Рішення

від 10.09.2019 по справі 826/14597/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2019 року № 826/14597/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомед" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Екомед (далі - позивач та/або ТОВ Екомед ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0855140301 від 10.08.2016 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення документальної позапланової перевірки, зокрема контролюючим органом не здійснено перевірку чи мав головний бухгалтер повноваження представляти інтереси підприємства під час проведення перевірки, що мало своїм наслідком порушення прав ТОВ Екомед .

Також позивач стверджує, що сума господарських операцій ТОВ Екомед з підприємством-контрагентом Cilag GmbH International (контон Цуг, Швейцарія) дійсно перевищує 5 мільйонів гривень, однак ставка податку на прибуток, що сплачувалась даним нерезидентом не є на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні, тому зазначена операція, на думку ТОВ Екомед , у відповідності до п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України не є контрольованою, а відтак у останнього відсутній обов`язок подавати звіт про контрольовану операцію.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказу від 15.07.2016 року №4383 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Екомед відповідно до вимоги п.п.78.1.2, п.п.78.1.15 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами і доповненнями) Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Екомед з питань правомірності віднесення господарських операцій, проведених платником податків за 2015 рік, до контрольованих та неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 29.07.2016 року №258/1-26-15-14-03-01/22922786 (далі - акт перевірки).

Як слідує зі змісту акту перевірки перевіркою встановлено, що Товариством у 2015 році проведено імпортні операції виробів медичного призначення згідно зовнішньоекономічних контрактів, укладеного з Cilag GmbH International (Швейцарська Конфедерація), а саме:

- контракт №01032015 від 01.03.2015 року. Предмет контракту: Cilag GmbH International (Швейцарська Конфедерація (Продавець) продає, а ТОВ Екомед (Покупець) придбаває товари на умовах СІР Київ (Інкотермс 2010). Товари поставляються окремими партіями. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі продавцем товару першому перевізнику. Відправник товару: JANSSEN PHARMACEUTICA N.V. (Бельгія);

- контракт №14112013 від 14.11.2011 року. Предмет контракту: Cilag GmbH International (Швейцарська Конфедерація) (Продавець) продає, а ТОВ Екомед (Покупець) придбаває товари на умовах СІР Київ (Інкотермс 2010). Товари поставляються окремими партіями. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі продавцем товару першому перевізнику. Відправник товару: JANSSEN PHARMACEUTICA N.V. (Бельгія).

Станом 04.05.2015 року ТОВ Екомед звіт про контрольовані операції за звітний 2015 рік подано не було.

Враховуючи наведене, контролюючий орган дійшов до висновку про порушення ТОВ Екомед пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПКУ щодо неподання звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

З урахування висновків акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 10.08.2016 року№0855140301, яким ТОВ Екомед нараховано штраф у розмірі 365 400 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пп. 20.1.2, 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Статтею 78 ПК України врегульовано порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка, в розрізі приписів п. 79.2 ст. 79 ПК України проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п. 79.3 ст. 79 ПК України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Так, у позовній заяві позивач наполягає, що повідомлення про початок проведення перевірки ТОВ Екомед від 20.07.2016 року №10/26-15-14-03-01 було вручено головному бухгалтеру ОСОБА_1 20.07.2016 року, акт перевірки підписаний виключно нею, без підпису директора ТОВ Екомед , в свою чергу, остання не є уповноваженою особою Товариства.

Суд критично ставиться до зазначеного як до підстави для скасування спірного рішення, мотивуючи це наступним.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16,07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства (ч. 1 ст. 2 Закону №996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону №996-XIV бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 2 ст. 8 Закону №996-XIV).

При цьому, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (ч. 3 ст. 8 Закону №996-XIV).

Частиною 4 ст. 8 Закону №996-XIV передбачено, що для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації, зокрема, введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

Згідно ч. 7 ст. 8 Закону №996-XIV головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства; подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 ПК України представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що позивачем в ході розгляду справи не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження обставин відсутності у ОСОБА_1 відповідних повноважень.

Також, суд акцентує увагу, що згідно наявних в матеріалах справи документів, зокрема наказів про призначення та звільнення ОСОБА_1 з займаної посади слідує, що остання пропрацювала на підприємстві близько 15 років, з огляду на що, на думку суду, враховуючи норми Закону №996-XIV, остання була уповноваженої особою ТОВ Екомед що стосується питань бухгалтерського обліку.

Разом з цим, суд відхиляє посилання позивача на приписи п. 17.1 ст. 17 ПК України, оскільки останнім визначено право платника податків бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом, оскільки п. 79.3 ст. 79 ПК України передбачає, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

В даному випадку, суд вважає, що матеріали справи не містять в собі належних та достатніх доказів щодо наявного факту порушення прав ТОВ Екомед при здійсненні позапланової документальної невиїзної перевірки.

Що ж стосується тверджень позивача в частині не підписання директором акту перевірки суд зазначає, що останній містить підпис головного бухгалтера підприємства.

Разом з цим, дійсно у наданому відзиві на позовну заяву відповідачем до суду не надано доказів належного оформлення факту відмови директора ТОВ Екомед від підпису акту перевірки, проте, зазначене, не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Оцінюючи наявність/відсутність порушення, що встановлене актом перевірки суд зверне увагу на наступне.

Між позивачем та Cilag GmbH International (Швейцарська Конфедерація) укладено контракт №01032015 від 01.03.2015 року, за умовами якого Cilag GmbH International (Швейцарська Конфедерація) (Продавець) продає, а ТОВ Екомед (Покупець) придбаває товари на умовах СІР Київ (Інкотермс 2010). Товари поставляються окремими партіями. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі продавцем товару першому перевізнику. Відправник товару: JANSSEN PHARMACEUTICA N.V. (Бельгія).

Також було укладено контракт №14112013 від 14.11.2011 року, згідно з яким Cilag GmbH International (Швейцарська Конфедерація) (Продавець) продає, а ТОВ Екомед (Покупець) придбаває товари на умовах СІР Київ (Інкотермс 2010). Товари поставляються окремими партіями. Право власності на товар переходить до покупця в момент передачі продавцем товару першому перевізнику. Відправник товару: JANSSEN PHARMACEUTICA N.V. (Бельгія).

Відповідно до митних декларацій (15.06.2015 року №6488, 22.06.2015 року №6815, 04.02.2015 року №1217, 19.02.2015 року №834, 22.07.2015 року №8213, 01.09.2015 року №10464, 13.05.2015 №5271, 22.05.2015 №5616), у 2015 році (а саме у період лютий - вересень 2015 року) ТОВ Екомед придбано Cilag GmbH International (Швейцарська Конфедерація) вироби медичного призначення на загальну суму 12 204 705, 73 грн.

ТОВ Екомед подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 29.02.2016 року №9276422649, де в рядку 01 Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку задекларовано 255 819 100 грн.

Позивач під час розгляду справи не заперечував факт, що сума його господарських операцій з підприємством-контрагентом Cilag GmbH International (контон Цуг, Швейцарія) перевищує 5 мільйонів гривень, проте стверджував, що ставка податку на прибуток, що сплачувалась даним нерезидентом не є на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні, тому зазначена операція, на думку ТОВ Екомед , у відповідності до п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п.39.2 ст.39 ПК України не є контрольованою.

Оцінюючи доводи ТОВ Екомед суд звертає увагу на наступне.

Так, пп. 16.1.3, 16.1.7 п. 16.1 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Згідно п. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин до 01.09.2015 року) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств - господарські операції, які впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), яка включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Під час визначення такого переліку Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

держави (території), у яких ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

держави, які не розкривають у публічному доступі інформацію про структуру власності юридичних осіб;

держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Такий перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

У редакції ПК України від 01.09.2015 року наведена правова норма, викладена у наступній редакції:

Для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Під час визначення переліку держав (територій) Кабінет Міністрів України враховує такі критерії:

держави (території), у яких загальна ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні;

держави, з якими Україною не укладені міжнародні договори з положеннями про обмін інформацією.

Затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, оприлюднює щороку в офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток підприємств (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок оприлюднюється протягом трьох місяців з дати їх зміни.

Підпунктом 39.2.1.7 п.п.39.2.1 п. 39.2 ст.39 ПК (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин до 01.09.2015 року) визначено, що

Господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1-39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов`язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об`єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 20 млн. гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік;

обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов`язаних осіб з одним контрагентом перевищує 1 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість) або 3 відсотки доходу, що враховується під час визначення об`єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік.

У редакції ПК України від 01.09.2015 року наведена правова норма викладена у наступній редакції:

Господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Відповідно до п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин до 01.09.2015 року) платники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, інформацію про здійснені контрольовані операції одночасно з поданням декларації з податку на прибуток підприємств (додаток до декларації).

Платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В свою чергу, вищенаведена правова норма у редакції від 01.09.2015 року викладена у наступній редакції: платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З аналізу вищевикладених норм слідує, що в розумінні ПК України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин до 01.09.2015 року) операція є контрольованою за умови, якщо загальний обсяг доходу платника податків та/або його пов`язаних осіб від усіх видів діяльності, що враховується під час визначення об`єкта обкладення податком на прибуток підприємств, перевищує 20 млн. гривень за відповідний податковий (звітний) календарний рік, а у редакції ПК України з 01.09.2015 року перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік та обсяг групи таких господарських операцій платника податків та/або його пов`язаних осіб з одним контрагентом перевищує 1 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість) або 3 відсотки доходу, що враховується під час визначення об`єкта обкладення податком на прибуток підприємств, платника податків за відповідний податковий (звітний) рік (у редакції ПК України до 01.09.2015 року) та перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік ( у редакції ПК України з 01.09.2015 року) в якій ставка податку на прибуток підприємств (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні.

Враховуючи наведене, обов`язок з подання до відповідного органу виконавчої влади звіту про контрольовані операції виникає тільки у тих платників податків, які здійснювали контрольовані операції протягом звітного періоду.

Судом встановлено, що впродовж 2015 року діяло декілька затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України відповідних переліків, а саме:

- перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042-р (діяв до 13.05.2015 року);

- перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №449-р (термін дії з 14.05.2015 року до 15.09.2015 року) з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.07.2015 року №677 Про внесення зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. № 449 ;

- перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 977-р (термін дії з 16.09.2015 року).

Із аналізу вказаних вище розпоряджень Кабінету Міністрів України випливає, що Швейцарську Конфедерацію, у період з 25.12.2013 року по 15.09.2015 рік, включено до переліку держав (територій) у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче ніж в Україні.

Разом з цим, з 16.09.2015 року Швейцарська Конфедерація відсутня в переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України згідно розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №977-р.

Суд зазначає, що в результаті цього вказані розбіжності впливають на права та обов`язки позивача в частині звітування про контрольовані господарські операції, щодо яких змінилися критерії віднесення їх до контрольованих.

Приписами частин 1-3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Суд зазначає, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №1042-р, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №449-р чітко встановлено, що Швейцарська Конфедерація входить до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 ПК України.

Вказані розпорядження нечинними з моменту їх прийняття не визнавалися.

Надане до суду реєстраційне свідоцтво підтверджує факт того, що контрагент позивача є резидентом Конфедерації Швейцарії, який сплачує кантональний, комунальний і федеральний податки, та на нього розповсюджується дія Угоди про подвійне оподаткування між Україною та Швейцарією.

У зазначеному реєстраційному свідоцтві вказано, що дохід отриманий з продажів ТОВ Екомед оподаткований згідно з діючою ставкою в розмірі 14,6% в 2014 та 2015 роках, проте, не зазначено конкретно, який саме сплачений податок кантональний, комунальний чи федеральний, що в свою чергу, дає суду підстави вважати, що відповідне свідоцтво не містить жодної інформації про конкретні ставки відповідних податків.

Схожий правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 року у справі №823/1053/16.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає що доводи ТОВ Екомед , що ставка податку на прибуток, яка сплачувалась нерезидентом не є на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні, а тому зазначена операція не є контрольованою не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Крім цього, суд зазначає, що розповсюдження на відповідні правовідносини дії Конвенції, укладеної між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал від 30.10.2000, також не звільняє суб`єкта господарювання-резидента від обов`язку подати відповідний Звіт в порядку, визначеному підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України.

При цьому, суд наголошує, що в ході розгляду справи судом встановлено, що сума штрафних санкцій, яка визначена спірним рішенням сплачена позивачем.

Доводи ТОВ Екомед , що головним бухгалтером було здійснено перерахування грошових коштів на сплату штрафних санкцій, визначених спірним рішенням без відома директора товариства та без його вказівки із наданням до суду пояснювальної записки ОСОБА_1 не свідчить про протиправність останнього.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Екомед (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, б. 28/2, н/п 43 / поштова адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, б. 9, корп.. 1Ф, код ЄДРПОУ 22922786) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева