Рішення

від 03.09.2019 по справі 156/197/19

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 156/197/19

Провадження № 2/156/165/19

рядок статзвіту 22

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2019 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Мушкета О. О.,

за участю секретаря судового засідання Кирилюк Л.М., Фітя А.А.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Козири ОСОБА_3 .Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іваничі за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 156/197/19 за позовом ОСОБА_1 до ПП Вільна Україна - Р про визнання недійсною угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ПП Вільна Україна - Р про визнання недійсною угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 17 липня 2014 року між ОСОБА_1 та ПП Вільна Україна- Р було укладено договір оренди землі, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 3,25 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 07211551:06:000:0001 строком на 5 років, а орендар зобов`язався сплачувати орендну плату в розмірі 4 % від вартості грошової оцінки земельної ділянки під час передачі земель в оренду. Орендна плата виплачується в грошовій, натуральній або відробітковій формах.

28 серпня 2017 року між вказаними сторонами було укладено угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 23 січня 2015 року за номером запису про інше речове право 8476788 , яка містила в собі зміни до п. 29 договору оренди земельної ділянки та змін нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Однак, в кінці 2018 року позивачу стало відомо, що у зазначену додаткову угоду без будь-якої згоди позивача було внесено зміни, продовжено строк дії договору оренди до 17 липня 2026 року та здійснено державну реєстрацію зазначеної угоди.

Вважає, що угода про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки від 28 серпня 2017 року в частині продовження строку дії договору до 17 липня 2026 року є недійсною, оскільки на момент її укладення не були додержані вимоги ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України. Волевиявлення ОСОБА_1 при укладенні правочину не відповідало його формі, оскільки він не мав наміру продовжувати дію договору оренди землі в рамках зазначеної додаткової угоди, правочин не був спрямований на реальне настання правих наслідків, що виявились обумовлені ним. Орендар зобов`язаний був повідомити орендодавця про продовження строку дії договору оренди землі у строк встановлений договором оренди, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Таким чином, вважає, що угода від 28 серпня 2017 року до договору оренди земельної ділянки укладена у строк понад три роки до закінчення попереднього укладеного договору оренди землі від 17 липня 2014 року суперечить як Закону України Про оренду землі та прийнятим на його виконання підзаконним нормативним актам та порушує права позивача як власника, оскільки без належного погодження з позивачем у спосіб не передбачений законом внесено зміни до договору оренди земельної ділянки, продовживши його у строк, який реально сторонами погоджений не був, що потягло за собою безпідставну пролонгацію укладеного договору оренди землі на умовах, які не відповідають вимогам закону.

Крім того, при підписанні угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки 28 серпня 2017 року сторонами договору не було досягнуто згоди про продовження строку дії договору оренди, а відповідний запис зроблено орендарем в угоді від 28 серпня 2017 року без погодження іншої сторони. Недотримання відповідачем, як стороною договору, зазначеного порядку та одностороннього прийняття рішення про продовження строку дії договору оренди землі порушує права позивача як власника земельної ділянки.

На підставі викладеного, просить угоду від 28 серпня 2017 року про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 23 січня 2015 року за номером запису про інше речове право 876788 укладену між ОСОБА_1 та ПП Вільна Україна-Р в частині продовження строку його дії до 17 липня 2026 року визнати недійсною як таку, що не відповідає вимогам земельного законодавства. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмір 768,40 грн.

25 березня 2019 року від відповідача, ПП Вільна Україна -Р , надійшов відзив на позовну заяву згідно якого, в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. У відзиві посилається на те, що 17 липня 2014 року між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,25 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 07211551:06:000:0001 строком на п`ять років. Вказаний договір був зареєстрований у встановлений законом порядку 23 січня 2015 року. 28 серпня 2017 року було укладено додаткову угоду, яка була зареєстрована 27 грудня 2017 року. Представник позивача у позовній заяві не навела жодного нормативного акту, який би прямо забороняв укладати додаткову угоду до діючої. Сторони були в праві укладати будь-яку додаткову угоду якщо вона не суперечить чинному законодавству. Підставою для укладення додаткової угоди були рекомендації Мінагрополітики щодо мінімального строку договору оренди, які на даний момент законодавець прийняв як закон. Так, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) , що має на меті обґрунтоване скасування бар`єрів, які заважають веденню бізнесу, зокрема, аграрного, включені положення стосовно оренди землі. Законопроект схвалено парламентом 12 лютого цього року. Він, зокрема, включає положення про внесення змін до Земельного кодексу України у якому зазначається, що мінімальний строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства має становити 7 років. Після укладення додаткових угод господарство отримало змогу удосконалити сівозміну і відповідно орендодавачі отримали значно більший розмір орендної плати. Разом з тим, вказує, що строк позовної давності у спорах, що випливають з договорів оренди становить 1 рік. Позивач з моменту підписання додаткової угоди цей строк пропустив, що є підставою для відмови в позові.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та зазначив, що в угоді про зміни та доповнення не було зазначено строків продовження договору оренди землі, а лише усно повідомили на який час продовжується дія договору. Розрахунок за договором оренди землі проводиться у натуральній формі - зерном. На даний час він хоче розірвати договір оренди землі. Основною підставою для звернення до суду із вказаним позовом є те, що земельну ділянку хоче передати іншим орендарям.

Представник позивача Герасимчук ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити повністю та вказала, що додаткову угоду укладено з порушенням вимог ст. 33 ЗУ Про оренду землі . Сторонами не було встановлено жодного погодження щодо продовження договору оренди земельної ділянки. Позивач повідомляв, що підписував чистий бланк паперу, однак при роз`ясненні розумів, що продовжує дію договору оренди землі. Орендну плату отримував в натуральній формі та своєчасно. Угоди про зміни та доповнення до договорів оренди земельних ділянок були підписані всіма орендодавцями. Також посилається на те, що у п. 9 договору оренди землі не зазначено орендної плати, а лише вказується відсоткове відрахування від вартості грошової оцінки земельної ділянки.

Представник відповідача ПП Вільна Україна-Р Козира Л.Л. в судовому засіданні позов не визнала та в його задоволенні просить відмовити повністю у зв`язку з безпідставністю позовних вимог. Позивачу було відомо що він підписує угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки та про продовження терміну дії основного договору - договору про оренду землі і на який строк. Відповідач, як бонус виплачував позивачу додаткове зерно. Позивачем не надано належного підтвердження про підписування чистих аркушів паперу. Реєстрація додаткової угоди відбулась за довіреністю позивача. Угода укладалась добровільно та наслідки її укладення були зрозумілі. Півтора року позивач не звертався до суду із вказаним позовом, хоча і знав на яких умовах додаткова угода була укладена. Що стосується орендної плати, яка відображена у п. 9 договору оренди землі, то 1 січня кожного року змінюється вартість грошової оцінки земельної ділянки, а тому орендна плата виплачується з врахуванням цих змін відповідно до відомостей Держгеокадастру. Однак у договорі зафіксовано, що орендар виплачує орендодавцю 4 % від вартості грошової оцінки земельної ділянки і позивач із вказаним погодився, підписуючи договір оренди землі.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, свідків та вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Принципом верховенства права, визнається, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочин - це дія особи, спрямована на буття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Із роз`яснень викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними вбачається, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено та сторонами не заперечується, що позивачу належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,25 гектарів, кадастровий номер 07211551:06:000:0001, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Іваничівської селищної ради Волинської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю № 082096 виданого 10 серпня 2004 року (а.с.16).

17 липня 2014 року позивач ОСОБА_1 уклав із ПП Вільна Україна - Р договір оренди землі терміном на 5 років, державна реєстрація даного договору була здійснена 23 січня 2015 року за номером запису про інше речове право 8476788 (а.с. 12-13).

На виконання вказаного договору оренди земельної ділянки у відповідності до Акту приймання передачі земельної ділянки в оренду від 17 липня 2014 року, додаток до вказаного договору, ОСОБА_1 було передано ПП Вільна Україна-Р в оренду належну йому земельну ділянку площею 3,25 га. (а.с.17)

Згідно умов договору оренди землі, сторонами визначено порядок оплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

28 серпня 2017 року сторони уклали угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки від 17 липня 2014 року, яка зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. За умовами даної додаткової угоди термін дії договору оренди землі продовжено до 17 липня 2026 року (а.с.14).

Із тверджень позивача він підписував лише бланк Угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, у якому були відсутні відомості, які вносяться власноручно. Однак вказане не знайшло свого належного підтвердження під час розгляду справи.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав суду, що він також здає відповідачу в оренду свою земельну ділянку. Коли підписував угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, то графи, які мали заповнюватись власноручно були пусті. Яку угоду підписував позивач він не бачив.

Свідок ОСОБА_6 показала, що також передала в оренду свою земельну ділянку відповідачу, однак на даний час хоче передати її в оренду іншим особам.

Свідок ОСОБА_7 , яка працює бухгалтером у ПП Вільна Україна-Р показала суду, що позивач, як і інші пайовики, уклав договір оренди земельної ділянки спочатку на п`ять років. У 2015 році було укладено угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, де строк дії договору оренди було продовжено до 17 липня 2026 року. Позивач особисто підписував вказану угоду, йому був відомий її зміст та не мав заперечень щодо продовження договору оренди землі. Разом з тим, позивачу було роз`яснено, що договір продовжується до 17 липня 2026 року. Орендну плату відповідач виплачує регулярно та зерно видає у більшому розмірі ніж передбаченого договором.

На підставі викладених показань та беручи до уваги досліджені в судовому засіданні інші докази, суд приходить до висновку, що позивач особисто підписав угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, а його твердження про підписання чистого бланку угоди не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. В судовому засіданні не спростований той факт, що позивачу не було відомо про суть угоди та про те, що строк дії договору продовжено до 17 липня 2026 року.

Разом з тим, під час розгляду справи позивач вказав, що основною підставою для звернення до суду із позовом стало те, що він на даний час має намір передати вказану земельну ділянку в оренду іншому орендарю.

Довідкою ПП Вільна Україна - Р від 22 березня 2019 року № 31 стверджується, що відповідач здійснює розрахунок з позивачем за оренду земельної ділянки (а.с.31).

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про оренду землі .

Статтею 1 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Істотні умови договору оренди землі визначені у частині 1 ст. 15 ЗУ Про оренду землі .

Згідно ч. 2 ст. 15 вище вказаного Закону, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За змістом ст. ст. 93, 125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 27 ЗУ Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається зі змісту позовних вимог та матеріалів позовної заяви, позивачем ставиться питання про визнання недійсною Угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого 23 січня 2015 року за номером запису про інше речове право 8476788 із тих підстав, що він підписував чистий бланк угоди. Вважає, що орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Як вбачається із договору оренди землі від 17 липня 2014 року, строк дії договору становить п`ять років. Угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки було укладено 28 серпня 2017 року. Вказаною угодою було продовжено строк дії договору оренди до 17 липня 2026 року, всі інші умови договору залишаються незмінними. Отже, відповідачем не порушено строків укладення вказаної угоди. Твердження представника позивача, яке міститься у позовній заяві про те, що позивач не мав наміру продовжувати дію договору оренди землі в рамках зазначеної угоди, не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач під час розгляду справи зазначив, що йому було відомо що цією угодою продовжується строк договору оренди землі і на укладення цієї угоди він виявив свою волю та особисто підписав угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки. Будь-якого тиску із сторони працівників ПП Вільна Україна - Р на його волю вчинено не було. Вказаний правочин був укладений між двома сторонами і кожна із них висловила своє волевиявлення щодо оренди земельної ділянки.

Посилання представника позивача про відсутність у договорі оренди землі вартості орендної плати за користування земельної ділянки, а саме, у п. 9 вказаного договору, то в судовому засіданні було встановлено, що розмір орендної плати встановлюється кожен рік, станом на 01 січня поточного року відповідно до відомостей Держгеокадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки і кожен рік вона змінюється. У договорі сторони добровільно вказали, що орендар буде сплачувати орендодавцю 4 % від вартості грошової оцінки земельної ділянки, а орендна плата може виплачуватись в грошовій, натуральній або відробіткових формах. Оспорювана сума не є підставою виниклих спірних правовідносин, адже позивач регулярно отримував орендну плату та будь-яких претензій з приводу плати не мав.

Судом також встановлено, що відповідач збільшив орендну плату на користь позивача. Позивач приймав від відповідача виконання договору без жодних заперечень, не висловлював інших побажань або пропозицій щодо суми орендної плати, форми та термінів (строків) її виплати, а також не ініціював укладення інших додаткових угод до договору оренди.

Договір оренди землі та додаткова угода до нього є укладеними (вчиненими) з моменту їх підписання сторонами. Таким чином, державна реєстрація речового права оренди землі визначає момент визнання державою встановленого договором оренди та додатковими угодами до нього (у разі внесення змін) речового права оренди, який одночасно є і моментом виникнення цього права у сторін договору. На здійснення реєстрації договору, позивач особисто надав доручення.

Статтею 30 ЗУ Про оренду землі прямо надано право сторонам змінити умови укладеного договору. Додаткова угода є невід`ємною частиною основного договору оренди землі. Зміст договору це сукупність умов погоджених між сторонами. Суд не наділений повноваженнями змінювати зміст договору, а саме, встановлювати строк дії договору. Такий спосіб захисту не передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України. Тобто в даному випадку суд константує, що позивач обрав не визначений Законом спосіб захисту цивільних прав.

Якщо детально звернути увагу на оперування поняттями - в основному договорі сторони вказали, що його укладено , а в додатковій угоді продовжити .

На думку суду, в основному договорі сторони вказали, що договір укладено тим самим чітко визначили своє волевиявлення про передачу майна (орендодавець) та про користування майном (орендар) протягом певного строку. В угоді про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки сторони вказали, що договір продовжено , тим самим визначили, що права та обов`язки, які існували між ними до схвалення угоди про зміни та доповнення до договору оренди повинні вестись надалі з збільшенням строку, після настання певної події, а саме, реєстрації речового права (права оренди земельної ділянки).

Зазначені обставини є безпосереднім волевиявленням сторін та направлені на задоволення їх потреб.

Таким чином, з оцінки, як основного договору оренди так і угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки вбачається, що сторони спочатку визначили строк дії договору, а потім продовжили його дію на вигідних їм умовах, а тому термін дії користування земельною ділянкою відповідачем спливає 17 липня 2026 року.

Разом з тим, представником відповідача заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вказаних правовідносин та на вказаній підставі просить відмовити у задоволенні позову.

Розглядаючи зазначене клопотання, суд виходив з наступного, позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту ( ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Оскільки судом не встановлено факту порушення суб`єктивного права позивача при укладенні додаткової угоди, за захистом якого він звернувся до суду, суд відмовляє в позові за безпідставністю матеріально-правових вимог. Разом з тим, суд вважає, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом у межах строку позовної давності.

Згідно ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини, якими обґрунтовані заявлені вимоги не є доведеними.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким він обґрунтовував свої вимоги, не доведено порушення його прав орендодавця. Фактичне виконання договору свідчить про погодження сторонами всіх істотних умов та не порушує жодних прав чи інтересів позивача.

За таких обставин позивачем у ході судового розгляду не доведено факт відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення, підписання спірної угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки від 28 серпня 2017 року. Позивачем не доведено факту порушення його прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути із відповідача на його користь судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн.

Однак, за вказаних обставин, суд покладає судові витрати, які складаються зі сплати судового збору на позивача по справі.

Представник відповідача просить стягнути з позивача судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5600 грн., які документально підтверджені платіжним дорученням № 514 від 09 серпня 2019 року.

Представником відповідача підтверджено понесення судових витрат відповідача, а також, враховуючи вимоги закону, що у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача, то суд вважає за доцільне вказані витрати в розмір 5600 грн. стягнути з позивача.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 202-203, 215, 267, 629, 638, 651, 792 ЦК України, 93,125 ЗК України, 13,21, 27,30 ЗУ Про оренду землі , суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 до ПП Вільна Україна - Р код ЄДРПОУ 36523236, місцезнаходження смт. Іваничі вул. Колгоспна, 24 Іваничівського району Волинської області про визнання недійсною угоди про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки - відмовити .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПП Вільна Україна - Р 5600 грн. судових витрат.

Повний текст судового рішення складено 10 вересня 2019 року.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. О. Мушкет