Рішення

від 04.09.2019 по справі 925/277/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Черкаси справа № 925/277/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Джирма А.В. - адвокат за довіреністю;

від відповідача: Шостак М.О. - в. о. директора;

від третьої особи ВЧ 9930: не з`явився;

від третьої особи із самостійними вимогами ТОВ "Союзкапітал": не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (м. Черкаси) до товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" (м. Черкаси) про стягнення 1 001 082,21 грн. та за позовами про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1001082,21грн. з яких: 945 926,40 грн. заборгованості за поставлений газ, 36 721,62 грн. пені, 4 198,00 грн. як 3 % річних, 14 236,19 грн. інфляційних на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 0112/2018 від 31.12.2018, укладеного між сторонами у справі.

27.05.2019 позивачем подано суду заяву № 24/051-19 від 24.05.2019 (а.с. 132-135 том 1) про зменшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача лише 992 343,49 грн. з яких: 915 926,40 грн. основного боргу за поставлений газ у грудні, 49 788,52 грн. пені, 4 149,04 грн. 3 % річних та 22 479,53 грн. інфляційних витрат.

Ухвалою від 06.06.2019 (а.с. 156-158 том 1) прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог.

08.04.2019 товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостач-Черкаси" подано зустрічний позов (а.с. 36-39 том 1) в якому просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу природного газу № 0112/2018 від 31.12.2018, укладений між сторонами у справі і яким обґрунтовано позовні вимоги.

Ухвалою від 09.04.2019 (а.с. 76-78 том 1) прийнято до спільного розгляду із первісним позовом зустрічний позов.

Ухвалою від 16.07.2019 (а.с. 258-263 том 1) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головний центр підготовки особового складу державної прикордонної служби України імені генерал - майора Ігоря Момота (ВЧ 9930).

31.07.2019 від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Союзкапітал" надійшла позовна заява від 30.07.2019 (а.с 30-32 том 2) в якій просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу природного газу № 0112/2018 від 31.12.2018, укладений між ТОВ "Газпостач-Черкаси" та ТОВ "Енергорезерв".

Ухвалою від 14.08.2019 ( а.с. 61-64 том 2) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю "Союзкапітал" та прийнято до розгляду позовну заяву.

До початку розгляду справи по суті, 27.08.2019 позивач подав заяву про залишення позову без розгляду (а.с. 88 том 2) за підписом директора ТОВ "Енергогазрезерв".

В судовому засіданні представник позивача підтримав свою заяву про залишення позову без розгляду і заперечує проти задоволення зустрічного позову та позову третьої особи із самостійними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу № 0112/2018 від 31.12.2018, укладеного між ТОВ "Газпостач-Черкаси" та ТОВ "Енергорезерв".

Представник відповідача підтримує зустрічну позовну заяву та просить суд її задовольнити, а у вирішенні заяви позивача про залишення позову без розгляду покладається на розсуд суду.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, явка обов`язковою не визнавалась.

В судовому засіданні 04.09.2019 в порядку ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

По всьому тексту рішення сторони іменуються як позивач та відповідач за первісним позовом.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд вважає, що первісний позов слід залишити без розгляду, а у задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору треба відмовити повністю, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

Первісний позов.

27.08.2019 судом зареєстровано заяву позивача № 27/039-19 від 27.08.2019 про залишення позову без розгляду (а.с. 88 том 2). Заяву підписано директором ТОВ "Енергогазрезерв" Я.Ю. Наливайком.

В судовому засіданні представник позивача заяву про залишення позову без розгляду підтримує та просить її задовольнити, посилаючись на право позивача щодо вчинення такої процесуальної дії.

Представник відповідача проти залишення первісного позову без розгляду аргументовано не заперечив.

Подана позивачем заява від 27.08.2019 про залишення позову без розгляду підлягає до задоволення, виходячи з такого:

Заяву про залишення позову без розгляду підписано директором позивача ОСОБА_1 , яким також підписано і позовну заяву у справі.

Пунктом 5) ч. 1 ст. 226 ГПК України передбачено право позивача до початку розгляду справи по суті подати заяву про залишення позову без розгляду без пояснень і причин.

Заяву підписано керівником позивача, який в силу повноважень діє від імені товариства без довіреності та не відкликано на час її розгляду судом.

Частиною 4 ст. 226 ГПК України передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Представникам позивача та відповідача роз`яснено наслідки залишення позову без розгляду, які їм зрозумілі.

У відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже подання заяви про залишення позову без розгляду є процесуальним правом позивача, що обмежується лише моментом вчинення такої дії, не перешкоджає позивачу у повторному зверненні до суду, а тому таку заяву слід задовольнити.

У відповідності до п.4) ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена позивачем сума судового збору за первісним позовом йому не повертається, оскільки залишення позовної заяви без розгляду вчинено судом за його заявою (клопотанням).

Зустрічний позов (а.с. 36 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостач -Черкаси" (далі - Покупець, відповідач по справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енергорезерв" (далі - Продавець, позивач по справі) було укладено договір № 0112/2018 купівлі-продажу природного газу ( а.с. 11-13 том 1)\. у відповідності до якого Продавець зобов`язався передати у точках комерційного обліку Покупцю у грудні 2018 року природний газ, а Покупець зобов`язався прийняти у точках комерційного обліку та оплатити газ на умовах цього Договору ( п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2 договору Продавець передає Покупцю природний газ в обсязі 82976 (вісімдесят дві тисячі дев`ятсот сімдесят шість ) куб.м.

Якість газу повинна відповідати вимогам, установленими державними стандартами, технічними умовами, нормативно-технічні документам щодо його якості. Якість газу визначається методами, що передбачені державними стандартами та нормативно-технічними документам. Порядок та періодичність визначення показників якості газу обумовлюється в договорах транспортування та/або розподілу газу (п. 1.4. договору).

Ціна за 1000 куб.м. газу без врахування вартості транспортування та розподілу газу по території України та без ПДВ складає 9500,00 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот гривень 00 коп.), крім того ПДВ -1900,00 (одна тисяча дев`ятсот гривень) . Разом 11 400 грн. (одинадцять тисяч чотириста гривень 00 коп.) ( п. 2.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2018 року а в частині не виконання зобов`язань - до їх повного виконання (п. 10.1. договору).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обґрунтовуючи заявлені в зустрічній позовній заяві вимоги ТОВ "Газопостач - Черкаси " зазначає, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема і по предмету договору (якості газу, що поставляється за спірним договором) у відповідності до приписів ст. 181 ГК України, а тому такий договір вважається неукладеним (таким що не відбувся).

Відповідач доводить, що сторони при визначенні у договорі якості газу повинні були керуватися вимогами пункту 13 глави 1 розділу ІІІ Кодексу Газотранспортної системи України про основні вимоги до якості газу - вміст метану (С1) мол.% - мін.90.

Позивач посилається на ч. 4 ст. 673 ЦК України, якою передбачено, що якщо законом визначено вимоги щодо якості товару, то продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Позивач також просить застосувати ч. 2 ст. 678 ЦК України, яка відповідає положенням ст. 268 ГК України про те, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Відповідач вважає, що природний газ, який подається позивачем у газотранспортну систему України та який було продано користь ТОВ "Газпостач-Черкаси" за спірним договором, не відповідає вимогам по якості газу, встановленим Кодексом ГТС. Вказує, що договір порушує майнові права відповідача і підлягає визнанню недійсним в силу закону.

Суд відхиляє доводи відповідача, виходячи з такого:

За приписом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей .

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідач вважає спірний договір між сторонами неукладеним через недосягнення його сторонами згоди з усіх істотних умов.

Пунктом 2.6., 2.9 цієї ж постанови Пленуму ВГСУ передбачено, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність, якщо інше прямо не передбачено законом.

При цьому відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Для доведення недійсності правочину відповідач повинен доказати невідповідність договору вимогам чинного законодавства, вказавши при цьому, якій конкретно нормі закону не відповідає спірний договір.

Поставка неякісного товару за правилами чинного ЦК та ГК України (ст. 678 та 268 відповідно) не є підставою для визнання договору недійсним, а є лише підставою для відмови сторони від договору, вимоги про повернення сплаченої суми чи заміни товару.

У п. 1.4. спірного договору сторони обумовили, що якість газу повинна відповідати вимогам, установленим державними стандартами, технічними умовами, нормативно-технічними документами щодо його якості.

Відповідач, як сторона договору № 0112/2018 від 31.12.2018 року, не наполягав на внесенні до цього договору в якості істотної умови іншого формулювання щодо якості товару, якому повинен відповідати газ, що поставляється позивачем.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідач не доказав, що п. 1.4. спірного договору № 0112/2018 від 31.12.2018 року чи інші його умови, які стосуються якості газу (зокрема, про те що якість газу повинна відповідати вимогам, установленим державними стандартами, технічними умовами, нормативно-технічними документами щодо його якості) суперечать вимогам законодавства та не вказав норму закону, якою це підтверджується.

Отже відповідач не довів суду наявності правових підстав та існування норми чинного законодавства, з якими пов`язується недійсність договору купівлі-продажу природного газу № 0112/2018 від 31.12.2018, укладеного між сторонами у справі.

Доказів поставки позивачем неякісного газу за спірним договором та всупереч відповідним умовам цього договору відповідач суду належними доказами також не довів.

Позивач не вказує, з настанням якої обставини він пов`язує потребу у визнанні недійсним спірного договору для захисту своїх прав і чому він не заявив позов про визнання недійсним спірного договору відразу після його підписання сторонами.

З цих підстав суд також вважає, що відповідач не довів і наявність у нього порушеного права, яке захищається заявленим позовом про визнання недійсним укладеного між сторонами договору.

Отже у задоволенні зустрічного позову відповідачу слід відмовити повністю.

Позов третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору.

31.07.2019 судом зареєстровано позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - товариства з обмеженою відповідальністю "Союзкапітал" в якій заявник просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу природного газу № 0112/2018 від 31.12.2018 укладений між ТОВ "Газопостач - Черкаси" та ТОВ "Енергогазрезерв" (а.с. 30 том 2).

ТОВ "Союзкапітал" є співзасновником ТОВ "Газпостач-Черкаси" і вважає, що укладення спірного договору відповідачем порушує його корпоративні права на управління справами, бо спірний договір укладено з боку відповідача під впливом тяжкої для нього обставини, тобто без добровільного волевиявлення.

В якості підстави визнання спірного договору недійсним третя особа вказує, що договір купівлі-продажу природного газу № 0112/2018 від 31.12.2018 укладено з порушенням ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним з урахуванням положень ст. 233 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Правочини вчинені під впливом тяжкої для особи обставини і на вкрай невигідних умовах мають дефекти волі і здійснюються за таких обставин, коли особа змушена вчинити правочин на невигідних для себе умовах. Цей правочин може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був його ініціатором.

Згідно зі ст. 233 ЦК для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох факторів: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

Тяжкі обставини повинні розумітися не як будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть годувальника, крайня нужденність її сім`ї, загроза втратити заставлене житло чи банкрутства, надзвичайно низька винагорода за виконану роботу або надану послугу, порівняно з вартістю відчужуваної речі, та інші обставини, для усунення чи пом`якшення яких необхідно терміново укласти цей правочин. Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто в таких випадках немає обману або помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах (пункт 23 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

ТОВ "Союзкапітал" у позовній заяві про визнання недійсним спірного договору вказує, що його було укладено ТОВ "Газпостач-Черкаси" на вкрай невигідних для себе умовах, оскільки за іншими комерційними пропозиціями відповідач міг придбати газ на грудень 2018 за значно нижчою ціною. Договір із позивачем відповідач уклав тільки тому, що позивачем було заведено номінацію для ТОВ "Газпостач-Черкаси" як для споживача.

На думку суду, такі обставини не можуть вважатися тяжкими, які спонукали відповідача укладати спірний договір із позивачем на вкрай невигідних умовах.

В справу не подано доказів, на яких інших і більш сприятливих умовах відповідач міг укласти аналогічний договір з іншими постачальниками газу у грудні 2018.

Також ТОВ "Союзкапітал" не вказав та не надав доказів, на які саме його корпоративні права впливає укладення між сторонами спірного договору та які негативні наслідки саме для цього товариства настали.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ТОВ "Союзкапітал" не довів належним чином наявність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу № 0112/2018 від 31.12.2018, укладеного між сторонами у справі на підставі ст. 233 ЦК України та не довів власне порушене право укладенням цього договору, а тому третій особі із самостійними вимогами на предмет спору в позові слід відмовити повністю.

На підставі ст. 129 ГПК України сплачені судові витрати за вирішення спору покладаються на його платників, оскільки первісний позов суд залишає без розгляду за заявою позивача, а у задоволенні обох позовів про визнання недійсним договору, яким обґрунтовано позовні вимоги - відмовлено.

Керуючись ст. 226, 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (ідентифікаційний код 36860996, м. Черкаси, вул. Гоголя,137 оф. 15) до товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" (ідентифікаційний код 36619059, м. Черкаси, вул. Добровольського, 20) про стягнення 992 343,49 грн. залишити без розгляду.

2. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу № 0112/2018 від 31.12.2018 - відмовити повністю.

3. У задоволенні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзкапітал" (ідентифікаційний код 34881768, м. Київ, вул. Хорива, 55А) до товариства з обмеженою відповідальністю "Газпостач-Черкаси" до товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу № 0112/2018 від 31.12.2018 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2019

Суддя Н.М. Спаських