Рішення

від 09.09.2019 по справі 910/8326/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2019Справа № 910/8326/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мас Енерджі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожня Будівельна Компанія "Сіві"

про стягнення 183 000,92 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мас Енерджі" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожня Будівельна Компанія "Сіві" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 183 000,92 грн., з яких заборгованість за Договором на постачання продукції № 01/10 від 01.10.2018 у розмірі 89 776, 39 грн., пеня в розмірі 21 761,52 грн., інфляційні збитки в розмірі 5 719,40 грн., 20% річних від простроченої суми боргу в розмірі 13 792, 34 грн. та штраф 20 % від вартості поставленої продукції у розмірі 51 951,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором на постачання продукції № 01/10 від 01.10.2018 в частині здійснення оплати за поставлену продукцію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8326/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/8326/19 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується наступним.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження позивача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 04050, м. Київ, вулиця Миколи Пимоненка, будинок 4 та поштову адресу, вказану у позовній заяві - 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 3.

Однак поштове відправлення направлено на адресу місцезнаходження позивача не було вручено відповідачу та було повернуто до суду 10.07.2019.

Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103040136243 підтверджується, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.07.2019, яка була направлена на поштову адресу відповідача, була вручена представнику відповідача 21.08.2019.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач письмового відзиву не надав, про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мас Енерджі" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожня Будівельна Компанія "Сіві" (покупець) укладено Договір на постачання продукції № 01/10 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується виготовляти й передавати у власність покупця асфальтобетонну суміш, бетонні суміші, розчини, залізобетонні та бетонні вироби, а покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату замовленої ним продукції та фактичних транспортних витрат на поставку продукції на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору продукція за цим Договором постачається окремими партіями та письмовою заявкою покупця, в якій вказується кількість продукції, номенклатура продукції, адреса доставки і, за необхідності, погодинний графік поставок. Відпуск продукції здійснюється на підставі належно оформлених документів в установленому цим Договором та діючим законодавством порядку.

Загальна сума Договору складається з суми вартості обсягів поставок, відповідно до видаткових накладних постачальника, підписаних уповноваженою особою покупця (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору при отриманні продукції, уповноважена особа покупця повинна розписатися у товарно-транспортній (видатковій) накладній та скріпити її печаткою або штампом.

Згідно з п. 5.1. Договору ціна і загальна вартість продукції, що поставляється на підставі відповідної заявки покупця визначається постачальником в рахунку-фактурі, який є невід`ємною частиною Договору та який виставляється постачальником на підставі відпускних цін, що встановлені ним на дату рахунку-фактури. Оплата покупцем вартості продукції згідно виставленого постачальником рахунку-фактури здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України шляхом прямого перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 цього Договору, протягом 3 (трьох) банківських днів від дати виставлення відповідного рахунку-фактури.

Відповідно до п. 9.1. Договору цей Договір набуває чинності з дня його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2019, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 395 від 13.11.2018 на суму 259 756,39 грн.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 259 756,39 грн., що підтверджується видатковою накладною № 415 від 13.11.2018 та товарно-транспортними накладними (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі 169 980,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 71 від 21.12.2018, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 89 776,39 грн.

07.03.2019 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 01-03/2019 від 01.03.2019 щодо виконання зобов`язання та сплату заборгованості у розмірі 89 776,39 грн., проте вищезазначена претензія залишена відповідачем без задоволення.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата покупцем вартості продукції згідно виставленого постачальником рахунку-фактури здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України шляхом прямого перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 цього Договору, протягом 3 (трьох) банківських днів від дати виставлення відповідного рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту Договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем продукції за Договором, її прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Здійснивши перерахунок суми основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 89 776,39 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 21 761,52 грн., інфляційні збитки в розмірі 5 719,40 грн., 20% річних від простроченої суми боргу в розмірі 13 792, 34 грн. та штраф 20 % від вартості поставленої продукції у розмірі 51 951,27 грн.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 6.1. Договору за несвоєчасну оплату продукції покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки, а також перераховує постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції та двадцяти відсотків річних.

Відповідно до 6.2. Договору в разі прострочення покупцем строку оплати вартості поставленої продукції більш ніж на 10 календарних днів, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20 % від вартості поставленої, але не оплаченої продукції.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 21 761,52 грн. пені та 51 951,27 грн. штрафу за розрахунком позивача.

При цьому, судом враховано, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких згідно із ст. 230 Господарського кодексу України віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Згідно з п. 6.1. Договору за несвоєчасну оплату продукції покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки, а також перераховує постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції та двадцяти відсотків річних.

Здійснивши перерахунок 20 % річних з урахуванням умов договору та періоду прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, господарський суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 13 792, 34 грн. за розрахунком позивача.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 719,40 грн., суд дійшов висновку, що зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 351,29 грн. за розрахунком суду.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мас Енерджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожня Будівельна Компанія "Сіві" підлягають частковому задоволенню у розмірі 89 776,39 грн. основного боргу, 21 761,52 грн. пені, 51 951,27 грн. штрафу, 13 792,34 грн. 20 % річних, 5 351,29 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мас Енерджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожня Будівельна Компанія "Сіві" про стягнення 183 000,92 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожня Будівельна Компанія "Сіві" (04050, м. Київ, вулиця Миколи Пимоненка, будинок 4, ідентифікаційний код 42324312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мас Енерджі" (08538, Київська обл., Фастівський район, село Ярошівка, вулиця Войтенко, будинок АБЗ, ідентифікаційний код 41027799) 89 776 (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 39 коп. основного боргу, 21 761 (двадцять одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн. 52 коп. пені, 51 951 (п`ятдесят одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 27 коп. штрафу, 13 792 (тринадцять тисяч сімсот дев`яносто дві) грн. 34 коп. 20 % річних, 5 351 (п`ять тисяч триста п`ятдесят одну) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 2 739 (дві тисячі сімсот тридцять дев`ять) грн. 50 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п. 17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 09.09.2019

Суддя С.В. Стасюк