Постанова

від 06.09.2019 по справі 599/244/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/244/19Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В. Провадження № 22-ц/817/651/19 Доповідач - Сташків Б.І. Категорія - 302090000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Сташків Б.І.

суддів - Хома М. В., Щавурська Н. Б.,

за участю секретаря - Іванюти О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу №599/244/19 за апеляційною скаргою сільськогосподарського кооперативу "Дніпро" на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2019 року, ухваленого суддею Снігурським В.В., по цивільній справі за позовом сільськогосподарського кооперативу "Дніпро" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін 2013", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки ,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року позивач - Сільськогосподарський кооператив Дніпро звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рубін 2013", ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки , просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Малашовецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області, площею 1,9391 га, кадастровий номер 6122685400:01:001:0419, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Рубін 2013 ; поновити договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Малашовецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області за кадастровим номером 6122685400:01:001:0419 площею 1,9391 га, який 11 жовтня 2010 року уклали між собою СГК Дніпро та ОСОБА_1 , шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6122685400:01:001:0419 від 11 жовтня 2010 року в редакції, долученої до позовної заяви.

В обґрунтуванні позовних вимог вказує, що 11 жовтня 2010 року між Сільськогосподарським кооперативом Дніпро та власником земельної ділянки ОСОБА_1 було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 1,9391 га, кадастровий номер 6122685400:01:001:0419. Договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему в Зборівському районі 19 жовтня 2011 року.

Позивач зазначав, що згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 27 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 1,9391 га, кадастровий номер 6122685400:01:001:0419 на території Малашовецької сільської ради Зборівського району, укладено між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ Рубін 2013 строком на сім років.

Вважає,що відповідач ОСОБА_1 порушив переважне право позивача на поновлення договору оренди землі, встановлене ст.33 Закону України Про оренду землі , уклавши 15 січня 2018 року договір оренди землі з відповідачем ТОВ Рубін 2013 та зареєструвавши його 27 грудня 2018 року право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2019 року у задоволенні позовних вимог сільськогосподарського кооперативу "Дніпро" відмовлено .

Не погодившись із вказаним рішенням від сільськогосподарського кооперативу "Дніпро" поступила апеляційна скарга в якій позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вважає що рішення ухвалено без врахування усіх обставин справи.

Зокрема зазначає, що укладання нового договору оренди землі з її власником до закінчення строку дії договору попереднього договору оренди порушує ЗУ "Про оренду землі", норми щодо укладання даного правочину.

Також, вважає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки укладання договору оренди земельної ділянки до закінчення строку дії попереднього договору, у зв`язку із чим на його думку надається протиправна можливість одночасного надання в оренду однієї і тієї ж земельної ділянки різним землекористувачам.

На апеляційну скаргу поступив відзив від ТОВ Рубін 2013 , в якому відповідач просить залишити рішення суду без змін,а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема вказує,що позивачем не повідомлено відповідача ОСОБА_1 своєчасно, відповідно до вимог Закону України Про оренду землі , про бажання поновити договір на новий строк, сторонами не погоджено істотних умов договору для його поновлення. В свою чергу ОСОБА_1 , своєчасно, у місячний строк, повідомив позивача про небажання поновлювати договір на новий строк і його припинення, а тому вважає, що позивачем втрачено переважне право на оренду спірної земельної ділянки.

У судове засідання сторони не з`явилися. Від представника СГК "Дніпро" поступило клопотання про відкладення розгляду справи, однак враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду справи та відсутності необхідності у відкладенні розгляду справи, колегія суддів вважає що дане клопотання підлягає до залишення без задоволення.

Інші учасники судового процесу про час та місце розгляду повідомлені належним чином, що відповідно до положень ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред`явлених у суді першої інстанції вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд вирішує такі питання:1)чи мали місце обставини (факти),якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;. 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3( які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні повних вимог сільськогосподарського кооперативу "Дніпро" суд першої інстанції виходив з того, що позивач не повідомив не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору оренди землі письмово орендодавця про намір продовжити його дію, своєчасно у встановлений законом строк позивач отримав повідомлення від ОСОБА_2 про заперечення і небажання у поновленні договору оренди землі, не порушивши строки і процедуру таких повідомлень, а тому переважне право на продовження договору оренди землі припинилося.

З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону відповідають матеріалам справи та зібраним по справі доказам.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно до статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї".

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 17 Закону України Про оренду землі ).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (частина перша статті 4 Закону України Про оренду землі ).

Положеннями частини першої статті 16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частиною першою статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачено певну процедуру здійснення цього права.

Статтею 764 цього Кодексу передбачено такий правовий механізм, як поновлення договору найму, який зводиться до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що по-перше, наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому в силу ст.79 цього кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

А в порядку ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання .

Судом першої інстанції було встановлено, що договір оренди земельної ділянки між СКГ Дніпро (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) було укладено 11 жовтня 2010 року, а договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему в Зборівському районі 19 жовтня 2011 року(а.с.8).

За змістом ст.ст.210, 792 ЦК України, ст.ст.18,20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином строк дії договору починається з 19 жовтня 2011 року і діє до 18 жовтня 2018 року включно.

Згідно п.8 даного договору договір оренди укладено на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк та повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендаря про намір продовжити його дію.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 ЦК України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Такий висновок закладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №594/376/17-ц.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи позивач СГК "Дніпро" (орендар) повідомив відповідача ОСОБА_2 про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк і 17 вересня 2018 року направив лист-повідомлення від 18 серпня 2019 р. про поновлення вказаного договору оренди землі та надав проект додаткової угоди 17 вересня 2018.

Відповідач ОСОБА_2 отримав ці повідомлення 19 вересня 2018 року,про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.(а.с.6,-10).

Протягом місяця з дня отримання проекту додаткової угоди, а також після закінчення дії договору відповідач ОСОБА_2 19 вересня 2019 письмово направив заперечення позивачу щодо поновлення договору, зазначивши відмову тим, що він не отримував жодних листів-повідомлень та проектів додаткових угод.

З матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2018 року ОСОБА_2 повторно направив в адресу СКГ Дніпро лист про припинення договору оренди з вимогою повернути земельну ділянку.(ас.10-12).

Такими діями орендодавець дотримався вимог ч.5, ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , а орендар сільськогосподарський кооператив " Дніпро" порушив процедуру повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, направивши лист -повідомлення та проект додаткової угоди ОСОБА_2 менш, ніж за 60 днів до спливу дії договору чим порушено вимоги п.8 Договору оренди землі та ч.2 ст.33 Закону України Про оренду землі.

Відповідно до ч.2 ст.33 Закону України "Про оренду землі", умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі №384/648/17-ц пролонгація договору оренди можлива лише за мовчазної згоди власника землі (орендодавця), а при висловленні орендодавцем заперечень щодо пролонгації договору оренди землі такий договір не може вважатись поновленим.

Таким чином, ОСОБА_2 дотрималася місячного строку з дня отримання листа- повідомлення орендаря про бажання поновити договір оренди на новий строк та проекту додаткової угоди, надіславши 19 вересня 2019 письмове заперечення позивачу щодо поновлення договору оренди землі, що свідчить про недосягнення домовленості між сторонами, а тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється(а.с.11.12). Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ця обставина дозволяє власнику майна відмовитися від подальшої передачі його в оренду після спливу строку договору оренди та використовувати своє майно у власних потребах. Проте і це рішення повинне бути доведено до орендаря. Тільки після доведення цього рішення власником переважне право орендаря припиняється.

Володіючи правом вільно розпоряджатися своїм майном власник має чітко довести до орендаря причину, з якої договір оренди не може бути укладений на нових умовах.

Проте, колегія суддів по даній справі вважає за необхідне конкретизувати, що порушенням переважного права орендаря буде також укладення договору з новим орендарем на умовах, які були б прийнятними для попереднього орендаря.

Сторони попереднього договору оренди, і в першу чергу орендодавець, має право на перегляд умов попереднього договору при укладенні нового. Це право прямо передбачено ч.1 ст.777 Цивільного кодексу України.

Але ці нові умови мають бути доведені в чіткій та конкретній формі попередньому орендарю, щоб останній міг зробити такий же чіткий та конкретний вибір: прийняти ці умови і скористатися своїм переважним правом на укладення нового договору або відмовитися від таких умов і на цьому його переважне право припиняється.

Баланс захисту прав орендодавця та орендаря в тому і полягає, що:

- власник-орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк;

-орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами.

Така позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи ОСОБА_1 не влаштовують умови запропоновані орендарем для подовження договору оренди, зокрема розмір орендної плати у запропонованій додатковій угоді СГК "Дніпро"в п.8 запропонувала вносити орендну плату в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки яка складає 60425 грн., що становить 3625,53 грн. в рік, або натуральною продукцією, яка вирощується орендарем у розмірі 2000 кг зерна, що відповідає грошовому еквіваленту орендної плати. А,ТОВ " Рубін 2013" запропонувало в пунктах 9-13 договору оренди землі від 21 жовтня 2018 року вносити орендну плату земельної ділянки у розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грошовій формі, з урахуванням індексації грошової оцінки земель, розмір орендної плати переглядається один раз в рік, що становить 6042,50 грн, що є істотною умовою переважного права на укладення нового договору оренди земельної ділянки.(а.с.8,66)

Вищевикладене та положення ч.1 ст.41 Конституції України, ч.ч.1,2 ст.319 Цивільного кодексу України свідчать про те, що право вибору власника здавати своє майно в оренду чи використовувати для власних потреб є повним, безумовним та необмеженим.

Посилання апелянта на неможливість одночасного надання одного й того ж самого майна власником двом різним орендарям і що земельна ділянка була передана в оренду ТОВ "Рубін" ще в січні 2018 року, чим порушили переважне право на поновлення договору на новий строк не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до статті 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди.

Згідно із інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно договір оренди землі дійсно було укладено між ОСОБА_1 і ТОВ "Рубін 2013" 15 січня 2018 року , а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було прийнято 27 грудня 2018 року (а.с.13).

Свобода договору, передбачена статтею 627 ЦК України, не є абсолютною. Сторони договору мають враховувати вимоги законодавства, які визначені для них як обов`язкові, та не можуть змінити дію таких вимог законодавства договором, якщо це прямо не передбачено законодавством.

Згідно із частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Отже, строк оренди земельної ділянки (існування права оренди земельної ділянки) не може починатися раніше за строк дії договору оренди такої земельної ділянки. Строк дії договору земельної ділянки, починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення.

За змістом статей 18 та 20 Закону України "Про оренду землі", які застосовуються до договору оренди земельної ділянки, згідно з вимогами статті 792 ЦК України та статті 93 ЗК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації, що узгоджується з положеннями частини першої статті 210 ЦК України.

Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі 36-2777 цс 16 з якими погодився і Верховний суд у постанові від 15 серпня 2018 року у справі №532/384/16-ц.

Таким чином, укладення нового договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 . і ТОВ "Рубін" не порушувало законних прав і інтересів сільськогосподарського кооперативу "Дніпро", оскільки земельна ділянка знаходилася в їх орендному користуванні до закінчення договору, а саме 19 жовтня 2018 року, а ТОВ "Рубін" приступив до виконання умов нового договору з часу його державної реєстрації, а саме із 27 грудня 2018 року. Ця обставина підтверджується і актом прийому-передачі об`єкту оренди (земельної ділянки) , за яким позивач передав відповідному орендарю вищевказані земельні ділянки площею 1,9391 га, кадастровий номер №010010419(а.с.60).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставі і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.Частиною5 цієї статті передбачено,що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

А, відповідно до ст.17 Закону України" Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що орендар на протязі дії договору оренди земельної ділянки укладеного 11 жовтня 2010 року користувався земельною ділянкою до дати закінчення договору 19 жовтня 2018 року, а новий договір оренди земельної ділянки був укладений між ОСОБА_1 і ТзОВ " Рубін 2013" зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 27 грудня 2018 року(а.с.13).

Крім цього, в судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що договір оренди землі від 27 грудня 2018 року укладений між ОСОБА_1 і ТзОВ "Рубін" розірваний 03 липня 2019 року, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 липня 2019 року.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у судах першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачили відповідні юридичні норми (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жук проти України від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст.367,375, 381-384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського кооперативу "Дніпро"- залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 16 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складання повного тексту постанови - 06 вересня 2019 року.

Головуючий: Сташків Б.І.

Хома М.В.

Судді: Щавурська Н.Б.