Постанова

від 10.09.2019 по справі 910/448/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2019 р. Справа№ 910/448/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2019

у справі №910/448/19 (суддя Ковтун С.А.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс протект

до Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес

про стягнення 191551,94 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 році Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс протект звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес про стягнення 191551,94 грн., з яких: 142824,00 грн. боргу, 23070,31 грн. пені, 20233,75 грн. інфляційних витрат, 5423,88 грн. 3% річних.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором про надання охоронних послуг №28-7-2017б від 28.07.2017 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс протект 142824,00 грн. боргу, 5423,88 грн. 3% річних, 20233,75 грн. інфляційних втрат, 2527,22 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за охоронні послуги в сумі 142824,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Також місцевий господарський суд у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем задовольнив вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційний втрат у заявленому позивачем розмірі та відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 12.01.2019, а тому останній пропустив річний строк, протягом якого міг звернутися до суду з вимогами про стягнення пені.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватна науково-виробнича компанія Інтербізнес подала до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції не враховано, що договір про надання охоронних послуг №28-7-2017б від 28.07.2017 припинив свою дію без умов щодо порядку здійснення остаточного розрахунку за наслідками його припинення.

На думку відповідача, строк (термін) виконання останнім обов`язку по оплаті залишку коштів, що виник на підставі договору, не настав, з огляду на що звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі №910/448/19, визначено здійснювати розгляд апеляційної скарги Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі №910/448/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

15.08.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Статтями 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс протект (позивач, виконавець) та Приватною науково-виробничою компанією Інтербізнес в особі представника філії Богодухівська птахофабрика приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес (відповідач, замовник) укладено договір про надання охоронних послуг №28-7-2017б, відповідно до п.2.1 якого виконавець зобов`язується забезпечити недоторканість об`єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно з актом прийняття об`єкту під охорону, а замовник зобов`язується щомісячно сплачувати виконавцю встановлену цим договором плату.

Відповідно до п.5.9 договору у випадку несвоєчасної сплати замовником вартості послуг виконавця, замовник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожне день прострочення.

Згідно з п.7.3. договору загальна сума щомісячної плати за договором вираховується шляхом перемноження: вартості людино/години на об`єкті охорони (28 грн/год), кількості годин у добі (24), середньої кількості діб на місяць (30,5), кількості цілодобових постів охорони згідно з дислокацією (три цілодобових поста), та складає 61488 (шістдесят одна тисяч чотириста вісімдесят вісім) гривень, 00 копійок без ІІДВ.

Відповідно до п.7.4. договору оплата щомісячної суми договору за надані послуги здійснюється до 10 (десятого) числа місяця, що слідує за звітним.

Згідно з п.7.5. договору охоронне агентство зобов`язано надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяці наступного за звітним. Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Згідно з п.8.4 договору закінчення дії договору або дострокове його припинення не звільняє сторони від зобов`язань, які виникли під час дії договору.

На виконання договору сторони погодили додатки до нього: Дислокація об`єкту охорони (додаток №1), Інструкція по охороні об`єкту (додаток №2), Протокол узгодження договірної ціни на надання послуг з охорони об`єкта (додаток №3), Акт прийняття об`єкту під охорону (додаток №4), Акт обстеження технічного стану об`єкту (додаток №5), Доповідна записка про результати виконаної роботи з охорони за минулу добу (додаток №6) та Акт прийому передачі товарно-матеріальних цінностей згідно договору №28-07-176 від 28.07.2017 (додаток №7).

На виконання договору між позивачем та відповідачем підписано наступні акти надання послуг на загальну суму 187824,00 грн: №18 від 31.07.2017 на суму 5376,00 грн, №23 від 30.08.2017 на суму 59472,00 грн, №28 від 30.09.2017 на суму 61488,00 грн, №32 від 31.10.2017 на суму 61488,00 грн. Вказані акти підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

На виконання договору 30.10.2017 відповідач сплатив за надані позивачем послуги 45000,00 грн, що підтверджується випискою АТ Ощадбанк по рахункам позивача від 09.07.2018.

01.11.2017 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду №1, відповідно до якої дія договору №28-7-176 від 28.07.2018 була припинена, та підписано акт прийняття об`єкту з під охорони від 01.11.2017, акт приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей від 01.11.2017 до договору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання охоронних послуг №28-7-2017б від 28.07.2017, на виконання якого позивач надав, а відповідач прийняв у липні-жовтні 2017 охоронні послуги загальною вартістю 187824,00 грн. Проте відповідач вказані послуги оплатив частково у сумі 45000,00 грн. З огляду на вказане, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за договором №28-7-2017б від 28.07.2017 у сумі 142824,00 грн.

Вказаний договір про надання послуг є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

Тобто закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним. Крім того, сторонами у п.8.4 договору передбачено, що закінчення дії договору або дострокове його припинення не звільняє сторони від зобов`язань, які виникли під час дії договору.

За вказаних обставин, враховуючи п.7.4. договору, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за охоронні послуги в сумі 142824,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 142824,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє аргументи відповідача, що строк (термін) виконання останнім обов`язку по оплаті залишку коштів, що виник на підставі договору про надання охоронних послуг №28-7-2017б від 28.07.2017, не настав, з огляду на припинення дії вказаного договору без умов щодо порядку здійснення остаточного розрахунку за наслідками його припинення.

Крім того за несвоєчасну оплату наданих послуг позивачем нараховано відповідачеві пеню в сумі 23070,31 грн. (295,46 грн. за період з 11.08.2017 по 30.10.2017, 4148,20 грн. за період з 11.09.2017 по 10.03.2018, 9132,23 грн. за період з 11.10.2017 по 10.04.2018, 9494,42 грн. за період з 11.11.2017 по 10.05.2018).

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені за період прострочення оплати платежів, апеляційний суд визнає вказані вимоги обґрунтованими. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно з ч.4, 5 ст.267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, з позовними вимогами про стягнення неустойки за порушення строків оплати послуг охорони наданих у липні-жовтні 2017, Позивач звернувся до суду лише 12.01.2019, а тому місцевий суд дійшов вірного висновку, що строк позовної давності за вимогами про стягнення пені за порушення строків оплати послуг, наданих у вищевказаний період, фактично сплив. З огляду на вказане у задоволенні вимог позивача про стягнення пені слід відмовити.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 20233,75 грн. інфляційних витрат та 5423,88 грн. 3% річних за прострочення виконання своїх зобов`язань за договором надання охоронних послуг №28-7-2017б від 28.07.2017.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги у даній справі підлягають частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції залишенню без змін.

Враховуючи вимоги ст.129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі №910/448/19 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 у справі №910/448/19 залишити без змін.

3.Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/448/19.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст.287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Хрипун

М.Г. Чорногуз