 1 березня 2018 року № 010318CARGO_OSTRA вбачається, що у даному випадку до перестраховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" у межах фактично здійснених ним витрат не переходить право вимоги, яке перестрахувальник, страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а укладення договору перестрахування не впливає на спірні правовідносини, що виникли між Компанією як страховиком та Товариством як особою, винною у завданні збитків.

Більше того, за умовами договору перестрахування від 1 березня 2018 року № 010318CARGO_OSTRA перестраховик має право лише на отримання частини коштів, що надійшли за регресними позовами, пропорційно частині виплаченого ним відшкодування по конкретному збитку.

Слід також зазначити, що норми статей 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", якими встановлено перехід до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, не містять винятків щодо неможливості переходу такого права вимоги в разі укладення страховиком відповідного договору перестрахування, а укладення такої угоди не може свідчити про наявність правових підстав для звільнення винної особи від обов`язку сплатити відповідну суму збитків на користь страховика.

Посилання представника відповідача у судових засіданнях на те, що позивачем не було понесено фактичних витрат з відшкодування завданих товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестком" збитків не беруться судом до уваги з огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів здійснення таких витрат - платіжних доручень від 7 серпня 2018 року № 1729 на суму 1 900 000,00 грн. та від 9 серпня 2018 року № 1739 на суму 88 618,29 грн. Водночас за умовами договору перестрахування від 1 березня 2018 року № 010318CARGO_OSTRA приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" має право на отримання 95 % від коштів, що отримані Компанією за її позовами.

Твердження представника Товариства про необґрунтованість вимог Компанії у зв`язку з тим, що за умовами генерального договору страхування вантажів від 23 січня 2017 року № 23012017/Г та полісів страхування від 17 квітня 2018 року № 010918212/1, від 17 квітня 2018 року № 010918215/1 і від 20 квітня 2018 року № 010918222/1 втрата (крадіжка) вантажу не відноситься до страхових випадків, якими є пошкодження або повна загибель всього або частини вантажу, оцінюються судом критично з огляду на таке.

Як було зазначено вище, за умовами укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" та Компанією генерального договору страхування вантажів від 23 січня 2017 року № 23012017/Г позивач гарантував страхувальнику (або вигодонабувачу, вказаному в полісі (сертифікаті)) відшкодування збитків у відповідності з розділом 3 даного договору за умови оплати страхувальником встановленого страхового платежу страховику відповідно до передбачених цією угодою умов.

У пункті 3.1.1 вказаної угоди її сторонами було погоджено перелік подій, які відносяться до страхових випадків, а в пункті 6.1 - порядок виплати страхового відшкодування.

На виконання вищенаведених договірних положень, а також умов полісів страхування від 17 квітня 2018 року № 010918212/1, від 17 квітня 2018 року № 010918215/1 і від 20 квітня 2018 року № 010918222/1 товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" було направлено на адресу Компанії відповідну заяву про настання збитку та виплату страхового відшкодування, яка була у встановленому порядку розглянута і задоволена позивачем; вищевказаний випадок був визнаний страховим, а страхувальнику виплачено суму страхового відшкодування в загальному розмірі 1 988 618,29 грн., що прийнята останнім без будь-яких заперечень.

Наведені обставини свідчать про повне та належне виконання позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестком" умов генерального договору страхування вантажів від 23 січня 2017 року № 23012017/Г та полісів страхування від 17 квітня 2018 року № 010918212/1, від 17 квітня 2018 року № 010918215/1 і від 20 квітня 2018 року № 010918222/1, а також погодження сторонами того, що крадіжка (фактичне вибуття з володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестком") спірного вантажу відноситься до страхових випадків за умовами укладених між даними суб`єктами правочинів.

У той же час Товариством не було надано суду жодних доказів на підтвердження того, що вантаж не загинув внаслідок визнаної Компанією страхової події - крадіжки.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність правових підстав для задоволення вимог Компанії у зв`язку з тим, що остання необґрунтовано просила суд стягнути з відповідача спірну суму грошових коштів в порядку регресу, з огляду на те, що у своїй позовній заяві Компанія посилалася саме на статтю 993 ЦК України та статтю 27 Закону України "Про страхування", які були покладені судом в основу даного рішення.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Відтак, з огляду на вищенаведені законодавчі приписи відповідачем не було у встановленому законом порядку доведено належними, достатніми і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти вимог позивача.

За таких обставин позов Компанії підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аррівер Логістик" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34; ідентифікаційний номер 39545336) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОСТРА" (65026, місто Одеса, вулиця Пушкінська, будинок 13; ідентифікаційний номер 14288111) 1 988 618 (один мільйон дев`ятсот вісімдесят вісім тисяч шістсот вісімнадцять) 29 грн. збитків та 29 829 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 9 вересня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко