Рішення

від 09.09.2019 по справі 910/8757/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.09.2019Справа № 910/8757/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми Талер

до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Прод

про стягнення 38337,90 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Талер звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Прод про стягнення 38337,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором оренди нежитлового приміщення №15/2015 від 14.07.2015 та Додаткових угод до нього, в частині повної та своєчасної сплати обумовлених договором платежів, у зв`язку з чим, станом на 01.07.2019 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 28500 грн, яку просить стягнути позивач. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 2403,56 грн штрафу, 6521,21 грн інфляційних втрат та 912,33 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.07.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 01.08.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 09.08.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 05.08.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.07.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 1, оф.7.

Станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернулось повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051136156 з відміткою про вручення конверту представнику відповідача 15.07.2019.

В силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Частиною 7 вказаної статті Кодексу визначено, що якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

31.07.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою Талер (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укр-Прод (орендар) укладено Договір оренди №15/2015, відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 16,20 кв. м, що розташоване за адресою: 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6 літ. А (приміщення), для розміщення офісу (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар прийняти приміщення за актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цього договору.

Згідно з п.2.8 Договору, по закінченню строку оренди орендар зобов`язується передати орендодавцю приміщення та всі наявні ключі від замків дверей приміщення за відповідним актом прийому-передачі, протягом трьох робочих днів, починаючи від дати закінчення строку оренди.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що плата за користування приміщенням площею 16,20 кв. м складає 2025 грн в т.ч. ПДВ 337,50 грн за один календарний місяць.

У пункті 3.6 Договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний сплатити плату за користування приміщенням за поточний місяць не пізніше десятого числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Нарахування плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів за цим договором здійснюється по день фактичного повернення приміщення з оренди за актом прийому-передачі (п.3.10 Договору).

Відповідно до п.4.2 Договору, орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням, визначену договором.

Згідно з п.10.1 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань згідно з даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до його умов, а у випадках не врегульованих цим договором, - чинним законодавством України.

Умовами п.10.2 Договору сторони погодили, що за порушення встановлених п.3.6 договору термінів оплати плати за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої плати за користування приміщенням за кожний день прострочки, яка діяла за період стягнення пені.

У разі прострочення сплати плати за користування приміщенням більше ніж на 10 календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 2025 грн (100% місячної плати за користування приміщенням). Сплата пені та штрафу за цим договором не звільняє орендаря від виконання зобов`язання по оплаті плати за користування приміщенням у повному обсязі.

Відповідно до п.10.7 Договору, сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості спеціальної позовної давності в один рік, що застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), яка встановлюється п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим договором становить три календарних роки.

Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з 14.07.2015 і діє до 30.06.2016.

Актом приймання-передачі приміщення в оренду від 14.07.2015 підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення обумовлене договором оренди.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2015 до Договору оренди №15/2015 сторони погодили внести зміни в договір, зокрема в п.3.1 Договору та викласти його у новій редакції: 3.1 Плата за користування приміщенням площею 16,20 кв. м складає 2029,32 грн за один календарний місяць, крім того ПДВ у розмірі 405,86 грн .

Також сторони виклали пункт 3.6 Договору у новій редакції, а саме: Орендар зобов`язаний сплатити плату за користування приміщенням за поточний місяць не пізніше п`ятнадцятого числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця .

Крім того, сторони виклали пункт 10.2 Договору у наступній редакції: За порушення встановлених п.3.6 договору термінів оплати плати за користування приміщенням орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої плати за користування приміщенням за кожний день прострочки, яка діяла за період стягнення пені.

У разі прострочення сплати плати за користування приміщенням більше ніж на 10 календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 2029,32 грн (100% місячної плати за користування приміщенням). Сплата пені та штрафу за цим договором не звільняє орендаря від виконання зобов`язання по оплаті плати за користування приміщенням у повному обсязі .

Додатковою угодою №2 від 30.06.2016 до Договору оренди №15/2015 сторони, зокрема, погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2016.

Додатковою угодою №4 від 30.12.2016 до Договору оренди №15/2015 сторони, зокрема, погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2017.

Додатковою угодою №5 від 29.12.2017 до Договору оренди №15/2015 сторони, зокрема, погодили продовжити строк дії договору до 30.10.2018.

В подальшому, між сторонами було укладено Додаткову угоду №6 від 31.10.2016, відповідно до п.1 якої сторони погодили припинити дію договору оренди 31.10.2018.

Пунктом 2 Додаткової угоди №6 орендар підтвердив факт наявності заборгованості перед орендодавцем в розмірі 24450,80 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач повернув орендоване за договором майно 31.10.2018, про що сторони склали Акт прийому-передачі (приміщення з оренди.

На підтвердження факту користування відповідачем орендованим майном в період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року, позивачем долучено до матеріалів справи копії Актів надання послуг №576 від 30.11.2017, №628 від 31.12.2017, №41 від 31.01.2018, №91 від 28.02.2018, №142 від 31.03.2018, №192 від 30.04.2018, №243 від 31.05.2018, №300 від 30.06.2018, №354 від 31.07.2018, №406 від 31.08.2018, №466 від 30.06.2018, №514 від 31.10.2018 на загальну суму 37533,48 грн. Зазначені Акти надання послуг підписані представниками обох сторін, а отже останній підтвердив факт користування орендованим приміщенням та погодився із нарахованою вартістю орендних платежів. Доказів наявності заперечень відповідача матеріали справи не містять.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не виконав взятих на себе зобов`язань зі сплати орендних платежів за час користування приміщенням.

Зокрема, з наданих позивачем банківських виписок по рахунку останнього вбачається, що відповідачем на виконання взятих на себе зобов`язань за договором 16.02.2018 було сплачено на рахунок позивача 5912,50 грн в якості оплати орендних платежів за листопад-грудень 2017 року, а також 30.03.2018 було сплачено на користь позивача 3120,18 грн в якості оплати орендних платежів за лютий 2018 року, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 28500,80 грн.

Суд зазначає, що наразі матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої перед позивачем заборгованості за вищевказаним договором, також факт наявності заборгованості в розмірі 28500,80 грн відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Виходячи із вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору в частині своєчасного виконання зобов`язання по сплаті обумовлених наведеним договором платежів.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів в розмірі 28500,80 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, відповідно до якого сума 3 % річних становить 912,33 грн, а сума інфляційних втрат складає 6521,21 грн судом встановлено, що позивачем при здійсненні вказаного нарахування невірно визначено періоди нарахувань та допущено арифметичні помилки.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 884,01 грн та інфляційних втрат в сумі 2894,60 грн.

Крім того, щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2403,56 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами п.10.2 Договору сторони зокрема погодили, що у разі прострочення сплати плати за користування приміщенням більше ніж на 10 календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 100% місячної плати за користування приміщенням.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведене позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2403,56 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано витяг з Договору №7/А/01.18 від 03.01.2018 про надання правової допомоги, укладений із Адвокатським об`єднанням В.і.П. Партнерз , Додаткову угоду №2 із визначенням етапів робіт та їх вартістю, платіжне доручення на суму 4000 грн а також банківську виписку по рахунку адвокатського об`єднання.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із наданого позивачем Додаткової угоди №2 від 12.06.2019 до Договору №7/А/01.18 від 03.01.2018 про надання правової допомоги, сторонами погоджено наступні витрати:

- вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства, збір доказів, визначення правової позиції по справі - 1500 грн;

- підготовка та подання до суду позовної заяви, інших заяв по суті справи, клопотань з процесуальних питань, письмових пояснень, заперечень, інших процесуальних документів - 2000 грн;

- витрати на відправлення поштової кореспонденції (заяв, клопотань) сторонам у справі, отримання витягів, транспортні та інші витрати, які пов`язані із збиранням - 500 грн.

Так, дослідивши матеріали справи та враховуючи категорію складності справи, в межах якої позивачем отримано адвокатські послуги, об`єм роботи проведеної адвокатом під час розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження факту понесення адвокатом витрат під час розгляду даної справи, а також з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката в сумі, яка становить 10% від суми задоволених позовних вимог, а саме сумою у 3468,30 грн.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Укр-Прод (03164, м. Київ, вул. Підлісна, буд. 1, оф.7; ідентифікаційний код 39621432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма Талер (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6, літ. А'; ідентифікаційний код 23725183) 28500 (двадцять вісім тисяч п`ятсот) грн 80 коп. заборгованості, 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн 01 коп. трьох відсотків річних, 2894 (двi тисячi вісімсот дев`яносто чотири) грн 60 коп. інфляційних втрат, 2403 (двi тисячi чотириста три) грн 56 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1737 (одна тисяча сімсот тридцять сім) грн 86 коп. та 3468 (три тисячi чотириста шістдесят вісім) грн 30 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 09.09.2018

Суддя Я.В. Маринченко