Вирок

від 10.09.2019 по справі 172/618/19

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/618/19

Провадження № 1-кп/172/78/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42019041560000021 від 07.05.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с. Павлівка Васильківського району Дніпропетровської області, має середньо-спеціальну освіту, не одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5 , 2017 року народження, працює молодшим медичним братом КЗ «Васильківська ЦРЛ» ДОР», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 28.01.2003 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 21.02.2006 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 187, ст.ст. 70, 71 КК України до 8 років 2 місяців позбавлення волі;

- 10.09.2008 року Васильківським районним судом Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Пунктом «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України визначено, що охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об`єктів, об`єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини (стаття 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Згідно з розпорядженням голови районної державної адміністрації від 26.01.2017 № Р-21/0/276-17 «Прo охорону пам`яток археології Васильківського району» визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, належать до земель історико-культурного призначення.

За інформацією наданою Васильківською РДА до переліку археологічних об`єктів культурної спадщини Васильківського району включено курган № 4992/2, розташований на відстані 2,5 км на північний схід від північно-східної околиці села Краснощокове Васильківського району Дніпропетровської області, датований ІІ тис. до н.е., висота кургану 1,5 м, діаметр кургану 52 м, охоронна зона 72х72 м.

Вказаний об`єкт взято під охорону держави на підставі рішення Дніпропетровського облвиконкому №180 від 16.04.1987 року.

ОСОБА_6 , будучи власником земельної ділянки кадастровий номер 1220788800:01:002:0070, площею 4,7529 га, передала дану земельну ділянку в оренду своєму знайомому ОСОБА_7 на підставі усної домовленості між ними з 2015 року у платне користування.

В межах вказаної земельної ділянки знаходиться об`єкт культурної спадщини курган № 4992/2 навколо якого встановлена вказана вище охоронна зона та відповідний сервітут, про що наявні позначки в кадастрових планах земельних ділянок, долученого до технічної документації земельної ділянки.

В порушення вищевказаних вимог законодавства ОСОБА_4 , працюючи механізатором у ОСОБА_7 , в першій декаді жовтня 2018 року, достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим номером 1220788800:01:002:0070, об`єкту археології кургану № 4992/2 з визначеною охоронною зоною, а також про заборону ведення земельних робіт на території місця розташування об`єкта культурної спадщини, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, здійснив культивацію земельної ділянки, з метою подальшого використання для здійснення сільськогосподарського товарного виробництва, шляхом розорювання, тобто самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,2123 га (курган) № 4992/2, культивував поверхневий шар ґрунту та висіяв на ній, посівний матеріал (зерна) пшениці.

У судовомузасіданні,обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину при зазначених вище обставинах визнав повністю. Не виявив бажання давати показання у судовому засіданні.

Сторони у судовому засіданні не заперечували проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв`язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченим.

Судом роз`яснені сторонам наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення їх можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ними обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння цих обставин та добровільність їх позиції.

З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті, думок усіх учасників судового розгляду та відсутності від них заперечень, суд вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежитись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, повністю знайшла своє підтвердження у судовому засіданні, а його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 197-1 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки вчинене щодо земель в охоронних зонах.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості, раніше неодноразово судимий, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, утримує малолітнього сина ОСОБА_5 , 2017 року народження, офіційно працевлаштований.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, повне визнання вини та усунення заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням обставин справи, думки прокурора, характеристики особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне й доцільне призначити покарання в межах санкції статті КК України за якою ОСОБА_4 визнаний винним, у виді обмеження волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, а також попередження скоєння ним нових злочинів.

Разом з тим, враховуючи особу винного, його ставлення до скоєного, пом`якшуючі вину та інші обставини справи, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 та попередження скоєння ним нових злочинів без реального відбування покарання. Тому обвинуваченого може бути звільнено від відбування покарання з випробовуванням відповідно до ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

На досудовому розслідуванні судові експертизи не проводилися. Цивільний позов не заявлено. Речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 369-371, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк один рік.

Згідно зі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений до судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1