Рішення

від 23.08.2019 по справі 911/832/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" серпня 2019 р. Справа № 911/832/19

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства АРТЕМ РЕСПЕКТ

до Державного підприємства Київська лісова науково-дослідна станція

про стягнення 109915,56 грн.

за участю представників

позивача: Блискун В.П. - керівник;

відповідача: Гаращук С.В. - предст. за дов. від 21.11.2018.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернулось Приватне підприємство АРТЕМ РЕСПЕКТ (далі - позивач, ПП АРТЕМ РЕСПЕКТ ) з позовом до Державного підприємства Київська лісова науково-дослідна станція (далі - відповідач, ДП Київська ЛНДС ) про стягнення 109915,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договорами підряду на виконання робіт: № 41 від 31.03.2015 та № 71 від 25.05.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 22.04.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2019 розгляд справи по суті відкладено на 20.05.2019 та за клопотанням відповідача витребувано від позивача оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

02.05.2019 відповідачем подано відзив на позовну, в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх необгрунтованими. Зокрема, відповідач зазначає, що роботи, виконані за договором № 71 від 25.05.2015 на суму 109418,62 грн., повністю ним оплачені, що, на його думку, підтверджується долученими до відзиву копіями платіжних доручень. Також відповідач зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання робіт за договором № 41, оскільки наданий позивачем акт приймання виконаних робіт за листопад 2015 року не має відношення до договору № 41, який, за його словами укладено 31.03.2016, тобто за чотири місяці до укладення зазначеного договору. Крім того відповідач вважає, що вказаний акт не відповідає вимогам ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013, затвердженому наказом Мінрегіону України від 05.07.2013 № 293, та ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Водночас відповідачем у відзиві заявлено про застосування до позовних вимог строку позовної давності, оскільки, на його думку, строк на стягнення заборгованості по договорах та платежах минув і склав більше трьох років до моменту звернення до суду.

Ухвалою суду від 20.05.2019 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 24.06.2019. Зазначеною ухвалою зобов`язано позивача в строк до 21.06.2019 надати суду письмові пояснення щодо дати укладення договору підряду на виконання робіт № 41 та на підставі якого договору складено акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року.

05.06.2019 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він стверджує, що акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року складено на підставі договору № 41, який був укладений та підписаний сторонами саме 31.03.2015. За твердженнями позивача, за ініціативою відповідача в обох екземплярах договору було виправлено дату договору на 2016 рік. Позивач також звертає увагу на те, що і в договорі № 41, і в акті приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року вказане однакове найменування робіт, що свідчить про належність вказаного акту до договору № 41.

Щодо заявленого відповідачем застосування строку позовної давності до позовних вимог, позивач, з посиланням на доданий до позовної заяви акт звірки взаєморозрахунків за січень 2016 року-квітень 2016 року, вважає, що такий строк був перерваний в квітні 2016 року, відтак , подавши позов до початку квітня 2019 року позивач не пропустив позовну давність.

В підготовчому засіданні судом неодноразово оголошувалась перерва.

На підставі ухвали господарського суду Київської області від 22.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.08.2019.

В судовому засіданні 19.08.2019 судом оголошено перерву до 23.08.2019.

В судовому засіданні 23.08.2019 представником відповідача заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, яке судом було задоволено.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

24.06.2019, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

між ДП Київська ЛНДС (замовник) та ПП АРТЕМ РЕСПЕКТ (підрядник) 31.03.2015 укладено договір № 41 підряду на виконання робіт (далі - договір № 41), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати ремонт даху та перекриття пожежного боксу Першотравневого лісництва в с. Мощун (далі Роботи ).

Згідно з п. п. 2.4., 2.5. договору № 41 загальна вартість робіт становить 109915,56 грн. Розрахунки за конкретно виконану роботу здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника.

Пунктом 3.2. договору № 41 обумовлено, що факт прийняття-передачі робіт фіксується в акті, що підписується обома сторонами з фактичною датою закінчення робіт.

Усі виправлення за текстом даного договору мають юридичну силу лише при взаємному їх посвідченні представниками сторін у кожному конкретному випадку (п. 8.5. договору № 41).

На підставі акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року підрядник здав, а замовник прийняв виконані роботи ремонт даху та перекриття пожежного боксу Першотравневого лісництва в с. Мощун загальною вартістю 109915,56 грн. Зазначений акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Між ДП Київська ЛНДС (замовник) та ПП АРТЕМ РЕСПЕКТ (підрядник) 25.05.2015 укладено договір № 71 підряду на виконання робіт (далі - договір № 71), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати ремонт першого поверху приміщення Лісництва (далі Роботи ).

Згідно з п. п. 2.4., 2.5. договору № 71 загальна вартість робіт становить 109418,62 грн., в т. ч. ПДВ 18236,44 грн. Розрахунки за конкретно виконану роботу здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника.

Пунктом 3.2. договору № 71 обумовлено, що факт прийняття-передачі робіт фіксується в акті, що підписується обома сторонами з фактичною датою закінчення робіт.

Усі виправлення за текстом даного договору мають юридичну силу лише при взаємному їх посвідченні представниками сторін у кожному конкретному випадку (п. 8.5. договору № 71).

На підставі акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року підрядник здав, а замовник прийняв виконані роботи ремонт першого поверху приміщення Лісництво загальною вартістю 109418,62 грн. Зазначений акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Загальна вартість виконаних робіт за договорами склала 219334,18 грн.

На підставі вказаних договорів відповідач перерахував на рахунок позивача 109418,62 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 421 від 29.05.2015 на суму 25000,00 грн.; призначення платежу: За роботи по поточному ремонту згідно договору №71 від 25.05.2015 року. В т.ч. ПДВ - 4166,67. Проведення процедури держ. закупівлі не передбачено. ;

- № 276 від 04.04.2016 на суму 50000,00 грн.; призначення платежу: За роботи по поточному ремонту згідно договору №41 від 31.03.2016 року. В т.ч. ПДВ - 8333,33. Проведення процедури держ. закупівлі не передбачено. ;

- № 1219 від 06.12.2016 на суму 34418,62 грн.; призначення платежу: За роботи по поточному ремонту згідно договору №41 від 31.03.2016 року. В т.ч. ПДВ - 5736,44. Проведення процедури держ. закупівлі не передбачено. .

Оскільки решта заборгованості в сумі 109915,56 грн. відповідачем не сплачена, позивач, з метою досудового врегулювання спору, 04.03.2019 надіслав на адресу ДП Київська ЛНДС претензію за вих. № 01/03/19 від 01.03.2019, в якій вимагав протягом семи календарних днів сплатити заборгованість в розмірі 109915,56 грн. за договорами №№ 41, 71. Факт відправлення вказаної претензії підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист.

Враховуючи те, що відповідач відповідь на претензію не надав та заборгованість в розмірі 109915,56 грн. не сплатив, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги укладені між сторонами договори № 41 та № 71 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладені між сторонами договори № 41 та № 71 є договорами підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом, позивачем виконано роботи на загальну суму 219334,18 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад-грудень 2015 року.

Відповідач підписав вказані акти та прийняв виконані позивачем роботи без заперечень та зауважень.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, надані позивачем акти приймання виконаних будівельних робіт є належними доказами належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договорами.

Оцінюючи твердження відповідача про те, що акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 не має відношення до договору № 41, оскільки останній укладено 31.03.2016, а не 31.03.2015, як зазначає позивач, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що копія договору № 41 містить виправлення року його укладення - з 2015 року на 2016 рік.

Відповідно до п. 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2014 № 987 та були чинними протягом 2015-2016 рр.), у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються. Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом виправлено та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.

Отже у зв`язку з тим, що договір № 41 був підписаний сторонами, то будь-які виправлення в цьому договорі мали бути обов`язково підписані сторонами правочину. Оскільки підписи уповноважених осіб ПП АРТЕМ РЕСПЕКТ та ДП Київська ЛНДС в договорі № 41 щодо виправлення відсутні, то таке виправлення, виходячи з приписів законодавства, не має юридичної сили.

Враховуючи викладене, суд вважає, що датою укладення договору № 41 є 31.03.2015.

Крім того, як встановлено судом, предметом договору № 41 є виконання робіт - Ремонт даху та перекриття пожежного боксу Першотравневого лісництва в с. Мощун загальною вартістю 109915,56 грн. Водночас відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року підрядником виконано роботи Ремонт даху та перекриття пожежного боксу Першотравневого лісництва в с. Мощун , вартість робіт - 109915,56 грн. Наведене свідчить про те, що сторонами складено та підписано вказаний акт сааме на підставі договору № 41.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року не містить дати його підписання сторонами.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність на акті приймання виконаних будівельних робіт такого реквізиту як дата підписання, не спростовує самого факту підписання акта, так само, як і факту виконання робіт підрядником та їх прийняття замовником.

Згідно ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Таким чином, оскільки зазначений акт підписаний за листопад 2015 року, суд вважає, що цей акт підписаний в останній день місяця - 30.11.2015.

Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року підписаний з боку замовника 31.12.2015.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Виходячи зі змісту наведених норм та п. 2.5. договорів, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних позивачем робіт є таким, що настав, а саме: за виконані роботи згідно з актом за листопад 2015 року - 01.12.2015; згідно з актом за грудень 2015 року - 04.01.2016.

Судом встановлено, що відповідач частково оплатив вартість спірних робіт, а саме: за роботи, виконані на підставі договору № 71, замовник перерахував на рахунок підрядника 25000,00 грн.; за роботи, виконані на підставі договору № 41 - 84418,62 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківськими виписками.

Вартість виконаних підрядних робіт, яка лишилась неоплаченою замовником складає: за договором № 41 - 25496,94 грн., за договором № 71 - 84418,62 грн., що загалом складає 109915,56 грн.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем спірної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 109915,56 грн. є обґрунтованими та доведеними.

Однак під час розгляду справи відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог у даній справі.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2015 року оплата мала бути здійснена відповідачем 01.12.2015, за актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року - 04.01.2016

Отже з 02.12.2015 та 05.01.2016, відповідно, розпочалось прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості виконаних позивачем робіт.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем здійснювались часткові проплати з призначеннями платежу з посиланнями на договори № 41 та № 71, отже такими частковими оплатами строк позовної давності переривався.

Так, остання оплата в рахунок погашення заборгованості на підставі договору № 41 здійснена відповідачем 06.12.2016; на підставі договору № 71 здійснена єдина оплата 29.05.2015.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг строку позовної давності за спірним зобов`язанням на підставі договору № 41 розпочався з 07.12.2016 і спливає 07.12.2019; за договором № 71 перебіг цього строку розпочався з 30.05.2015 і сплинув 30.05.2018.

Позивач звернувся до суду з даним позовом до суду 25.03.2019, що підтверджується відбитком календарного штемпеля поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна заява до господарського суду Київської області.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що з вимогами про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт за договором № 71 позивач звернувся після спливу строку позовної давності, що свідчить про пропущення позивачем строків позовної давності та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

Суд зауважує, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Позивач, заперечуючи проти спливу позовної давності, зазначає, що строк позовної давності був перерваний у квітні 2016 року, з огляду на визнання відповідачем спірної заборгованості шляхом підписання акта звірки взаєморозрахунків станом на квітень 2016 року.

Суд не погоджується із вказаним твердженням позивача та зауважує, що акт звірки має ґрунтуватися та відповідати даним, що містяться у первинних бухгалтерських документах. Наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків станом за період: січень 2016 р. - квітень 2016 р. не містить жодних відомостей про те, на підставі якого саме правочину його було складено, а отже, не приймається до уваги судом як доказ переривання строку позовної давності у спірних правовідносинах.

Зважаючи на те, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права з пропущенням без поважних причин строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 71 в розмірі 84418,62 грн. відсутні. Заборгованість за договором № 41 в сумі 25496,94 грн., про стягнення якої заявлено позивачем в межах строків позовної давності, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Таким чином суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на суму 25496,94 грн. заборгованості.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходив з наступного.

Так, сплачений позивачем судовий збір, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим позивач, звертаючись з позовом до суду, просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В обґрунтування викладеної в прохальній частині позову заяви про покладення на відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, до матеріалів справи надано копії: договору від 04.02.2019 № 04/02/19-01 про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Ткачуком Олегом Сергійовичем та ПП АРТЕМ РЕСПЕКТ ; акта від 07.03.2019 № 07/03/19-02 про приймання-передачі виконаних робіт за договором № 04/02/19-01 про надання правничої допомоги від 04.02.2019; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1390 та посвідчення адвоката України Ткачука Олега Сергійовича, виданого 04.05.2018 за № 1390.

За умовами договору від 04.02.2019 № 04/02/19-01 про надання правничої допомоги (п. п. 4.1., 4.2.) вартість послуг адвоката по даному договору становить 10000,00 грн. Клієнт (ПП АРТЕМ РЕСПЕКТ ) сплачує вартість послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту задоволення (часткового задоволення) судом позовної заяви про стягнення боргу з ДП Київська лісова науково-дослідна станція .

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З вищенаведеного випливає, що для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні необхідно надати суду докази фактично понесених витрат.

Позивачем під час розгляду справи до закінчення судових дебатів не заявлено про вирішення питання розподілу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, з метою подання відповідних доказів після ухвалення рішення.

Стягнення суми в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат, чинним законодавством не передбачено

З огляду на вищенаведене, у суду відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у порядку, визначеному ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

В свою чергу відповідач також просив суд покласти на позивача понесені ДП Київська ЛНДС витрати на професійну правничу допомогу. За твердженнями відповідача, на дату розгляду справи ним було сплачено гонорар у сумі 10000,00 грн.

Судом встановлено, що 23.04.2019 між ДП Київська ЛНДС (клієнт) та фізичною особою-підприємцем Корчевним Андрієм Васильовичем (повірений) укладено договір № 0303-01 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а повірений приймає на себе зобов`язання як адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3679 від 01.12.2010) надати правову допомогу клієнту як відповідачу у справі № 911/832/19.

За умовами п. 4.1. договору № 0303-01 про надання правової допомоги за надання правової допомоги за договором клієнт оплачує повіреному гонорар у сумі 10000,00 грн. протягом 3 банківських днів з отримання рахунку, виставленому в рамках цього договору.

За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін (п. 4.2. договору № 0303-01 про надання правової допомоги).

До матеріалів справи відповідачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого ОСОБА_1 01.12.2010 за № 3679.

Відповідно до акта виконаних робіт № 2404-01 від 24.04.2019, підписаного між ФОП ОСОБА_1 та ДП Київська ЛНДС , адвокатом надані послуги згідно з рахунком № 2304-01 від 23.04.2019 на суму 7000,00 грн.

Платіжним дорученням № 505 від 23.04.2019 ДП Київська ЛНДС перераховано на рахунок ФОП Корчевного А.В. 10000,00 грн. за правову допомогу згідно рахунку на оплату № 2304-01 від 23.04.2019 та договору № 0303-01 від 23.04.2019.

Враховуючи подані докази та умови договору № 0303-01 про надання правової допомоги, належним доказом надання правової допомоги є акт виконаних робіт №2404-01 від 24.04.2019, що підписаний представниками кожної зі сторін, на суму 7000,00 грн. про надання наступних послуг: юридична експертиза обставин справи, юридичні консультації стосовно процедури розгляду справи, правових підстав задоволення позову або відмови в його задоволенні, шляхів захисту у справі - загальною вартістю 3000,00 грн.; складання відзиву на позовну заяву, формування додатків до нього, подання відзиву - загальною вартістю 4000,00 грн.

Решта витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. не підтверджені належними доказами у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що витрати відповідача понесені на правову допомогу адвоката підтверджуються в розмірі 7000,00 грн. та, у зв`язку з частковим задоволенням позову, покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог, відповідно, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення 5376,22 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Київська лісова науково-дослідна станція (07352, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лютіж; код ЄДРПОУ 00152595) на користь Приватного підприємства АРТЕМ РЕСПЕКТ (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, просп. Шевченка, буд. 6; код ЄДРПОУ 35367483) 25496 (двадцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто шість) грн. 94 коп. заборгованості та 445 (чотириста сорок п`ять) грн. 61 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства АРТЕМ РЕСПЕКТ (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, просп. Шевченка, буд. 6; код ЄДРПОУ 35367483) на користь Державного підприємства Київська лісова науково-дослідна станція (07352, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лютіж; код ЄДРПОУ 00152595) 5376 (п`ять тисяч триста сімдесят шість) грн. 22 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.09.2019.

Суддя О.В. Щоткін