Рішення

від 05.09.2019 по справі 923/609/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 року Справа № 923/609/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. при секретарі Межерицькій О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Малого приватного підприємства "Ритм", м. Херсон, код ЄДРПОУ 24756872,

до Управління освіти Каховської міської ради Херсонської області, м. Каховка Херсонської області, код ЄДРПОУ 02146707,

про стягнення 11371,22 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Ганецька Л.В., директор, рішення засновника (власника) № 1 від 01.08.1997р.;

від відповідача - не з`явився.

У відповідності до ч.1 п.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

22 липня 2019 року Мале приватне підприємство "Ритм" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Управління освіти Каховської міської ради Херсонської області заборгованості у розмірі 11136,63 грн., з якої 6885,38 грн. - сума основного боргу, 244,48 грн. - сума 3% річних, 718,95 грн. - сума інфляційних втрат та 3287,82 грн. - сума пені.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 14 від 28.02.2017 про закупівлю товарів та послуг за державні кошти, в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою від 24 липня 2019 року суд позовну заяву Малого приватного підприємства "Ритм" залишив без руху та встановив позивачу строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліки позовної заяви шляхом подання до Господарського суду Херсонської області заяви про усунення недоліків.

02 серпня 2019 року на адрес суду через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 11371,22 грн., з якої 6885,38 грн. - сума основного боргу, 289,19 грн. - сума 3% річних, 833,00 грн. - сума інфляційних втрат та 3363,65 грн. - сума пені.

Ухвалою від 06 серпня 2019 року суд прийняв позовну заяву Малого приватного підприємства "Ритм" (вих. №18/07-01 від 18.07.2019) з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог до розгляду та відкрив провадження у справі. Справу № 923/609/19 визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено перше засідання у справі на 05 вересня 2019 року.

Цією ж ухвалою суд запропонував учасникам провадження у встановлені судом строки надіслати до суду : відповідачу відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів, позивачу відповідь на відзив.

Ухвала суду про відкриття провадження направлена сторонам рекомендованою поштою з повідомленням, у відповідності до вимог частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

02 вересня 2019 року до суду від відповідача у справі надійшла заява, в якій відповідач просить розглянути справу без його участі. Дану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Також 02 вересня 2019 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Щодо вказаного відзиву на позовну заяву, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

За приписами частини 1 статті 251 ГПК України унормовано, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 06 серпня 2019 року суд запропонував відповідачу надіслати (надати) до суду: відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 29.08.2019р.

Згідно відмітки експрес накладної "Нова пошта", відзив на позовну заяву відправлено на адресу суду 30.08.2019, тобто з пропуском встановленого строку.

Крім того, відповідачем не наведено причин пропуску строку встановленого судом для надання відзиву на позовну заяву, не подано клопотання про продовження встановленого строку, за таких обставин на підставі ч.2 ст. 118 ГПК України, суд залишає без розгляду наданий Управлінням освіти Каховської міської ради Херсонської області відзив на позовну заяву.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 05.09.2019р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про дату складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріали справи свідчать, що 28 лютого 2017 року між Малим приватним підприємством "Ритм" (надалі - виконавець або позивач) і Відділом освіти Каховської міськради правонаступником якого є Управління освіти Каховської міської ради Херсонської області (надалі - замовник або відповідач) був укладений договір № 14 про закупівлю товарів робіт та послуг за державні кошти (надалі - договір № 14).

Відповідно до умов п.1.1. договору № 14 виконавець зобов`язується поставити та передати у власність замовника продукти харчування (надалі - товар), а замовник прийняти його та оплатити на умовах договору.

Найменування товару за ДК 021:2015 15510000-6 Молоко та вершки (Молоко пастеризоване, молоко згущене, сметана).

Предмет закупівлі: Молоко пастеризоване, молоко згущене, сметана.

Загальна кількість товару: Молоко пастеризоване - 38000 л., молоко згущене - 1200 кг., сметана - 2200 кг.

Згідно п. 1.2. договору № 14 асортимент, кількість та ціна товару зазначені в Специфікації (додаток №1), що додається до істотних умов договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 4.2. договору № 14 замовник протягом 30 банківських днів після підписання сторонами накладної, реєстру накладних на товар за наявності відповідного бюджетного призначення, перераховує на поточний рахунок виконавця вартість поставленої партії товару, що зазначається накладною, реєстром накладних на товар, виходячи з цін визначених в додатку № 1 договору №14.

У відповідності до п. 4.4. договору № 14 оплата за поставлений товар здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця згідно видаткових накладних.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх фінансових зобов`язань по договору (п. 10.1. договору).

Дія Договору може продовжуватись на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початок наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у договорі (п. 10.2. договору).

Згідно додаткової угоди від 29.12.2017 до договору № 14 сторони продовжили дію договору №14 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2018 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі №14, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Також сторонами договір № 14 було доповнено пунктом 3.1.1 (зі змінами та доповненнями) наступного змісту: Вартість закупівлі молока пастеризованого, молока згущеного та сметани на час проведення процедури закупівлі на початку 2018 року визначається в межах 20% вартості, передбаченої у пункті 3.1. договору, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника та становить 124083,00 грн. з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що на виконання умов договору №14 у період з 01.03.2017р. по 26.02.2018р. позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 759919,79 грн., що підтверджується актами звіряння, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товару.

Відповідач, в порушення договірних зобов`язань здійснив часткову оплату вартості поставленого товару, лише у розмірі 753034,41 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками по рахунку.

За твердженням позивача, заборгованість відповідача за договором становить 6885,38 грн., яка утворилась у зв`язку з несплатою відповідачем отриманого товару 11.12.2017р. згідно накладної № 28812 на суму 14972,52 грн. (часткова не оплата суми поставленого товару у розмірі 6885,38 грн.).

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 11371,22 грн. заборгованості, з якої: 6885,38 грн. - сума основного боргу, 289,19 грн. - сума 3% річних, 833,00 грн. - сума інфляційних втрат та 3363,65 грн. - сума пені.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Малого приватного підприємства "Ритм" підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Проаналізувавши умови договору № 14 від 28.02.2017 про закупівлю товарів та послуг за державні кошти, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням умов п.4.2. договору № 14 та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунок з позивачем за поставлений товар протягом 30 банківських днів після підписання накладної, тобто отримання товару, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та договору.

Доказів сплати заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 6885,38 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 6885,38 грн., є доведеними і обґрунтованими.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, то згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних і інфляційних втрат, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 289,19 грн. та інфляційних втрат у розмірі 833,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також відповідно до п.7.3. договору №14 у випадку прострочення оплати за поставлений товар замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час порушення зобов`язання, від суми заборгованості, за кожний день прострочення (крім випадку затримки сплати товару через відсутність бюджетного фінансування).

Згідно частини 1 статті 230 ГК України, пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами договору №14 не передбачено нарахування пені у строк понад шість місяців.

Судом перевірено правильність розрахунку пені та встановлено, що пеня нарахована позивачем за період з 24.01.2018р. по 18.06.2019р., тобто нарахована за межами шестимісячного періоду, що є порушенням вимог ч.6 ст. 232 ГК України.

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"), з урахуванням приписів ч.6 ст. 232 ГК України здійснив власний розрахунок пені (за період з 24.01.2018р. по 23.072018р.) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

Розрахунок пені має наступні показники:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 6885.38 24.01.2018 - 25.01.2018 2 14.5000 % 0.079 %* 10.94 6885.38 26.01.2018 - 01.03.2018 35 16.0000 % 0.088 %* 211.28 6885.38 02.03.2018 - 12.04.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 269.38 6885.38 13.04.2018 - 24.05.2018 42 17.0000 % 0.093 %* 269.38 6885.38 25.05.2018 - 12.07.2018 49 17.0000 % 0.093 %* 314.28 6885.38 13.07.2018 - 23.07.2018 11 17.5000 % 0.096 %* 72.63

Отже, за наведеним розрахунком суду, сума пені становить 1147,88 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, лише у розмірі 1147,88 грн.

Пеня у розмірі 2215,77 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про часткову обґрунтованість позовних вимог.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління освіти Каховської міської ради Херсонської області (74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Фаїни Гаєнко, 6-А, код ЄДРПОУ 02146707) на користь Малого приватного підприємства "Ритм" (73000, м. Херсон, Миколаївське Шосе, 5-й км., код ЄДРПОУ 24756872) суму основного боргу у розмірі 6885,38 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 833,00 грн., суму 3% річних у розмірі 289,19 грн., суму пені у розмірі 1147,88 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1546,68 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.09.2019р.

Суддя С.В. Нікітенко