Рішення

від 06.09.2019 по справі 916/1903/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1903/19 Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників:

від позивача : адвокат Григор`єв В.В.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1903/19

за позовом: Фізичної особи-підприємця Москалець Степана Леонідовича /АДРЕСА_1 /

до відповідача: Комунального підприємства "Злагода" /67100, Одеська обл., Великомихайлівський р-н., смт. Михайлівка, вул. Шкільна, 55/

про стягнення 328 932,84грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Фізична особа-підприємець Москалець Степан Леонідович (надалі ФОП Москалець С.Л., позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Злагода" (надалі КП "Злагода", відповідач) про стягнення 328 932,84грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає наступне.

10.07.2018р. між КП "Злагода", ФОП Москалець Степаном Леонідовичем та ФОП Жданова М.К., Шагінян А.А. було укладено договір про переведення боргу згідно з яким відповідач визнав заборгованість перед фізичними особами-підприємцями Ждановою М.К. , Шагінян А.А. на суму 315 154,03грн., що виникла на підставі договорів позики (безпроцентна цільова) №1 від 08.12.2017р. та №2 від 15.12.2017р. укладених між КП "Злагода" та ФОП Жданова М.К. , договору позики (безпроцентна цільова) №2 від 07.11.2017р. укладеного між КП "Злагода" ФОП Шагінян А.А., видаткової накладної №18/07 від 01.02.2018р. укладеної між КП "Злагода" та ФОП Жданова М.К. та видаткової накладної №18/07 від 18.04.2018р. між КП "Злагода" та ФОП Жданова М. К. та новим кредитором за вище вказаними зобов`язаннями став позивач.

Так, за твердженнями позивача, відповідач ухиляється від виконання взяти на себе зобов`язань за договором про переведення боргу, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача 328 932,84грн., з яких основний борг у розмірі 314 154,03грн., інфляційні втрати у розмірі 11 780,78грн., 3% річних у розмірі 2 998,03грн.

Відзив на позов відповідач суду не надав.

Позивач надав клопотання про витребування доказів (вх.№2-4278/19 від 06.09.2019р.), клопотання про залучення третьої особи (вх.№2-4277/19 від 03.09.2019р.), які залишені судом без задоволення та не прийняті до розгляду справи по суті з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.81, ч.2 ст. 80 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Так, оскільки позивач про необхідність подання доказів, відзначених у клопотанні (вх.№2-4278/19 від 06.09.2019р.) був обізнаний ще при підготуванні позовної заяви, а також зважаючи подання такого клопотання та клопотання (вх.№2-4277/19 від 03.09.2019р.) про залучення третьої особи в останній день процесуального строку на розгляд справи, відсутність обґрунтованих причин неподання відзначених клопотань разом із позовною заявою, суд не вбачав правових підстав для прийняття останніх до розгляду по суті.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019р. позовна заява вх.№1953/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2019р. прийнято позовну заяву (вх.№1953/19) до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу №916/1903/19 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Про відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ухвали суду від 08.07.2019р. вручено позивачу 17.07.2019р.

Стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх.№36443/19 від 20.08.2019р., вх.№36592/19 від 20.08.2019р. ухвали суду від 08.07.2019р. та 01.08.2019р. повернуті до суду без вручення, з відміткою на довідці УКРПОШТИ "за закінченням встановленого строку зберігання, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копії ухвал Господарського суду Одеської області надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та їх повернення до суду із відміткою поштового відділення "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення", суд дійшов висновку, що відповідно до п.4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 17.07.2019 вважається врученою відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою " за закінченням встановленого строку зберігання, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

06.09.2019р. судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

08.12.2017р. між ФОП Ждановою Марією Костянтинівною та КП "Злагода" було укладено договір №1 позики (безпроцентна цільова), за умовами якого, позикодавець в порядку на умовах, визначених цим договором, зобов`язується надати позичальнику безпроцентну цільову позику, а останній зобов`язується прийняти позику, використати за цільовим призначенням і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим договором строк. У зв`язку з тим, що між сторонами за цим договором налагоджують тісні взаємовигідні ділові відносини, позика, визначена у цьому договорі, надається позичальникові на безпроцентній основі.

Відповідно до п.2.2., 3.1., 4.3. договору, сума позики становить за цим договором 27 000,00грн. Строк надання позики позичальнику становить 1 рік з моменту отримання коштів позичальником. По закінченню строку, визначеному в п.3.1. цього договору, позичальник зобов`язується протягом одного банківського дня повернути суму позики.

15.12.2017р. між ФОП Ждановою Марією Костянтинівною та КП "Злагода" було укладено договір №2 позики (безпроцентна цільова), за умовами якого, позикодавець в порядку на умовах, визначених цим договором, зобов`язується надати позичальнику безпроцентну цільову позику, а останній зобов`язується прийняти позику, використати за цільовим призначенням і повернути названу позику позикодавцеві у визначений цим договором строк. У зв`язку з тим, що між сторонами за цим договором налагоджують тісні взаємовигідні ділові відносини, позика, визначена у цьому договорі, надається позичальникові на безпроцентній основі.

Відповідно до п.2.2., 3.1., 4.3. договору, сума позики становить за цим договором 40 000,00грн. Строк надання позики позичальнику становить 1 рік з моменту отримання коштів позичальником. По закінченню строку, визначеному в п.3.1. цього договору, позичальник зобов`язується протягом одного банківського дня повернути суму позики.

10.07.2018р. між КП "Злагода" (боржник), ФОП Москалець Степаном Леонідовичем (новий кредитор) та ФОП Ждановою М.К. (кредитор - 1), Шагінян А.А. (кредитор - 2) було укладено договір про переведення боргу, відповідно до умов якого боржник має заборгованість перед кредиторами на суму 314 154,03грн., що виникла на підставі договорів позики (безпроцентна цільова) №1 від 08.12.2017р. та №2 від 15.12.2017р. укладених між КП "Злагода" та СПД Жданова М.К. , договору позики (безпроцентна цільова) №2 від 07.11.2017р. укладеного між КП "Злагода" та СПД Шагінян А.А. , видаткової накладної №18/07 від 01.02.2018р. укладеної між КП "Злагода" та СПД Жданова М.К. та видаткової накладної №18/07 від 18.04.2018р. між КП "Злагода" та СПД Жданова М.К .

Відповідно до п.п.1.2. - 1.5. договору, боржник підтверджує обсяг та підстави боргу перед кредиторами. Кредитор -1 та Кредитор - 2 переводить борг на нового кредитора в повному обсязі. Боржник не заперечує проти переведення боргу. Борг вважається переведеним на нового кредитора, а останній набуває статусу зобов`язаної особи перед кредитором з моменту підписання даного договору.

Положеннями п.2.1., 3.1. договору передбачено, що борг нового кредитора повинен бути погашений кредитору в порядку та строки, визначені договорами. Кредитори зобов`язуються протягом 5-ти днів з моменту підписання даного договору передати новому кредитору належним чином завірені копії договорів та інших документів, що відображають обсяги, характер та підстави боргу, а також надати новому кредитору відомості, що стосуються боргу.

Так, позивач на підтвердження належного йому права щодо стягненню суми боргу з КП "Злагода" відповідно до умов договору про переведення боргу від 10.07.2018р. суму 314 154,03грн., здійснив посилання, що остання виникла на підставі договорів позики (безпроцентна цільова) №1 від 08.12.2017р. та №2 від 15.12.2017р. укладених між КП "Злагода" та СПД Жданова М.К. , договору позики (безпроцентна цільова) №2 від 07.11.2017р. укладеного між КП "Злагода" та СПД Шагінян А.А. , видаткової накладної №18/07 від 01.02.2018р. укладеної між КП "Злагода" та СПД Ждановою М.К. та видаткової накладної №18/07 від 18.04.2018р. між КП "Злагода" та СПД Ждановою М.К .

Як встановлено судом, позивачем наявними в матеріалах справи доказами підтверджено право на суму боргу у розмірі 27 000,00грн., який виник на підставі договору позики (безпроцентна цільова) №1 від 08.12.2017р. та борг у розмірі 40 000,00грн., який виник на підставі договору позики (безпроцентна цільова) №2 від 15.12.2017р. укладених між КП "Злагода" та ФОП Ждановою М.К .

Між тим, докази, які підтверджують право позивача на суму боргу у розмірі 172 154,03грн., зокрема відзначені в акті звірки взаєморозрахунків видаткові накладні №18/07 від 01.02.2018р., №18/07 від 18.04.2018р. та борг в сумі 75 000,00грн., який повинен бути підтверджений договором №2 від 07.11.2017р. укладений між ФОП Шагінян А.А. та КП "Злагода" матеріали справи не містять.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати, зокрема на суму 27 000,00грн. у розмірі 1 012,50грн. за період з 07.12.2018р. по 02.04.2019р., на суму 40 000,00грн. у розмірі 1 500,00грн. за період 14.12.2018р. по 02.04.2019р., а також 3% річних на суму 27 000,00грн. у розмірі 259,64грн. за період з 07.12.2018р. по 02.04.2019р. у розмірі 259,64грн. та на суму 40 000,00грн. за період з 14.12.2018р. по 02.04.2019р. у розмірі 361,64грн.

Так, розрахунок позивача інфляційних втрат та 3% річних, як встановлено судом, здійснені не вірно, оскільки допущені помилки при визначені періоду нарахування останніх.

Так, відповідно до п.4.3. договору позики (безпроцентна цільова) №1 від 08.12.2017р. першим днем прострочення є 11.12.2018р., а відповідно до п.4.3. договору позики (безпроцентна цільова) №2 від 15.12.2017р. є 18.12.2018р., тому судом самостійно здійснено відповідні розрахунки.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 11.12.2018 - 02.04.2019 27000 1.032 874.23 27874.23

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 27000 11.12.2018 - 02.04.2019 113 3 % 250.77

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 18.12.2018 - 02.04.2019 40000 1.024 967.42 40967.42

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 40000 18.12.2018 - 02.04.2019 106 3 % 348.49 За розрахунком суду розмір інфляційних втрат становить 1 841,65грн., 3% річних становить 599,26грн.

Оскільки, сума основного боргу у розмірі 247 154,03грн. не підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, відповідно вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на відзначену суму не підлягають судом задоволенню.

З врахуванням того, що позивачем заявлена до стягнення більша сума інфляційних втрат та 3% річних, ніж та що встановлена судом, задоволенню підлягає сума інфляційних втрат розрахована судом у розмірі 1 841,65грн., 3% річних у розмірі 599,26грн.

Під час розгляду справи Відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Так, 10.07.2018р. між КП "Злагода" (боржник), ФОП Москалець Степаном Леонідовичем (новий кредитор) та ФОП Жданова М.К. (кредитор - 1), Шагінян А.А. (кредитор - 2) було укладено договір про переведення боргу, відповідно до умов якого боржник має заборгованість перед кредиторами на суму 314 154,03грн., що виникла на підставі договорів позики (безпроцентна цільова) №1 від 08.12.2017р. та №2 від 15.12.2017р. укладених між КП "Злагода" та ФОП Ждановою М.К. , договору позики (безпроцентна цільова) №2 від 07.11.2017р. укладеного між КП "Злагода" та ФОП Шагінян А.А. , видаткової накладної №18/07 від 01.02.2018р. укладеної між КП "Злагода" та ФОП Ждановою М.К. та видаткової накладної №18/07 від 18.04.2018р. між КП "Злагода" та ФОП Ждановою М.К.

Положеннями ст.ст.530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями п.2.1. договору про переведення боргу від 10.07.2018р. передбачено, що борг нового кредитора повинен бути погашений кредитору в порядку та строки, визначені договорами.

Так, відповідач на виконання договору переддення боргу, у строк визначений договорами позики №1 від 08.12.207р., №2 від 15.12.2017р., заборгованість не повернув, зобов`язання по поверненню боргу не виконав, що стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Одеської області з позовною заява про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Москалець Степана Леонідовича обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що заборгованість підтверджена наявними в матеріалах справи доказами частково, а саме на суму 67 000,00грн., на яку підлягає нарахування 3% річних у сумі 599,26грн. та інфляційних втрат у сумі 1 841,65грн.

Позивач у позові просив також покласти на Відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 4933,99 грн. та 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд встановив, що при подачі позову Позивачем сплачено 4933,99 грн. судового збору за квитанцією №48 від 11.04.2019р. Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено довідкою фінансово-економічного відділу Господарського суду Одеської області від 08.07.2019 р., який підлягає відшкодуванню платнику внаслідок часткового задоволення його вимог за рахунок відповідача в сумі 1296,61грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надані такі докази:

- договір №01/02-2019 від 01.02.2019р. про надання правової допомоги, укладений між Позивачем (клієнтом) та адвокатом Григор`євим В.В., за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу з питань представництва інтересів замовника в органах Судової влади України, а також інших органах в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовленні сторонами.

- додаток №1 до договору №01/02-2019 від 01.02.2019р. про надання правової допомоги, в якому наявний детальних опис послуг адвоката;

- акт виконаних робіт за договором №01/02-2019 від 01.02.2019р. про надання правової допомоги;

- свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 20.01.2016р. серія ОД №002764;

- ордер серії ОД №271087 від 27.06.2019р.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Таким чином, враховуючи фактичне понесення позивачем витрат у розмірі 15 000грн., пов`язаних із розглядом справи №916/1903/19, які узгодженні між адвокатом Григор`євим В.В. та ФОП Москальцем С.Л. в договорі про надання правової допомоги №01/02-2019 від 01.02.2019р., а також у зв`язку із частковим задоволенням позову у справі №916/1903/19 , у суду наявні підстави для покладення судових витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача у розмірі 3941,87грн.

Відповідно до ч.1 та ч. 4 ст.129 ГПК України вказані судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Злагода" /67100, Одеська обл., Великомихайлівський р-н., смт. Михайлівка, вул. Шкільна, 55, код ЄДРПОУ 32506348/ на користь Фізичної особи-підприємця Москалець Степана Леонідовича / АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 / 67 000 /шістдесят сім тисяч/ грн. 00коп. основного боргу, 1 841 /одну тисячу вісімсот сорок одну/ грн. 65коп. інфляційних втрат, 599 /п`ятсот дев`яносто дев`ять/ грн. 26коп. 3% річних, 1 296 /одну тисячу двісті дев`яносто шість/ грн. 61коп. судового збору та витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3 941 /три тисячі дев`ятсот сорок одна/ грн. 87коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 11 вересня 2019р.

Суддя О.В. Цісельський