Рішення

від 06.09.2019 по справі 280/3197/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 вересня 2019 року Справа № 280/3197/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, щодо не зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пільгового стажу періоди роботи - з 20 червня 1983 року по 01 вересня 1983 рік (нагрівальником металу обжимного цеху); з 14 серпня 1984 року по 19 жовтня 1984 року (різальником гарячого металу); з 23 січня 1987 року по 24 грудня 1989 року (бригадиром на обробці пакетуванні та упаковці металу); з 25 грудня 1989 року по 01 січня 1999 року (майстром відділу трубної заготовки), в Донецькому металургійному заводі «Ордена Леніна Ордена Жовтневої революції Донецький металургійний завод імені В.І. Леніна» , та з 01 вересня 1999 року по 02 жовтня 2000 року (бригадиром на обробці, сортуванні, прийомні здачі пакетуванні та упаковці металу та готової продукції); з 02 жовтня 2000 року по 20 березня 2007 року (змінним виробничим майстром) в ЗАТ «ММЗ «Істіл» .

- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пільговий стаж за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 20 червня 1983 року по 01 вересня 1983 рік (нагрівальником металу обжимного цеху); з 14 серпня 1984 року по 19 жовтня 1984 року (різальником гарячого металу); з 23 січня 1987 року по 24 грудня 1989 року (бригадиром на обробці пакетуванні та упаковці металу); з 25 грудня 1989 року по 01 січня 1999 року (майстром відділу трубної заготовки), в Донецькому металургійному заводі «Ордена Леніна Ордена Жовтневої революції Донецький металургійний завод імені В.І. Леніна» , та з 01 вересня 1999 року по 02 жовтня 2000 року (бригадиром на обробці, сортуванні, прийомні здачі пакетуванні та упаковці металу та готової продукції); з 02 жовтня 2000 року по 20 березня 2007 року (змінним виробничим майстром) в ЗАТ «ММЗ «Істіл» документи як такі, що підтверджують наявність пільгового стажу.

Ухвалою суду від 08 липня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику осіб), а справу призначено до розгляду на 26 червня 2019 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 06 грудня 2018 року, Гуляйпільським об`єднаним Управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області позивачу надано відмову у призначенні пільгової пенсії №4283/03 посилалось на те, що довідки №08/31-449 від 14 березня 2017 року, видано ПАТ Донецький металургійний завод міста Донецька та №09/156 від 13 червня 2018 року видано державним підприємством Юзовський металургійний завод Донецької народної республіки не може бути прийнята до уваги, оскільки, відповідно до Постанови КМУ від 07 листопада 2014 року №595 з 01 грудня 2014 року довідки чи інші документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню.

ОСОБА_1 просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.30864 від 25 липня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що довідки № 08/31-449 від 14 березня 2017 року, яка видана ПАТ Донецький металургійний завод м. Донецьк та № 09/156 від 13 червня 2018 року, виданою державним підприємством Юзовський металургійний завод Донецької народної республіки не може бути прийнята до уваги, оскільки, відповідно до Постанови КМУ від 7 листопада 2014 року № 595 з 01 грудня 2014 року довідки чи інші документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які не підконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Таким чином, право на призначення пенсії відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення позивач не має.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

25 вересня 2018 року позивачем було подано заяву та пакет документів для призначення пенсії за віком відповідно пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (Список № 2).

При перегляді документів, наданих позивачем, встановлено, що він працював: нагрівальником металу обжимного цеху з 20 червня 1983 року по 01 вересня 1983 року, різальником гарячого металу з 14 серпня 1984 року по 19 жовтень 1984 року, бригадиром на обробці пакетуванні та упаковці металу з 23 січня 1987 року по 24 грудня 1989 року, майстром відділу трубної заготовки з 25 грудня 1989 року по 01 січень 1991 року в Донецькому металургійному заводі Ордена Леніна, ордена Жовтневої революції Донецький металургійний завод імені В.І.Леніна , що підтверджено довідкою № 08/31-449 від 14 березня 2017 року, виданою ПАТ Донецький металургійний завод , та бригадиром на обробці, сортуванні, прийомці, здачі, пакетуванні та упаковці металу та готової продукції з 01 вересня 1999 року по 02 жовтня 2000 року, змінним виробничим майстром з 02 жовтня 2000 року по 20 березня 2007 року в ЗАТ ММЗ`Істіл , що підтверджено довідкою № 09/156 від 13 червня 2018 року, виданою державним підприємством Юзовський металургійний завод .

Однак 06 грудня 2018 року пенсійним фондом позивачу надано відповідь (вих.№7283/03), відповідно до якої зазначено, що довідки № 08/31-449 від 14 березня 2017 року, яка видана ПАТ Донецький металургійний завод м. Донецьк та № 09/156 від 13 червня 2018 року, виданою державним підприємством Юзовський металургійний завод Донецької народної республіки не може бути прийнята до уваги, оскільки відповідно до Постанови КМУ від 7 листопада 2014 року № 595 з 01 грудня 2014 року довідки чи інші документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які не підконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню.

Так у зазначеному листі Пенсійними органом зроблено висновок про те, що право на призначення пенсії відповідно до пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення позивач не має.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази на яких ґрунтується позовна заява та відзив, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 132 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Згідно статті 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: автономна республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь, та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Зі змісту преамбули Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі - Закон) вбачається, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Тобто, одним з основних напрямків політики держави України стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист та повноцінна реалізація, зокрема, соціальних прав громадян України.

Приписи статті 1 Закону визначають, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Загальновідомою є та обставина, що усі органи, організації, установи державної форми власності, в тому числі і органи Пенсійного фонду України, були евакуйовані з території проведення АТО ще наприкінці 2014 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 на підконтрольну Українській державі територію і продовжили свою роботу за місцем евакуації. При цьому, "ДНР" та "ЛНР" є терористичними організаціями і не визнаються Україною як державні утворення. Відповідно, органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених "республік", а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання наданої представниками так званих "ДНР" та "ЛНР" інформації.

Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб`єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях.

Так, часиною 1 статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

При цьому згідно частини 2 статті 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно частини 3 статті 9 зазначеного Закону також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Тобто, документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування так званої "Донецької народної республіки", згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23 лютого 2016 року ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Приписами частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України визначено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Частиною 1 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення .

Згідно з пунктом б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 3,10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року для підтвердження стажу роботи зі шкідливими умовами і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із належним чином оформленими записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача встановлено, що ОСОБА_1 працював: нагрівальником металу обжимного цеху з 20 червня 1983 року по 01 вересня 1983 року, різальником гарячого металу з 14 серпня 1984 року по 19 жовтень 1984 року, бригадиром на обробці пакетуванні та упаковці металу з 23 січня 1987 року по 24 грудня 1989 року, майстром відділу трубної заготовки з 25 грудня 1989 року по 01 січень 1991 року в Донецькому металургійному заводі Ордена Леніна, ордена Жовтневої революції Донецький металургійний завод імені В.І.Леніна , та бригадиром на обробці, сортуванні, прийомці, здачі, пакетуванні та упаковці металу та готової продукції з 01 вересня 1999 року по 02 жовтня 2000 року, змінним виробничим майстром з 02 жовтня 2000 року по 20 березня 2007 року в ЗАТ ММЗ`Істіл .

Суд не приймає твердження відповідача про те, що довідки № 08/31-449 від 14 березня 2017 року, яка видана ПАТ Донецький металургійний завод м. Донецьк та № 09/156 від 13 червня 2018 року, виданою державним підприємством Юзовський металургійний завод Донецької народної республіки не може бути прийнята до уваги, оскільки, відповідно до Постанови КМУ від 7 листопада 2014 року № 595 з 01 грудня 2014 року довідки чи інші документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які не підконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. На підставі наведених судом Намібійських винятків .

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини суд доходить висновку, що зазначені довідки, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв`язку при призначенні пенсії на пільгових умовах.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону №1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Відповідно до положень частин 1,3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що не зараховуючи позивачеві пільговий стаж згідно наданої довідки, відповідач діяв необґрунтовано, отже, порушені права позивача підлягають захисту, шляхом зарахування відповідних періодів його роботи до пільгового стажу.

Прийнявши неправомірне рішення, відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши період пільгового стажу та право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.

Так, перевіряючи оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень відповідно до закріплених у частині 2 статті 2 КАС України критеріям, суд дійшов висновку, що такі рішення прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість відмови у зарахуванні пільгового стажу за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 20 червня 1983 року по 01 вересня 1983 рік (нагрівальником металу обжимного цеху); з 14 серпня 1984 року по 19 жовтня 1984 року (різальником гарячого металу); з 23 січня 1987 року по 24 грудня 1989 року (бригадиром на обробці пакетуванні та упаковці металу); з 25 грудня 1989 року по 01 січня 1999 року (майстром відділу трубної заготовки), в Донецькому металургійному заводі «Ордена Леніна Ордена Жовтневої революції Донецький металургійний завод імені В.І. Леніна» , та з 01 вересня 1999 року по 02 жовтня 2000 року (бригадиром на обробці, сортуванні, прийомні здачі пакетуванні та упаковці металу та готової продукції); з 02 жовтня 2000 року по 20 березня 2007 року (змінним виробничим майстром) в ЗАТ «ММЗ «Істіл» , тому з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 132, 139, 143, 241, 243-246, 255, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо не зарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до пільгового стажу періоди роботи - з 20 червня 1983 року по 01 вересня 1983 рік (нагрівальником металу обжимного цеху); з 14 серпня 1984 року по 19 жовтня 1984 року (різальником гарячого металу); з 23 січня 1987 року по 24 грудня 1989 року (бригадиром на обробці пакетуванні та упаковці металу); з 25 грудня 1989 року по 01 січня 1999 року (майстром відділу трубної заготовки), в Донецькому металургійному заводі «Ордена Леніна Ордена Жовтневої революції Донецький металургійний завод імені В.І. Леніна» , та з 01 вересня 1999 року по 02 жовтня 2000 року (бригадиром на обробці, сортуванні, прийомні здачі пакетуванні та упаковці металу та готової продукції); з 02 жовтня 2000 року по 20 березня 2007 року (змінним виробничим майстром) в ЗАТ «ММЗ «Істіл» .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пільговий стаж за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 20 червня 1983 року по 01 вересня 1983 рік (нагрівальником металу обжимного цеху); з 14 серпня 1984 року по 19 жовтня 1984 року (різальником гарячого металу); з 23 січня 1987 року по 24 грудня 1989 року (бригадиром на обробці пакетуванні та упаковці металу); з 25 грудня 1989 року по 01 січня 1999 року (майстром відділу трубної заготовки), в Донецькому металургійному заводі «Ордена Леніна Ордена Жовтневої революції Донецький металургійний завод імені В.І. Леніна» , та з 01 вересня 1999 року по 02 жовтня 2000 року (бригадиром на обробці, сортуванні, прийомні здачі пакетуванні та упаковці металу та готової продукції); з 02 жовтня 2000 року по 20 березня 2007 року (змінним виробничим майстром) в ЗАТ «ММЗ «Істіл» .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 768,40 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 вересня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов