Ухвала

від 04.09.2019 по справі 911/2906/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" вересня 2019 р. Справа № 911/2906/13

Суддя Бацуца В. М. розглянувши скаргу позивача (стягувача) - Постнікова Михайла Семеновича на бездіяльність Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні ВП № 59667163

у справі № 911/2906/13

за позовом ОСОБА_1 , м. Ірпінь

до Публічного акціонерного товариства „Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство", м. Ірпінь

про зобов`язання надати інформацію

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду Київської області від 03.12.2013 р. у справі № 911/2906/13 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ „Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" про зобов`язання надати інформацію позов задоволено частково і вирішено зобов`язати ПАТ „Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" надати ОСОБА_1 документи згідно переліку та присуджено до стягнення з ПАТ „Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" на користь ОСОБА_1 судові витрати 1 147, 00 грн судового збору.

23.01.2014 р. на виконання вказаного рішення судом було видано відповідні накази.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. рішення господарського суду Київської області від 03.12.2013 р. у справі № 911/2906/13 скасовано частково в частині відмови у задоволенні позову і позовні вимоги задоволено повністю.

06.06.2014 р. на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014 р. судом було видано відповідний наказ.

07.10.2014 р. Київським апеляційним господарським судом прийнято додаткову постанову у даній справі.

02.12.2014 р. на виконання додаткової постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р. судом було видано відповідний наказ.

Додатковим рішенням господарського суду Київської області від 15.12.2014 р. р. у справі № 911/2906/13 присуджено до стягнення з ПАТ „Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15, 00 грн за надання копії технічного запису судового засідання від 23.10.2013 р., судовий збір у розмірі 30, 00 грн за надання копії технічного запису судових засідань від 20.11.2013 р. та 26.11.2013 р. відповідно, судовий збір у розмірі 15, 00 грн за надання копії технічного запису судового засідання.

26.12.2014 р. на виконання вказаного додаткового рішення судом було видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2015 р. внесено відповідні доповнення (корегування) в наказ господарського суду Київської області від 23.01.2014 р., наказ господарського суду Київської області від 06.06.2014 р.

26.01.2015 р. на виконання додаткової постанови Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р., з урахуванням ухвал Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2014 р. та 05.11.2014 р., судом було видано відповідний наказ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.11.2018 р. заяву № б/н від 01.11.2018 р. ОСОБА_1 про видачу дублікатів наказів від 23.01.2014 р., від 06.06.2014 р. та від 26.01.2015 р. у справі № 911/2906/13 задоволено; видано дублікати наказів від 23.01.2014 р., від 06.06.2014 р. та від 26.01.2015 р. у справі № 911/2906/13.

02.09.2019 р. до канцелярії суду від позивача (стягувача) надійшла скарга б/н від 29.08.2019 р. на бездіяльність місцевого органу державної виконавчої служби в процесі виконання судових рішень по справі № 911/2906/13.

Вказана скарга не можуть бути прийняті до розгляду з наступних підстав.

Згідно з ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Пунктом 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України „Про виконавче провадження".

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Відповідно до ст. 12 Закону України „Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

2. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

3. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Згідно з ст. 10 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

2. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою.

3. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

4. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 1 Закону України „Про забезпечення функціонування української мови як державної", що набрав чинності 16.07.2019 р., єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

2. Статус української мови як єдиної державної мови зумовлений державотворчим самовизначенням української нації.

3. Державний статус української мови є невіддільним елементом конституційного ладу України як унітарної держави.

4. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України.

5. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.

6. Навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

7. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов`язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.

8. Українська мова як єдина державна мова виконує функції мови міжетнічного спілкування, є гарантією захисту прав людини для кожного українського громадянина незалежно від його етнічного походження, а також є фактором єдності і національної безпеки України.

Відповідно до ст. 6 цього ж закону кожний громадянин України зобов`язаний володіти державною мовою.

2. Держава забезпечує кожному громадянинові України можливості для опанування державної мови через систему закладів дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, а також через підтримку неформальної та інформальної освіти, спрямованої на вивчення державної мови.

3. Держава організовує безкоштовні курси української мови для дорослих та забезпечує можливість вільно опанувати державну мову громадянам України, які не мали такої змоги.

Частинами 1, 6 ст. 13 цього ж закону передбачено, що мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова.

6. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Статтею 14 цього ж закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

2. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України „Про судоустрій і статус суддів".

3. Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.

Отже, враховуючи вищевказані положення Конституції України, Закону України „Про судоустрій та статус суддів", Господарського процесуального кодексу України, Закону України „Про забезпечення функціонування української мови як державної", що набрав чинності 16.07.2019 р., та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що процесуальні документи (заяви по суті справи, заяви та клопотання з процесуальних питань, скарги, тощо) мають бути складені та подані до суду учасниками справи лише державною мовою, а у разі, якщо учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, вони мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, Господарським процесуальним кодексом України.

Як вбачається із матеріалів справи, вказана скарга на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби подана до суду в письмовій формі і підписана позивачем (стягувачем) - складена російською мовою, що не відповідає вимогам статтей 13, 14 Закону України „Про забезпечення функціонування української мови як державної", ст. 10, частин 1, 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

За таких обставин зазначена скарга підлягає залишенню без руху з вказаних підстав.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачу (стягувачу) для дотримання вимог ст. 10, частин 1, 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України при поданні даної скарги необхідно привести у відповідність до вищезазначених вимог саму скаргу на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, надіслати органу державної виконавчої служби та боржнику копії скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, (приведеної у відповідність) викладеної державною мовою, та додані до неї документи, подати суду скаргу на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби - складену і викладену державною мовою.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 10, 162, 174, 233-235, 339-341 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Залишити скаргу б/н від 29.08.2019 р. (вх. № 182/19 від 02.09.2019 р.) ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) Ірпінського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у справі № 911/2906/13 без руху.

2. Повідомити ОСОБА_1 про виявлені зазначені в ухвалі недоліки при поданні даної скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби та встановити йому строк для їх усунення, а саме приведення у відповідність до вимог ст. 10, частин 1, 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України самої скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, складення і подачі суду скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби державною мовою, надсилання органу державної виконавчої служби та боржнику копій скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, викладеної державною мовою, і доданих до неї документів, і подачі суду відповідних доказів, що підтверджують надсилання органу державної виконавчої служби та боржнику копій скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, викладеної державною мовою, і доданих до неї документів - сім днів з дня вручення даної ухвали суду.

3. Попередити ОСОБА_1 про те, що згідно з ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач (стягувач) не усунув недоліки скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою скаргою.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М.Бацуца