Рішення

від 10.09.2019 по справі 903/559/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2019 р. Справа № 903/559/19 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська будівельна компанія» , м.Луцьк

до відповідача 1: Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, м.Луцьк

відповідача 2: Приватного підприємства «Південний постачально-сервісний центр» , м.Херсон

про визнання права власності за набувальною давністю на транспортний засіб

Суддя Шум М.С.

секретар судового засідання Кобись Є.О.

Представники сторін:

від позивача: Книш С.В.

від відповідачів: н/з

Встановив: 30.07.2019 через канцелярію суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська будівельна компанія» до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області та Приватного підприємства «Південний постачально-сервісний центр» про визнання права власності за набувальною давністю на транспортний засіб.

Ухвалою суду від 02.08.2019 відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.08.2019; запропоновано відповідачам подати суду не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності.

19.08.2019 через канцелярію суду надійшов відзив від 16.08.2019 №31/3-3055 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, який прийнято та долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач 1 просить суд в задоволенні позову в частині заявлених позовних вимог до РСЦ МВС у Волинській області відмовити повністю. При цьому, зазначено, що відповідач 1 є юридичною особою публічного права, за даним позовом відповідачем бути не можу, визнання права власності будь-якого майна за фізичною чи юридичною особою виходить за межі повноважень Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області.

23.08.2019 Регіональним сервісним центром МВС у Волинській області через канцелярію суду подано заяву про закриття провадження у справі в частині заявлених вимог до РСЦ МВС у Волинській області з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою суду від 27.08.2019 розгляд справи по суті призначено на 10.09.2019.

Відповідач 2 в судові засідання не з`являвся, відзив на позовну заяву на адресу суду не направив.

Ухвали суду від 02.08.2019 та від 27.08.2019, що надіслані на юридичну адресу ПП Південний постачально-сервісний центр , зазначену в ЄДР юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 17/62, АДРЕСА_2 Херсон, повернуті органами поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, повідомлення про розгляд справи по суті.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

встановив:

Згідно з видатковою накладною №РН-0000003 від 14.01.2004 постачальник - Приватне підприємство Південний постачально-сервісний центр (код ЄДРПОУ 32022465) передав, а одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Волинська будівельна компанія отримав транспортний засіб - автовишку 22-01 на шасі ЗІЛ 131 за кошти в розмірі 27 500 грн. 00 коп. (а. с. 14).

До матеріалів справи долучено платіжне доручення №3 від 13.01.2004 про сплату ТзОВ Волинська будівельна компанія ПП Південний постачально-сервісний центр коштів в розмірі 27 500 грн. 00 коп. з призначенням платежу плата за автовишку 22-01 на шасі ЗІЛ 131 (а. с. 16).

Продаж спірного транспортного засобу - автовишки 22-01 на шасі ЗІЛ-131 НОМЕР_1 Приватним підприємством Південний постачально-сервісний центр Товариству з обмеженою відповідальністю Волинська будівельна компанія та отримання коштів за нього підтверджується листом ПП Південний постачально-сервісний центр від 14.01.2004 (а. с. 13).

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 181 ГК України передбачено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Між Приватним підприємством Південний постачально-сервісний центр та Товариством з обмеженою відповідальністю Волинська будівельна компанія склалися відносини купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з листом Відділу Державної автомобільної інспекції від 27.03.2006 №11/4-К реєстрація спірного транспортного засобу неможлива, оскільки подані позивачем документи не підтверджують правомірність придбання транспортного засобу.

ТзОВ Волинська будівельна компанія заявою від 01.07.2019 звернулося до Територіального сервісного центру РСЦ МВС у Волинській області про реєстрацію транспортного засобу - автовишки 22-01 на шасі ЗІЛ-131 НОМЕР_1 з видачею свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу. До заяви долучено, зокрема, копія видаткової накладної №РН-0000003 від 14.01.2004 та копія платіжного доручення №3 від 13.01.2004 (а. с. 18).

Територіальний сервісний центр РСЦ МВС у Волинській області в листі від 20.07.2019 №31/3/1-2013 зазначив, що в переліку, наданих для реєстрації автовишки, документів відсутні документи, що підтверджують правомірність придбання автомобіля, що унеможливлює проведення державної реєстрації транспортного засобу згідно з Порядком державної реєстрації, зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 07.09.2998 №1388.

З метою здійснення захисту своїх прав та інтересів ТзОВ Волинська будівельна компанія звернулось до суду з вимогою про визнання права власності за набувальною давністю на транспортний засіб - автовишка 22-01 ЗІЛ 131, шасі НОМЕР_1 , 1990 року випуску.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписами ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як було встановлено судом вище, згідно з видатковою накладною №РН-0000003 від 14.01.2004 постачальник - Приватне підприємство Південний постачально-сервісний центр (код ЄДРПОУ 32022465) передав, а одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Волинська будівельна компанія отримав транспортний засіб - автовишку 22-01 на шасі ЗІЛ 131 за кошти в розмірі 27 500 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном (автомобіль є рухомим майном) протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 344 ЦК України визначено, що право власності за набувальною давністю на транспортні засоби набувається за рішенням суду.

Стаття 344 ЦК України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю.

Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину).

В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 ЦК України).

Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна протягом 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Правила набуття права власності за набувальною давністю у разі заволодіння майном на підставі договору викладені в частині третій ст. 344 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на рухоме майно через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 07.02.2014 р. зазначено, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Судом встановлено, що відносини між позивачем та відповідачем 2 виникли на підставі видаткової накладної та регулюються нормами права щодо відносин купівлі-продажу, загальна позовна давність встановлена ст. 257 ЦК України - три роки.

ПрАТ Південний постачально-сервісний центр через п`ять років з часу спливу позовної давності (січень 2013 року) щодо права пред`явити вимогу про повернення автовишки 22-01 ЗІЛ 131 шасі НОМЕР_1 , 1990 року випуску, таким правом не скористався.

Беручи до уваги вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено факт добросовісного, відкритого та безперервного протягом більше як 5 років з січня 2007 року (після спливу позовної давності на право оспорити відносини купівлі-продажу, які склалися між ТзОВ «Волинська будівельна компанія» та ПрАТ «Південний постачально-сервісний центр» ) володіння транспортним засобом, а саме: автовишкою 22-01 ЗІЛ 131 шасі НОМЕР_1 , 1990 року випуску, відтак позовні вимоги ТзОВ "Волинська будівельна компанія" в частині визнання права власності на спірний транспортний засіб є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пунктів 1, 19 Положення про Регіональний сервісний центр у МВС у Волинській області, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Регіональний сервісний центр у МВС у Волинській області, підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України та є територіальним органом з надання сервісних послуг МВС. Регіональний сервісний центр у МВС у Волинській області є юридичною особою публічного права (неприбутковою установою), має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменування, інші печатки, штамп та бланки, необхідні для здійснення його діяльності.

Згідно п.2 п.4 Положення про Регіональний сервісний центр у МВС у Волинській області, останній організовує, координує, спрямовує та контролює діяльність структурних підрозділів - територіальних сервісних центрів МВС, здійснює постійний моніторинг їх діяльності.

Таким чином, Територіальний сервісний центр 0741 РСЦ МВС у Волинській області є структурним підрозділом територіального органу МВС Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області.

Стосовно вимоги позивача до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області про визнання права власності на транспортний засіб за Товариством з обмеженою відповідальністю Волинська будівельна компанія суд вважає, що в цій частині позову провадження слід закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спори такого характеру не підвідомчі господарським судам.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Волинська будівельна компанія (вул. Василя Стуса, 4Б, м.Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 32035371) право власності за набувальною давністю на транспортний засіб - автовишка 22-01 ЗИЛ 131, шасі НОМЕР_1 , 1990 року випуску.

3 . Провадження у справі в частині позовних вимог до Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення

складено 12.09.2019

Суддя М. С. Шум