Рішення

від 29.08.2019 по справі 520/4608/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 серпня 2019 р. № 520/4608/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Шапошника С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 р. № 373549-1308-2031 Головного управління ДФС у Харківській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 р. № 373549-1308-2031 Головного управління ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податковий орган під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень за відсутності на те підстав визначив позивачу податкове зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб, оскільки позивач станом на день прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень не був ані орендарем, ані користувачем земельної ділянки або власником житлової будівлі, стосовно якої мав би зобов`язання. Також позивачем вказано, що податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 р. № 373549-1308-2031 має статус дублікату, що жодним чином не відповідає податковому законодавству та інструкціям з діловодства контролюючого органу. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 29.05.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито спрощене провадження в зазначеній справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках, оскільки відповідно до інформації з Департаменту земельних відносин між позивачем та Харківською міською радою було укладено договір оренди землі на користування земельною ділянкою для обслуговування нежитлової будівлі та інформація стосовно припинення речового права відсутня. Також представником відповідача вказано, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивач є власником нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 242,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про подальше користування позивачем відповідної земельної ділянки та подальшу дію договору оренди землі. З врахуванням вказаного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст.286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 р. № 373549-1308-2031, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 207283,15 грн.

Представником відповідача під час судового розгляду справи було надано пояснення та вказано, що зазначене рішення було засобами поштового зв`язку направлено на адресу позивача, докази чого долучено до матеріалів справи.

Натомість, як повідомлено суду представником позивача податкове повідомлення-рішення позивач не отримував, а про його прийняття позивачу стало відомо під час телефонної розмови із особою, яка назвалась представником контролюючого органу.

З метою встановлення обставин нарахування податкових зобов`язань позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Головне управління ДФС у Харківській області листом №8967/К/20-40-13-08-23 від 22.08.2018 р. повідомило позивача про прийняття податкового повідомлення-рішення №373549-1308-2031, яким контролюючий орган самостійно визначив суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб 18010900, податковий період 2018 рік на загальну суму 207286,15 грн. Також до вказаного листа було долучено дублікат податкового повідомлення рішення від 27.06.2018 р. №373549-1308-2031, згідно до якого 27.06.2018 р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 373549-1308-2031 відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , яким контролюючий орган самостійно визначив суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб 18010900, податковий період 2018 рік, на загальну суму 207286,15 грн.

Позивач, не погодившись із винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Суд зазначає, що положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

При цьому, положеннями п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як передбачено п. 270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу

Як передбачено приписами п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з положеннями п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

З аналізу вищевикладених норм діючого законодавства вбачається, що обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Водночас, суд зазначає, що право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також суд зазначає, що питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються і положеннями ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, якими визначено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

З аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку, що фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.04.2019 року у справі №804/5493/16 та від 14.05.2019 року у справі №826/13773/16.

Під час судового розгляду справи судом зі змісту наданих представником відповідача пояснень встановлено, що між Харківською міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі на користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0453 га, кадастровий номер 6310136600:03:013:0009 для обслуговування нежитлової будівлі (літ. А-1), державну реєстрацію якого здійснено 07.03.2013 р., про що внесено запис про інше речове право 330512. Також, представником відповідача вказано, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі літ. А-1 загальною площею 242,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Представником позивача під час розгляду справи було надано пояснення та вказано, що договір оренди землі від 21.12.2012 р. припинив свою дію 01.04.2014 року, а 26 травня 2015 року позивач подарував нежитлову будівлю літ. А-1 , яка зазначається у договорі оренди землі від 21.12.2012 р. під пунктами 3 і 15, у зв`язку з чим відносно земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 на позивача не розповсюджуються ані деліктні зобов`язання, ані кондиційні, що свідчить про необґрунтованість доводів відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями ст. 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 15 Закону України Про оренду землі однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Як передбачено приписами ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі , у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не встановлено умовами договору.

У разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором, та сплачує орендну плату за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році, тобто до дати повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді).

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 22.11.2018 року №7976/0/225-18, зі змісту якого вбачається, що станом на 19.11.2018 року за наявною у Департаменті інформацією, земельна ділянка площею 0,0453 га по АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 до земель запасу міста за актом приймання-передачі не передана.

Також суд зазначає, що матеріали справи містять витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 02.08.2019 року №176157292 з якого вбачається, що за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки, стосовно якої в даному випадку виникли спірні правовідносини. Також, на праві приватної власності за позивачем зареєстрована нежитлова будівля літ. А-1 загальною площею 242,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що з огляду на вищевикладене слід дійти висновку, що доводи представника позивача та позивача стосовно відсутності на даний час реєстрації права оренди земельної ділянки та права власності на нежитлову будівлю є необґрунтованими та спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Також, суд зазначає, що в п.21 договору оренди землі сторонами визначено, що після припинення дії договору орендар за актом приймання-передачі повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду за актом приймання-передачі.

Таким чином, доводи позивача стосовно припинення дії договору оренди землі не підтверджені належним доказами оскільки до суду не надано акту приймання-передачі земельної ділянки як передбачено положеннями зазначеного договору.

При цьому, суд зазначає, що у пп. (л) п.31 договору оренди землі сторонами визначено, що неповернення земельної ділянки в зазначений термін не звільняє орендаря від плати за фактичне користування земельною ділянкою, а плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Отже, суд зазначає, що відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати за землю використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кі = 1:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Як встановлено судом, за інформацією, розміщеною на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, розрахований відповідно до п. 289.2 ст. 289 ПК України, станом на 1 січня 2017 року становить 1,0.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель складають: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік -1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433, 2016 рік - 1,06, 2017 рік - 1,0.

Відповідно до розрахунку податкового зобов`язання, наданого представником відповідача, останнє розраховано наступним чином. Нормативна оцінка становить 1365733 грн. згідно з розрахунком № 692/12 від 27.07.2012 р., річна сума орендної плата становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 1365733*8% = 109258,64 грн. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки по рокам: 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1.0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433; 2016 рік - 1,06; 2017 рік - 1,0. Отже, сума орендної плати за 2018 рік становить 109258.64* 1.249* 1,433* 1.06 = 207286,15 грн.

Таким чином, враховуючи обставини того, що позивач є орендарем земельної ділянки, стосовно якої нараховано орендну плату, а також власником нежитлової будівлі, що підтверджується даними Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно, у позивача наявний обов`язок зі сплати орендної плати.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 16.05.2018 р. № 373549-1308-2031 Головного управління ДФС у Харківській області є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Водночас, як встановлено судом податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 р. № 373549-1308-2031 Головним управлінням ДФС у Харківській області було видано позивачу як дублікат податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 р. № 373549-1308-2031, проте суд зазначає наступне.

Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначається Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 р. № 751/28881 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Розділу І Загальні положення Порядку, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно із п. 1 Розділу II Інтегрована картка платника Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників.

Судом під час розгляду справи встановлено, що в інтегрованій картці платника фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , наданої представником відповідача, відсутня інформація про оформлення податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 року № 373549-1308-2031. При цьому, судом встановлено, що станом на 31.07.2018 року заборгованість позивача складає 402839,12 грн.

Вказані обставини свідчать про помилковість доводів представника відповідача про те, що податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 року № 373549-1308-2031 є лише дублікатом податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 року № 373549-1308-2031.

При цьому, суд зазначає, що під час розгляду справи представником відповідача не надано жодних доказів правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 року № 373549-1308-2031, а також правомірності відображення у інтегрованій картці платника податків суми, яка визначена таким податковим повідомленням-рішенням.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2018 року № 373549-1308-2031.

Водночас, суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи не надано до суду доказів помилковості розрахунку податкового зобов`язання, нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2018 року № 373549-1308-2031.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для часткового задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.06.2018 р. № 373549-1308-2031 Головного управління ДФС у Харківській області.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 2072 (дві тисячі сімдесят дві) грн. 86 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 39599198).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 09 вересня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.