Ухвала

від 10.09.2019 по справі 766/13797/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер судової справи: 766/13797/19

Справа №11-сс/819/496/19 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Категорія: накладення арешту на майно Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2019 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Херсонського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретар ОСОБА_5

за участі прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 22.07.2019 року про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №42019010000000043 від 25.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України,

встановила:

Цією ухвалою накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 , за адресою АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено майно, а саме: системний блок gamemax біло-чорного кольору, вінчестер Desktor SSHD 1000 GB sn24y71k52, ноутбук марки Lenovoideapad 530s- 151 kb із зарядним пристроєм до нього № 8ssa10m42747clsg861055c, конверт із грошовими коштами 3800 Євро та 30 доларів США, конверт із грошовими коштами 3200 доларів США, мобільний телефон Apple Iphone 8 Red (imel НОМЕР_1 ), планшет iPad 32 GB ( № НОМЕР_2 , пароль 000000)

Згідно ухвали суду, слідчий суддя, врахувавши обставини вчинення ймовірного злочину, так як вони викладені в клопотанні слідчого, правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст. 170, 171 КПК України, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції власник майна ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, прийняту з порушенням кримінального процесуального закону, а тому просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що слідчий суддя не врахував, що майно ноутбук, конверт із грошовими коштами 3800 Євро та 3200 доларів США, та планшет належать їй на праві приватної власності. Комп`ютерна техніка не використовувалася її чоловіком, і вона придбана за її кошти. Грошові кошти є її особистими збереженнями, які отримала в наслідок продажу квартири. Крім того, зазначає, що клопотання про арешт майна подано з порушенням кримінально процесуального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_7 , який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, думку прокурора, який просив залишити апеляцію без задоволення, а рішення суду першої інстанції без зміни, вислухавши аналогічне прохання в судових дебатах, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до наступного.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів провадження, слідчим СВ ГУНП в Автономній республіці Крим та м. Севастополі розпочато кримінальне провадження №42019010000000043 від 25.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 11.07.2019 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 , за адресою АДРЕСА_1 .

17.07.2019 року прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування ОСОБА_10 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 та 19.07.2019 року прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування ОСОБА_6 звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з клопотанням про накладення арешту на майно, зазначене у ньому, посилаючись на те, що воно має ознаки речового доказу.

З наведеного виходить, що прокурор звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно у визначений ст.171 ч.5 КПК України строк.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42019010000000043, про накладення арешту на вищезазначене майно, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, врахувавши наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно, з метою забезпечення кримінального провадження шляхом збереження речових доказів, попередження (унеможливлення) вчинення неправомірних дій по її відчуженню та прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого.

Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

З урахуванням цього слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів відповідає критеріям ст. 98 КПК України та постановою прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування ОСОБА_10 від 18.07.2019 року визнані речовим доказом (а.п. 45-46).

Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що таке обмеження права власності як арешт майна, в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу /відчуження, знищення, приховання/ на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Посилання апелянта на те, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без її повідомлення, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, що мало місце в даному випадку.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Всі інші підстави, з яких автор апеляційної скарги просить скасувати ухвалу слідчого судді підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, авторам апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянта про те, що клопотання подано з порушенням строків, передбачених ст. 171 КПК України є безпідставними і спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга власника майна ОСОБА_8 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування решту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 22.07.2019 року про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні №42019010000000043 від 25.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України - без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

(підпис) (підпис) (підпис)

Судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

З оригіналом згідно

Суддя Херсонського апеляційного суду ОСОБА_2