Рішення

від 06.09.2019 по справі 923/620/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2019 року м. Херсон Справа № 923/620/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. за участю секретаря судового засідання Кудак М.І., розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Софія і Д", с. Чорноморівка Каховського району Херсонської області, вул. Комплексна 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 39182082,

до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м.Херсон вул. Університетська 136а, ідентифікаційний код юридичної особи 39766281,

про припинення (розірвання) договору оренди землі

та за зустрічним позовом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м.Херсон вул. Університетська 136а, ідентифікаційний код юридичної особи 39766281,

до Фермерського господарства "Софія і Д", с. Чорноморівка Каховського району Херсонської області, вул. Комплексна 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 39182082,

про стягнення 46133,12 грн

за участю представників:

від позивача за первісним позовом - адвокат Ковальчук І.М., ордер серії ХС № 129446 від 19.07.2019

від відповідача за первісним позовом - Єхвая М.Т., дов. від 18.04.2019 № 32-21-0.62-85/62-19

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Фермерське господарство "Софія і Д" (позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (відповідач) про припинення шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.11.2011, з урахуванням додаткової угоди від 17.01.2017.

Позов мотивований тим, що 06.06.2019 члени фермерського господарства в результаті розпаювання зазначеної земельної ділянки отримали право власності на земельні паї. З огляду на викладене, 12.06.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про дострокове розірвання договору оренди. Однак, 15.07.2019 відповідач надав відповідь-відмову, посилаючись на те, що позивач як орендар повинен сплатити орендну плату за 6 місяців відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Позивач вважає, що в даному випадку ст. 32 Закону України "Про оренду землі" не може бути застосована, оскільки земельна ділянка розпайована, паї передано у власність громадянам, які сплачують податок за землю, тому земельна ділянка не може бути передана в оренду іншим особам.

Ухвалою від 26.07.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.08.2019.

Відповідач відповідно до поданого відзиву на позовну заяву, просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач звернувся до відповідача з заявою щодо дострокового розірвання договору, тобто з ініціативи орендаря. З огляду на викладене, відповідач повідомив позивачу, що питання про дострокове розірвання договору оренди землі буде розглянуто після надання позивачем доказів сплати орендної плати за 6 місяців відповідно до вимог ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 22.08.2019 прийнято до розгляду зустрічний позов відповідача до позивача про стягнення 46133,12 грн орендної плати за 6 місяців відповідно до вимог ст. 32 Закону України "Про оренду землі", оскільки відповідач вважає, що позивач звернувся з заявою про розірвання договору оренди за ініціативою орендаря (позивача).

22.08.2019 відповідач надав суду копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації юридичної особи відповідача.

27.08.2019 позивач за первісним позовом подав розрахунок витрат на адвоката Ковальчук І.М. на суму 13147 грн та копію дубліката квитанції від 19.07.2019 про сплату ОСОБА_1 адвокату 12060,3 грн.

Ухвалою від 27.0.82019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.09.2019. Копію ухвали надіслано учасникам справи.

06.09.2019 позивач подав до суду докази сплати орендної плати позивачем за липень 2019 року, посилаючись на те, що не мав можливості подати цей доказ в підготовчому провадженні, оскільки зарахування коштів відбувається щомісячно до 31 числа.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

25.11.2011 між Каховською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі № 28 (а.с. 10-16).

За умовами договору (п. 1) орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 50 га, що знаходиться в землях державної власності (землі запасу) в адміністративних межах Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської областідля створення фермерського господарства.

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 702720 грн.

Розмір, порядок обчислення та сплати орендної плати сторони передбачили пунктами 9-14 договору.

Пунктом 8 договору сторони узгодили строк договору - 10 років з моменту державної реєстрації договору.

Договір оренди зареєстрований у відділі Держкомзему у Каховському районі 20.12.2011 за № 652350004002045.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, строк дії зазначеного договору оренди - до 20.12.2021.

За актом прийому-передачі об`єкта оренди згідно договору оренди земельної ділянки № 28 від 25.11.2011 (а. с. 17) Каховська районна державна адміністрація передала, а ОСОБА_2 прийняла земельну ділянку.

Згідно з копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 31) 16.04.2014 проведено державну реєстрацію юридичної особи позивача - Фермерського господарства "Софія і Д", ідентифікаційний код 39182082.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI від 06.09.2012, який набрав чинності з 01.01.2013, розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи. Таким органом у Херсонській області є Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Враховуючи викладене, 17.01.2017 укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 28 від 25.11.2011.

Цією додатковою угодою абзац перший договору оренди викладено в редакції: Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області в особі начальника Шапрана І.А. (орендодавець, відповідач у справі) з одного боку та Фермерське господарство "Софія і Д" (ідентифікаційний код 39182082) в особі голови Срібної А.М. (орендар, позивач у справі) уклали цей договір про нижченаведене.

Пункт 9 договору викладено наступним чином: "орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (нормативна грошова оцінка щороку підлягає уточненню на коефіцієнт індексації та інші коефіцієнти передбачені законодавством)".

В пункті 3 додаткової угоди зазначено, що ця угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки загальною площею 50 га, в т.ч. риллі 50 га (кадастровий номер 6523582700:08:051:0001) із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області.

За пунктом 5 додаткової угоди, орендаря зобов`язано протягом 2 місяців здійснити державну реєстрацію додаткової угоди.

25.01.2017 здійснено державну реєстрацію додаткової угоди від 17.01.2017 до договору оренди землі № 28 від 25.11.2011, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 20-21).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Статтею 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Враховуючи наведені норми права, члени фермерського господарства "Софія і Д" одержали безоплатно у власність із земель державної власності земельні ділянки.

Зазначене підтверджується копією першої сторінки проекту землеустрою (а.с. 22) щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 загальною площею 50 га в розмірі, що не перевищує розмір земельної частки (паю) на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, наданих в користування фермерському господарству "Софія і Д" згідно договору оренди землі, зареєстрованого у відділі Держкомзему у Каховському районі 20.12.2011 за № НОМЕР_1 , розташованих за межами населених пунктів на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області.

Крім того, 06.06.2019 проведено державну реєстрацію приватної власності на земельні ділянки (а.с. 23-28):

- ОСОБА_5 , площа земельної ділянки 8,33 га, кадастровий номер 6523582700:02:001:0896;

- ОСОБА_4 , площа земельної ділянки 8,33 га, кадастровий номер 6523582700:02:001:0894;

- ОСОБА_3 , площа земельної ділянки 8,33 га, кадастровий номер 6523582700:02:001:0897;

- ОСОБА_7 , площа земельної ділянки 8,33 га, кадастровий номер 6523582700:02:001:0893;

- ОСОБА_8 , площа земельної ділянки 8,35 га, кадастровий номер 6523582700:02:001:0892;

- ОСОБА_6 , площа земельної ділянки 8,33 га, кадастровий номер 6523582700:02:001:0895.

Всього громадяни - члени фермерського господарства "Софія і Д" отримали у власність 50 га землі.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, земельна ділянка загальною площею 50 га, яка була надана в оренду позивачу - Фермерському господарству "Софія і Д" за договором оренди землі № 28 від 25.11.2011, з 06.06.2019 перебуває у приватній власності членів Фермерського господарства "Софія і Д".

Частиною 2 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Отже, з 06.06.2019 відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не може бути орендодавцем земельної ділянки, яка була надана в оренду позивачу - Фермерському господарству "Софія і Д" за договором оренди землі № 28 від 25.11.2011, оскільки з 06.06.2019 зазначена земля належить членам Фермерського господарства "Софія і Д" на праві приватної власності.

За змістом частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави припинення договору оренди землі визначені у статті 31 Закону України "Про оренду землі", до яких віднесено:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- смерть фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

- ліквідація юридичної особи-орендаря;

- відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Пунктом 37 договору оренди землі від 25.11.2011 № 28 сторони узгодили, що дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- у випадку смерті фізичної особи - орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється (п. 38) шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду, що набрало законної сили, на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Однак сторони пунктом 40 договору передбачили, що перехід права на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У зв`язку з отриманням членами Фермерського господарства "Софія і Д" права власності на земельні ділянки, що є предметом оренди, Фермерське господарство "Софія і Д" 12.06.2019 направило відповідачу заяву (а. с. 29) про дострокове розірвання договору оренди землі від 25.11.2011 № 28 з урахуванням додаткової угоди від 17.01.2017, уклавши відповідну угоду, проект якої додано до заяви. Крім того, до заяви додано копії правовстановлюючих документів на землю членів фермерського господарства.

Однак, відповідач листом від 15.07.2019 № 4868/0-1452/0/95-19 (а. с. 30) відмовився розірвати договір оренди, посилаючись на те, що дане питання буде розглянуто після надання позивачем доказів сплати орендної плати за 6 місяців відповідно до вимог ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.

Відповідач незаконно відмовив позивачу в розірванні договору оренди землі, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, з 06.06.2019 відповідач не може бути орендодавцем земельної ділянки, тому не має права на отримання орендної плати за 6 місяців, передбаченої ч. 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, зі змісту ч. 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що право на оренду плату за 6 місяців у орендодавця виникає у випадку, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань. В даному випадку надходження до відповідача пропозицій від інших осіб щодо оренди земельної ділянки неможливе, оскільки, як зазначалось вище, земля перейшла у приватну власність до громадян - членів Фермерського господарства "Софія і Д", тому саме цим громадянам з 06.06.2019 належить право володіння, користування та розпорядження землею згідно з ст. 317 ЦК України.

Крім того, суд враховує, що позивач обґрунтовано звернувся до відповідача з пропозицією достроково розірвати договір оренди землі, як передбачено п. 40 договору оренди землі, посилаючись на те, що члени Фермерського господарства "Софія і Д" отримали право власності на земельні ділянки, що є предметом оренди.

Але, відповідач, не звертаючи уваги на те, що позивач навіть додав до заяви від 12.06.2019 докази приватної власності членів фермерського господарства на землю, розцінив заяву як пропозицію позивача розірвати договір за ініціативою позивача.

З огляду на викладене, відповідач, відмовившись розірвати договір оренди землі, не визнав передбаченого п. 40 договору права позивача на розірвання договору, оскільки в даному випадку, договір оренди підлягає розірванню не за ініціативою позивача, а у зв`язку з тим, що право власності на земельну ділянку, яка була надана в оренду позивачу - Фермерському господарству "Софія і Д" за договором оренди землі № 28 від 25.11.2011, з 06.06.2019 належить громадянам - членам Фермерського господарства "Софія і Д".

Суд зауважує, що пунктом 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз`яснено, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує:

- чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;)

- чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Згідно з ч. 4 ст. 238 ГПК України у рішенні зазначаються:

- норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування;

- норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

З огляду на викладене, не заслуговують на увагу помилкові посилання позивача на ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" в обґрунтування припинення договору оренди землі від 25.11.2011 через поєднання в одній особі власників земельної ділянки (членів Фермерського господарства " "Софія і Д") та орендаря (Фермерське господарство " "Софія і Д"), оскільки, той факт, що власники землі є членами фермерського господарства, не означає автоматичне поєднання в одній особі орендаря - ФГ "Софія і Д" - самостійної юридичної особи, та власників землі - громадян - членів ФГ "Софія і Д", які мають різний правовий статус, цивільну правоздатність та дієздатність тощо.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Фермерським господарством "Софія і Д" вимоги про припинення шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.11.2011, з урахуванням додаткової угоди від 17.01.2017, підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то суд враховує наступне.

У зв`язку з задоволенням позову, витрати позивача - ФГ "Софія і Д", понесені у вигляді сплати 1921 грн судового збору, покладаються на відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Крім того, позивач - ФГ "Софія і Д" просить стягнути з відповідача 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу, подавши в підготовчому провадженні відповідні докази.

Відповідач просить зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, вважає наданий позивачем розрахунок необґрунтованим.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу до договору про надання правової допомоги від 19.07.2019 клієнту - ФГ "Софія і Д" (а.с. 72) на суму 13147 грн. Крім того, зазначено, що фактично сплачено 12000 грн, на підтвердження чого надано дублікат квитанції від 19.07.2019 (а. с. 73) про сплату адвокату Ковальчук І.М. 12060,3 грн, призначення платежу - юридичні послуги ФГ "Софія і Д".

Крім того, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 19.07.2019, укладеного між позивачем та адвокатом Ковальчук І.М. (а.с. 75)

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позивач просить стягнути з позивачів 12000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом розділу 3 договору про надання правової допомоги від 19.07.2019 за правову допомогу позивач сплачує адвокату винагороду в розмірі визначеному додатком № 1 до цього договору.

Матеріалами справи підтверджується, що інтереси позивача - ФГ "Софія і Д" представляв адвокат Ковальчук І.М. на підставі ордеру від 19.07.2019 серії ХС № 129446.

Рішення ухвалено на користь позивача.

Відповідно до приписів частини 4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126).

Згідно з розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу (а.с. 72) заявлена позивачем, складається з розрахунку 1853 грн в годину. Попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - 1 год; вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, підготовка запитів - 1,5 год., підготовка процесуальних документів (в т.ч. позовна заява) - 2,5год., участь в судових засіданнях (за викликом) - 2 год., витрати пов`язані з явкою в засідання (за викликом) - 352 грн

Позивач надав дублікат квитанції від 19.07.2019 (а. с. 73) про сплату адвокату Ковальчук І.М. 12060,30 грн, призначення платежу - юридичні послуги ФГ "Софія і Д".

Суд вважає співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак, обґрунтованими вимоги про стягнення 12000,00 грн витрат, необхідних для попередньої консультації щодо характеру спірних правовідносин; вивчення та правового аналізу матеріалів справи, підготовка запитів, підготовка процесуальних документів (в т.ч. позовна заява), участь в судових засіданнях.

Таким чином, 12000,00 грн, заявлених позивачем як вартість витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає за можливе задовольнити.

Щодо зустрічного позову, то суд зазначає наступне.

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області просить стягнути з Фермерського господарства "Софія і Д" 46133,12 грн, посилаючись на наступне.

Між позивачем та відповідачем укладено договір оренди землі від 25.11.2011 з урахуванням додаткової угоди від 17.01.2017.

Пізніше, члени Фермерського господарства "Софія і Д" звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області із заявами від 06.07.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства в порядку розпаювання ФГ "Софія і Д".

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 28.05.2019 № 1836-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано земельні ділянки у власність ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

18.06.2019 голова Фермерського господарства "Софія і Д" звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з заявою про дострокове розірвання договору оренди землі від 25.11.2011.

Листом від 15.07.2019 № 4868/0-1452/0/95-19 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області повідомило, що дане питання буде розглянуто після надання позивачем доказів сплати орендної плати за 6 місяців відповідно до вимог ст. 32 Закону України "Про оренду землі", оскільки Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області дійшло висновку, що ФГ "Софія і Д" звернулось з заявою про розірвання договору за ініціативою ФГ "Софія і Д".

Однак, вимоги відповідача про стягнення з позивача орендної плати в сумі 46133,12грн відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі" є безпідставними, з огляду на наступне

Як зазначалось вище, з 06.06.2019 громадяни - члени ФГ "Софія і Д" набули права власності на орендовану земельну ділянку, тому відповідач не може бути орендодавцем земельної ділянки, у зв`язку з чим не має права на отримання орендної плати за 6 місяців, передбаченої ч. 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, зі змісту ч. 2 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що право на оренду плату за 6 місяців у орендодавця виникає у випадку, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.

В даному випадку надходження до відповідача пропозицій від інших осіб щодо оренди земельної ділянки неможливе, оскільки, як зазначалось вище, земля перейшла у приватну власність до громадян - членів Фермерського господарства "Софія і Д", тому саме цим громадянам з 06.06.2019 належить право володіння, користування та розпорядження землею згідно з ст. 317 ЦК України.

Крім того, суд враховує, що позивач обґрунтовано звернувся до відповідача з пропозицією достроково розірвати договір оренди землі, як передбачено п. 40 договору оренди землі, посилаючись на те, що члени Фермерського господарства "Софія і Д" отримали право власності на земельні ділянки, що є предметом оренди.

Але, відповідач, не звертаючи уваги на те, що позивач навіть додав до заяви від 12.06.2019 докази приватної власності членів фермерського господарства на землю, розцінив заяву як пропозицію позивача розірвати договір за ініціативою позивача.

Крім того, Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області в обґрунтування зустрічного позову посилається на п. 28 договору оренди землі, яким передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря відшкодування упущеної вигоди у розмірі суми орендної плати за 6 місяців з часу підписання договору в разі відмови орендаря від укладеного договору оренди, якщо ця відмова не пов`язана з порушенням орендодавцем цього договору.

Суд відхиляє зазначене посилання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, оскільки, в даному випадку орендар - ФГ "Софія" не відмовився від договору оренди, а, як зазначалось вище, орендар звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з пропозицією розірвати договір оренди землі у зв`язку з отриманнями членами ФГ "Софія і Д" права власності на земельні ділянки, відповідно до умов п. 40 договору оренди.

ФГ "Софія і Д" зазначив, а Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не заперечує, що відсутня заборгованість з орендної плати за договором оренди від 25.11.2011. Так, зокрема, ФГ "Софія і Д" подав 06.09.2019 докази сплати орендної плати за липень 2019 року, посилаючись на те, що не мав можливості подати цей доказ в підготовчому провадженні, оскільки зарахування коштів відбувається щомісячно до 31 числа.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області вимоги про стягнення з Фермерського господарства "Софія і Д" 46133,12 грн, задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову, витрати Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, понесені у вигляді сплати 1921 грн судового збору, покладаються на Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області відповідно до ст. 129 ГПК України.

Після виходу суду з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 238 - 241, 243 Господарського процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позов Фермерського господарства "Софія і Д" про припинення шляхом розірвання договору оренди задовольнити повністю.

2. Припинити шляхом розірвання договір, укладений між Фермерським господарством "Софія і Д" та Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, оренди земельної ділянки державної власності, що розташована на території Костогризівської сільської ради Каховського району Херсонської області для ведення фермерського господарства (кадастровий номер 6523582700:08:051:0001) від 25 листопада 2011 року, зареєстрований 20.12.2011 за №652350004002045, загальною площею 50,0000 га, в тому числі ріллі - 50,0000 га з урахуванням Додаткової угоди від 17.01.2017, зареєстрованої 25.01.2017 за №1155468865235.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, (м.Херсон вул. Університетська 136а, ідентифікаційний код юридичної особи 39766281) на користь Фермерського господарства "Софія і Д" (с. Чорноморівка Каховського району Херсонської області, вул. Комплексна 1А, ідентифікаційний код юридичної особи 39182082) 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривню) витрат зі сплати судового збору та 12000 грн (дванадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

4. В задоволенні зустрічного позову Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про стягнення з Фермерського господарства "Софія і Д" 46133,12 грн - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 12.09.2019.

Суддя Т.Г. Пінтеліна