Постанова

від 10.09.2019 по справі 560/1702/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1702/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

10 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (суддя Салюк П.І.) у справі за адміністративним позовом Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації до Державного агентства резерву України про визнання протиправним та скасування індивідуального акту,

В С Т А Н О В И В :

Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного агентства резерву України про визнання протиправним та скасування індивідуального акту.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року позовну заяву Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації повернуто на підставі частини 2 статті 123 КАС України.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати з підстав, зазначених в апеляційній скарзі, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Поміж іншого, в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги об"єктивні причини, що призвели до пропуску встановленого КАС України строку на оскарження судового рішення. Апелянт, з метою захисту законних інтересів позивача, просить поновити строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, оскільки вважає, що він був пропущений з незалежних від нього причин.

Відповідач не подав відзиву на апеляційну скаргу позивача.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що 04 червня 2019 року позивач звернувся до суду з наступними позовними вимогами:

- визнання протиправним та скасування акту перевірки від 08 квітня 2004 року в частині що, на час поточної перевірки самовільно відчужену пересувну дизельну електростанцію типу АСД-1000-Т/400-А1Р 1956 року до мобілізаційного резерву Управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації не повернуто;

- визнання протиправним та скасування акту перевірки від 08 квітня 2004 року в частині щодо термінового повернення самовільно відчуженої пересувної дизельної електростанції типу АСД-1000-Т/400-А1Р 1956 року до мобілізаційного резерву Управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року позовну заяву позивача залишено без руху та запропоновано у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, шляхом надання доказів на підтвердження повноважень С . Дашковського , як начальника Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації, позовної заяви відповідно до кількості сторін із зазначеним власним письмовим підтвердженням про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, належним чином завірених усіх письмових доказів, які долучено позивачем до позовної заяви у відповідності до встановлених вимог, подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку та доказів на підтвердження таких обставин з урахуванням вимог статей 123, 161 КАС України, а також доказів сплати судового збору в сумі 3842 грн..

14 червня 2019 року, на виконання вимог ухвали від 06 червня 2019 року, позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків до якої позивачем долучено: докази на підтвердження повноважень С . Дашковського , як начальника Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації; належним чином завірені письмові докази, які долучено позивачем до позовної заяви, а також докази сплати судового збору.

Крім того, на виконання зазначеної ухвали суду, позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду. В обґрунтування вказаної заяви, позивач зазначив, що у зв`язку з призначення С. Дашковського начальником Управління житлово - комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації в серпні 2017 року, останнім здійснено дослідження документів та виявлено рішення Господарського суду м. Києва від 01 жовтня 2014 року щодо повернення майна, яке станом на 2017 рік не було виконано і акт перевірки від 08 квітня 2004 року складеного працівниками Західного контрольно-ревізійного відділу Державного комітету України з державного матеріального резерву, який у свою чергу і є предметом даного позову.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення із позовом до суду, встановлений статтею 122 КАС України, а вказані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду доводи не спростовують факт такого пропуску та не підтверджують поважність причин пропуску такого строку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак, строк звернення до адміністративного суду з даним позовом слід вирішувати з урахуванням положень ч.2 ст.122 КАС України.

Також, суд звертає у вагу позивача на те, що строк звернення до суду, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частини шостої статті 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Даючи правову оцінку доводам апелянта щодо відсутності підстав для повернення позовної заяви, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звертаючись до суду з даним позовом, просить визнання протиправними та скасувати акти перевірки від 08 квітня 2004 року в частині що, на час поточної перевірки самовільно відчужену пересувну дизельну електростанцію типу АСД-1000-Т/400-А1Р 1956 року до мобілізаційного резерву Управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації не повернуто та щодо термінового повернення самовільно відчуженої пересувної дизельної електростанції типу АСД-1000-Т/400-А1Р 1956 року до мобілізаційного резерву Управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації.

При цьому колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи позивача, що він дізнався про порушення своїх прав лише після призначення С. Дашковського начальником, у ході здійснення останнім дослідження документів, оскільки підставою для звернення до суду є порушення прав саме Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації, як установи, а не особисто С . Дашковського.

Інші підстави, що вказані апелянтом в апеляційній скарзі на підтвердження поважності пропуску строку на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів апеляційної інстанції також важає неповажнми. Так, що стосується посилання апелянта на звернення до Господарського суду м.Києва за спірного питання, колегія суддів не приймає його до уваги, оскільки встановлено, що правовідносини, що були предметом розгляду в господарському суді були заявлені позивачем з інших підстав та іншим предметом позовних вимог, та є відмінними від позовних вимог, з якими позивач звернувся до адміністративного суду.

Положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

"Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування Конвенції (пункт 1 статті 32), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що також випливає із загального правила, встановленого ч. 1 ст. 77 КАС України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач не довів належними та беззаперечними доказами існування непереборних обставин, що перешкоджали Управлінню житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації звернутися до суду за захистом своїх прав, ще з 2004 року.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем пропущено строк звернення із позовом до суду, встановлений ст.122 КАС України і вказані у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду доводи не спростовують факт пропуску строку та не підтверджують поважність пропуску такого строку.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали дотримано норми матеріального і процесуального права, в той час як доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно наявності підстав для повернення позовної заяви, у зв`язку із чим ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.