Вирок

від 15.02.2007 по справі 1-8/2007р.

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 лютого 2007

року                                селище

Верховина       справа № 1 -8 / 2007 р.

Верховинський районний суд Івано -

Франківської області в складі:

головуючого

- судді                             Токарука

В.І.

з участю

секретаря                               Пікула

М.Й.

прокурора

району                                МедведчукаД.П.

потерпілої                                            ОСОБА_1

представників потерпілої ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну

справу проти ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця села Зелене,

Верховинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, українця,

громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, працює ІНФОРМАЦІЯ_2

відділу постачання «Товсолстрой», раніше не судженого, за ст.ст. 286 ч 2, 135

ч.З КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Що ОСОБА_6, керуючи

транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху,

внаслідок чого спричинено смерть потерпілій.

Злочин вчинено при наступних обставинах: 10 вересня 2006

року біля 21 години в селищі Верховина, Верховинського району Івано -

Франківської області, ОСОБА_6,

керуючи автомобілем «Пежо - 405», номерний знак НОМЕР_1 і

рухаючись по асфальтобетонній дорозі із селища Верховина в село Ільці, біля СП «Крона», в

порушення пунктів 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.2, 12.4, 34.1 Правил дорожнього руху

перевищив встановленому в населеному пункті швидкість руху, оскільки рухався зі

швидкістю більше 60 км/год., проявивши неуважність не справився із керуванням

автомобілем, виїхав на зустрічну смугу руху та вчинив наїзд на пішохода

ОСОБА_7, яка від одержаних тілесних ушкоджень померла.

Допитаний в судовому засіданні підсудний вину в пред 'явленому

звинуваченні визнав повністю, у вчиненому розкаявся, суду пояснив, що він разом

із своїм рідним братом ОСОБА_8, своєю дівчиною ОСОБА_9 на весіллі в с Зеленому 9

вересня 2006року домовилися поїхати в селище Верховина привітати з одруженням

його товариша ОСОБА_10. 10 вересня близько 14 години вони втрьох та подруга

його дівчини, ОСОБА_11, поїхали в селище Верховина. ОСОБА_11 пішла в селищі

Верховина до свого товариша, а вони втрьох пішли на весілля. На весіллі він

спиртного не вживав і біля 20 години вони вирішили повернутися на весілля в с Зелене. Забравши

по дорозі ОСОБА_11, він з

включеним

ближнім світлом фар рухався зі швидкістю біля 70 км/год.. Біля СП «Крона» він

вирішив обігнати автомобіль УАЗ, який рухався в попутному напрямку і коли

зробив маневр та виїхав на зустрічну смугу руху, то побачив, що назустріч йому

йде жінка, він почав гальмувати, але не зміг уникнути наїзду. Через декілька

метрів зупинився і до жінки побіг брат ОСОБА_8, а він розгубився і не міг

рухатися, лише попросив дівчат викликати швидку допомогу. Через декілька хвилин

брат повернувся, сказав, що жінка померла, вирвав в нього із руки ключі, сів за

кермо і вони поїхали додому в с

Зелене, так як сильно злякалися. По дорозі він прийшов до себе і запросив

свого знайомого ОСОБА_12 поїхати з ним у Верховину, на місце вчинення ДТП, але

коли вони під'їхали до місця вчинення ДТП, то побачили, що біля потерпілої вже

були працівники міліції і вона була накрита одіялом. Вони розвернулися в центрі

Верховини і поїхали додому, оскільки вже нічим не могли зарадити, а на другий

день ранком він з'явився в міліцію та написав явку з повинною. Перед потерпілою

вибачається, оскільки не бажав такого, цивільний позов в сумі 41000 грн. визнає

і на його виконання вже сплатив 20000 грн.. Просить не позбавляти волі,

врахувати, що він цього не бажав, у вчиненому розкаявся, частково відшкодував

завдану шкоду, а також:, що дружина у стані вагітності і перебуває на підтримці

в лікарні.

Вина у вчиненні

злочину, крім повного визнання вини, підтверджується також: протоколом огляду

місця події від 10 вересня 2006 року з долученою до нього схемою і

фототаблицями (а. с. 4 - 19), в якому відображено, що ДТП вчинено в селищі

Верховина, навпроти магазину «ОСОБА_10», на зустрічній смузі руху автомобіля.

На проїжджій частині нанесена суцільна лінія горизонтальної розмітки, що

поділяє її на зустрічні смуги руху шириною 3.1 м.. На зустрічній смузі руху

автомобіля виявлено уламки скла, пластмаси, що розкидані на площі радіусом 10

м. На відстані 5.2 м від лівого краю проїжджої частини, по руху автомобіля,

виявлено труп ОСОБА_7, який знаходився паралельно проїжджій частині дороги, та

на деякій відстані від нього частина ноги від області коліна.

Згідно протоколу

огляду автомобіля «Пежо - 405», номерний знак НОМЕР_1 від 11

вересня 2006року, в ньому пошкоджено лобове скло, розбита ліва фара, на капоті

є вм'ятина, вм'ятина стійки над дверкою

водія. У тріщинах між; уламками лобового скла виявлено мікроволокна чорного

кольору. На лівій дверці та лівому зовнішньому дзеркалі заднього виду виявлено

плями бурого кольору, подібні на кров.

Висновком

судової експертизи волокон і волокнистих матеріалів № 0715 від 20 вересня 2006

року встановлено, що вилучені з автомобіля «Пежо» чорні волокна мають спільну

групову належність з волокнами светра потерпілої.

Трасологічною

експертизою від 23 вересня встановлено, що уламок розсіювача, вилучений під час

огляду автомобіля та фрагмент уламків, вилучених з місця події, до розділення

складали одне ціле і вони є частинами одного і того самого фарного розсіювача.

Висновком судово - медичної експертизи від 11 жовтня

2006року (а. с. 106 - 110, том 1) встановлено, що смерть ОСОБА_7 наступила від

поєднаної травми голови, грудної

клітки, живота, тазу, лівої нижньої кінцівки, яка супроводжувалася розривом

серця, печінки, лівої легені та масивної зовнішньої і внутрішньої кровотечі.

Такі тілесні ушкодження спричинені від дії тупих твердих предметів, якими могли

бути виступаючі частини автомашини, вчинившої наїзд на потерпілу і в момент

отримання тілесних ушкоджень потерпіла знаходилася у вертикальному або

близькому до нього положенні. Смерть ОСОБА_7 наступила через невеликий проміжок

часу, декілька хвилин після нанесення тілесних ушкоджень. Потерпіла перебувала

в середній степені алкогольного сп 'яніння.

Підтвердженням

вини підсудного є також: висновок судово - автотехнічної експертизи від 15

листопада 2006року № 17 ( а.с 109 - 111, том 2), згідно якого водій автомобіля

«Пежо - 405» володів технічною можливістю попередити дану ДТП, причиною

настання якої стало невиконання водієм п.п. 12.3, 1.10 ПДР України.

Допитані в

судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_11 дали суду показання, що автомобілем

«Пежо» керував ОСОБА_6. Біля СП

«Крона» в селищі Верховина ним вчинено наїзд на пішохода. При цьому ОСОБА_8

оглядав потерпілу, сказав, що вона померла і вирвавши ключі від автомобіля із

рук ОСОБА_6 та посадивши його на місце пасажира поїхали додому в с Зелене. На

прохання ОСОБА_6 ОСОБА_11 дзвонила на швидку допомогу із мобільного телефону,

але додзвонитися не могла.

Свідок ОСОБА_13

у судовому засіданні спростував пояснення підсудного, що він обганяв автомобіль

УАЗ, оскільки

такого не було. Разом з тим він підтвердив, що один із молодих людей, який

вийшов із автомобіля, що вчинив наїзд на пішохода, оглядав потерпілу, пробував

пульс і говорив, що вона померла, в чому і він переконався, та просив його

подзвонити на швидку і в міліцію, що він і зробив із прохідної СП «Крона». Він

бачив також:, що цей молодий чоловік, повертаючись до машини, повалив на землю

другого молодого чоловіка, який йшов до місця ДТП, та крикнув при цьому «давай ключі». Через декілька хвилин

почув звук двигуна автомобіля, який різко рушив з місця, але самого автомобіля

не бачив, так як було темно.

Потерпіла та її

представники повідомили, що очевидцями події не були, але з врахуванням того,

що водій втік з місця події і не намагався рятувати життя потерпілої, завданої

моральної травми, просять обрати покарання позбавленням волі у максимальному

розмірі.

Аналізуючи і оцінюючи зібрані по справі докази суд

приходить до висновку про наявність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, оскільки

він, керуючи транспортним засобом, в порушення п.п. 2.3 «б», 10.1, 12.1, 12.2,

12.4, 34.1 Правил дорожнього руху проявив неуважність, перевищив встановленому

в населеному пункті швидкість руху, оскільки рухався зі швидкістю більше 60

км/год. не справився із керуванням автомобілем, виїхав на зустрічну смугу руху

та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_7, яка від одержаних тілесних ушкоджень померла.

Допущені підсудним порушення Правил дорожнього руху України та суспільно

небезпечні наслідки у вигляді смерті потерпілої

знаходяться у причинному зв 'язку. Наведене дає

можливість суду кваліфікувати його дії за ст. 286 ч. 2 КК України.

Вирішуючи питання

обвинувачення дій ОСОБА_6 за ст. 135 ч. 3 КК України, суд вважає, що його за

цим обвинуваченням слід оправдати.

При цьому суд

виходить із того, що відповідальність за ст. 135 ч. З КК України наступає у

випадку завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному

для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через

малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо

той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав

змогу надати їй допомогу, а також: у разі, коли він сам поставив потерпілого в

небезпечний для життя стан і ці діяння спричинили смерть особи або інші тяжкі

наслідки.

На думку суду

«завідомість», про яку йдеться в диспозиції статті, означає, що винний

усвідомлює, що інша особа перебуває в небезпечному для життя стані, а він зобов 'язаний і має

можливість надати їй допомогу, але відмовляє в цьому. Крім цього, для

відповідальності за ч. З ст. 135 КК України повинен бути встановлений причинний

зв'язок між: залишенням в небезпеці і спричиненням смерті чи настанням інших

тяжких наслідків.

В нашому

конкретному випадку встановлено, що водій ОСОБА_6 після вчинення ДТП, наїзду на

пішохода, залишив місце пригоди. При цьому із показань свідків ОСОБА_8,

ОСОБА_13, ОСОБА_11 випливає, що місце ДТП було покинуто, але потерпіла була вже

мертвою і про цей факт він знав. Такі показання свідків об'єктивно

підтверджуються висновком судово- медичної експертизи, згідно якого смерть

ОСОБА_7 наступила через невеликий проміжок часу, декілька хвилин після

нанесення тілесних ушкоджень. Тобто ОСОБА_6 хоча і покинув місце ДТП, але він

знав, що потерпіла мертва і вже не міг їй нічим допомогти, в його діянні

відсутня об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 ч. З КК України і його

за цією статтею слід оправдати на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.

Призначаючи

покарання підсудному ОСОБА_6 суд враховує його особу, що раніше не судився,

характеризується виключно позитивно, обставини справи, пом 'якшуючі, що у

вчиненому розкаявся, попросив вибачення у потерпілої, явився з повинною і

частково відшкодував завдану матеріальну шкоду та ступінь тяжкості вчиненого

злочину і вважає, що його слід покарати позбавленням волі в межах нижчої межі,

передбаченої санкцією ст. 286 ч. 2 КК України. При цьому суд не вбачає підстав

для застосування при призначенні покарання ст. ст. 69, 75 КК України.

Вирішуючи питання цивільного позову суд бере до уваги, що

підсудний його визнав, йому роз'яснено підстави визнання позову. Визнання

позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших

осіб. У відповідності до ч. 4 ст. 174 ЦПК України визнання позову є підставою

для задоволення позову і з врахуванням того, що позов про стягнення моральної

та матеріальної шкоди заявлений на суму 41000 грн., 20000 грн. сплачено

підсудним 10.10.2006 р. та 30.01.2007року, до відшкодування підлягає сума 21000

грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.

ст. 323, 324 КПК України,

ч. 4 ст. 174 ЦПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 оправдати за ст. 135 ч. З КК України на підставі

ст. 6 п. 2 КПК України.

Визнати ОСОБА_6 винним за ст. 286 ч. 2 КК України та покарати позбавленням

волі на 3 (три) роки з позбавлення прав керування транспортними засобами на 1

(один) рік.

Зарахувати у час відбування покарання час затримання, із 11 вересня 2006

року по 14 вересня 2006 року включно.

Запобіжний захід з підписки про невиїзд змінити на взяття під варту із зали

судового засідання.

Речовий доказ по справі - автомобіль «Пежо - 405», номерний знак НОМЕР_1 повернути

власнику. Кофту, спідницю, туфлі шкіряні чорного кольору, сумку із

шкірозамінника чорного кольору, гумку для волосся повернути потерпілій, а інші

речові докази - знищити.

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_6 21000 (двадцять

одну тисячу) грн. в користь ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського

Апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом 15 діб з моменту проголошення

через Верховинський районний суд, а для засудженого в цей же строк з моменту

вручення йому копії вироку.