Постанова

від 09.09.2019 по справі 914/60/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2019 р. Справа №914/60/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - О.І.Матущак

- М.І.Хабіб

за участю секретаря судового засідання К.Кострик

розглянувши апеляційну скаргу Приватної агрофірми Галицька

на рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2019

у справі № 914/60/19

за позовом : Приватної агрофірми Галицька

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Радехів-Цукор

про: визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно

з участю представників :

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 у справі № 914/60/19 (суддя Король М.Р.) відмовлено у задоволенні позову Приватної агрофірми Галицька до Товариства з обмеженою відповідальністю Радехів-Цукор про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Рішення суду мотивоване тим, що правила ст.220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 , 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов`язки. Як підтверджується матеріалами справи, Договір сторонами нотаріально не посвідчений та не проведено його державної реєстрації, а тому, виходячи з приписів законодавства, що регулювали спірні правовідносини, є неукладеним.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - Приватна агрофірма Галицька подав до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначає, що матеріали справи не містять, а сторонами не подано доказів того, що можливість нотаріального посвідчення спірного договору була втрачена, враховуючи те, що відповідно до п.1.2 Статуту відповідача, відповідач є правонаступником усього майна, майнових і немайнових прав та обов`язків СТзОВ Дружба . Вказаний висновок суду скаржник вважає помилковим, оскільки на даний час спірне майно залишилось зареєстрованим за СТзОВ Дружба , що підтверджується матеріалами справи, а ТзОВ Радехів-Цукор , як правонаступник СТзОВ Дружба не має підстав вчиняти дії щодо нотаріального посвідчення спірного договору, так як згідно з останнім абзацем передавального акту від 07.10.2011, ТзОВ Радехів-Цукор , як правонаступник, розглядає інші зобов`язання СТзОВ Дружба (у разі їх надходження після підписання цього передавального акта) виключно у судовому порядку. Окрім того, спірне майно у передавальному акті відсутнє. Відтак, на думку скаржника для нотаріального посвідчення зазначеного договору відповідачеві спершу необхідно здійснити реєстрацію спірного майна та вчинити інші дії, передбачені законом, на що позивач не має можливості вплинути, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2019 справу № 914/60/19 передано судді-доповідачу Мирутенку О.Л. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Матущаку О.І., Хабіб М.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 апеляційну скаргу Приватної агрофірми Галицька залишено без руху.

05.06.2019 скаржником було усунуто недоліки апеляційної скарги, які наведені в ухвалі суду апеляційної інстанції від 21.05.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 по справі № 914/60/19 відкрито апеляційне провадження.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 розгляд справи було призначено на 12.08.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 в зв`язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.09.2019.

Сторони в судове засідання 09.09.2019 явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

У відповідності до ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як встановлено судом, рішенням Виконавчого комітету Шнирівської сільської ради №65 від 18.12.2007 вирішено: оформити право власності СТзОВ Дружба на об`єкт нерухомого майна, а саме хмелесушку, площею 536,4кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .41 (надалі по тексту Майно ); Золочівському бюро технічної інвентаризації провести державну реєстрацію права власності на такий обєкт.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №17802841 від 19.02.2008 (копія якого міститься в матеріалах справи), на підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно з вищевказаним рішенням Виконавчого комітету Шнирівської сільської ради №65 від 18.12.2007, право колективної власності на Майно було зареєстровано за СТзОВ Дружба (підтверджується також листом КП ЛОР Золочівське МБТІ №594 від 11.12.2018, копія якого міститься в матеріалах справи).

07.03.2008 СТзОВ Дружба (надалі по тексту Продавець ), правонаступником якого є відповідач та позивачем (надалі по тексту Покупець ) підписано договір купівлі - продажу №12 (надалі по тексту Договір ), відповідно до п.п.1.1.-1.2. якого Продавець продасть, а Покупець купить хмелесушку за ціною 190000,00грн., в т.ч. ПДВ, що становить 31666,67грн. Факт підписання Договору також підтверджується заявою свідка від 26.02.2019 ОСОБА_1 , який станом на 07.03.2008 працював генеральним директором СТзОВ Дружба та підписував Договір.

Згідно з п.2.1. Договору, Покупець зобов`язаний здійснити розрахунок за Майно шляхом перерахування грошових коштів на р/р Продавця на умовах передоплати у розмірі 50000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% - 8333,33грн., від загальної вартості Майна. Решта 140000,00грн., в т.ч. ПДВ 20% -23333,33 від загальної вартості Майна, Покупець перераховує на р/р Продавця після фактичної передачі Майна за Актом приймання-передачі і проведення його переоформлення на імя Покупця на протязі 60 календарних днів.

07.03.2008 СТзОВ Дружба передало, а позивач прийняв Майно, що підтверджується актом приймання-передачі до Договору (копія якого міститься в матеріалах справи).

На виконання п.п.2.1-2.2 Договору, 01.04.2008 позивач здійснив оплату у загальному розмірі 190000,00грн. (підтверджується платіжними дорученнями №87 від 01.04.2008р. на суму 50000,00грн., №104 від 29.04.2008р. на суму 140000,00грн., копії яких містяться в матеріалах справи).

Позивач зазначає, що з метою нотаріального посвідчення Договору:

- відповідно до листа №15 від 17.03.2008, адресованого СТзОВ Дружба , позивач повідомив про необхідність нотаріального посвідчення Договору та просив СТзОВ Дружба повідомити про час і місце вчинення правочину;

- відповідно до листа №54 від 09.10.2008, адресованого СТзОВ Дружба , позивач повідомив про необхідність нотаріального посвідчення Договору та просив СТзОВ Дружба повідомити про час і місце вчинення правочину.

При цьому, відповідно до заяви свідка від 26.02.2019 ОСОБА_1 , який станом на 07.03.2008 працював генеральним директором СТзОВ Дружба та підписував Договір, він:

- через правову необізнаність не знав, що Договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню;

- підтверджує те, що позивач неодноразово звертався усно і письмово до керівництва СТзОВ Дружба з проханням забезпечити нотаріальне посвідчення вказаного договору, проте, за час перебування ОСОБА_1 на посаді генерального директора підприємства цього не було зроблено, а після 01.09.2008 він, ОСОБА_1 , не мав відповідних повноважень.

Як зазначає відповідач, в результаті припинення 08.11.2011 господарської діяльності СТзОВ Дружба шляхом приєднання до відповідача, в передавальному акті від 07.11.2011 Майно зазначено не було і на балансі останнього не перебувало.

Відповідач стверджує, що ТзОВ РАДЕХІВ ЦУКОР , як правонаступник СТзОВ Дружба , не має підстав вчиняти дії щодо нотаріального посвідчення спірного договору, посилаючись при цьому на останній абзац передавального акту від 07.10.2011, згідно якого ТзОВ РАДЕХІВ ЦУКОР , як правонаступник, розглядає інші зобов`язання СТзОВ Дружба (у разі їх надходження після підписання цього передавального акта) виключно у судовому порядку та визнає такі вимоги не інакше, як на підставі судового рішення.

Тому позивач, з врахуванням заяви про відмову в частині позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно, яка прийнята судом, звернувся до суду з позовом про визнання Договору дійсним.

Згідно з ч.1 ст.220 ЦК України , у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України , якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК .

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладена в постанові від 04.03.2019р. у справі №665/2266/16-ц, а також позиція ВГСУ, викладена в постанові від 29.11.2016р. у справі №922/1102/16).

Як встановлено судом, 07.03.2008 СТзОВ Дружба , правонаступником якого є відповідач, та позивачем підписано Договір, відповідно до п.п.1.1.-1.2. якого СТзОВ Дружба продасть, а покупець купить Майно за ціною 190000,00грн.

Відповідно до п.7.7.6 Статуту СТзОВ Дружба (копія якого міститься в матеріалах справи), директор вправі укладати від імені Товариства цивільно-правові угоди, інші юридичні акти з обмеженням суми таких угод 200000,00 грн або еквівалент виражений в іноземній валюті.

07.03.2008 СТзОВ Дружба передало, а позивач прийняв Майно, що підтверджується актом приймання-передачі до Договору, після чого позивачем здійснено оплату Майна у встановленому Договорі розмірі 190000,00 грн. (підтверджується платіжними дорученнями №87 від 01.04.2008 на суму 50000,00 грн., №104 від 29.04.2008 на суму 140000,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи).

У листах позивача №15 від 17.03.2008 та №54 від 09.10.2008, адресованих СТзОВ Дружба , мітиться повідомлення про необхідність нотаріального посвідчення Договору та прохання до СТзОВ Дружба повідомити про час і місце вчинення правочину. Однак доказів відправлення вищевказаних листів на адресу СТзОВ Дружба позивачем не подано.

При цьому, відповідно до заяви свідка від 26.02.2019 ОСОБА_1 , який, станом на 07.03.2008 працював генеральним директором СТзОВ Дружба та підписував Договір, позивач неодноразово звертався усно і письмово до керівництва СТзОВ Дружба з проханням забезпечити нотаріальне посвідчення вказаного договору.

Визнання відповідачем, як правонаступником СТзОВ Дружба , позову спростовує доводи позивача про ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору та втрати можливості посвідчити його нотаріально (аналогічна позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладена в постанові від 04.03.2019р. у справі №665/2266/16-ц).

Крім того, матеріали справи не містять, а сторонами не подано доказів того, що можливість нотаріального посвідчення спірного Договору була втрачена, враховуючи те, що відповідно до п.1.2. Статуту відповідача (копія якого міститься в матеріалах справи), відповідач є правонаступником усього майна, усіх майнових та немайнових прав та обов`язків СТзОВ Дружба .

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.657 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об`єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Тому, станом на момент укладення між СТзОВ Дружба та позивачем Договору, державну реєстрацію такого здійснювало бюро технічної інвентаризації.

Проте, в матеріалах справи відсутні та сторонами не подано доказів державної реєстрації Договору.

Отже, правила ст.220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягали нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 , 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони є неукладеними і такими, що не породжують для сторін права та обов`язки.

Як підтверджується матеріалами справи, Договір сторонами нотаріально не посвідчений та не проведено його державної реєстрації, а тому, виходячи з приписів законодавства, що регулювали спірні правовідносини, є неукладеним.

Вищенаведеним спростовується твердження відповідача про те, що відповідач, ТзОВ РАДЕХІВ ЦУКОР , як правонаступник СТзОВ Дружба , не має підстав вчиняти дії щодо нотаріального посвідчення спірного договору, посилаючись при цьому на останній абзац передавального акту від 07.10.2011, згідно якого ТзОВ РАДЕХІВ ЦУКОР , як правонаступник, розглядає інші зобов`язання СТзОВ Дружба (у разі їх надходження після підписання цього передавального акта) виключно у судовому порядку та визнає такі вимоги не інакше, як на підставі судового рішення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 277 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 129 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281, 282, 283, 284, 285 ГПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної агрофірми Галицька - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.04.2019 у справі № 914/60/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: О.І.Матущак

М.І.Хабіб

«Повний текст постанови виготовлено 11.09.2019»