Постанова

від 10.09.2019 по справі 640/2304/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2304/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства Технотек до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної фіскальної служби України, ГУ ДФС у м.Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ГУ ДФС у м.Києві від 24 січня 2019 року №1058494/33445716;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну ДП Технотек №3 від 20 грудня 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 травня 2019 року позов задоволено, визнано протиправним рішення комісії ГУ ДФС у м.Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 24 січня 2019 року №1058494/33445716, зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20 грудня 2018 року №3 ДП Технотек , подану ДП Технотек датою надсилання податкової накладної на реєстрацію.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ДФС у м.Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивачем не в повному обсязі надано документи щодо підтвердження фінансово-господарської діяльності з контрагентом-покупцем.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ним було подано всі необхідні документи, які достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, натомість у квитанції про зупинення реєстрації ПН не вказано конкретного переліку документів, які на думку контролюючого органу необхідно було подати товариству.

ДФС України відзив на апеляційну скаргу не подавала, жодні її письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.

В силу положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України, враховуючи що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного провадження, справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

ГУ ДФС у м.Києві в апеляційній скарзі просило здійснювати апеляційний розгляд за участі його представника.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Інформацію про призначення справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження отримано сторонами 13 та 15 липня 2019 року засобами поштового зв`язку, та з цієї дати до моменту розгляду справи по суті жодних заяв щодо переходу розгляду справи у відкрите судове засідання до суду не надходило.

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справу було розглянуто в порядку спрощеного провадження та враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду справи за участі сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДП Технотек зареєстроване в якості юридичної особи 20 квітня 2005 року за №10721020000003040, основним видом економічної діяльності позивача є 26.11 Виробництво електронних компонентів, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.29), а також є платником податку на додану вартість, згідно з витягом №1526574501694 з реєстру платників ПДВ (а.с.32).

12 серпня 2018 року між ДП Технотек (постачальник) та ТОВ Теплоенергокомплект (покупець) укладено договір поставки №1208-18 (а.с.33), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його ціну (вартість) на умовах визначених договором (п.1.1. договору). Згідно з п.1.2 договору кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна одиниці виміру, строки та інші умови поставки товару визначаються сторонами у специфікаціях, які оформлені, як додатки, що є невід`ємними частинами цього договору.

Специфікацією від 12 листопада 2018 року №3 (а.с.36) до договору №1208-18 від 12 серпня 2018 року сторони узгодили поставку постачальником на користь покупця наступного товару, зокрема: насосної станції AQUAJET 82/20 MG у кількості 3 шт.; циркуляційного насосу з частотним перетворювачем CP-GE 80-890/A/BAQE/1.5T MCE 30/C-IE2 у кількості 3 шт.; циркуляційного насосу VA 35/130 у кількості 1 шт. та в подальшому позивачем виписано видаткову накладну №Тх-0000032 від 20 грудня 2018 року (а.с.37) щодо вказаного товару.

Оплата за поставлений товар здійснена платіжними дорученнями №2504 від 21 січня 2019 року, №2414 від 22 грудня 2018 року, №2464 від 14 січня 2019 року (а.с.39-41).

Позивачем було складено та направлено засобами електронного зв`язку до контролюючого органу податкову накладну від 20 грудня 2018 року №3 (а.с.42) щодо вказаного товару на загальну суму 267440,41 грн, в тому числі ПДВ - 44573,40 грн.

Квитанцією від 11 січня 2019 року (а.с.43) позивача повідомлено, що документ прийнято, реєстрація зупинена відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України. ПН/РК відповідає вимогам п.п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку , запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог контролюючого органу, 22 січня 2019 року позивачем засобами телекомунікаційного зв`язку направлено повідомлення про надання про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено №3 (а.с.44), в яких зазначено, що ДП Технотек придбало та реалізувало товар згідно договору поставки №1208-18 від 12 серпня 2018 року, для підтвердження чого надано видаткові накладні на придбання товару, продаж товару, договір зі специфікацією, розрахункові документи.

Рішенням про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1058494/33445716 від 24 січня 2019 року ГУ ДФС у м.Києві відмовлено в реєстрації податкової накладної №3 від 20 грудня 2018 року, з підстави ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що рішення про відмову у реєстрації було прийнято не зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а тому наявні підстави для його скасування та зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну від 20 грудня 2018 року №3.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 ст.201 ПК України (у редакції, чинній з 31 грудня 2017 року) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Редакція п.201.16 ст.201 ПК України змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII.

Пунктом сьомим Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

21 лютого 2018 року на виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №117 Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окремими положеннями наведеного Порядку не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов`язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року. Критерії погоджено за умови, що вони будуть переглянуті протягом місяця.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірних у цій справі актів індивідуальної дії, хоча й набула чинності змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у відповідності до вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у період, що аналізується, визначалися листом ДФС від 21 березня 2018 року №959/99-99-07-18.

Колегія суддів зазначає, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, проаналізоване судом, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, колегія суддів доходить висновку щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної ДП Технотек , як передумови прийняття відповідного рішення Комісії, адже у квитанції від 11 січня 2019 року (а.с.43) вказано критерій ризиковості, визначений виключно листом ДФС від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, внаслідок чого рішення комісії ГУ ДФС у м.Києві від 24 січня 2019 року №1058494/33445716 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі №620/3556/18 та від 23 серпня 2019 року у справі №540/2602/18, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року №190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації , яка на момент виникнення спірних правовідносин втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року.

Таким чином, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до ст.317 КАС України є підставою для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині задоволення позовних вимог до ДФС України щодо зобов`язання її зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20 грудня 2018 року №3 датою її надсилання, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, однак неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до помилкових висновків щодо мотивів задоволення позовних вимог, однак не призвело до неправильного вирішення справи по суті, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції щодо підстав протиправності рішення Комісії ГУ ДФС у м.Києві від 24 січня 2019 року №1058494/33445716.

Керуючись ст.ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 травня 2019 року щодо підстав протиправності рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 24 січня 2019 року №1058494/33445716.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2019 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма