ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
10 вересня 2019 року № 826/12856/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Альянс" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма Альянс (далі - позивач та/або ТОВ КФ Альянс ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №005084001 від 17.07.2017 року стосовно порушення підпункту 212.1.15 пункту 212 статті 212, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, підпункту 14.1.2012 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що здійснення операцій з видачі (купівлі-продажу) карток та/або талонів на пальне не є операціями з реалізації пального на підставі договору купівлі - продажу, оскільки право власності на пальне виникає у покупця з моменту фактичного отримання палива на АЗС за паливною карткою (талоном на пальне), емітентом якої є компанія-власник мережі АЗС та саме емітент сплачує акцизний податок в момент здійснення відпуску пального за паливною карткою (талоном на пальне), а відтак ТОВ КФ Альянс не є в розумінні Податкового кодексу України особою, яка реалізує пальне та не є платником акцизного податку.
Також ТОВ КФ Альянс вказує на процедурні порушення контролюючим органом щодо здійснення документальної планової виїзної перевірки.
Відповідачем подано письмові заперечення, що долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України та на підставі плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на II 2017 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю КФ Альянс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 13.02.2014 року по 31.03.2017 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №10 до акту, за наслідком якої складено акт №238/26-15-14-02-05/39995676 від 26.06.2017 року (т. 4, а.с. 145-190) (далі - акт перевірки).
Згідно висновків акту перевірки контролюючим органом, зокрема, встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю КФ Альянс підпункту 212.1.15 пункту 212 статті 212, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, підпункту 14.1.2012 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Як слідує зі змісту акту перевірки, відповідач дійшов висновку, що ТОВ КФ Альянс укладало з постачальниками та покупцями договори поставки, які передбачають перехід права власності, а у видаткових накладних виписаних позивачем на адресу ТОВ Експрес Центр у графі Товар зазначені різні види пального, а не смарт-картки та скретч-картки.
Також в акті перевірки зазначено, що паливо оприбутковувалося на рахунку 281 Товари на складі , що підтверджується картками по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками та в подальшому обліковувалися по кількості та вартості на рахунку 281 Товари на складі , що підтверджується наданою до перевірки оборотно-сальдовою відомістю та карткою по рахунку №281 за період з 01.09.2016 року по 31.03.2017 року. Бухгалтерський облік смарт-карток не здійснювався.
Крім того, в акті перевірки вказано, що позивачем до перевірки не надано договори відповідального зберігання та акти приймання передачі пального на відповідальне зберігання, тобто, відсутні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують передачу на відповідальне зберігання матеріально-відповідальним особам АЗС пального, що згідно договорів постачання належить ТОВ КФ Альянс .
З огляду на вказане, ГУ ДФС у м. Києві дійшов висновку, що позивачем здійснюється реалізація пального на підставі договорів поставки, а отже, він є платником акцизного податку.
При цьому, перевіркою встановлено, що ТОВ КФ Альянс здійснювало реалізацію пального без реєстрації платником акцизного податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, чим і було порушено вимоги підпункту 212.1.15 пункту 212 статті 212, підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212, підпункту 14.1.2012 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких Головним управлінням ДФС у м. Києві рішенням від 12.07.2017 року №21129/10/26-15-14-02-05 висновки акту перевірки №238/26-15-14-02-05/39995676 від 26.06.2017 року залишено без змін, а заперечення ТОВ КФ Альянс без задоволення (т. 4, а.с. 206-207).
Надалі, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0005084001 від 17.07.2017 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансової) санкції (штраф) у розмірі 29 335 049, 48 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 4, а.с. 208).
Вирішуючи спір по суті враховує наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю НАФТОТРЕЙД РЕСУРС , в подальшому постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма Альянс , в подальшому покупець укладено договір №П15544 поставки партії з використанням паливних карток від 18.07.2016 року, згідно умов якого, точка обслуговування - місце передачі товарів (надання послуг) покупцю, зі спеціально встановленим обладнанням (автозаправна станція/комплекс, мийка, шин6омонтаж, кафе тощо) (далі - договір від 18.07.2016 року) (т. 1, а.с. 25-32).
Згідно пункту 2.1 зазначеного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця (поставляти) товари (надавати послуги), а покупець зобов`язується приймати у власність та оплачувати їх вартість на умовах, передбачених даним договором.
Під партією товару сторони розуміють товари в кількості, асортименті, передані покупцю на умовах даного договору.
Товари згідно даного договору постачаються покупцю для виробничого споживання останнім (п. 2.2 договору від 18.07.2016 року).
Передача товарів (надання послуг) покупцю здійснюється з використанням паливних карток (п. 2.4 договору від 18.07.2016 року).
Відповідно до пункту 3.1 договору від 18.07.2016 року постачання товарів (надання послуг) покупцю здійснюється постачальником (користувачем ТО) цілодобово (за винятком технічних перерв) на ТО шляхом використання встановленого на ТО обладнання, при умові: пред`явлення паливної картки покупцем (довіреною особою), правильного введення PIN-коду паливної картки та її авторизації.
Передача товарів (надання послуг) покупцю здійснюється лише за умови фактичної наявності товарів (можливості надання послуг) на ТО на момент пред`явлення транзакції.
Передача покупцю нафтопродуктів (скрапленого газу) відбувається шляхом заправки транспортних засобів покупця (довіреної особи) покупця в кількості, асортиментів, обраних покупцем (довіреною особою) самостійно, в межах ліміту встановленого на паливній картці та залишків ресурсів на індивідуальній картці або особовому рахунку.
На виконання договору №П15544 поставки партії з використанням паливних карток від 18.07.2016 року сторонами складено акти приймання - передачі про передання постачальником та прийняття покупцем карток та складено видаткові накладні.
Також, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю НАФТОТРЕЙД РЕСУРС укладено договір №14-ШК/473 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 25.07.2016 року (далі - договір від 25.07.2016 року), згідно якого постачальник зобов`язується постачати покупцю нафтопродукти, в подальшому іменовані товар, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплати його вартість на умовах даного договору (т. 1, а.с. 58-61).
Згідно пункту 3.1 договору від 25.07.2016 року після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) постачальник надає за видатковою накладною покупцю карту (и) на пальне WOG встановленої форми відповідно номіналу (далі - по тексту - картка (и) на пальне або картка (и)).
Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.
Пунктом 3.2 договору від 25.07.2016 року визначено, що товар вважається переданим на зберігання покупцем постачальнику з дати підписання сторонами відповідної видаткової накладної на товар.
Товар повертається (видається) покупцю зі зберігання лише на підставі та в обмін на карту на пальне, видану постачальнику покупцеві, на умовах, передбачених п. 3.1 даного договору. Карта на пальне не є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється видача (повернення) товару за місцем його зберігання (АЗС). Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару зі зберігання (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред`являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості. При видачі товару, картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Додатком №1 від 25.07.2016 року до Договору поставки нафтопродуктів оптовими партіями №15-ШК/473 від 25.07.2016 року визначено перелік АЗС (АЗК) на яких здійснюється повернення товару зі зберігання згідно пред`явлених покупцем карток на пальне (т. 1, а.с. 67).
Також до договору від 25.06.2017 року сторонами укладено додаткову угоду від 30.12.2017 року (т. 1, а.с. 68) та додаткову угоду від 22.02.2017 року (т. 1, а.с. 69).
На виконання вимог договору №14-ШК/473 поставки нафтопродуктів оптовими партіями від 25.07.2016 року складено видаткові накладні (т. 1, а.с. 70-250, т. 2, а.с. 1-49).
Разом з цим, судом встановлено, що між позивачем (продавець) та ТОВ ЕКСПРЕС ЦЕНТР (покупець) укладено договір купівлі - продажу від 01.09.2016 року №01-01/9-2016 (далі - договір №01-01/9-2016), згідно якого продавець зобов`язується передати покупцю картку (и) та/або талон (и) на пальне, в подальшому іменовані товар, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах договору (т. 2, а.с. 52-56).
Відповідно до пункту 5.1 договору №01-01/9-2016 автозаправні станції (пункти реалізації пального) здійснюють відвантаження нафтопродуктів за картками та/або талонами на пальне. Автотранспортні засоби заправляються нафтопродуктами на автозаправних станціях (в пунктах реалізації пального) через паливно-роздавальні колонки в порядку черги.
Оцінюючи спірне рішення в розрізі законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, суд зазначить наступне.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України 9далі - ПК України).
Згідно підпункту 212.1.5 пункту 212.1 статті 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.
Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу - це будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання (абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти висновку, що суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені підпунктом 14.1.2012 пункту 14.1 статті 14 ПК України є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до підпункту 212.1.5 пункту 212.1 статті 212 ПК України є платником акцизного податку.
Водночас, приписи підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України визначають, що особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, до початку здійснення реалізації пального. Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абз. 2 підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма Альянс вказаних дій проведено не було.
Згідно пункту 117.3 статті 117 ПК України здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.
Таким чином, враховуючи, що позивач фактично здійснив операції з реалізації пального (договір купівлі - продажу від 01.09.2016 року №01-01/9-2016, що передбачає перехід права власності) без реєстрації платником акцизного податку, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафу передбаченого пунктом 117.3 статті 117 Податкового кодексу України.
Разом з цим, суд відхиляє доводи позивача про те, що у нього не виникло обов`язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних, оскільки у нього відсутні власні (орендовані) АЗС, ним не здійснено фактичного отримання пального і фізичного відпуску пального кінцевим споживачам, тобто не відбувся фактичний рух пального через цього суб`єкта господарювання, оскільки такий можливий лише через АЗС, оскільки реєстрація платником акцизного податку та проведення операцій з реалізації пального, які мають оподатковуватись акцизним податком, є не тотожними в розумінні Податкового кодексу України.
Метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов`язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб`єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації, такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.
Крім того, необхідно зазначити, що з метою посилення контролю за обігом підакцизного товару з 1 березня 2016 року набрали чинності і зміни до Податкового кодексу України внесені Законом України від 24.12.2015 року № 909-VII у частині запровадження акцизних накладних при реалізації пального, єдиного реєстру акцизних накладних та системи електронного адміністрування реалізації пального (ст.ст. 231, 232 ПК України).
Так, зокрема пункт 213.1 доповнено підпунктом 213.1.12 яким визначено, що об`єктом оподаткування акцизним податком є операції з реалізації будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані від інших платників акцизного податку, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1.1 цього пункту, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних.
Таким чином, облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального має вестись з метою виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим. При цьому якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у платника податків не виникатиме і об`єкта оподаткування відповідно до підпункту 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Кодексу.
Проте такий облік можливий лише за умови реєстрації суб`єкта господарювання платником акцизного податку.
Отже враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскільки позивач здійснив операції з купівлі - продажу пального, він мав у відповідності до вимог підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 212 ПК України, зареєструватись як платник акцизного податку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 року у справі №815/2461/17.
Разом з цим, суд при вирішення спору по суті відхиляє доводи позивача на порушення пункту 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та її відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015 року (далі - Порядок 727) в частині викладених обставини в пункті 3.3 акту перевірки, з огляду на наступне.
Згідно пункту 5 розділу II Порядку №727 висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:
1) зазначається опис виявлених перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень;
2) інформація щодо виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, відображається у національній валюті України у розрізі податків та зборів, єдиного внеску з розбивкою за роками та податковими (звітними) періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Виявлені порушення подання звітів про контрольовані операції та/або повноти відображення в них таких операцій відображаються в розрізі звітів та/або звітних періодів;
3) інформація щодо виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи відображається за видами порушень у розрізі видів митних платежів у національній валюті України;
4) в акті документальної перевірки не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення;
5) відображається кількість складених примірників акта (довідки) документальної перевірки та відмітка про вручення (направлення) одного примірника платнику податків або його законним представникам.
Варто зазначити, що в ході розгляду справи судом не встановлено порушення контролюючим органом пункту 5 розділу II Порядку №727, а доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма Альянс про безпідставне фіксування відповідачем факту того, що позивач є платником акцизного податку є виключно думкою позивача.
Суд звертає увагу, що акт документальної перевірки це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, акт перевірки фіксує виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на нього.
При цьому, саме наявність чи відсутність порушень, які виявлені контролюючим органом під час здійснення відповідної перевірки є предметом оцінки судом при розгляді справи про оскарження податковими повідомлень-рішень, за наслідком проведення перевірок та складання за їх результатами актів перевірок.
Крім цього, суд відхиляє доводи позивача про неправомірне включення відповідачем у документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма Альянс питання перевірки дотримання вимог законодавства з акцизного податку та твердження про необхідність здійснення контролюючим органом аналізу даних реєстру податкових накладних за вересень 2016 року та призначити документальну позапланову перевірку на підставі того, що платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію мотивуючи це наступним.
Відповідно до пункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
В розрізі приспів пункту 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (п. 77.6 статті 77 ПК України).
Приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначено пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку, що контролюючий орган в межах строків встановлених статтею 102 ПК України наділений правом провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом.
Судом в ході розгляду справи не встановлено порушення порядку призначення документальної перевірки позивача, а також не встановлено вихід контролюючого органу за межі проведення документальної планової перевірки, що визначені підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України.
Отже, за підсумком наведеного в сукупності суд вважає, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, доводи і посилання Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма Альянс не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 73, 77-78, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційна фірма Альянс (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, б. 40; фактична/поштова адреса: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, б. 114Є, код ЄДРПОУ 39095676) до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 10.09.2019 |
Оприлюднено | 13.09.2019 |
Номер документу | 84163204 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Бояринцева М.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні