Ухвала

від 10.09.2019 по справі 2-1368/07

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

10 вересня 2019 року м. Кропивницький

справа № 2-1368/07

провадження № 22-ц/4809/1438/19

Кропивницький апеляційний суд у складі судді судової палати у цивільних справах Суровицької Л. В., розглянув матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2007 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до

Кіровського районного суду м. Кіровограда із заявою про перегляд заочного рішення (т.2,а.с.36).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено (т.1,а.с.119-120).

16 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення. Як підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначав розгляд його заяви про перегляд заочного рішення в суді першої, другої та третьої інстанцій з 24 червня 2018 року по 29 липня 2019 року та отримання копії ухвали Верховного Суду 14 серпня 2019 року (т.2,а.с.31-36,46-48 ).

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 27 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2007 року залишено без руху та надано строк терміном десять днів з дня вручення копії ухвали для сплати судового збору, для складання належно оформленої апеляційної скарги в новій редакції із зазначенням всіх учасників справи та строк для звернення до апеляційного суду із мотивованою заявою із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. В ухвалі зазначено апеляційним судом, що наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними, заявник не навів причин неможливості звернутися з апеляційною скаргою в тридцятиденний термін з дати отримання копії ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення 19 грудня 2018 року, по 18 січня 2019 року включно (т.2,а.с.63-64 ).

Копію цієї ухвали ОСОБА_1 отримав 28 серпня 2019 року, а його представники відповідно 28 серпня, 29 серпня та 31 серпня 2019 року під розписку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.2, а.с. 69, 66, 67, 68).

05 вересня 2019 року на адресу апеляційного суду на виконання вимог ухвали від 27 серпня 2019 року заявник подав оригінал квитанції про сплату судового збору, апеляційну скаргу в новій редакції з додатками та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду. Як на поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження заочного рішення заявник послався на те, що до 14 серпня 2019 року не мав можливості оскарження заочного рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2007 року з підстав оскарження в апеляційному та касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення. Про результати розгляду касаційної скарги стало відомо 14 серпня 2019 року і з цього часу почав готувати апеляційну скаргу на заочне рішення (т.2,а.с. 88-89).

Відповідно до ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно ч.4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 19 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Копію ухвали отримано представником ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , а отже вважається, що і самим заявником - 19 грудня 2018 року (т. 1 а.с. 121). Відповідно до вимог ч.1 ст.354 ЦПК України останнім днем для подання апеляційної скарги було 18 січня 2019 року. Апеляційна скарга на заочне рішення подана до суду першої інстанції 16 серпня 2019 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку з дня вручення ухвали суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Матеріалами справи підтверджується, що 22 грудня 2018 року ОСОБА_1 повторно подав до Кіровського районного суду м. Кіровограда заяву про перегляд заочного рішення цього суду від 06 квітня 2007 року (т.1, а.с.124), яку ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2018 року повернуто заявнику відповідно до ч.3 ст.44 ЦПК України з огляду на зловживання процесуальними правами.

У вказаній ухвалі судом роз?яснено заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, у цьому разі відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (т.1, а.с.127-128).

Згідно довідки Укрпошти від 04 березня 2019 року № 41-07/К-5577 копію ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2018 року, направлену заявнику рекомендованим листом, вручено згідно довіреності уповноваженій Купріяновим В.М. особі - ОСОБА_5 під підпис 16 січня 2019 року, тобто ще до закінчення тридцятиденного строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду (т.1,а.с.225).

У передбачений законом строк, до 18 січня 2019 року включно ОСОБА_1 апеляційну скаргу на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2007 року, не подав, а подав апеляційну скаргу 16 серпня 2019 року, зі спливом майже восьми місяців з дня постановлення судом ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 22 грудня 2019 року ОСОБА_1 подавав апеляційну скаргу на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2018 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення суду .

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2018 року закрито з тих підстав, що ухвала про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення не підлягає оскарженню.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року

У липні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2007 року, ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2018 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у відкритті касаційного оскарження заочного рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2007 року відмовлено з тих підстав, що заочне рішення суду першої інстанції у касаційному порядку оскарженню не підлягає, оскільки воно не було предметом апеляційного перегляду суду апеляційної інстанції.

Також відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 грудня 2018 року та ухвали Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року з тих підстав, що ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2019 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ті ж самі ухвали (п.3 ч.2 ст.394 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Наведені заявником підстави для поновлення строку, а саме оскарження в апеляційному та касаційному порядку ухвали суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, яка не підлягає оскарженню, не пов`язані з об`єктивними, істотними перешкодами для своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження заочного рішення, тому ці причини не є поважними.

За таких обставин наявні правові підстави, передбачені ч.4 ст.358 ЦПК України для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2007 року.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.5 ст.43 ЦПК України учасник справи має право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках. Разом з тим, згідно п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України він зобов?язаний виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

Безпідставне поновлення строку суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року). Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має право встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити перетворення судового процесу у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Як свідчать матеріали справи, заочне рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до синів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , ухвалено 06 квітня 2007 року.

Позивач у справі ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1, а.с.71).

Заочним рішенням суду від 06 квітня 2007 року для усунення перешкод у користуванні спірною квартирою АДРЕСА_1 , що існували на час ухвалення судом цього заочного рішення, тобто станом на 06 квітня 2007 року, визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою та знято його з реєстрації за даною адресою.

Разом з тим за даними копії паспорта ОСОБА_1 , наданою самим заявником та довідки Відділу реєстрації місця проживання особи Кіровоградської Міської ради за № 1053/02/1 від 08 червня 2018 року та за № 5165 від 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 з 03 березня 2010 року (т.1,а.с.38, 41-43, 109).

За таких обставин, відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на заочне рішення від 06 квітня 2007 року, не перешкоджає реалізації заявником права на судовий захист шляхом усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, якщо такі перешкоди виникли після 03 березня 2010 року.

Керуючись п.4 ч.1 ст.358 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 квітня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Суддя Кропивницького апеляційного суду Л. В. Суровицька