Рішення

від 27.08.2019 по справі 921/88/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

27 серпня 2019 рокуСправа № 921/88/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення судового рішення (вх.№14069 від 12.08.2019) про стягнення судових витрат у справі №921/88/19:

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", 46010, вул. Енергетична, буд.2, м.Тернопіль, Тернопільська область

про визнання недійсним рішення Наглядової ради; стягнення 80525,00 грн, з яких : 30508,80 грн дивіденди, 45430,20 грн інфляційні втрати, 4586,00 грн - 3% річних.

За участі представників:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: не з`явився.

1 .Судові процедури.

1.1. Повідомлення учасників про справу.

Сторони та третя особа, за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України були повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви належним чином у встановленому законом порядку.

1.2. Суть справи.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/88/19 за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача: відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", 46010, вул. Енергетична, буд.2, м.Тернопіль, Тернопільська область про визнання недійсним рішення Наглядової ради; стягнення 80525,00 грн, з яких : 30508,80 грн дивіденди, 45430,20 грн інфляційні втрати, 4586,00 грн - 3% річних.

02.08.2019 судом ухвалено рішення у даній справі та у судовому засіданні оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення. Позов задоволено. Визнано недійсним рішення Наглядової (Спостережної) Ради Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" від 20.05.2015 року. Cтягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" в користь ОСОБА_1 - 30508,80 грн несплачених дивідендів, - 45430,20 грн інфляційних втрат, 4586,00 грн - 3% річних. Позивачу визначено протягом 5-ти днів з дня ухвалення рішення у даній справі, а саме з 02.08.2019 надати суду усі докази на підтвердження розміру судових витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи № 921/88/19.

1.3. Прийняття заяви та призначення

її до розгляду у судовому засіданні.

Відповідно до статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

02.08.2019 до закінчення судових дебатів представником позивача подано заяву, про те, що позивач протягом 5-ти днів після прийняття рішення у справі зобов`язується подати усі документи необхідні для обрахунку судових витрат понесених позивачем у справі.

06.08.2019 (згідно відмітки пошти на конверті) позивачем ОСОБА_1 надіслано на адресу суду заяву №б/н від 06.08.2019 (вх. №14069 від 12.08.2019).

У вищезазначеній заяві позивач просить суд постановити додаткове рішення щодо вирішення питань про стягнення з відповідача судових витрат, у тому числі, сплаченого позивачем судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 12 688 грн 58 коп.

Враховуючи зазначене, суд призначив судове засідання для розгляду заяви, поданої ОСОБА_1 №б/н від 06.08.019 (вх.№14069 від 12.08.2019) про стягнення з відповідача судових витрат, у тому числі сплаченого позивачем судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 12 688 грн 58 коп.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція заявника (позивача у справі).

У поданій суду заяві позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 02 серпня 2019 року по даній справі позов задоволено у повному обсязі.

В порядку, визначеному ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, представник Позивача подав заяву про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Зокрема, представник Позивача вважав, що не може у повному обсязі подати витрати на проїзд до повернення у місто Київ.

Відповідно до абзацу 2 ч. 8 ст. 129, ст.162 Господарського процесуального кодексу України, докази понесення судових витрат (договори, рахунки тощо) можуть подаватися протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, у такому випадку суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

У зв`язку із цим Позивач подає:

Договір від 05 січня 2019 року про надання правової допомоги;

Акт від 05 серпня 2019 року приймання-передачі наданих правових послуг до Договору від 05 січня 2019 про надання правової допомоги - на суму 7684,0 грн. з розрахунком витрат на адвокатські послуги та наданням проїзних документів на суму 5004,58 грн.

Квитанція сплати за послуги з надання правової допомоги.

Усього заявлено 12688,58 грн (витрат на правову допомогу та витрат на проїзд адвоката позивача Київ - Тернопіль і назад).

У розрахунках використаний змінений норматив вартості надання послуг за годину роботи адвоката у зв`язку із зміною з 1 січня 2019 року прожиткового мінімуму, оскільки відповідно до таблиці 1 Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 465 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 1048), розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб береться станом на 1 січня календарного року, в якому адвокатом подається акт надання безоплатної вторинної правової допомоги з додатками до відповідного центру, а також додаються проїзні документи з метою врахування витрат адвоката на проїзд.

Актами зафіксована сума, яка підлягає сплаті.

З урахуванням викладеного, заявник просить суд постановити додаткове рішення щодо вирішення питань про стягнення з відповідача судових витрат, у тому числі сплаченого Позивачем судового збору та витрат на правову допомогу.

2.2. Правова позиція відповідача у справі.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, будь-яких клопотань, заяв чи заперечень щодо розподілу судових витрат суду не надав.

3. Норми права та правові позиції Верховного Суду,

які застосував суд, ухвалюючи додаткове рішення.

Приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати; суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви; додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 4 статті 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасовувати чи змінювати, проте він має право виправити деякі його недоліки, не пов`язані з його законністю і обґрунтованістю, зокрема, неповноту. Додаткове рішення за своїм змістом не може відрізнятися від основного рішення та долучається до нього.

Згідно вимог статті 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до приписів частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати : на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною четвертою статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд дотримується позиції (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менше, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертої статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначає, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

На підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України законодавець надав суду право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами в порядку частини п`ятої статті 126 ГПК України.

Разом із тим обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, як це визначено частиною шостою статті 126 ГПК України.

Отже, керуючись принципом змагальності сторін у господарському судочинстві відповідно до статті 13 ГПК України, суд при здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не зменшує з власної ініціативи розмір таких витрат, оскільки обов`язок доведення їх неспівмірності у розумінні положень частини четвертої статті 126 ГПК України покладено на сторону, яка за результатами розгляду справи по суті повинна понести тягар компенсації таких витрат іншій стороні у справі, яка їх сплатила (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

Верховний Суд звертає увагу (постанова КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

4. Висновок суду.

4.1. Щодо судового збору у розмірі 3842,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем, було сплачено 3842,00 грн судового збору за подання позовної заяви виходячи із предмету позовних вимог, а саме надання інформації, що підтверджується квитанцією від 12.02.2019.

За результатами вирішення спору суд, рішенням від 02 серпня 2019 року задовольнив позов повністю.

Враховуючи зазначене, суд, на підставі статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 3842,00 грн покладає повністю на відповідача у справі, та він підлягає стягненню з відповідача - відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", 46010, вул. Енергетична, буд.2, м.Тернопіль, Тернопільська область в користь позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1 .

4.2. Щодо судових витрат, на професійну правничу допомогу у розмірі 12 688,58 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача заявою від 02.08.2019 року просив суд стягнути із відповідача - ВАТ "Тернопільобленерго", судові витрати, проте зазначив, що докази понесення таких витрат (договори, рахунки тощо) зобов`язується надати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

06.08.2019 (згідно відмітки пошти на конверті) позивачем - ОСОБА_1 надіслано на адресу суду заяву №б/н від 06.08.2019 (вх. №14069 від 12.08.2019), у якій позивач просить суд ухвалити додаткове рішення щодо вирішення питань про стягнення з відповідача судових витрат, у тому числі сплаченого позивачем судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 12 688 грн 58 коп.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України законодавець надав суду право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами в порядку частини п`ятої статті 126 ГПК України.

Разом із тим обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, як це визначено частиною шостою статті 126 ГПК України.

Отже, керуючись принципом змагальності сторін у господарському судочинстві відповідно до статті 13 ГПК України, суд при здійсненні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не зменшує з власної ініціативи розмір таких витрат, оскільки обов`язок доведення їх неспівмірності у розумінні положень частини четвертої статті 126 ГПК України покладено на сторону, яка за результатами розгляду справи по суті повинна понести тягар компенсації таких витрат іншій стороні у справі, яка їх сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18.

Верховний Суд, також звертає увагу (постанова КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

При цьому, клопотання про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 на професійну правничу допомогу адвоката, відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Тернопільобленерго" до суду не подавалось. Заперечень на заяву про стягнення судових витрат відповідачем, також, не подано!

Таким чином, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру заявленої до стягнення суми 12688 грн 58 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на предмет позову та розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, суд приходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 12688 грн 58 коп. нормативно та документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих послуг та не запереченими і не спростованими відповідачем у справі.

Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами вирішення спору суд, рішенням від 02 серпня 2019 року задовольнив позов повністю.

А тому, 12688 грн 58 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу, суд повністю покладає на відповідача у справі - ВАТ "Тернопільобленерго" та вони підлягають стягненню з відповідача - відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", 46010, вул. Енергетична, буд.2, м.Тернопіль, Тернопільська область в користь позивача: ОСОБА_1, АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищезазначене у сукупності, надавши оцінку поданим доказам на підтвердження понесених позивачем судових витрат, а саме: 3842,00 грн судового збору та 12688 грн 58 коп. судових витрат на професійну правову допомогу, вважаючи їх належними в розумінні статей 126,129 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстави для задоволення заяви та ухвалення додаткового рішення у справі №921/88/19.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, підлягають до стягнення з Відповідача - відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", 46010, вул. Енергетична, буд.2, м.Тернопіль, Тернопільська область в користь Позивача - ОСОБА_1, АДРЕСА_1 .

Згідно частини 5 статті 244 ГПК України додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 244, 253, 254, з 256 по 259 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Покласти судовий збір у розмірі 3842 грн 00 коп. на відповідача - відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго", 46010, вул. Енергетична, буд.2, м.Тернопіль, Тернопільська область.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", 46010, вул. Енергетична, буд.2, м.Тернопіль, Тернопільська область в користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 3842 грн 00 коп .

3. Судові витрати пов`язані із наданням правничої допомоги в сумі 12688 грн 58 коп. покласти на відповідача відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго", 46010, вул. Енергетична, буд.2, м.Тернопіль, Тернопільська область.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", 46010, вул. Енергетична, буд.2, м.Тернопіль, Тернопільська область. на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 - 12688 грн 58 коп. витрат, понесених у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги адвокатом.

5. Видати накази після набрання додатковим рішенням законної сили.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) ;

Відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго", 46010, вул. Енергетична, буд.2, м.Тернопіль, Тернопільська область, (код ЄДРПОУ 00130725).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Враховуючи, вихідні дні повний текст додаткового рішення складено та підписано протягом десяти робочих днів 10.09.2019 року

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко