Постанова

від 10.09.2019 по справі 209/2077/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7996/19 Справа № 209/2077/17 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є.Д. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросвугілля" на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросвугілля", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спора - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", про розірвання договору оренди, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з уточненим позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросвугілля" (далі - ТОВ "Укрросвугілля") про розірвання договору оренди, мотивуючи його тим, що 01 січня 2016 року між ними та ТОВ "Укрросвугілля" було укладено договір оренди приміщення.

Вказували, що за умовами вказаного договору вони передали ТОВ "Укрросвугілля" в оренду нежитлове приміщення загальною площею 839,3 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 (до перейменування Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області, а товариство зобов`язалося сплачувати орендну плату у розмірі 6.000 грн. до 05 числа поточного місяця.

Зазначали, що вони, як орендодавці, умови договору виконали, а ТОВ "Укрросвугілля", як орендар, умови договору порушив.

Посилаючись на те, що за весь час оренди належного їм нежитлового приміщення орендар грошові кошти не сплатив, претензію про погашення заборгованості залишив без виконання, тобто порушив умови укладеного ними договору та позбавили їх того, на що вони розраховували, укладаючи договір оренди, тобто порушили його істотну умову, а тому просили суд ухвалити рішення, яким розірвати договір оренди приміщення загальною площею 839,3 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 , укладений 01 січня 2016 року між ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Укрросвугілля .

Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив позов, вони не отримували реквізитів для здійснення оплати за оренду приміщення, а позивачами не доведено порушення ними умов договору оренди.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Укрросвугілля" задоволено, рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області скасоване. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19 червня 2019 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, з врахуванням висновків Верховного суду, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Встановлено судом і підтверджується матеріалам справи, що 01 січня 2016 року між позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , з однієї сторони, і відповідачем ТОВ Укрросвугілля , з іншої сторони, укладено договір оренди нежитлового приміщення, що знаходиться на АДРЕСА_1 , загальною площею 839,3 кв.м (т.1 а.с.4-5).

Згідно з умовами договору оренди, відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату в розмірі 6.000 грн. щомісячно до 05 числа поточного місяця.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору зі сплати оренди у вересні 2016 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ Укрросвугілля вимогу (претензію) про погашення заборгованості в розмірі 54.000 грн.

Вимогу (претензію) відповідачем не отримано та поштове відправлення повернуто позивачці.

Відповідач свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на липень 2017 року існує заборгованість перед позивачами в розмірі 114.000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем взяті на себе зобов`язання за спірним договором оренди щодо внесення орендної плати не виконуються, що є підставою для його розірвання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з вимогами статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України ).

Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною третьою статті 653 ЦК України встановлено, що в разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спірним договором оренди було передбачено щомісячну оренду плату.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі не спростовує факт того, що він виконував умови договору та здійснював обумовлену ним оренду плату, а лише зазначає, що не знав банківські реквізити на які слід перераховувати обумовлені спірним договором грошові кошти, що не може слугувати підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.

Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що ненадання відомостей в частині банківських реквізитів для перерахування орендної плати були направлені виключно на створення передумов для звернення до суду з позовом колегією суддів відхиляються оскільки відповідач підписав спірний договір, а отже погодився з його умовами.

Договір було укладено 01 січня 2016 року, з письмовою претензією позивач звернулась 14 вересня 2016 року, а з позовом 05 серпня 2017 року.

Зважаючи на те, що спірним договором була передбачена щомісячна оплата, яка на час звернення з даним позовом не здійснювалась, що свідчить про систематичну несплату орендної плати та являється істотними порушеннями умов договору, оскільки відповідач взяв на себе такі зобов`язання за договором, а договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги стосовно отримання позивачами орендної плати від суборендарів до уваги не приймаються.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін та інші проти України , (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрросвугілля" залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.