Рішення

від 06.09.2019 по справі 924/419/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"06" вересня 2019 р. Справа № 924/419/19

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Мельницькій Н.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради, смт. Віньківці Хмельницької області

про стягнення 659 179,72грн., з яких: 408 606,29грн. - основного боргу, 74 704,45грн. - пені, 33 624,72грн. - 3% річних, 142 244,26грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Орел С.С. - згідно довіреності №14-258 від 05.06.2019р.;

від відповідача: Коваль О.М. - згідно довіреності №1 від 14.06.2019р.

Рішення ухвалюється 06.09.2019р. оскільки в судовому засіданні 07.08.2019р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

03.05.2019 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради, смт. Віньківці Хмельницької області про стягнення 659 179,72грн. у зв`язку з неналежним виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №2300/16-БО-34 від 15.12.2015р.

Ухвалою суду області від 23.05.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 924/419/19 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.06.2019р.

Ухвалою суду від 04.07.2019р. було продовжено строк підготовчого провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що вони підтверджені матеріалами справи.

Відповідач в судовому засіданні та у поданому відзиві вказує на необґрунтованість позовних вимог. Зазначає, що сума основного боргу підлягає реструктуризації. Вказує, що сума інфляційних витрат, зазначених позивачем у розрахунку, не враховує місяці в яких була дефляція, і суми дефляції не були відмінусовані від сум нарахованих інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Комунальне підприємство "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради зареєстровано за юридичною адресою: (32500, Хмельницька область, Віньковецький район, смт. Віньківці, вул. Першотравнева, буд. 6).

15.12.2015р. між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради (споживач) укладено договір постачання природного газу №2300/16-БО-34 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору сторонами погоджено, що постачальник передає споживачу з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. (включно) газ орієнтовним обсягом до 100 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): січень 35тис. куб. метрів, лютий 35тис. куб. метрів, березень 30тис. куб. метрів.

Згідно з п. 3.1 договору, право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання -передачі.

Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.4 договору).

Відповідно до 5.1 договору, ціна на природний газ на дату укладення договору визначається відповідно до п. 5.2 договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному сайті постачальника.

Пунктом 5.2. сторони визначили ціну за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору, що становить 6474,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7924,18грн.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахувань коштів, визначених у п. 5.2. цього договору або у відповідних додаткових угодах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Згідно з пп. 6 п. 7.2 договору, споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

У п. 8.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 (п`ять) років (п. 10.3 договору).

Відповідно до розділу 12 договору, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2016 р. до 31.03.2016 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їхніх печаток.

31.12.2015р. між сторонами договору укладено додаткову угоду №1 до договору №2300/16-БО-34 від 15.12.2015р., згідно якої сторони, з поміж іншого, внесли зміни щодо ціни газу. Зокрема, виклали п. 5.2. договору в наступній редакції: „Ціна за 1000 куб.м. газу за цим договором з 01.01.2016р. становить 6398,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу маігстарльними трубопроводами ПАТ „Укртрансгаз» , відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільчих підприємств - 111,80грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 134,16грн. До сплати за 1000кубм природного газу - 6 509,80грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7 811,76грн.»

Додатковою угодою №2 від 29.01.2016р. до зазначеного договору постачання газу, сторони визначили ціну газу за 1000куб.м. газу з 01.02.2016р. у розмірі - 6 239,00грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 6 350,80грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7 620,96грн.» .

Додатковою угодою №3 від 22.02.2016р. до договору постачання газу №2300/16-БО-34 від 15.12.2015р., сторони визначили ціну газу за 1000куб.м. газу з 01.03.2016р. у розмірі - 6 255,00грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 6 366,80грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7 640,16грн.» .

Додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до Актів приймання-передачі від 31.01.2016р., від 29.02.2016р., від 31.03.2016р. постачальником передано споживачем отримано природного газу на загальну суму 408 606,29грн., а саме: за січень 2016 р. на суму 201 457,47грн. (природний газ - 197 997,62грн., транспортування - 3 459,85грн.); за лютий 2016 р. на суму 117 812,42грн. (природний газ - 115 738,44грн., транспортування - 2 073,98грн.); за березень 2016 р. на суму 89 336,40грн. (природний газ - 87 767,66грн., транспортування - 1 568,74грн.)

У зв`язку з відсутністю оплати вартості поставленого та отриманого природного газу у січні-березні 2016р. за договором №2300/16-БО-34 від 15.12.2015р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 408 606,29грн. - основного боргу, 74 704,45грн. - пені, 33 624,72грн. - 3% річних, 142 244,26грн. - інфляційних втрат.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір постачання природного газу №2300/16-БО-34 від 15.12.2015р., відповідно до якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016 році природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У п. 6.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахувань коштів, визначених умовами зазначеного договору або у відповідних додаткових угодах. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками їхніх печаток актами приймання-передачі природного газу: за січень 2016 р. на суму 201 457,47грн.; за лютий 2016 р. на суму 117 812,42грн.; за березень 2016 р. на суму 89 336,40грн. Усього на загальну суму 408 606,29грн.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ. Проте, відповідачем взагалі не було здійснено розрахунків за отриманий, згідно з договором, природний газ, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Таким чином, заборгованість відповідача за природний газ згідно договору становить 408 606,29грн. та підлягає стягненню з останнього.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 74 704,45грн. - пені, 33 624,72грн. - 3% річних, 142 244,26грн. - інфляційних втрат у зв`язку з неналежним виконання умов договору постачання природного газу №2300/16-БО-34 від 15.12.2015р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2 договору сторони встановили, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд, здійснивши (за допомогою системи „Законодавство» ) перерахунок пені за вказані позивачем періоди, судом встановлено, що заявлена ним до стягнення сума в розмірі 74 704,45грн. є арифметично вірною та обґрунтованою. Вказана позовна вимога також підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Стосовно нарахувань втрат від інфляції в сумі 142 244,26грн. на вказані позивачем в розрахунку періоди, судом приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство» ) вважає, що заявлені інфляційні втрати правомірно нараховані у визначеному позивачем розмірі - 142 244,26грн., та підлягають стягненню.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних (за допомогою системи „Законодавство» ), суд прийшов до висновку, що позивачем вірно здійснено нарахування 3% річних у визначеному ним розмірі - 33 624,725грн. за зазначені у розрахунку періоди. Відтак, вказана вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача про те, що основна заборгованість за договором підлягає реструктуризації, а на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (пені, штрафи), проценти річних, інфляційні нарахування, судом оцінюються критично та до уваги не приймаються, оскільки відповідачем на надано належних доказів реструктуризації суми основного боргу за спожитий газ за договором №2300/16-БО-34 від 15.12.2015р.

Аргументи представника відповідача про те, що позивачем не враховано місяці в яких була дефляція, і суми дефляції не були відмінусовані від сум нарахованих інфляційних втрат, судом до уваги також не приймаються, оскільки при проведені перевірки розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що до нього включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, твердження відповідача викладені у відзиві та висловлені в судових засіданнях спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради, смт. Віньківці Хмельницької області про стягнення 659 179,72грн., з яких: 408 606,29грн. - основного боргу, 74 704,45грн. - пені, 33 624,72грн. - 3% річних, 142 244,26грн. - інфляційних втрат задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства "Віньковецьке районне підприємство теплових мереж" Віньковецької районної ради (32500, Хмельницька область, смт. Віньківці, вул. Першотравнева, 6, код ЄДРПОУ 14151688) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 408 606,29грн. основного боргу, 74 704,45грн. пені, 33 624,72грн. 3% річних, 142 244,26грн. інфляційних втрат, 9 887,70грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення» ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.09.2019р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу-АТ "НАК "Нафтогаз" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);(надіслати рекомендованим з повідомленням)

3 - відповідачу КП "Віньковецьке районне підприємтсво теплових мереж" (32500, Хмельницька область, смт. Віньківці, вул. Першотравнева, 6). (надіслати рекомендованим з повідомленням).