Рішення

від 06.09.2019 по справі 147/920/18

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Тростянецький районний суд

Вінницької області

справа № 147/920/18

номер провадження № 2/147/205/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Дудіков А.В.,

при секретарі Подолян Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу №147/193/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -

в с т а н о в и в :

У липні 2019р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових коштів на утримання дитини.

На обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що за час спільного проживання з відповідачем, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 , батьком якого є відповідач ОСОБА_2 . На даний час шлюб сторони розірвали та припинили спільне проживання. Син ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю та знаходиться на її утриманні, дитина є інвалідом з дитинства та потребує постійного лікування, догляду і обслуговування, що потребує значних коштів. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини в добровільному порядку не надає, тому позивач звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, які стягуються з відповідача згідно рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 15.04.2019р. у справі №147/704/18. Також зазначила, що за період з 20 жовтня 2018р. по даний час витрати на лікування сина, а саме придбання ліків, проведення обстежень, призначення лікарів, замовлення квитків, склали суму 37793,63 грн. Відповідач в добровільному порядку не бажає надавати матеріальну допомогу, якої потребує ОСОБА_1 на лікування сина, хоча він аліменти нікому іншому не сплачує, стягнень по виконавчих документах з нього не проводиться, інших неповнолітніх дітей не має, батьки на його утриманні не перебувають. У зв`язку з чим, просила стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання сина, понесених в зв`язку з його хворобою в сумі 18896,82 грн.

23.07.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено перше судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю та просила задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю.

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.3 ст.211 ЦПК України право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.247 ЦПК України.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.04.2013р. Виконкомом Демидівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області (а.с. 4).

Згідно довідки №220 від 24.05.2019р., виданої виконкомом Тростянецької селищної ради Тростянецького району Вінницької області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні (а.с. 5).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 15.04.2019р. у справі 147/704/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, ухвалено стягувати із відповідача на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19.06.2018р. і до досягнення дитиною повноліття та 20.05.2019р. видано виконавчий лист (а.с. 6).

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5. є інвалідом з дитинства, діагноз - затримка психомовного розвитку та згідно Епікризу знаходився на стаціонарному лікуванні в дитячому неврологічному відділенні №4 ВОПНЛ ім. акад. О.І. Ющенка з 18.10.2018р. по 26.10.2018р., що підтверджується відповідними медичними документами (а.с. 8,9,10).

На проходження досліджень, придбання ліків для ОСОБА_3 були витрачені кошти ОСОБА_1 в сумі 37793,63 грн., що підтверджується квитанціями, долученими до матеріалів справи (а.с. 20 - 24).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27лютого 1991року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України Про охорону дитинства , на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Статтею 141СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до частини другої статі 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст. 185 СК України, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після фактичного понесення разово, періодично або постійно.

У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006року Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів звернуто увагу судів на те, що до передбаченої статтею 185СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

В правовій позиції Верхового Суду України, висловленій 13 вересня 2017р. у справі № 6-1489цс17, зазначено, що виходячи з аналізу статті 185 СК України, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 додаткові кошти на утримання сина, понесених в зв`язку з хворобою сина в сумі 18896,82 грн. Відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Суд вважає, що визнання відповідачем позову в частині стягнення додаткових витрит на дитину не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вбачає можливим прийняти визнання позову відповідачем.

Таким чином суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, які викликані хворобою дитини, а тому з ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача понесені додаткові витрати, викликані особливими обставинами, зокрема хворобою сина, в розмірі 18896, 82 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовій збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, як сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Тому, з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 80, 185 СК України, ст.ст. 12, 80, 81, 133, 141, 259, 280, 281-282, 284, 354 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 18896 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто шість ) гривень 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 768 ( сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, уродженка села Демидівка Тростянецького району Вінницької області, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , ІПН - НОМЕР_3 .

Суддя: