Рішення

від 12.09.2019 по справі 910/8186/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2019Справа № 910/8186/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомотив

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська будівельно - промислова група

про стягнення заборгованості у розмірі 143 572, 28 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергомотив" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно - промислова група" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № 021018- 01 від 02.10.2018 у розмірі 90 723, 12 грн. основного боргу та неустойки у розмірі 52 849, 16 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем порушено умови Договору № 021018-01 від 02.10.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію. У зв`язку з цим, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно - промислова група" (код ЄДРПОУ 41800661) в розмірі 90 723,12 грн., що підлягають сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергомотив" (код за ЄДРПОУ 39053704) за Договором № 021018-01 від 02 жовтня 2018 року і знаходяться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно - промислова група" (код ЄДРПОУ 41800661).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергомотив" відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов`язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.07.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 4060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 36, оф.19, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду від 02.07.2019 про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 09.07.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Станом на день винесення рішення від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.10.2018 між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки № 021018-01 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця кабельно-провідникову продукцію та електрообладнання, надалі - товар, згідно рахунків-фактур до договору, у відповідності до заявок покупця, а покупець зобов`язується прийняти зазначений товар і оплатити його на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 1.2. договору номенклатура, асортимент, кількість, ціна за одиницю продукції вказуються у видаткових накладних. Конкретні терміни поставки продукції визначаються і погоджуються сторонами в додатках до цього договору.

У п. 1.3. сторони погодили, що загальна сума договору складається з вартості всіх поставок товару, згідно рахунків-фактур, які підтверджуються видатковими накладними протягом строку дії договору.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка продукції здійснюється на умовах EXW (склад постачальника - м. Київ) в редакції Інкотермс-2010 або на інших умовах передбачених у додатках (Специфікаціях) до цього договору.

Датою поставки продукції визначається дата визначена у видатковій накладній (п. 3.5. договору).

Пунктом 5.1. договору встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити вартість товару, що поставляється по 100% передплаті за ціною, визначеною в рахунках-фактурах або Специфікаціях до даного договору, або на інших умовах, погоджених сторонами в письмовому вигляді і не суперечить вимогам законодавства України.

Згідно п. 5.2. Договору оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті України банківським переказом на поточний рахунок постачальника.

У п. 7.2. договору зазначено, що у разі несвоєчасної оплати покупцем товару в терміни, узгоджені сторонами в додатках (Специфікаціях) до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченої (несвоєчасно сплаченої) продукції за кожен день прострочення платежу. У разі порушення терміну оплати понад 7 днів, покупець додатково до інших санкцій за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити неустойку (штраф у розмірі 10% вартості не оплаченої в строк партії товару.

Договір вважається дійсним після його підписання уповноваженими представниками сторін. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2018 року, а в частині оплати отриманого товару - до повного виконання зобов`язань (п. 9.1. договору).

Сторонами підписано Специфікації №1 від 02.10.2018, №2 від 04.10.2018, №3 від 23.10.2018 до договору поставки № 021018-01 від 02.10.2018, у яких погоджено асортимент, кількість, ціну та порядок оплати товару.

Так, згідно умов вказаних Специфікацій порядок оплати встановлений таким чином: 30% авансу, 50% протягом 2 тижнів з моменту відвантаження, 20% протягом 4 тижнів з моменту відвантаження.

Позивач на виконання договору поставив відповідачу товар за на загальну суму 534 840,62 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №810-03 від 08.10.2018 на суму 4 176,90 грн., №910-01 від 09.10.2018 на суму 2 177,11 грн., №2910-03 від 29.10.2018 на суму 108 434,41 грн., №3010-01 від 30.10.2018 на суму 1 601,70 грн., №3010-02 від 30.10.2018 на суму 6 118,26 грн., №611-01 від 06.11.2018 на суму 69 932,06 грн., №2111-01 від 21.11.2018 на суму 31 641,29 грн., №3011-01 від 30.11.2018 на суму 179 469,43 грн., №1912-01 від 19.12.2018 на суму 131 289,46 грн.

В матеріалах справи наявний підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Українська будівельно - промислова група перед Товариством з обмеженою відповідальністю Енергомотив станом на 09.04.2019 становила 120 723,12 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 444 117,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

У листі №66 від 10.06.2019 ТОВ Українська будівельно-промислова група визнало заборгованість перед ТОВ Енергомотив за договором № 021018-01 від 02.10.2018 в сумі 90 723,12 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов`язань за договором поставки № 021018-01 від 02.10.2018 щодо своєчасної та повної оплати товару, у зв`язку із чим просить стягнути з останнього заборгованість за отриманий товар у сумі 90 723,12 грн., за порушення строків сплати якої нараховано неустойку в сумі 52 849,16 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку товару, який прийнятий відповідачем, на суму 534 840,62 грн., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств видатковими накладними №810-03 від 08.10.2018 на суму 4 176,90 грн., №910-01 від 09.10.2018 на суму 2 177,11 грн., №2910-03 від 29.10.2018 на суму 108 434,41 грн., №3010-01 від 30.10.2018 на суму 1 601,70 грн., №3010-02 від 30.10.2018 на суму 6 118,26 грн., №611-01 від 06.11.2018 на суму 69 932,06 грн., №2111-01 від 21.11.2018 на суму 31 641,29 грн., №3011-01 від 30.11.2018 на суму 179 469,43 грн., №1912-01 від 19.12.2018 на суму 131 289,46 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, виходячи з умов договору поставки № 021018-01 від 02.10.2018 та специфікацій №1 від 02.10.2018, №2 від 04.10.2018, №3 від 23.10.2018, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару за вищевказаними видатковими накладними є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач своє зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату з порушенням строку на загальну суму 444 117,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

У зв`язку із викладеним у відповідача виникла заборгованість у розмірі 90 732,12 грн., з розрахунку 534 840,62 грн. (загальна вартість поставленого товару) - 444 117,50 грн. (загальна сума часткової оплати).

Відповідач наявності у нього заборгованості за поставлений товар у розмірі 90 732,12 грн. не спростував, доказів її оплати не надав.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару настав, а доказів оплати товару в повному обсязі відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості за договором поставки № 021018-01 від 02.10.2018 в розмірі 90 732,12 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку в сумі 52 849,16 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.2. договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати покупцем товару в терміни, узгоджені сторонами в додатках (Специфікаціях) до цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не оплаченої (несвоєчасно сплаченої) продукції за кожен день прострочення платежу. У разі порушення терміну оплати понад 7 днів, покупець додатково до інших санкцій за вимогою постачальника зобов`язаний сплатити неустойку (штраф у розмірі 10% вартості не оплаченої в строк партії товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи те, що відповідачем допущено прострочення оплати товару за договором поставки № 021018-01 від 02.10.2018, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення останнього неустойки у вигляді штрафу у розмірі 10% вартості не оплаченої в строк партії товару, нарахованого на підставі п. 7.2. договору.

Так, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування неустойки, визнав його обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають задоволенню повністю в сумі 52 849,16 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язань за договором № 021018-01 від 02.10.2018 щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українська будівельно-промислова група (04060, м. Київ, вул. Щусєва, буд. 36, оф. 19; ідентифікаційний код 41800661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергомотив (04114, м. Київ, вул. Дубровицька, буд. 28, 408; ідентифікаційний код 39053704) заборгованість в сумі 90 723 (дев`яносто тисяч сімсот двадцять три) грн. 12 коп., неустойку в сумі 52 849 (п`ятдесят дві тисячі вісімсот сорок дев`ять) грн. 16 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 153 (дві тисячі сто п`ятдесят три) грн. 58 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12.09.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова