Ухвала

від 02.09.2019 по справі 826/4779/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 вересня 2019 року

Київ

справа №826/4779/18

адміністративне провадження №К/9901/24149/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Васильєвої І.А., Гусака М.Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Бюро перекладів Тріс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2018 позов ТОВ Бюро перекладів Тріс задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ № 3846 від 13.03.2018 Головного управління ДФС у м. Києві про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Головне управління ДФС у м. Києві неодноразово зверталося подавало апеляційну скаргу на зазначене рішення, а саме: 17.07.2018, 11.10.2018, 06.03.2019. При цьому судовий збір за подання апеляційної скарги не був сплачений. Ухвалами суду апеляційної інстанції апеляційні скарги Головного управління ДФС у м. Києві у зв`язку з цим залишалися без руху, а потім були повернені через несплату судового збору.

06.05.2019 Головне управління ДФС у м. Києві черговий раз звернулося з апеляційною скаргою. До апеляційної скарги додано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування вимог якого Головне управління ДФС у м. Києві посилалося на те, що ним здійснювалися всі можливі заходи для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, однак, сплата судового збору на дату подання апеляційної скарги була неможлива через блокування рахунку з метою виконання судових рішень та безспірного списання коштів. Окрім того, Головне управління ДФС у м. Києві подало клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2019 апеляційна скарга була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, а клопотання про поновлення строку визнано необґрунтованим; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору). Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня вручення її копії усунути зазначені недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.06.2018 із зазначенням інших, за наявності, поважних підстав для його поновлення.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване довготривалою процедурою погодження сплати судового збору та клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання документа про сплату судового збору.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.07.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою з тих підстав, що наведені у клопотанні доводи відповідача не є поважною причиною пропуску строку, оскільки жодних доказів наявності обставини, які перешкоджають виконанню вимог процесуального закону апелянтом не надано.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що неналежний майновий стан унеможливив сплату ним судового збору під час первинного звернення з апеляційною скаргою, внаслідок чого апеляційна скарга була повернута, а повторне звернення з апеляційною скаргою було поза межами строку, визначеного статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, установленого статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав такими, що не підпадають під вище зазначений критерій, не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб`єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов`язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб`єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб`єкту владних повноважень у довільний час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій адміністративній справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв`язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, у свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом другим частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.А. Васильєва

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду