Постанова

від 28.08.2019 по справі 912/1445/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/1445/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю: боржник (представник ПП "Галант-Україна") - Кноблох І.В. (свідоцтво №425 від 01.03.2013).

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокко"

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019

(Суддя - Коваленко Н.М.)

та на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2019

(Головуючий суддя - Білецька Л.М.; судді - Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.)

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокко"

до Приватного підприємства "Галант-Україна"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 02.10.2017 ПП "Галант-Україна" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кноблох І.В.

2. До господарського суду 10.01.2019 надійшла позовна заява №4 від 10.01.2019 кредитора ТОВ "Стокко" до відповідачів - ФГ "Агроекохолод" та ПП "Галант-Україна з вимогами:

- прийняти до розгляду дану позовну заяву в межах розгляду справи №912/1445/17 про банкрутство ПП "Галант-Україна";

- ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, укладений між ФГ "Агроекохолод" та ПП "Галант-Україна";

- ухвалити рішення, яким визнати недійсним акт приймання-передачі незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 датований 23.04.2015, укладений між ПП "Галант-Україна" та ФГ "Агроекохолод" про приймання-передання об`єкту нерухомого майна (незавершене будівництво), розташованого за адресою вулиця Квіткова, 1, село Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області, а саме: овочесховища (незавершене будівництво), площа забудови 7086,7 кв.м; прохідної, площа забудови 11,6 кв.м; вагової, площа забудови 13,7 кв.м; вагів, площа забудови 81 кв.м; конденсаторів, площа забудови 21,6 кв.м; чилера, площа забудови 8,9 кв.м; трансформаторної, площа забудови 10,1 кв.м; убиральні, площа забудови 3,2 кв.м; пожежного резервуару; пожежного резервуару; майданчика для відвантаження, площа забудови 526,4 кв.м; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м; пандуса, площа забудови 24,3 кв.м; ганка, площа забудови 1,7 кв.м; ганка, площа забудови 1, 7 кв.м; вимощення, площа забудови 460 кв.м; вимощення, площа забудови 13880 кв.м; бетонного майданчика, площа забудови 1989 кв.м; огорожі, довжиною 400 п.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м; воріт, площа забудови 5 кв.м.;

- судові витрати в сумі 7 048,00 гривень покласти на відповідача;

- витребувати у фермерського господарства оригінали договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 та акту приймання-передачі незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, датованого 23.04.2015, які укладені між ФГ "Агроекохолод" та ПП "Галант-Україна", і оглянути їх в судовому засіданні під час слухання даної справи.

2.1. В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що:

- оспорюваний договір генерального підряду від 04.01.2012, а також акт приймання передачі від 23.04.2015, які укладені та підписані від імені банкрута заступником директора ОСОБА_4, вчинені ним з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), без відповідного обсягу цивільної дієздатності і внаслідок зловмисної домовленості з ОСОБА_1 , який на той час був одночасно засновником і керівником банкрута та ФГ "Агроекохолод";

- укладаючи договір генерального підряду №1/22 від 04.01.2012 по будівництву "Комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 10 тисяч тон", сторони заздалегідь знали, що він не буде виконаний а їх дії не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків;

- акт приймання-передачі від 23.04.2015 об`єкту незавершеного будівництва за договором Генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, який від імені банкрута укладений заступником директора ОСОБА_4 , вчинений ним з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), без відповідного обсягу цивільної дієздатності та внаслідок зловмисної домовленості з ОСОБА_1 ; спірний акт укладений в порушення умов спірного договору генерального підряду та з численними порушеннями чинного в Україні законодавства; спірний акт укладено в період, коли на майно банкрута було накладено арешт та заборону вчиняти відносно нього будь-які дії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 у справі №912/1445/17, яку залишено без мін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не обґрунтував та не довів, що внаслідок укладення відповідачами спірного правочину було ускладнене або стало неможливим ефективне звернення стягнення на майно відповідача 1.

Не знайшли свого підтвердження доводи позивача стосовно того, що укладений договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, може бути кваліфікований як правочин, який не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків з метою приховати справжні наміри учасників правочину, а саме виведення рухомого майна з власності відповідача 1, задля уникнення виконання судових рішень щодо стягнення заборгованості з відповідача 1 на користь позивача.

За умови недоведеності та необґрунтованості вчинення відповідачами дій на шкоду іншим особам, зокрема, позивачу, не може бути піддано обмеженню право власника розпоряджатися своєю власністю через твердження, які ґрунтуються лише на припущеннях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. Товариство з обмеженою відповідальністю Стокко звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі №912/1445/17, з проханням їх скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник доводить, що апеляційний господарський суд не надав належної оцінки тому, що судом першої інстанції під час розгляду позову не були виконані вимоги частини 8 статті 80 ГПК України, а саме прийнято доводи відповідача - 2, зазначені у відзиві, який судом залишений без розгляду і ці доводи покладені в основу ухвали, якою відмовлено в задоволені позовних вимог.

-Залишено судами без відповідного правового реагування те, що Відповідач - 2 не виконав вимоги ухвали місцевого господарського суду та не надав копії витребуваних договору генерального підряду та акту приймання-передачі.

-В порушення вимог частини 2 статті 74 ГПК України, незважаючи на ненадання відповідачем - 2 витребуваних доказів та не вчинення дій (ненадання витребуваних оригіналів доказів), суд першої інстанції прийняв доводи відповідача - 2, які містяться у відзиві, який судом залишений без розгляду.

-Скаржник також вважає, що, судами попередніх інстанцій порушено принцип рівності сторін перед законом, що досліджуючи оспорюваний договір генерального підряду, порушено засади господарського судочинства щодо неупередженості розгляду справи та наведено лише окремі положення спірного договору і залишено поза увагою та без оцінки інші положення договору, що відсутнє будь-яке дослідження судом положень спірного договору та не встановлювалось виконання сторонами його умов.

- Судами обох інстанцій не повно викладено доводи і обґрунтування позовних вимог, не досліджено більшість доводів скаржника та залишено без дослідження і оцінки майже всі надані скаржником докази.

- Скаржник вважає, що судами не встановлювались дати чи строк складення та підписання спірних договору та акту приймання-передачі, а висновки стосовно цього ґрунтуються виключно на показах відповідача 2, відзив якого начебто залишений судом першої інстанції без розгляду.

- Доводить, що ухвалюючи рішення, суди залишили поза увагою висновки, складені ліквідатором, та долучені до матеріалів справи про банкрутство.

- Вважає, що висновок про те, що майнові вимоги товариства захищені в судовому порядку шляхом присудження до стягнення заборгованості за договором №212/1 будівельного підряду не обґрунтований, незаконний та не відповідає дійсним обставинам справи.

-Переконує, що висновки щодо причин затримання затвердження проекту та тривалим оформленням права оренди земельних ділянок зроблені виключно на показах відповідача - 2, наведених у відзиві, начебто залишеного судом без розгляду і не підтверджені жодним доказом.

-Скаржник вважає, що висновок суду про те, що оспорюваний акт приймання-передачі вчинений в межах виконання договору генерального підряду, спростовується як змістом оспорюваного договору, так і самим актом.

- Крім того, скаржник доводить, що судами залишено поза увагою та не надано відповідної оцінки також іншим доводам, про те, що сторони, укладаючи спірний договір, не мали наміру його виконувати, вважає, що оспорювані договір та акт є підробленими, фіктивними, були складені та підписані під час розгляду даної справи про банкрутство з метою унеможливити повернення незаконно переданого майна від банкрута відповідачеві - 2, а укладення договору та акту завдало шкоди правам та інтересам скаржника.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Ліквідатором ПП Галант-Україна арбітражною керуючою Кноблох І.В. подано відзив на касаційну скаргу в якому просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ Стокко в повному обсязі та визнати недійсним договір генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 року, укладений між ФГ Агроекохолод і ПП Галант-Україна ; визнати недійсним акт від 23.04.2015 року, укладений між ПП Галант Україна та ФГ Агроекохолод на виконання умов договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012 року про приймання-передання об`єкту нерухомого майна (незавершене будівництво), розташованого за адресою вулиця Квіткова, 1, село Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №912/1445/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 06.08.2019.

8.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2019 призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокко" на 28 серпня 2019 року о 12 : 45 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

9. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

10. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 04.01.2012, між ФГ "Агроекохолод" в особі директора Лисенко О.Ю., як замовник та ПП "Галант Україна", в особі Кривошеї A.M . , як генпідрядник, укладений договір генерального підряду №1/12, відповідно до умов якого генпідрядник зобов`язався у відповідності з вимогами проектно-кошторисної і нормативної документації виконати власними силами і силами залученими субпідрядників, роботи по будівництву і вводу у експлуатацію об`єкту: "Комбіноване сховище плодово-овочевої продукції на 10 тисяч тон", розташоване у с. Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області.

11.1. Пунктом 1.4 договору генерального підряду сторони погодили, що Генпідрядник зобов`язується виконати усі роботи, погоджені сторонами у цьому договорі, із своїх матеріалів, виробів, конструкцій і матеріалів, конструкцій замовника. Обладнання постачається замовником.

Ціни на матеріали, вироби, конструкції, обладнання яке придбаває генпідрядник для виконання робіт, заздалегідь, не менш ніж за 10 днів до дати придбання письмово погоджує з замовником. У порядку погодження цін, замовник може визначити постачальника, у якого генпідрядник вправі закупити відповідне майно для виконання робіт.

11.2. За змістом пункту 1.6 вказаного договору, документом, підтверджуючим виконання Генпідрядником робіт по договору (за виключенням робіт, які виконуються на протязі гарантійного терміну), є декларація про готовність об`єкту до експлуатації.

11.3. Пунктом 2.1 договору сторони визначили дату початку робіт - лютий 2012 року.

11.4. Загальна вартість всього комплексу робіт, які виконує генпідрядником по цьому договору є приблизною і складає 15 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ. (п.3.1 договору).

11.5. Розділом 4 договору, сторони передбачили зобов`язання генпідрядника, і п.4.2 погодили, що підрядник погоджує з замовником у письмовій формі залучення субпідрядних організацій для виконання робіт по цьому договору.

11.6. Пунктом 8.6 договору сторони погодили, що всі права на результати робіт, результати інтелектуальної діяльності, створені в процесі виконання робіт, у тому числі виключні права на них (інтелектуальна власність) після приймання робіт стають виключною власністю Замовника.

11.7. Здача приймання виконаних будівельно-монтажних і інших робіт проводиться сторонами щомісяця і оформлюється підписанням акту - приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт. (п. 11.1 договору)

11.8. Після закінчення виконання етапу робіт, передбаченого календарним графіком виконання робіт, генпідрядник надає замовнику підписаний зі свого боку акт приймання виконаного етапу робіт в двох екземплярах.

11.9. За змістом п.12.1 договору, приймання завершеного будівництва об`єкту здійснюється робочою комісією, сформованою замовником, яка регламентується нормами діючого законодавства.

11.10. Приймання об`єкту до реєстрації декларації про готовність закінченого будівництва об`єкту до експлуатації забезпечує замовник.

11.11. Між відповідачем 1. та ТОВ "Стокко", який в даній справі є кредитором, 27.02.2012 укладено договір №212/1 будівельного підряду. Згідно з пунктом 1.1. договору №212/1 кредитор зобов`язався, відповідно з вимогами проектно-кошторисної документації, виконати власними силами та силами залучених субпідрядників роботи по будівництву об`єкту "Комбіноване сховище плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон" (далі - сховище) в селі Підлісне, Олександрівського району, Кіровоградської області.

11.12. В період з 2012 по 2014 роки кредитор (ТОВ "Стокко") виконав будівельні роботи по будівництву сховища та передав їх банкруту шляхом оформлення і підписання актів форми КБ-2в та форми КБ-3. ПП "Галант-Україна" розрахунок в повному обсязі не здійснило, заборгованість перед ТОВ "Стокко" складає 4 444 868,73 грн.

11.13. Позивач з метою захисту порушеного права у травні 2014, вересні 2015 та у червні 2016 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовами до ПП "Галант-Україна" про стягнення заборгованості.

11.14. У грудні 2011 року, ФГ "Агроекохолод" уклав з генеральним проектувальником ПП "Аю-Даг" договір на розробку та виготовлення проекту - будівництво комбінованого сховища плодо-овочевої продукції на 10 тис. тон в с Підлісному Олександрівського району Кіровоградської області. Вказана проектна організація у 2012 році розробила вказаний проект.

11.15. Затвердження вказаного проекту відбулося лише 24.09.2012, у зв`язку з отриманням лише 12.04.2012 технічних умов приєднання електроустановок юридичних осіб (крім населення) до електричних мереж за №279/79, виданих ПАТ "Кіровоградобленерго", та тривалим оформленням права оренди земельних ділянок, які розташовані під об`єктом будівництва, а саме укладання між ФГ "Агроекохолод" та орендодавцями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , договорів оренди земельних ділянок, (копії договорів від 03.09.2012, знаходяться в матеріалах проектної документації).

11.16. На дату укладання договору генерального підряду №1/12 від 04.01.2012, ОСОБА_1 , обіймав посади керівника виконавчих органів в обох юридичних особах.

11.17. 02.01.2012 ПП "Галант Україна" в собі ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_4 укладений строковий трудовий договір, відповідно до якого вказана особа приймалася на посаду заступника директора ПП "Галант Україна".

11.18. Відповідно до прав та обов`язків, які визначені у вказаному договорі, ОСОБА_4 , підписав зі сторони ПП "Галант Україна" договір Генерального підряду №1/12.

11.19. Щодо підписання акту приймання передачі об`єкту незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2015, то відповідно до змісту вказаного акту, ОСОБА_4 підписував вказаний акт від імені ПП "Галант Україна" на підставі довіреності.

11.20. За актом приймання-передачі Генпідрядник - позивач передав, а Замовник (ФГ "Агроекохолод") прийняло результати робіт за договором генерального підряду №1/12.

11.21. На овочесховище виготовлений технічний паспорт і 11.12.2015 отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно (незавершене будівництво з відсотком готовності 85%).

11.22. Судами встановлено, що зі змісту ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 у справі за № П/811/578/16, апеляційним судом було встановлено, що у грудні 2015 відбулася передача з балансу ПП "Галант-Україна" на баланс відповідача ФГ "Агроекохолод" майна, а саме: незавершеного будівництва комбінованого сховища плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон в селі Підлісному, Олександрівського району, Кіровоградської області, з відсотком готовності незавершеного будівництва - 85 %, розташованого за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області (зазначену обставину також підтвердив представник позивача (ФГ "Агроекохолод" в судовому засіданні).

11.23. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що згідно постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Крикун О.М. від 21.05.2015 в межах іншого виконавчого провадження ВП № 46264909 було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ПП "Галант- Україна" із забороною його відчуження.

11.24. 18.05.2017 Олександрівський районний суд Кіровоградської області розглянув у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохні С.О. про примусове проникнення на територію ФГ "Агроекохолод" з метою опису та арешту майна, що належить ПП "Галант-Україна". Розглянувши зазначене подання державного виконавця, Олександрівський районний суд Кіровоградської області виніс ухвалу, якою надав дозвіл головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Мохні C.O. на примусове проникнення на територію ФГ "Агроекохолод", що знаходиться за адресою: вул. Квіткова, 1, с Підлісне, Олександрівський район, Кіровоградської області, де перебуває майно, яке належить боржнику ПП "Галант-Україна" - комбіноване сховище плодоовочевої продукції на 12 тисяч тон, а також плодоовочева продукція, яка зберігається в овочесховищі.

Зазначена ухвала Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18.05.2017 ФГ "Агроекохолод" набула законної сили.

12. Погоджуючись із попередніми судовими інстанціями про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору та акта недійсним, суд касаційної інстанції виходить з такого.

13. Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у т.ч. справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

14. В силу положень ч. 9 ст. ГПК України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої ст. 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

15. Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону № 2343-XII (в редакції, чинній з 19.01.2013 року), відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, тощо.

16. Системний аналіз положень Закону № 2343-XII дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора (частина перша статті 20 Закону № 2343-XII); за позовом розпорядника майна (частина дев`ята статті 22 Закону № 2343-XII); за заявою комітету кредиторів (частина восьма статті 26 Закону № 2343-XII); за заявою керуючого санацією (частина п`ята статті 28 Закону № 2343-XII); за заявою ліквідатора (частина друга статті 41 Закону № 2343-XII).

17. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону № 2343-XII, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

18. З огляду на сферу регулювання Закону № 2343-XII загалом і за змістом зазначеної норми статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, установлених ЦК підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

19. Згідно з частиною другою статті 4 ЦК основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Відповідно до положень частини третьої статті 104 ЦК порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

20. Таким чином і з огляду на положення статей 4, 104, 110- 112 ЦК, Закон № 2343-XII є частиною цивільного законодавства, що не виключає можливості застосування до правовідносин, які регулює цей спеціальний Закон, також норм ЦК. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 13.04.2016 року у справі № 908/4804/14).

21. Тобто, враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов`язані із здійсненням провадження в такій справі.

22. Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

23. Частиною першою статті 15 ЦК передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

24. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

25. Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

26. Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

27. За приписами ст. 1 Закону про банкрутство, сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб`єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

28. Відповідно до положень Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

29. Судами встановлено, що Позивач у даній справі є конкурсним кредитором, відтак останній має право на звернення до суду із відповідною заявою саме у межах даної справи про банкрутство, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав конкурсного кредитора не суперечить вимогам чинного законодавства.

30. Водночас, метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених статтею 20 Закону, є встановлення факту відчуження майна боржника у період після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню, та наявність обставин, прямо визначених положеннями статті 20 Закону.

31. Судами встановлено, що у даному випадку спірний правочин укладений сторонами у 2012 році, тобто майже за 5 років до порушення провадження у справі про банкрутство відповідача 1, відтак судами зроблено правильні висновки, що такий правочин не може бути визнаний недійсним у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора зі спеціальних підстав, передбачених у ст. 20 Закону про банкрутство.

32. Разом з тим, у ч. 1-5 ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, так:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

33. Відповідно до статей 6 та 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

34. Правовий режим представництва у цивільно-правових відносинах визначається главою 17 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана, або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

35. Частиною 3 статті 237 ЦК України визначено підстави виникнення представництва: договір, закон, акт органу юридичної особи та інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства.

36. У ст. 238 ЦК України визначено перелік правочинів, що їх може вчиняти представник.

37. Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

38. Судами встановлено, що ПП "Галант Україна" в собі ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_4 02.01.2012 укладено строковий трудовий договір, відповідно до якого останній приймався на посаду заступника директора ПП "Галант Україна".

39. Судами також встановлено, що ОСОБА_4 , підписав зі сторони ПП "Галант Україна" договір Генерального підряду №1/12 та акт приймання передачі об`єкту незавершеного будівництва за договором генерального підряду №1/12 від 04.01.2015 на підставі довіреності.

40. Згідно з частиною 2 ст. 207 ЦК України, правочин, що його вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, статутом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

41. Серед підстав виникнення представництва стаття 237 ЦК України визначає представництво, яке ґрунтується на акті органу юридичної особи.

42. Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка згідно з установчими документами юридичної особи чи за законом виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

43. Враховуючи викладене, судами правильно спростовано доводи позивача про порушення під час укладення оспорюваного правочину господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) та вчинення його без відповідного обсягу цивільної дієздатності.

44. Статтею 876 ЦК України передбачено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

45. Судами встановлено, що за актом приймання-передачі, генпідрядник - позивач передав, а замовник (ФГ "Агроекохолод") прийняв результати робіт за договором генерального підряду №1/12.

46. На овочесховище виготовлений технічний паспорт і 11.12.2015 отримано свідоцтво на право власності на нерухоме майно (незавершене будівництво з відсотком готовності 85%).

47. Згідно зі ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

48. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

49. Встановлені судами фактичні обставини щодо передання генпідрядником замовнику робіт за актом приймання-передачі за договором генерального підряду №1/12 та наведені законодавчі положення дають підстави погодитись із висновками судів про відсутність у діях відповідачів ознак фіктивності, на які покликався позивач ініціюючи даний спір.

50. Крім того, судом спростовано твердження позивача про нібито передачу майна боржника у період дії постанови державного виконавця ВПР ГТРУ юстиції у Кіровоградській області від 21.05.2015 за виконавчим провадженням №46264909 про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ПП "Галант-Україна" і забороною його відчужувати, як і доводи про те, що оспорювані договір та акт є підробленими, фіктивними, були складені та підписані під час розгляду даної справи про банкрутство з метою унеможливити повернення незаконно переданого майна від банкрута відповідачеві- 2, а укладення договору та акту завдало шкоди правам та інтересам позивача внаслідок їх необґрунтованості та недоведеності.

51. Підсумовуючи наведене слід відзначити, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій, у більшості дублюють доводи апеляційної скарги, спрямовані на переоцінку доказів та вказують на неповноту оцінки судом доказів у справі.

52. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

53. Судова колегія відхиляє доводи касаційної скарги стосовно неповноти оцінки судом доказів у справі, оскільки це призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції.

54. Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, зокрема оскарженій постанови, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

55. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

56. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

57. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

58. Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

59. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стокко" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі №912/1445/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді О.О. Банасько

К.М. Огороднік