Рішення

від 10.09.2019 по справі 925/540/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року Справа № 925/540/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Макарченко Н.П.,

за участі представників сторін:

від позивача - Слинько М.Г. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради,

м. Черкаси

до громадської організації «Муніципальна громада» , м. Черкаси

про розірвання договору та стягнення 8 340 грн. 19 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернувся з позовом Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради до громадської організації «Муніципальна громада» про стягнення з відповідача 8 340 грн. 19 коп., а саме: 6 956 грн. 18 коп. заборгованості та 1 384 грн. 01 коп. пені з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору оренди об`єкта нерухомості №1907 від 01 лютого 2018 року, та розірвання договору оренди об`єкта нерухомості №1907 від 01 лютого 2018 року, укладеного між сторонами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 16 травня 2019 року

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18 червня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18 червня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 13 серпня 2019 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13 серпня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті було призначено на 10 вересня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Відповідач відзиву у визначений судом строк суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 вересня 2019 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/540/19.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час розгляду даного спору, 01 лютого 2018 року між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради (орендодавець) та громадською організацією «Муніципальна громада» (орендар) було укладено договір оренди об`єкта нерухомості №1907.

Відповідно до розділу 1. вищезазначеного договору орендодавець зобов`язався передати орендареві, а орендар - прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення, що належить до міської комунальної власності на підставі рішення Черкаської міської ради від 26 червня 2003 року «Про перелік об`єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, якими вони передаються в оперативне управління» , загальною площею 69,90 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Хрещатик, 205.

Відповідно до п. п. 5.1. - 5.3. договору розмір орендної плати встановлюється згідно з розрахунком, що додається до договору та є його невід`ємною частиною (додаток 3). Орендна плата встановлюється з розрахунку на один місяць. Встановлена договором орендна плата підлягає індексації відповідно до індексу інфляції, який щомісячно визначається Державною службою статистки України.

Встановлена орендна плата перераховується щомісячно до 20 числа місяця, за який проводиться розрахунок (п. 5.5. договору).

Згідно додатку №3 до договору оренди №1907 від 01 лютого 2018 року розрахункова орендна плата складає 436 грн. 33 коп. за місяць оренди станом на лютий 2018 року.

Встановлена договором орендна плата підлягає індексації відповідно до щомісячного індексу інфляції.

Згідно п. 4.1. договір оренди укладено на термін з 01 лютого 2018 року по 31 грудня 2020 року.

Орендоване приміщення було передано в оренду відповідачу згідно акту приймання - передачі від 01 лютого 2018 року.

Однак обов`язку щодо своєчасної сплати орендної плати відповідач не виконував, в зв`язку з чим за період лютий-грудень 2018 року та січень-квітень 2019 року (включно) у відповідача виник борг по сплаті орендної плати в розмірі 6 956 грн. 18 коп.

В зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 6 956 грн. 18 коп. боргу зі сплати орендної плати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, орендна плата перераховується орендарем щомісяця до 20 числа місяця, за який проводиться розрахунок.

Таким чином на день звернення до суду строк оплати орендних платежів настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди, розрахунку з позивачем за орендоване приміщення, а також не було спростовано доводи позивача, що викладені в позові.

Згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу зі сплати орендної плати в розмірі 6 956 грн. 18 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 9.2. договору оренди визначено, що за порушення строків внесення орендної плати, встановлених в п. 5.5. договору, орендарем сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день несплати у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня

Враховуючи, що відповідачем не було сплачено орендні платежі у строки визначені п. 5.5. договору, позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 1 384 грн. 01 коп. пені.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Крім того, відповідно до ч. 6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак позивач в розрахунку доданому до позову не вказав періоди нарахування неустойки та розмір боргу, на який нараховується пеня саме в цей період, тобто не надав суду обґрунтованого розміру неустойки.

В зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 384 грн. 01 коп. не підлягають задоволенню, оскільки позивач не довів суду, що з відповідача підлягає до стягнення саме вказана сума неустойки.

Що стосується вимоги про розірвання договору оренди, то судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , встановлено, що істотними умовами договору оренди є:

- об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

- термін, на який укладається договір оренди;

- орендна плата з урахуванням її індексації;

- порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством;

- відновлення орендованого майна та умови його повернення;

- виконання зобов`язань;

- забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;

- порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди;

- відповідальність сторін;

- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

- обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , який є спеціальним законом з питань регулювання відносин оренди державного та комунального майна, встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України, встановлено, що договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Підстави, коли наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, встановлені ст. ст. 782, 783 Цивільного кодексу України. Таке право наймодавець має у разі, коли наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України).

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21 листопада 2011 року № 01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Отже, недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 ГК України щодо обов`язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору (постанова Верховного Суду України від 17 червня 2008 року N 8/32пд).

Відповідну правову позицію викладено також в інформаційних листах Вищого господарського суду України «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» від 13 серпня 2008 року N01-8/482 та «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України) від 15 січня 2010 року N 01-08/12 і в постанові Вищого господарського суду України від 29 березня 2011 року N 22/110).

В пункті 5.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» зазначено наступне: вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв`язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч вимогам договору оренди нерухомого майна, відповідач за період з лютого по грудень 2018 року та з січня по квітень 2019 року не сплачував орендну плату у встановленому договором розмірі та у визначені договором строки.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач систематично порушував умови договору стосовно сплати орендних платежів.

Оскільки матеріалами справи підтверджується істотне порушення відповідачем своїх зобов`язань у зв`язку з несплатою орендної плати більше трьох місяців підряд, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання договору оренди від 01 лютого 2018 року в судовому порядку є також правомірними та обґрунтованими.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди об`єкта нерухомості №1907 від 01 лютого 2018 року укладеного між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та громадською організацією «Муніципальна громада» .

3. Стягнути з громадської організації «Муніципальна громада» , вул. Хрещатик, 170, офіс 19, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39577389 на користь Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 33457208, р/р 31552271139739 УДКСУ у м. Черкасах Черкаській області, МФО 854018 - 6 956 грн. 18 коп. боргу зі сплати орендної плати.

4. Стягнути з громадської організації «Муніципальна громада» , вул. Хрещатик, 170, офіс 19, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39577389 на користь Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради, вул. Б.Вишневецького, 36, м. Черкаси, ідентифікаційний код 33457208, р/р 35416071039739 УДКСУ у м. Черкасах Черкаській області, МФО 854018 - 3 523 грн. 31 коп. судового збору.

5. В решті вимог - в позові відмовити.

Видати відповідні накази після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 10 вересня 2019 року.

Суддя А.В. Васянович