Постанова

від 06.07.2007 по справі 34/189-07-3797а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"06" липня 2007 р.

Справа  № 34/189-07-3797А

06.07.2007р. об 11год.52хв.

господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання

Кулаковській С.А.,

      за участю представників від позивача:

ОСОБА_2. - представника, діючого на підставі довіреності від ІНФОРМАЦІЯ_1.; від

відповідача: Сарабейського І.Д. -старшого державного податкового інспектора

юридичного сектору ДПІ у Болградському районі, діючого на підставі довіреності

від 15.12.2006р. №5470; Дерменжи Г.В. - головного державного податкового

ревізор-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб ДПІ у Болградському

районі Одеської області, діючого на підставі довіреності від 14.03.2007р.

№1997;

розглянув у відкритому судовому

засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №6

адміністративну справу №34/189-07-3797А

за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача

Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області

про визнання нечинними податкових

повідомлень-рішень

СУТЬ СПОРУ: Фізична

особа-підприємець ОСОБА_1звернулася до суду з позовною заявою до Державної

податкової інспекції у Болградському районі Одеської області, уточненнями та

доповненнями до неї, в яких просить визнати нечинними податкові

повідомлення-рішення від НОМЕР_1, від НОМЕР_2 та від НОМЕР_3 про визначення

податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 9330грн. та

застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 4665грн. внаслідок

відсутності порушення ним вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону

України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.).

Державна податкова інспекція у

Болградському районі проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у

відзиві на позовну заяву та доповненні до нього.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

Державна податкова інспекція у

Болградському районі здійснила планову документальну перевірку дотримання

позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005р. по

30.06.2006р., за результатами якої склала акт перевірки від НОМЕР_4.

В акті перевірки зазначено про

порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону

України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (із змінами та доп.)

внаслідок неправомірного збільшення позивачем суми податкового кредиту у

податкових деклараціях з ПДВ на суму 9330грн., а саме: за жовтень 2005р. у

розмірі 947грн.; за листопад 2005р. у розмірі 995грн.; за грудень 2005р. у

розмірі 1031грн.; за січень 2006р. у розмірі 833грн.; за лютий 2006р. у розмірі

1025грн.; за березень 2006р. у розмірі 1091грн.; за квітень 2006р. у розмірі

1108грн.; за травень 2006р. у розмірі 1101грн.; за липень 2006р. у розмірі

1198грн. у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту з

ПДВ сум ПДВ по податковим накладним: НОМЕР_5. на суму 5684,54грн.; НОМЕР_6. на

суму 5968,24грн.; НОМЕР_7. на суму 6185,62грн.; НОМЕР_8. на суму 4997,62грн.;

НОМЕР_9. на суму 6148,98грн.; НОМЕР_10. на суму 6546,46грн.; НОМЕР_11. на суму

6648,85грн.; НОМЕР_12. на суму 7189,28грн., отриманих від ТОВ „ОВІДІЙ ПЛЮС” за

надані транспортні засоби в оренду на загальну суму 55979,24грн., у т.ч. ПДВ

9329,88грн.

На підставі цього акту перевірки

відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від НОМЕР_1 про визначення

податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 9330грн. та

застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 4665грн.

Не погодившись з вказаним

податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДПІ у Болградському районі

зі скаргою від НОМЕР_17, за результатами розгляду якої остання прийняла рішення

про результати розгляду скарги від НОМЕР_13, яким залишила без змін податкове

повідомлення-рішення від НОМЕР_1, а скаргу позивача-без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним

рішенням позивач звернувся до ДПА в Одеській області із повторною скаргою від

НОМЕР_14, за результатами розгляду якої остання прийняла рішення від

НОМЕР_15яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення від НОМЕР_1, а

скаргу позивача-без задоволення.

За наслідками адміністративного

оскарження з врахуванням вимог Порядку направлення органами державної

податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень

про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА

України від 21.06.01р. N253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 6.07.01р.

за N567/5758) (із змінами та доп.), а також прийнятого рішення про результати

розгляду скарги, відповідач надіслав позивачу нове податкове

повідомлення-рішення від НОМЕР_2 та довів нові граничні строки для сплати

податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 9330грн. та

застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по цьому податку на суму 4665грн.

Не погоджуючись з вищевказаними

рішеннями позивач звернувся до ДПА України зі скаргою НОМЕР_14., за

результатами розгляду якої остання прийняла рішення про результати розгляду

повторних скарг від НОМЕР_16, яким залишила без змін податкові

повідомлення-рішення від НОМЕР_1, від НОМЕР_2, а скаргу позивача-без задоволення.

За наслідками адміністративного

оскарження з врахуванням вимог Порядку направлення органами державної

податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень

про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА

України від 21.06.01р. N253 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 6.07.01р.

за N567/5758) (із змінами та доп.), а також прийнятого рішення про результати

розгляду повторної скарги, відповідач надіслав позивачу нове податкове

повідомлення-рішення від НОМЕР_3 та довів нові граничні строки для сплати

податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 9330грн. та

застосованим штрафним (фінансовим) санкціям по цьому податку на суму 4665грн.

Не погоджуючись з прийнятими

податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до господарського суду

Одеської області з адміністративним позовом з урахуванням уточнень та доповнень

до нього про визнання їх нечинними.

Дослідивши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін та давши їм оцінку в сукупності, суд

дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних

підстав.

У відповідності зі статтею 124

Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що

виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України

визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної

податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України.

Згідно п.1.3 ст.1 Закону України

“Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. (із змінами та доп.) платник

податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання

та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка

імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п.1.7 ст.1 названого

закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити

податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього

Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових

зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної

надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).  Податкова накладна є звітним податковим

документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується

на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього

Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається

виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому

статтею 9 цього Закону.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7

зазначеного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну,

що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової

накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або

прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку

на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця);

місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи,

зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру)

товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача;

ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку

у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням

податку.

Згідно із приписами п.п.7.4.1 п.7.4

ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. (в

редакції, чинній у спірний період), податковий кредит звітного періоду

складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за

ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого

звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у

тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в

оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Законодавець визначає неможливість

включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку

саме з підстав, викладених в п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок

на додану вартість” із змісту якого вбачається, що не підлягають включенню до

складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з

придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи

митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6.

цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом

державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу

податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом

документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових

санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту,

не підтверджену зазначеними цим пунктом документами.

Проаналізувавши наведені норми

законодавства, надані до справи податкові накладні НОМЕР_5. на суму

5684,54грн.; НОМЕР_6.; НОМЕР_7.; НОМЕР_8.; НОМЕР_9.; НОМЕР_10.; НОМЕР_11.;

НОМЕР_12., оформлені із повним дотриманням правил щодо їх складання згідно

вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”,

відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий

період, надані позивачем на розгляд суду первинні документи: договір оренди

вантажного автомобіля від ІНФОРМАЦІЯ_2., укладений між позивачем (орендарем) та

ТОВ „ОВІДІЙ ПЛЮС” (орендодавцем), визнаний дійсним рішенням господарського суду

Одеської області від 16.02.2007р. у справі №30/425-06-13358, порушеній за

позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1до товариства

з обмеженою відповідальністю „ОВІДІЙ ПЛЮС” про визнання дійсним договору оренди

вантажного автомобіля від ІНФОРМАЦІЯ_2., акт приймання-передачі транспортного

засобу до цього договору оренди №б/н від ІНФОРМАЦІЯ_2., протокол погодження

ціни до названого договору оренди від ІНФОРМАЦІЯ_2., банківська виписки про рух

грошових коштів за зазначений період, доведення позивачем належними доказами

отримання послуг з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської

діяльності, свідчать про правомірність відображення позивачем податкових

накладних в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2005р.

- травень 2006р., за липень 2006р. з відображенням позивачем суми ПДВ,

зазначеної в цих податкових накладних, у складі податкового кредиту з ПДВ у

податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2005р. у розмірі 947грн.; за листопад

2005р. у розмірі 995грн.; за грудень 2005р. у розмірі 1031грн.; за січень

2006р. у розмірі 833грн.; за лютий 2006р. у розмірі 1025грн.; за березень

2006р. у розмірі 1091грн.; за квітень 2006р. у розмірі 1108грн.; за травень

2006р. у розмірі 1101грн.; за липень 2006р. у розмірі 1198грн., а відтак суд

вважає неправомірним визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання

по податку на додану вартість на суму 9330грн. та застосованим штрафним

санкціям по цьому податку на суму 4665грн. Викладене спростовує твердження

відповідача, викладені у акті перевірки, відзиві та доповненнях до нього

стосовно того, що виписані ТОВ „ОВІДІЙ ПЛЮС” 

податкові накладні за договором оренди вантажного автомобіля від

ІНФОРМАЦІЯ_2., укладеним між позивачем (орендарем) та ТОВ „ОВІДІЙ ПЛЮС”

(орендодавцем), який не був нотаріально посвідчений на час перевірки в

обґрунтування підставності зменшення позивачу податкового кредиту за спірний

період спростовується вищезазначеними положеннями норм спеціального Закону

України „Про податок на додану вартість”, приписами якого запроваджено, що не

підлягають включенню до складу податкового кредиту з ПДВ лише суми сплаченого

(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням послуг, не підтверджені податковими

накладними, тоді як в матеріалах справи наявні такі документи,

регламентовані цим законом  оформлені із

повним дотриманням правил щодо їх складання згідно вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7

Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до вимог п.2 ст.71

Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про

протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає

невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності

прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має

довести законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, підтвердивши

свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних

підставах), які знайшли відображення в акті.

Відповідачем не надано суду доказів

визнання зазначеного договору судом недійсним, не доведено суду факту не

підтвердження первинними документами та відсутності зв'язку отриманих позивачем

від ТОВ „ОВІДІЙ ПЛЮС” транспортних послуг за жовтень 2005р. - травень 2006р.,

за липень 2006р. з господарською діяльністю позивача всупереч вимог ст.71

Кодексу адміністративного судочинства України, а також не наведено нормативного

обґрунтування необхідності надання позивачем таких документів, що свідчить про

недотримання податковим органом вимог законодавства щодо процедури складання і

оформлення акту перевірки відповідно до приписів Порядку оформлення результатів

невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань

дотримання податкового та валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА

України від 10.08.2005р. №327.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу

адміністративного судочинства України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з

метою, з якою це повноваження надано 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

За викладених обставин, суд

доходить висновку, що відповідач не довів належним чином законності і

обґрунтованості визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на

додану вартість на суму 9330грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому

податку на суму 4665грн., а також, що прийняті податкові повідомлення-рішення

Державної податкової інспекції у Болградському районі від НОМЕР_1, від НОМЕР_2,

від НОМЕР_3 та підстави їх прийняття не відповідають вимогам, викладеним в

п.п.1, 3-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позовні вимоги

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 

підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу

адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь

сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені

нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.89 Кодексу

адміністративного судочинства України судовий збір, сплачений у більшому

розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням

особи, яка його сплатила. Таким чином позивач не позбавлений права звернутися

до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору. З

урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму

3,4грн.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163

Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1  задовольнити

повністю.

2.          Податкові повідомлення-рішення

Державної податкової інспекції у Болградському районі від НОМЕР_1, від НОМЕР_2

та від НОМЕР_3 -визнати нечинними.

3.          Стягнути з Державного бюджету України

на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1) судовий збір на суму

3(три)грн.40коп.

4.          Виконавчий лист видати після набрання

постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої

ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано; якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили

після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення

суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування

мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в

апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга

подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої

інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги

одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається

протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у

повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства

України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду

першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя