Рішення

від 05.09.2019 по справі 240/7573/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Житомир справа №240/7573/19

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю:

представника позивача Вірьовкіна О.І.,

представника відповідача Омельчука М.М.,

представника відповідача Франівської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадецеус" до Житомирської митниці ДФС про визнання неправомірними та скасування рішення та картки відмови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадецеус" із позовом, в якому просить:

- визнати не правомірним та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA101070/2019/300001/2 від 25 лютого 2019 року;

- визнати не правомірною та скасувати картку відмови Житомирської митниці ДФС № UA101010/2019/00218 від 25 лютого 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при митному оформленні на вимогу митного органу було надано всі необхідні підтверджуючі документи, однак відповідачем протиправно були винесені оскаржувані картка відмови в прийнятті митної декларації і рішення про коригування митної вартості товарів, яким було визначено іншу загальну вартість товару - 5 387,20 євро, що призвело до збільшення сум сплачених митних платежів.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

05 червня 2019 року у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого Житомирська митниця ДФС позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю.

Вказує, що подані разом з митною декларацією №UA101070/2019/013719 до митного оформлення документи проаналізовані на предмет наявності у них розбіжностей, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зазначає, що за результатом надання додаткових уточнюючих документів митним органом було встановлено невідповідності, а агентом з митного оформлення на письмову вимогу органу доходів та зборів не подано інших додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару. Вказує, що з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів була проведена консультація, в ході якої агенту з митного оформлення була надана інформація щодо вартості аналогічного товару, а митна вартість була правомірно визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 64 Митного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, підкреслює, що митним органом правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA101070/2019/300001/2, відмовлено у митному оформленні та надіслано декларанту картку відмови №UA 101070/2019/00218 від 25 лютого 2019 року, а тому Житомирська митниця ДФС у межах спірних правовідносин діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с. 27-31).

В підготовчому засіданні, призначеному на 10 червня 2019 року о 10:30, судом в порядку статті 243 КАС України постановлено ухвалу про оголошення перерви до 01 липня 2019 року об 11:00 для надання позивачу часу для подання додаткових доказів та для ознайомлення із відзивом на позовну заяву, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 10 червня 2019 року.

24 червня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України надійшла відповідь на відзив, у відповідності до змісту якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадецеус" заперечує щодо доводів Житомирської митниці ДФС, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 42-43).

25 червня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшла заява представника ТОВ "Кадецеус" про перенесення розгляду підготовчого засідання та продовження строків розгляду справи у підготовчому провадженні (а.с. 46), у зв`язку з чим підготовче засідання, призначене на 01 липня 2019 року об 11:00, було відкладено на 15 липня 2019 року о 12:00 (а.с. 49).

В підготовчому засіданні, призначеному на 15 липня 2019 року о 12:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 23 липня 2019 року о 14:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 15 липня 2019 року.

19 липня 2019 року представником Житомирської митниці ДФС до відділу документального забезпечення суду подано клопотання в порядку статті 79 КАС України з додатками (а.с. 64-98).

В підготовчому засіданні, призначеному на 23 липня 2019 року о 14:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 серпня 2019 року о 12:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.

Судовий розгляд справи, призначений на 19 серпня 2019 року о 12:00, було перенесено на 13 серпня 2019 року о 12:00 у зв`язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці (а.с. 104).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року зупинено провадження в адміністративній справі №240/7573/19 та призначено судовий розгляд питання про його поновлення на 05 вересня 2019 року о 12:00 (а.с. 110-111).

В судовому засіданні, призначеному на 05 вересня 2019 року о 12:00, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 05 вересня 2019 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до положень частини третьої статті 243 КАС України та зважаючи на складність справи, складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Уповноваженою особою позивача, а саме ТОВ "ФІРМА "ФАРОН" (декларант) 25 лютого 2019 року в електронній формі подано митну декларацію №UA101070/2019/013719 до відділу митного оформлення №1 митного посту Житомир для митного оформлення імпорту продукції покупцем якої є позивач, а саме: відходи поліпропілену, за кодом товару 3915901100, загальною вагою 20720 кг та вартістю 1 360,80 Євро (а.с. 66-67).

Вищезазначена продукція були придбана позивачем у ТОВ "МК ПЛАСТИКС" (м. Краков, Республіка Польща) у відповідності до контракту від 08 листопада 2018 року (а.с. 68-73) та додатку до контракту від 08 листопада 2018 року (а.с. 74).

Разом із митною декларацією декларантом були подані: рахунок-фактура (інвойс) від 22 лютого 2019 року №1/02/2019 (а.с. 75); автотранспортна накладна від 22 лютого 2019 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 08 листопада 2018 року №1 (а.с. 68-73); декларація про походження товару від 22 лютого 2019 року №1/02/2019; рахунок-фактура про надання транспортно-експедеційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедеційні послуги від 25 лютого 2019 року №911 (а.с. 76); договір про надання послуг митного брокера №120 від 12 лютого 2019 року; договір (контракт) про перевезення від 14 лютого 2019 року №14/02.

Після реєстрації ЕМД в електронній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС (ЄАІС) спрацювали ризики, в т.ч. і ті, що стосуються митної вартості, а саме: 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів - Це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів"; 103-1 "Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби - Товар (и) №1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару".

Подані разом з митною декларацією №UA101070/2019/013719 до митного оформлення документи проаналізовані на предмет наявності у них розбіжностей, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. При здійсненні митних процедур були виявлені наступні розбіжності: у рахунку-фактурі №1/02/2019 від 22 лютого 2019 року не зазначено відомостей про умови оплати за товар, а відповідно до розділу 4 контракту №1 від 08 листопада 2018 року передбачена 100% передоплата. Разом з тим до митного оформлення не подані документи, що підтверджують оплату; зовнішньоекономічна операція здійснюється на умовах FCA Stopinu, а рахунок на оплату транспортних послуг №911 від 25 лютого 2019 року не містить відомостей про всі складові митної вартості (страхування товару).

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 53 Митного кодексу України агенту з митного оформлення було запропоновано надати інші додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) копію митної декларації країни відправлення.

На вимогу органу доходів і зборів агентом з м/о додатково надіслано (а.с. 87): копію митної декларації країни-відправлення №19LV00021020267207 від 22 лютого 2019 року (а.с. 89-90); платіжне доручення між третіми особами б/н від 21 лютого 2019 року; інвойс між третіми №АЕ40454-00ЕВV9201 від 12 лютого 2019 року (а.с. 92); лист б/н від 25 лютого 2019 року (а.с. 91); специфікацію №1 від 22 лютого 2019 року

Оскільки документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у тому числі:

- у рахунку-фактурі №1/02/2019 від 22 лютого 2019 року (а.с. 75) не зазначено відомостей про умови оплати за товар, а відповідно до розділу 4 контракту №1 від 08 листопада 2018 року (а.с. 68-73) передбачена 100% передоплата. Разом з тим до митного оформлення не подані документи, що підтверджують оплату;

- зовнішньоекономічна операція здійснюється на умовах FCA Stopinu, а рахунок на оплату транспортних послуг №911 від 25 лютого 2019 року (а.с. 76) не містить відомостей про всі складові митної вартості (страхування товару);

- додаткова угода до зовнішньоекономічного договору б/н від 08 листопада 2018 року (а.с. 74) містить відмінні відомості щодо вартості товару (200 EUR/т).

З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів була проведена консультація, в ході якої агенту з митного оформлення була надана інформація щодо вартості аналогічного товару (а.с. 82-86).

Так, у відповідності до матеріалів консультації, методи 2а і 2б не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях згідно МД від 28 січня 2019 року №UA110110/2019/301192 (а.с. 97-98) і становить 0,26$/кг (0,2291 EUR/кг), з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Факт проведення консультації та не надання інших запитуваних документів також підтверджується наявним у матеріалах митної консультації письмовим підтвердженням декларанта (а.с. 88).

25 лютого 2019 року було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2019/300001/2 (а.с. 93-94) та відмовлено у митному оформленні товару, у зв`язку з чим декларанту надіслано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00218 від 25 лютого 2019 року (а.с. 95-96).

В подальшому вищезазначений товар оформлено за МД №UA101070/2019/013914 від 26 лютого 2019 року з урахування митної вартості, визначеної органом доходів і зборів та відповідно до вимог статті 55 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із спірними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних рівень, далі - МК України) визначено, що законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з частиною першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до частини першої статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями статті 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 54 МК України закріплено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, які повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Позиція суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладеній в постанові від 20 лютого 2018 року в справі №809/1884/16, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, а також у постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року в справі №21-127а15 та від 02 червня 2015 року в справі №21-498а15.

Згідно з частиною першою статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини другої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Положеннями частини четвертої статті 57 МК України закріплено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 5 статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини шостої 57 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За приписами частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України затверджено наказом ДФС України від 11 вересня 2015 року №689 (далі - Методичні рекомендації).

У відповідності до пунктів 114 розділу 2 Методичних рекомендацій робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється посадовою особою органу доходів і зборів, що провадить контроль за правильністю визначення митної вартості товарів (далі - посадова особа).

Виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; перевірки документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірки включення / невключення складових митної вартості, у тому числі, на підставі наявної в органу доходів і зборів інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо). порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною в органу доходів і зборів інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв`язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов`язаними особами щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки рівня заявленої митної вартості товарів при наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів та їх обґрунтування і документальне підтвердження; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів. перевірки наявності прийнятих іншими митницями рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту).

За результатами роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадова особа здійснює заходи, передбачені статтею 54 Кодексу.

Положеннями пункту 6 розділу 2 Методичних рекомендацій закріплено, що при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх витрат (складових митної вартості), зазначених у частині десятій статті 58 Кодексу; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості (далі - ДМВ); наявність арифметичних помилок у митній декларації, ДМВ або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Згідно з пунктом 8 розділу 2 Методичних рекомендацій у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Положеннями розділу 5 Методичних рекомендацій передбачено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що митний орган протиправно застосував резервний метод визначення митної вартості товару із застосуванням відомостей з МД від 28 січня 2019 року №UA110110/2019/301192 (а.с. 97-98) за можливості встановлення митної вартості товару за ціною договору (контракту).

Суд зазначає, що при подачі до митного органу декларації декларантом самостійно було зазначено основний метод визначення митної вартості товару, про що в графі 43 проставлено позначку - 1, що відповідає застосуванню основного методу визначення митної вартості ввезеного товару (а.с. 66-67).

Однак, при реєстрації ЕМД №UA101070/2019/013719 в електронній базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС (САІС) відбулося спрацювання ризиків, що стосуються митної вартості задекларованого товару, а після опрацювання поданих до митного оформлення документів, виявлені розбіжності: у рахунку-фактурі №1/02/2019 від 22 лютого 2019 року не зазначено відомостей про умови оплати за товар, а відповідно до розділу 4 контракту №1 від 08 листопада 2018 року передбачена 100% передоплата; до митного оформлення не подані документи, що підтверджують 100% оплату; зовнішньоекономічна операція здійснювалась на умовах FCA Stopinu, а рахунок на оплату транспортних послуг №911 від 25 лютого 2019 року не містив відомостей про всі складові митної вартості (страхування товару).

При цьому, після надання декларантом додаткових підтверджуючих документів, було встановлено наступні розбіжності: у рахунку-фактурі №1/02/2019 від 22 лютого 2019 року (а.с. 75) не зазначено відомостей про умови оплати за товар, а відповідно до розділу 4 контракту №1 від 08 листопада 2018 року (а.с. 68-73) передбачена 100% передоплата. Разом з тим до митного оформлення не подані документи, що підтверджують оплату; зовнішньоекономічна операція здійснюється на умовах FCA Stopinu, а рахунок на оплату транспортних послуг №911 від 25 лютого 2019 року (а.с. 76) не містить відомостей про всі складові митної вартості (страхування товару); додаткова угода до зовнішньоекономічного договору б/н від 08 листопада 2018 року (а.с. 74) містить відмінні відомості щодо вартості товару (200 EUR/т).

Як встановлено зі змісту відзиву на позовну заяву, рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2019/300001/2 (а.с. 93-94), матеріалів консультації (а.с. 82-86) та наданих у судовому засіданні представниками Житомирської митниці ДФС пояснень, агентом з митного оформлення в порушення вимог частини третьої, четвертої статті 53 Митного кодексу України на письмову вимогу органу доходів та зборів не подано інших додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларанту у встановленому законом порядку під час митної консультації було роз`яснено, що методи 2а і 2б не могли бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною третьою статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях згідно МД від 28 січня 2019 року №UA110110/2019/301192 (а.с. 97-98) і становить 0,26$/кг (0,2291 EUR/кг), з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Факт проведення консультації та не надання інших запитуваних документів також підтверджується наявним у матеріалах митної консультації письмовим підтвердженням декларанта (а.с. 88).

Суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що за відсутності подання декларантом належних додаткових документів, митним органом правомірно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріальних доказів, суд дійшов висновку про наявність у митного органу необхідних та достатніх правових підстав для винесення рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2019/300001/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00218 від 25 лютого 2019 року.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не доведено протиправність рішення про коригування митної вартості товарів №UA101070/2019/300001/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00218 від 25 лютого 2019 року, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадецеус" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадецеус" (вул. Жуйка, 43, м. Житомир, 10002. РНОКПП/ЄДРПОУ: 42580171) до Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39421140) про визнання неправомірними та скасування рішення та картки відмови - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 11 вересня 2019 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова