Рішення

від 05.09.2019 по справі 920/402/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.09.2019 Справа № 920/402/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Олтушевській І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/402/19 в порядку загального позовного провадження,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Валанж-Фарм (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код 37090770);

до відповідачів: 1. Відділу охорони здоров`я та соціального захисту населення Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області (б-р. Свободи, буд. 2, смт. Миколаївка, Білопільський район, Сумська область, 41854, код 41104307),

2. Комунального закладу Дільнича лікарня Миколаївської селищної ради (вул. Поповича, буд. 33, смт. Миколаївка, Білопільський район, Сумська область, 41854, код 41590241)

третя особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Миколаївська селищна рада Білопільського району Сумської області (б-р. Свободи, буд. 2, смт. Миколаївка, Білопільський район, Сумська область, 41854, код 04390083)

про стягнення 50 804 грн. 43 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Сеник С.Г., посвідчення № 1200 від 07.12.2015, довіреність від 12.04.2019 - в режимі відеоконференції,

від відповідачів - 1. Шостак Ю.А., розпорядження № 20 від 02.02.2018, 2. не з`явився

від третьої особи: Шутілова О.Л.,за довіреністю від 24.05.2019,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 23.04.2019 провадження у справі №920/402/19 було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.05.2019.

Згідно з ухвалою господарського суду Сумської області від 07.05.2019 задоволено клопотання представника позивача - ТОВ Валанж-Фарм про участь в судових засіданнях у справі №920/402/19 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 27.05.2019 суд ухвалив залучити до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Миколаївську селищну раду Білопільського району Сумської області; розгляд справи по суті відкладено на 20.06.2019.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 20.06.2019 суд ухвалив розглядати справу №920/402/19 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; залучено до участі у справі в якості співвідповідача Комунальний заклад Дільнича лікарня Миколаївської селищної ради ; підготовче засідання у справі призначене на 22.07.2019.

Згідно з ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2019 підготовче засідання у справі №920/402/19 відкладене на 08.08.2019.

Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 08.08.2019 закрите підготовче провадження у справі №920/402/19, розгляд справи по суті призначено на 05.09.2019.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідачів на свою користь 50 804 грн. 43 коп., з яких: 46 997 грн 61 коп основної заборгованості за поставлений товар (БІОЛІК Туберкулін ППД-Л р-н д/ін, комплект: 1 амп. по 0,6 мл. (6 доз) з активністю 2ТО/доза, 3 шпр з голками д/витягання, 3 голки д/введення) згідно накладної №3152/4 від 20.11.2017, 2 960 грн 86 коп інфляційних збитків, 845 грн 96 коп - 3% річних та 1921 грн 00 коп судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у відзиві №52 від 13.05.2019 зазначив про те, що ним у 2017 році не було розміщено інформацію про план закупівлі товару (БІОЛІК Туберкулін ППД-Л р-н д/ін, комплект: 1 амп. по 0,6 мл. (6 доз) з активністю 2ТО/доза, 3 шпр з голками д/витягання, 3 голки д/введення) на офіційному сайті http://zakupki.prom.ua у відповідності до вимог Закону України Про публічну закупівлі , рішенням про бюджет на 2017 рік закупівля не передбачалась. В той же час підтвердив факт отримання від позивача вказаного товару Комунальним закладом Дільнична лікарня Миколаївської селищної ради .

Позивачем подано письмові пояснення від 12.06.2019 з додатковим обґрунтуванням позовних вимог.

Відповідач 2 письмового відзиву на позов не подав. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.09.2019 Комунальний заклад Дільнична лікарня Миколаївської селищної ради з 08.08.2019 перебуває в стані припинення за рішенням засновників, а виконання повноважень голови комісії з припинення зазначеної юридичної особи покладено на ОСОБА_1 , яка є одночасно представником Відділу охорони здоров`я та соціального захисту населення Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області згідно розпорядження № 20 від 02.02.2018. В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила факт отримання відповідачем 2 товару (БІОЛІК Туберкулін ППД-Л р-н д/ін, комплект: 1 амп. по 0,6 мл. (6 доз) з активністю 2ТО/доза, 3 шпр з голками д/витягання, 3 голки д/введення) згідно накладної №3152/4 від 20.11.2017.

Третя особа письмових пояснень суду не надала.

24.07.2019 від позивача надійшла позовна заява (уточнена) від 17.07.2019 про стягнення коштів.

Статтею 46 ГПК України передбачено право позивача змінити предмет або підставу позову, збільшити або зменшити відповідні вимоги, проте ГПК України не визначено поняття уточнена позовна заява.

Враховуючи викладене, суд залишає заяву позивача (Вх. №6032 від 24.07.2019) без розгляду.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 і третьої особи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

20 листопада 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Валанж-Фарм і Відділ охорони здоров`я та соціального захисту населення Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області досягли усної домовленості про купівлю-продаж товару (БІОЛІК Туберкулін ППД-Л р-н д/ін, комплект: 1 амп. по 0,6 мл. (6 доз) з активністю 2ТО/доза, 3 шпр з голками д/витягання, 3 голки д/введення).

Позивач і відповідач 1 узгодили, що місцем поставки товару буде адреса місцезнаходження Комунального закладу Дільнича лікарня Миколаївської селищної ради , а саме: 41854, Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка, вул. Поповича, 33.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником Комунального закладу від 05.09.2019 Дільнична лікарня Миколаївської селищної ради є Миколаївська селищна рада Білопільського району Сумської області, а управління юридичною особою КЗ Дільнична лікарня Миколаївської селищної ради здійснюється Відділом охорони здоров`я Миколаївської селищної ради

Ст.17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлює, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно з п.3.1.2 та п. 3.1.3. Положенням про відділ охорони здоров`я Миколаївської селищної ради, затвердженим рішенням 2 сесії 7 скликання Миколаївської селищної ради (надалі - Положення), що розміщене на офіційному сайті Миколаївської селищної ради ( https://mykolaivska-gromada.gov.ua) , Відділ охорони здоров`я Миколаївської селищної ради забезпечує діяльність, організовує фінансування та координує діяльність закладів, установ та підприємств сфери охорони здоров`я усіх форм власності, розташованих на території Миколаївської селищної ради.

Таким чином, дії Комунального закладу Дільнича лікарня Миколаївської селищної ради координуються та контролюються Відповідачем 1.

Крім того, відповідно до Положення Відповідач зобов`язаний забезпечувати діяльність Комунального закладу Дільнича лікарня Миколаївської селищної ради .

Позивач мотивує свої вимоги тим, що загалом поставив відповідачу 2 товар в кількості 363 комплектів на суму 46 997,61 грн. (разом із ПДВ), що підтверджується накладною №3152/4 від 20.11.17 та актом приймання-передавання МІБП від 20.11.2017 року, проте відповідачами оплату Товару не проведено, у зв`язку з чим 22.08.2018.

Позивачем надіслано Претензію №1 з вимогою про сплату грошових коштів за Товар у семиденний термін з дня отримання вказаної претензії, що підтверджується описом вкладення до цінного листа, квитанцією та накладною № 6109803964126.

Вказана претензія отримана Відповідачем 28.08.2018 року, що підтверджується листом AT УКРПОШТА Харківської дирекції № 21-06/65-3 від 15.02.2019, однак залишена без відповіді та задоволення, сума боргу в розмірі 46 997 грн. 61 коп. за отриманий товар не сплачена, у зв`язку з чим змушений звернутись до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Положеннями ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 ГК України).

Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору купівлі-продажу. Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, договір між позивачем та відповідачем 1 міг бути укладений у спрощений спосіб, крім того вимог щодо реєстрації договорів поставки для настання юридичних зобов`язань за ними взагалі чинним законодавством не передбачено, тому доводи Відповідача 1, щодо недотримання письмової форми укладення договору є необґрунтованими.

До того ж, відповідно до абз.1 ч.1 ст.2 Закону України Про публічні закупівлі , цей закон застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт -1,5 мільйона гривень.

Крім того, абз.4 ч.1 ст.2 Закону України Про публічні закупівлі встановлює, що у разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов`язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону.

Судом встановлено, що Позивачем було здійснено поставку товару на суму 46 997 грн. 61 коп., вартість якого є меншою за вартість, що встановлена в ч. 1 ст. 2 Закону, тому Відповідач 1 мав право не використовувати електронну систему закупівель та не оприлюднювати звіт про укладення договору.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги заперечення відповідача 1 щодо його обов`язку керуватися Законом України Про публічні закупівлі під час зазначеної поставки.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Поняття прийняття пропозиції передбачено у статті 642 ЦК України, у якій визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки на підставі усної домовленості з Відповідачем 1 Позивач поставив, а Відповідач 2 прийняв Товар - це свідчить про прийняття Відповідачем 1 пропозиції укласти договір, та що між Відповідачем 1 та Позивачем досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, з моменту поставки Позивачем Товару, та прийняття такого Товару Відповідачем 2 - на адресу Позивача не надходило жодних листів, претензій тощо, із запереченнями Відповідача 1 або Відповідача 2 щодо факту поставки Товару, чи вимогою забрати такий Товар.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір укладається внаслідок погоджених дій кількох сторін, що зумовлює певну процедуру його вчинення. Зокрема, процес укладення договору складається із пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) та прийняття пропозиції укладення договору другою стороною (акцепт).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що претензія була отримана Відповідачем 1 - 28.08.2018 року, зобов`язання зі сплати за товар повинно було бути виконане до 04.09.2018.

Письмовими матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачами факт поставки товару позивачем на адресу відповідача 2, а саме: накладною №3152/4 від 20.11.17 та актом приймання-передавання МІБП від 20.11.2017 року.

Разом з тим, згідно ст. 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Відповідач 1 є органом управління Відповідача 2.

Крім того, відповідно до п.п. 3.1.2, 3.1.3 Положення про відділ охорони здоров`я Миколаївської селищної ради, затвердженим рішенням 2 сесії 7 скликання Миколаївської селищної ради, що розміщене на офіційному сайті Миколаївської селищної ради (https://mykolaivska-gromada.gov.ua), Відділ охорони здоров`я Миколаївської селищної ради забезпечує діяльність, організовує фінансування та координує діяльності закладів, установ та підприємств сфери охорони здоров`я усіх форм власності, розташованих на території Миколаївської селищної ради.

Прийняття без зауважень поставлений Позивачем товар, а також не повернення товару до цього часу, свідчить про прийняття Відповідачем 2 зобов`язання зі сплати такого товару. При цьому, враховуючи, що Відповідач 1 здійснює фінансування та координує діяльність Відповідача 2, у Позивача є достатніми підставами для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за поставлений товар в розмірі 46 997 грн. 61 коп.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідачів 2 960 грн 86 коп інфляційних збитків, 845 грн 96 коп - 3% річних, нарахованих за період з 05.09.2018 по 12.04.2019 відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Відповідно до абз.4.3.постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача 2 960 грн 86 коп інфляційних збитків, 845 грн 96 коп - 3% річних, нарахованих за період з 05.09.2018 по 12.04.2019, визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи те, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідачів, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп. покладається на відповідачів як солідарних боржників.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути в солідарному порядку з Відділу охорони здоров`я та соціального захисту населення Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області (б-р. Свободи, буд. 2, смт. Миколаївка, Білопільський район, Сумська область, 41854, код 41104307) та Комунального закладу Дільнича лікарня Миколаївської селищної ради (вул. Поповича, буд. 33, смт. Миколаївка, Білопільський район, Сумська область, 41854, код 41590241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Валанж-Фарм (вул. Барикадна, буд. 53, м. Харків, 61098, код 37090770) 46 997 грн 61 коп основної заборгованості за поставлений товар згідно накладної №3152/4 від 20.11.2017, 2 960 грн 86 коп інфляційних збитків, 845 грн 96 коп - 3% річних та 1921 грн 00 коп судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 12.09.2019

Суддя Ю.А. Джепа