Рішення

від 30.08.2019 по справі 398/710/19

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/710/19

провадження №: 2/398/889/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"30" серпня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретарів судового засідання Міщенко С.А., Карпушевої О.М.,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шило А.О.,

представника відповідача ФГ АгроРос - адвоката Гулого А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства АгроРос , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Сектор державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про визнання правочину недійсним

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ФГ АгроРос , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Сектор державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про визнання правочину недійсним. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 35203867:02:000:0008, загальною площею 5,1201 га, яка розташована на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 00868 . 28 квітня 2010 року позивач надала нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_2 щодо управління та розпорядження (без права відчуження) зазначеною земельною ділянкою. На підставі зазначеної довіреності ОСОБА_2 13 серпня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки з ФГ АгроРос строком на 49 років. 04 березня 2016 року на підставі зазначеної довіреності ОСОБА_2 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) з ФГ АгроРос строком на 100 років, яким зокрема припинено дію договору оренди землі від 13 серпня 2014 року. З урахуванням зміни підстав позову просила визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 04 березня 2016 року, оскільки ОСОБА_2 при укладені договору емфітевзису діяв з перевищенням повноважень, наданих довіреністю від 28 квітня 2010 року, та діяв у власних інтересах, оскільки є засновником та головою ФГ АгроРос (а. с. 2 - 6, 71 - 75, 76 - 80).

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що ОСОБА_2 , підписуючи договір емфітевзису від імені позивача, діяв в межах повноважень, наданих довіреністю 28 квітня 2010 року. Крім того, від імені ФГ АгроРос договір підписував ОСОБА_3, а не ОСОБА_2 . З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову (а. с. 38 - 39, 87).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Сектор державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області своїх письмових пояснень щодо позову не надала. Подала клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи та просила ухвалити рішення на розсуд суду (а. с. 36, 83, 100, 123, 139).

06 березня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання (а. с. 28).

03 травня 2019 року прийняти до розгляду заяву представника позивача про зміну підстав позову, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а. с. 90 - 93).

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Шило А.О. підтримала позовні вимоги з підстав зазначених в позові та пояснила, що позивач звернулася до неї в січні 2019 року з приводу поновлення втрачених державних актів на землю. В 2009 році позивач уклала договір оренди земельної ділянки з ФГ АгроРос і передала директору фермерського господарства оригінали правовстановлюючих документів на землю та підписала генеральну довіреність на ім`я директора на укладення договору оренди. Оскільки строк договору оренди закінчується, позивач звернулася до ФГ АгроРос з вимогою повернення оригіналів документів на землю, але отримали відмову. Вона як представник позивача хотіла розмістити оголошення про втрату документів, для встановлення кадастрового номеру отримала витяг з реєстру, звідки дізналася про наявність договору емфітевзису на дану земельну ділянку. Позивач надавала довіреність лише на укладення договору оренди землі, про договір емфітевзису її ніхто не повідомляв. З договору емфітевзису вбачається, що його підписав директор ФГ АгроРос . Договір емфітевзису укладений від імені позивача є недійсним, оскільки укладений на підставі доручення виданого лише на укладення договору оренди земельної ділянки. Крім того, договір було підписано однією особою з обох сторін, що суперечить нормам цивільного законодавства. Договір оренди землі позивач не отримувала, але вважала його укладеним на 10 років. В дорученні надавалося голові ФГ право укладати від імені позивача лише договір оренди землі. Кошти за оренду землі на 10 років позивач отримала на перед, оскільки їй терміново були потрібні кошти на лікування, голова ФГ відвіз її до нотаріуса, де вона підписала готові документи. Позивачу не було відомо про укладений договір оренди землі на 49 років, який в подальшому було розірвано та укладено договір емфітевзису.

В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Гулий А.В. заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки договір емфітевзису було укладеного на підставі нотаріально посвідченого доручення, на підставі якого діяв ОСОБА_2, а з боку фермерського господарства договір підписаний - ОСОБА_3, які є рідними братами. Довіреність є загальною на укладення всіх видів правочинів, тому представник позивача діяв в межах наданих йому повноважень. В правочині зазначено, що представник має право користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою, укладати договори з приводу земельної ділянки, в другому абзаці доручення конкретизовано, що в тому числі і укладати договір оренди землі. Крім того, обмеження щодо укладення договору емфітевзису в дорученні не міститься. В договорі емфітевзису зазначено, що власник земельної ділянки за даним договором отримує плату в розмірі 50 грн. на рік. В договорі дійсно не зазначено, що підписав його ОСОБА_3 . В момент підписання договору оренди сторони погоджували довго строковість відносин. Про укладення договору емфітевзису позивача не повідомляли. Про матеріальні відносини між сторонами йому не відомо.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення проти нього, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 35203867:02:000:0008, загальною площею 5,1201 га, яка розташована на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 00868 , що не оспорюється сторонами.

28 квітня 2010 року позивач надала нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_2 щодо управління та розпорядження (без права відчуження) зазначеною земельною ділянкою (а. с. 43).

13 серпня 2014 року між сторонами укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 49 років. В преамбулі договору зазначено орендодавцем - ОСОБА_4 , а орендарем - ФГ АгроРос , в особі голови ОСОБА_2 (а. с. 44 - 47). З пояснень учасників справи встановлено, що від імені позивача зазначений договір підписав на підставі довіреності від 28 квітня 2010 року ОСОБА_2 , а від імені ФГ АгроРос на підставі довіреності - ОСОБА_3 .

04 березня 2016 року між сторонами укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) строком на 100 років, яким зокрема припинено дію договору оренди землі від 13 серпня 2014 року. В преамбулі договору зазначено власником - ОСОБА_4 , а емфітевтом - ФГ АгроРос , в особі голови ОСОБА_2 (а. с. 48 - 52). З пояснень учасників справи встановлено, що від імені позивача зазначений договір підписав на підставі довіреності від 28 квітня 2010 року ОСОБА_2 , а від імені ФГ АгроРос на підставі довіреності №1 від 03 березня 2013 року - ОСОБА_3 (а. с. 88 - 89).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1 ст. 241 ЦК України).

З тексту довіреності від 28 квітня 2010 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 надала довіреність на представництво, якою уповноважила ОСОБА_2 бути її представниками з усіма необхідними повноваженнями в усіх без винятку підприємствах, установах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в тому числі, але не виключно, в органах нотаріату, місцевого самоврядування, районній державній адміністрації, відділу земельних ресурсів, Державному комітету по земельних ресурсах, його регіональних відділах, управліннях, Щасливській сільській раді, в Олександрійському районному відділі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах з питань управління та розпорядження (без права відчуження) земельною ділянкою площею 5,12 га, яка розташована на території Щасливської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області та належної позивачу на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 00868 .

Для цього ОСОБА_1 надано ОСОБА_2 : …право вільного доступу до земельної ділянки, вирішувати від її імені всі питання щодо одержання рішень, дозволів, …, підписувати від її імені усі необхідні для виконання цієї довіреності документи, укладати договір оренди земельної ділянки на її розсуд,…, розписуватись за неї, в тому числі підписати договір оренди, інші додаткові угоди до цього договору,… .

Тобто, поряд з іншими діями позивачем надано право представнику на підписання від її імені конкретних договорів, а саме: договір оренди, інші додаткові угоди до цього договору. Повноваження повіреного на укладання договору емфітевзису щодо зазначеної земельної ділянки від імені ОСОБА_1 довіреність не містить (а. с. 43).

Зазначеним спростовуються доводи представника відповідача щодо того, що довіреність надає право ОСОБА_2 бути представником позивача з усіма необхідними повноваженнями з будь-яких питань, які стосуються її, як власника земельної ділянки. Так як текст довіреності уточнює, що для виконання цих повноважень надано право і зазначено конкретний перелік дій, на які мають право представники, в тому числі укладання договорів лише оренди та інші додаткові угоди до цього договору. Укладання будь-яких інших договорів в довіреності не зазначено.

За таких обставин, укладаючи 04 березня 2016 року договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) щодо зазначеної земельної ділянки, представник позивача - ОСОБА_2 . перевищив свої повноваження, тобто самовільно збільшив обсяг прав на здійснення правочинів, який встановлено вказівкою ОСОБА_1 , оскільки укладання саме такого договору не було передбачено довіреністю, чим порушив права позивача.

При цьому, відповідачем не надано доказів на підтвердження дій, що свідчать про прийняття позивачем до виконання оспорюваного договору емфітевзису, тобто дають підстави вважати що позивачем схвалено укладення зазначеного договору.

Оскільки, укладаючи оспорюваний договір емфітевзису, представник з власної ініціативи розширив межі наданого йому повноваження, не погодив такий відступ із довірителем і не отримав наступного схвалення останнім, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Аналогічний правовий висновок викладено у Постановах Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі №229/1722/18 (провадження №61-4317св19) та від 20 травня 2019 року у справі №229/92/18 (провадження №61-48512св18).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є засновником (учасником), керівником та підписантом ФГ АгроРос з 17 березня 2006 року по даний час, що також не оспорюється учасниками справи (а. с. 143 - 150).

На час укладення оспорюваного договору засновником (учасником) і головою (керівником та підписантом) ФГ АгроРос був ОСОБА_2 , який на підставі,виданої позивачем довіреності, уклав оспорюваний договір емфітевзису земельної ділянки, відповідно до якого ФГ АгроРос отримало право використання земельної ділянки, належної позивачу, строком на 100 років за плату в розмірі 50,00 грн. на рік, тобто ОСОБА_2 фактично вчинив правочин від імені особи, яку представляє, у своїх інтересах.

Таким чином, засновником (учасником) і головою (керівником та підписантом) ФГ АгроРос на момент укладення оспорюваного договору був ОСОБА_2 , укладаючи оспорюваний договір емфітевзису з ФГ АгроРос останній фактично діяв у своїх інтересах, а не в інтересах довірителя ОСОБА_1 , що прямо заборонено частиною третьою статті 238 ЦК України і є достатньою правовою підставою, передбаченою частиною першою статті 215 ЦК України для визнання цього правочину недійсним.

Аналогічний правовий висновок викладено у Постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №323/19/16-ц (провадження №61-14514ск18) та від 10 січня 2019 року у справі №323/1550/17-ц (провадження №61-40550св18).

З урахуванням викладеного, оскільки договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 04 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством АгроРос та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 березня 2016 року, запис №13731613, від імені позивача укладено її представником - ОСОБА_2 - з перевищенням повноважень, наданих йому довіреністю від 28 квітня 2010 року, та укладаючи зазначений договір ОСОБА_2 , діяв не в інтересах позивача, а в інтересах ФГ АгроРос , засновником (учасником) і головою (керівником та підписантом), якого він є, то суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Фермерського господарства АгроРос (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Щасливе, вул. Центральна, буд. 20, код за ЄДРПОУ 34140975), третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмету спору: Сектор державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністрації Кіровоградської області (адреса місцезнаходження: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Шевченка, буд. 132), про визнання правочину недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 04 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством АгроРос та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 березня 2016 року, запис №13731613.

Стягнути з Фермерського господарства АгроРос на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 768 ( сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його складення до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляц ійної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 09 вересня 2019 року.

Суддя О.В.Авраменко