Рішення

від 09.09.2019 по справі 136/977/19

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/977/19

провадження № 2/136/327/19

РІШЕННЯ

іменем України

"09" вересня 2019 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи підставність позову тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина за заповітом вчиненим 02.01.2007, відповідно до якого вона заповіла усе належне їй майно позивачеві. До складу спадщини увійшов житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 . Позивач спадщину прийняла шляхом звернення до нотаріуса із заявою відповідного змісту за місцем відкриття спадщини, утім у видачі нотаріального акту на її ім`я на вищевказаний об`єкт нерухомості нотаріусом відмовлено, оскільки не було надано правовстановлюючого документа про належність цього майна спадкодавцеві, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

У визначений судом строк відповідач відзиву до суду не направив, однак сільський голова надав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав, не заперечував щодо задоволення позову, а розгляд справи просив проводити за відсутності представника сільської ради.

Ухвалою суду від 22.05.2019 було витребувано за клопотанням представника позивача матеріали спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, утім у заяві останній просив про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав у заявленому обсязі.

З огляду на викладене, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи суд проводить в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи до майна померлої, які були витребувані судом встановлено, що спадщина відкрилась за заповітом вчиненим спадкодавцем ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого спадкодавець заповіла усе належне їй майно своїй дочці - позивачеві у справі ОСОБА_1 .

Як убачається із довідки виданої виконавчим комітатом Нападівської сільської ради Липовецького району від 26.01.2017 за №35, ОСОБА_1 постійно проживала разом із ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 .

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами свідчать про те, що позивач спадщину прийняла, отож вона їй належить з моменту відкриття спадщини, утім постановою приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу позивачеві було відмовлено у видачі на її ім`я нотаріального акту на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 . Така відмова мотивована тим, що заявником не було надано правовстановлюючого документа на підтвердження належності майна спадкодавцеві.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Нападівської сільської ради 20.02.2019 за №91, власником житлового будинку по АДРЕСА_2 , згідно записів по господарських книг за 1986 - 1990, особовий рахунок № 78 являється ОСОБА_2 .

За відомостями КП ВОО БТІ від 02.04.2019, зазначено, що користувачем житлового будинку по АДРЕСА_1 , згідно матеріалів інвентаризаційної справи є ОСОБА_2 , рік побудови житлового будинку 1972.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на новостворене нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року N 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року N 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Лист, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Зібрані у справі докази підтверджують належність майна спадкодавцеві як власнику, позивач спадщину після смерті спадкодавця прийняла, у тому числі у вигляді житлового будинку, що є предметом спору, отож вона їй належить, іншого майна на території сільської ради яке б належало спадкодавцеві не встановлено, отож об`єкт нерухомості конкретизовано, підтвердженням чого є довідки видані органом місцевого самоврядування, однак реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку позивач позбавлена можливості за встановлених обставин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність порушених прав позивача, що є очевидним, а обраний нею спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, отож суд дійшов висновку, що позов обґрунтований.

Крім цього, відповідач надала суду заяву про визнання позову.

Ураховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

Відповідно доч.1ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Керуючись ст. 200, 206, 259, 263, 265 - 269 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (місце знаходження: с.Нападівка, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22541; ЄДРПОУ - 04329085) про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на цілий житловий будинок з усіма господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при пред`явленні позову згідно квитанції №114 від 20.05.2019 від 25.09.2018, що становить 384, 20 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко