Постанова

від 05.09.2019 по справі 758/9945/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 758/9945/15-ц

провадження № 61-21434св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати

Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - публічне акціонерне товариство

Альфа-Банк ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року, ухвалене у складі судді Супрун Г. Б., та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Кирилюк Г. М.,

Рейнарт І. М., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство Альфа-Банк

(далі - ПАТ Альфа-Банк ) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову вказувало, що 07 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Альфа-Банк (далі - ЗАТ Альфа-Банк ), правонаступником якого є ПАТ Альфа-Банк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490067638, відповідно до умов якого останній отримав кредит на суму 13 873,24 доларів США строком до 07 травня 2015 року зі сплатою 13,50 процентів річних за користування грошовими коштами. Цільовим призначенням кредитних коштів є придбання транспортного засобу Chevrolet Aveo , згідно з договором купівлі-продажу між

ОСОБА_1 та ТОВ УкрАвтоЗАЗ-Сервіс № 2192 від 24 квітня 2008 року.

В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 07 серпня 2015 року має прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 7 043,23 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 151 317,43 грн, та заборгованість за процентами 96,83 доларів США, що за курсом НБУ складає 2 080,30 грн.

У зв`язку із систематичним порушенням боржником обов`язків із повернення кредиту, відповідно до умов договору відповідачу нарахована неустойка у виді пені, яка станом на 07 серпня 2015 року складає 25 867,93 грн.

За таких обставин банк просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та відшкодувати судові витрати.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до

ПАТ Альфа-Банк про визнання недійсними кредитного договору та договору застави.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що грошове зобов`язання за кредитним договором було виражене в іноземній валюті, що суперечить вимогам закону. Кредитор без повідомлення позичальника та укладення додаткової угоди в односторонньому порядку здійснив фінансову операцію, за якою він не отримав валюту взагалі. При цьому вважає, що йому завдано збитки, а банк додатково отримав незаконні прибутки.

Посилаючись на вказані порушення та надання кредиту в іноземній валюті без наявності у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, а також положення Закону України Про захист прав споживачів , статей 203, 216, 230 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив визнати недійсними кредитний договір № 490067638 від 07 травня 2008 року та договір застави від 07 травня 2008 року з моменту їх укладення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року позов ПАТ Альфа-Банк задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитним договором № 490067638 від 07 травня 2008 року, яка станом на 07 серпня 2015 року складає: заборгованість за кредитом в розмірі 151 317, 43 грн, заборгованість за процентами в розмірі 2 080, 30 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 07 січня 2015 року по серпень 2015 року включно в сумі 25 867,93 грн, а усього 179 265, 66 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором та доведеності розміру заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Подільського районного

суду м. Києва від 22 вересня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення первісного позову, посилаючись на його відповідність обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Також апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про залишення без задоволення зустрічного позову, вказавши, що позивачем не надано належних доказів недійсності договору та (або) його нікчемності, не встановлено таких обставин і судом апеляційної інстанції.

Апеляційний суд зазначив, що ризик валютних коливань на час укладення кредитного договору мають обидві сторони договору (кредитор і позичальник). Зміни на валютному ринку під час виконання кредитного договору не можуть бути визнані підставою для зміни або розірвання раніше укладеного договору або звільнення однієї із сторін від виконання взятих на себе зобов`язань, якщо сторона вважає, що такі зміни відбуваються не на її користь.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, а касаційну скаргу залишено без руху.

Заявою від 10 квітня 2017 року поданою на виконання ухвали суду,

ОСОБА_1 усунув недоліки касаційної скарги, визначені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

від 23 березня 2017 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи

№ 758/9945/15-ц з Подільського районного суду м. Києва та зупинено виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

10 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 758/9945/15-ц передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій про те, що ПАТ Альфа-Банк належним чином виконало зобов`язання за кредитним договором шляхом надання позичальнику коштів в іноземній валюті (долар США).

ОСОБА_1 вказував на неправомірне використання ПАТ Альфа-Банк найменування іншої юридичної особи - ЗАТ Альфа-Банк . Він не переукладав із ПАТ Альфа-Банк кредитний договір та договір застави, тому вважав, що у нього не виникло зобов`язання щодо повернення грошових коштів ПАТ Альфа-Банк .

Крім того посилався на те, що дана справа не підсудна суду загальної юрисдикцій, оскільки у пункті 11 кредитного договору міститься третейське застереження, за яким сторони домовились про вирішення спорів, що виникнуть за цим договором, Постійно діючим Третейським судом при Всеукраїнській громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз .

Крім того, банк в односторонньому порядку змінив строк дії кредитного договору, що є підставою для визнання цього договору недійсним.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 07 травня 2008 року між ЗАТ Альфа-Банк , правонаступником якого є ПАТ Альфа-Банк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 490067638, за умовами якого банк надав позичальнику кредит та прийняв у заставу в якості забезпечення виконання зобов`язання за договором транспортний засіб, а позичальник зобов`язався прийняти кредит та передати банку в заставу в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором предмет застави на наступних умовах: сума

кредиту - 13 873,24 долари США, номінальна процентна ставка - 13,5% річних; дата остаточного повернення - 07 травня 2015 року.

З пункту 3.4 кредитного договору суди встановили, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов`язання в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісії згідно умов договору, позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Порядок надання кредиту сторони узгодили в пункті 2.7 кредитного договору, за умовами якого у разі надання кредиту в валюті кредиту - долар США: в день видачі кредитних коштів позичальник, на суму отриманого кредиту, здійснює продаж іноземної валюти через операційну касу банку по встановленому курсу банку на день здійснення операції. У день видачі кредитних коштів та не пізніше наступного банківського дня (для кредитів в іноземній валюті) перераховує кредитні кошти або виручені від продажу валюти кошти (у разі надання кредиту в іноземній валюті) за наступними реквізитами: у сумі 62 385 грн - на рахунок продавця

ТОВ УкрАвтоЗаЗ-Сервіс № НОМЕР_1 , у відкритому акціонерному товаристві Райффайзен Банк Аваль (МФО 300335, код ЄДРПОУ 32160371) з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу № 2192 від 24 квітня 2008 року; у сумі 4 484 грн - на рахунок страховика.

Судами встановлено, що відповідно до умов пункту 2.7 кредитного договору грошові кошти в сумі 62 385 грн були перераховані позивачем на рахунок ТОВ УкрАвтоЗаЗ-Сервіс № НОМЕР_1 , у відкритому акціонерному товаристві Райффайзен Банк Аваль (МФО 300335, код ЄДРПОУ 32160371) з метою оплати за транспортний засіб за договором купівлі-продажу

від 24 квітня 2008 року. Таким чином ОСОБА_1 придбав автомобіль за кредитні кошти.

19 листопада 2009 року між ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 490067638 від 07 травня 2008 року, яким врегулювано порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Договором від 14 грудня 2010 року про внесення змін і доповнень № 2 до кредитного договору № 490067638 від 07 травня 2008 року сторони змінили умови договору, визначивши строк дії договору до 07 травня 2018 року.

Крім того, договором від 04 лютого 2015 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 490067638 від 07 травня 2008 року сторони погодили порядок погашення простроченої заборгованості по сплаті процентів та основного боргу.

Судами встановлено, що відповідач не виконував свої зобов`язання з повернення кредиту належним чином, що призвело до утворення заборгованості за кредитом у розмірі 7 043, 23 доларів США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає 151 317, 43 грн, заборгованості за процентами у розмірі 96, 83 доларів США, що за курсом НБУ складає

2 080,30 грн, та нарахування банком пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за період з 07 січня 2015 року по серпень 2015 року в сумі 25 867,93 грн.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов`язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з позичальника заборгованості за кредитом, процентами та пенею, відповідно до наданого Банком та дослідженого судами розрахунку, який ОСОБА_1 не спростовано.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Встановивши недоведення ОСОБА_1 того, що зміст кредитного договору суперечить Закону України Про захист прав споживачів , суди дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для визнання договору недійсним з підстав, передбачених

статтею 203 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про ненадання банком доказів отримання позичальником кредитних коштів у доларах США є безпідставними, оскільки в пункті 2.7 кредитного договору сторони погодили, що у разі надання кредиту в валюті кредиту - долар США: в день видачі кредитних коштів позичальник, на суму отриманого кредиту, здійснює продаж іноземної валюти через операційну касу банку по встановленому курсу банку на день здійснення операції. У день видачі кредитних коштів та не пізніше наступного банківського дня (для кредитів в іноземній валюті) перераховує кредитні кошти або виручені від продажу валюти кошти (у разі надання кредиту в іноземній валюті) з метою оплати за транспортний засіб по договору купівлі-продажу, а також з метою оплати страхової суми за перший рік страхування транспортного засобу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що банком виконано зобов`язання щодо надання кредитних коштів позичальнику в спосіб встановлений

пунктом 2.7 кредитного договору.

Посилання заявника про неправомірне використання ПАТ Альфа-Банк найменування іншої юридичної особи - ЗАТ Альфа-Банк та відсутність у нього зобов`язання щодо повернення грошових коштів ПАТ Альфа-Банк відхиляються касаційним судом, оскільки відповідно до статуту ПАТ Альфа-Банк воно є правонаступником усіх прав і зобов`язань ЗАТ Альфа-Банк .

Доводи касаційної скарги про обов`язковість розгляду даної справи третейським судом є безпідставними, оскільки право на звернення до суду за захистом своїх прав передбачене Конституцією України.

Крім того ОСОБА_1 , як позичальником за кредитним договором та споживачем фінансових послуг, заявлено вимоги до банку на підставі Закону України Про захист прав споживачів , а відповідно до пункту 14

частини першої статті 6 Закону України Про третейські суди (в редакції чинній на час виникнення спору) третейським судам не підвідомчі справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку.

Доводи касаційної скарги про те, що банк в односторонньому порядку змінив строк дії кредитного договору є безпідставними та не відповідають обставинам справи, оскільки строк дії договору змінено на підставі укладеного сторонами договору від 14 грудня 2010 року про внесення змін і доповнень № 2 до кредитного договору № 490067638.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам зустрічного позову та апеляційної скарги, яким судами попередніх інстанцій надана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A,

№ 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Щодо поновлення оскаржуваного судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення необхідно поновити виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 січня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Подільського районного суду м. Києва

від 22 вересня 2016 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта