Рішення

від 10.09.2019 по справі 904/3203/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019м. ДніпроСправа № 904/3203/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 3 818,69 грн. за Договором оренди нерухомого майна №911

Представники:

Від позивача Керекеша С.М. - представник

Від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" про стягнення заборгованості у сумі 3 818,69 грн. за Договором оренди нерухомого майна №911.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна №911 від

Ухвалою суду від 30.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 20.08.2019.

Ухвалою суду від 20.08.2019, оголошено перерву в судовому засіданні до 10.09.2019.

10.09.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвала суду, направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 26.07.2019, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49000, м. Дніпро, вул. Короленка, 2, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвал суду з викликом відповідача у судове засідання відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 10.09.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2006 року між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" (орендар) укладений договір оренди комунального майна № 911.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, буд. 2, яке перебуває на балансі КВЖРЕП Бабушкінського району м. Дніпропетровська відповідно до рішення Дніпропетровської міської Ради від 06.02.2006 року за № 543 (балансоутримувач), вартість якого визначено згідно зі звітом про експертну оцінку і становить 29290,00 грн., для використання під підсобне приміщення кафе, яке складається: в житловому будинку літ. А-5 у підвалі приміщення поз.V, загальною площею 8,0 кв.м.

Згідно з п. 2.1 договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням сторонами цього договору та акту приймання-передачі зазначеного майна.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата за оренду приміщення визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 „Про методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» з послідуючими змінами, і на підставі рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 16.12.1999 №2734/1 "Про встановлення орендних ставок за використання нерухомого комунального майна", від 17.01.2000 №411 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 16.12.1999 №2734/1 "про встановлення орендних ставок за використання нерухомого комунального майна".

Цей договір діє з 06.02.2006 року по 06.02.2021 року (п.10.1 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі від 06.02.2006 року (а.с.30) відповідачу було передано об`єкт оренди, зазначений в п.1.1 договору.

11.12.2007 року між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" (орендар) був укладений додатковий договір № 1 до договору оренди комунального майна, відповідно до якого сторони дійшли згоди викласти пункт 3.3 договору у наступній редакції: „Орендна плата за оренду приміщення становить за базовий місяць розрахунку червень 2007 року 425,67 грн., ПДВ 85,13 грн. Орендна плата за перший місяць оренди липень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень 2007 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендар щомісяця перераховує орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця, авансом, враховуючи індекс інфляції за попередній місяць згідно з рахунком, наданим балансоутримувачем (50% перераховується на рахунок балансоутримувача, 50% - до міського бюджету)» (а.с.31).

11.12.2007 року між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, Управлінням комунальної власності Дніпропетровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" був укладений додатковий договір № 2 до договору оренди комунального майна, відповідно до пункту 1 якого, Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради з моменту підписання цього додаткового договору вважати орендодавцем нежитлового приміщення, загальною площею 8,00 кв.м., за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, буд.2, за договором оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року, укладеного між Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „МЕТРО» (а.с.32).

Додатковою угодою від 06.03.2014 року було внесено зміни до п. 1.1. договору в частині балансоутримувача та змінено слова "яке перебуває на балансі КВЖРЕП Бабушкінського району" на "яке перебуває на балансі Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради".

Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради було реорганізовано у Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської. В свою чергу Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради є правонаступником Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської, що підтверджується положенням про Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (а.с.23-24).

У зв`язку з порушення відповідачем умов договору в частині сплати орендних платежів, у вересні 2013 року Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 4 008,22 грн. та пені в розмірі 3 280,80 грн.; розірвання договору оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрований в реєстрі за №1790; виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" з нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 2, загальною площею 8,0 кв.м.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6872/13 від 29.10.2013, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради заборгованість за орендну плату у розмірі 4 008,22 грн. та судовий збір у розмірі 946,10 грн. Розірвано договір оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1790. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" з нежитлового приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 2, загальною площею 8,0 кв.м.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6872/13 від 29.10.2013, відмовлено в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 280,80 грн.

07.03.2014 між сторонами о підписано акт приймання-передачі комунального нерухомого майна та повернуто об`єкт оренди. Згідно з п. 3 акту від 07.03.2014, орендодавець і орендар погодили, що станом на 07 березня 2014 р. за орендарем існує заборгованість до загального фонду міського бюджету по сплаті орендної плати у розмірі 7 826,91 грн. та пені у розмірі 11 085,37 грн. (а.с.35).

Звертаючись до господарського суду із цим позовом позивач вказує, що станом на 27.05.2019 у відповідача перед позивачем наявна несплачена сума заборгованості за договором оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року, за період з 01.05.2013 по 07.03.2014 у розмірі 3 818,69 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Зазначені обставини є причиною виникнення цього спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

За розрахунком позивача несплачена сума заборгованості відповідача за договором оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року, за період з 01.05.2013 по 07.03.2014 складає 3 818,69 грн.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6872/13 від 29.10.2013, стягнуто з відповідача на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради заборгованість за орендну плату у розмірі 4 008,22 грн. за період з червня 2012 по червень 2013 року.

За таких обставин, заявлена позивачем до стягнення у цій справі заборгованість зі сплати орендних платежів за травень та червень 2013 року на суму 746,62 грн. вже стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6872/13 від 29.10.2013.

З огляду на викладене, стягненню з відповідача підлягає заборгованість зі сплати орендних платежів за період з 01.07.2013 по 07.03.2014 р. на суму 3 072,07 грн.

Доказів оплати заборгованості відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував. Під час розгляду справи відповідач про застосування строків позовної давності не заявляв.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 072,07 грн. боргу за період з 01.07.2013 по 07.03.2014 р.

В решті позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року, за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 на суму 746,62 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" про стягнення заборгованості у сумі 3 818,69 грн. за Договором оренди нерухомого майна №911 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО" (49000, м. Дніпро, вул. Короленка,2, код ЄДРПОУ 32219220) на користь Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 37454258) заборгованість за оренду за період з 01.07.2013 по 07.03.2014 р. у розмірі 3 072,07 грн. (три тисячі сімдесят дві грн. 07 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 586,44 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесят шість грн. 44 коп.), про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди комунального майна № 911 від 14.03.2006 року, за період з 01.05.2013 по 30.06.2013 у сумі 746,62 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.09.2019

Суддя Н.Г. Назаренко