Рішення

від 12.09.2019 по справі 546/739/19

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/739/19

номер провадження 2/546/579/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року місто Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі

головуючої судді Лизенко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Коваленка А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

11.07.2019 позивачка звернулася із вказаним вище позовом до Решетилівського районного суду Полтавської області і просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок та господарсько-побутові споруди, розташовані в АДРЕСА_1 , як за спадкоємицею померлої ОСОБА_2 , оскільки за відсутності правовстановлюючого документа на майно, вона не має можливості успадкувати таке в позасудовому порядку.

16.07.2019 суддею Лизенко І.В. відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

У підготовче судове засідання позивачка не з`явилась, належним чином була повідомлена про час, дату та місце його проведення. До суду надала письмову заяву, у якій просить розглядати справу за її відсутності, зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.25).

Відповідач, Лобачівська сільська рада Решетилівського району Полтавської області, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, у судове засідання явку свого представника не забезпечив, надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без участі уповноваженого представника, позовні вимоги визнає (а.с. 24).

Справу розглянуто згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України за відсутності учасників справи, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним актовим записом № 9 згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.6).

Померла ОСОБА_2 є матір`ю позивачки, яка змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 у зв`язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_5 17.09.1977, що підтверджується відповідними актовими записами згідно копій свідоцтва про народження та свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.7-8).

Згідно довідки Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 18.05.2017, на день смерті ОСОБА_2 з нею була зареєстрована та проживала разом її дочка ОСОБА_1 (а.с.11).

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.12.2018 вбачається, що позивачка прийняла спадщину після своєї померлої матері ОСОБА_2 .. Заяви від інших спадкоємців та претензії від кредиторів не надходили. На ім`я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай). Однак, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок в АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу (а.с.5).

Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю І-ПЛ № 003088 від 01.02.1996, ОСОБА_2 за життя належала земельна ділянка у селі Лобачі Решетилівського району Полтавської області для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с.12).

Із довідки Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, від 28.03.2019 та витягу з погосподарської книги № 2 за 1991-1995 роки від 07.05.2019, вбачається, що померлій ОСОБА_2 належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9-10).

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний ) житловий будинок АДРЕСА_1 , який виготовлений станом на 30 березня 2019 року на замовлення позивачки, встановлено, що домогосподарство складається з наступних будівель: А-1, а- житловий будинок; Б - літня кухня; Б-1 - сарай; б - веранда; б-1 - навіс; б-2 - сарай; В - гараж; Г - сарай; Д - сарай; Е - погріб вхідний; Ж - сінник; №1 - колодязь; №2, № 3, № 4 - огорожа. На території садибного (індивідуального) житлового будинку самочинне будівництво відсутнє (а.с.13-15).

Станом на момент будівництва, реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.

Ця Інструкція передбачала державну реєстрацію будівель, споруд та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Разом з цим, аналіз положень Інструкції свідчить про те, що виникнення права власності на будинки, споруди від державної реєстрації не залежало.

Відповідно до п. 6 зазначеної інструкції, не підлягають реєстрації будинки та домоволодіння, які розташовані на територіях, що вилучені з віддання місцевих Рад депутатів трудящих постановами Уряду (на землях промислових підприємств, транспорту, Міністерства оборони СРСР та ін.). Не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Тобто, враховуючи те, що вищевказаний будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.

За змістом п. 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу, списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам, складалися бюро технічної інвентаризації на підставі погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих.

Згідно ст. 13 Закону УРСР Про сільську Раду депутатів трудящих Української РСР , чинного на момент побудови будтинку, який втратив чинність згідно з Постановою Верховної Ради Української РСР від 8 грудня 1990 року N 534-XII ведення погосподарських книг відносилося до компетенції сільських рад.

Аналіз діючого на час укладення договору купівлі-продажу законодавства свідчить про те, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При цьому виникнення права власності не залежало від державної реєстрації цього права.

Наявність у погосподарській книзі запису про ОСОБА_2 , як голову двору, свідчить про те, що за життя вона набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований у АДРЕСА_1 .

Відповідно ст.525 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статі 21 цього Кодексу.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року ) , для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У відповідності ст.549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивачка прийняла спадщину за законом після своєї померлої матері ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права може бути визнання права.

Врахувавши вищевикладене, суд вважає доведеним наявність права власності спадкодавиці ОСОБА_2 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на вказаний житловий будинок.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права або інтереси інших осіб. Таким чином, визнання позову відповідачем слід прийняти.

Оскільки судом встановлено, що позивачка має право на спадщину після померлої ОСОБА_2 , як спадкоємиця першої черги за законом, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено, суд вважає можливим визнати за нею право власності на спадкове майно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 206, 247, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 525,548,549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), суд

ВИРІШИВ:

Прийняти визнання позову відповідачем Лобачівською сільською радою Решетилівського району Полтавської області.

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Лобачівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (місцезнаходження: с. Лобачі Решетилівського району Полтавської області; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21044071) про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями (А-1, а- житловий будинок; Б - літня кухня; Б-1 - сарай; б - веранда; б-1 - навіс; б-2 - сарай; В - гараж; Г - сарай; Д - сарай; Е - погріб вхідний; Ж - сінник; №1 - колодязь; №2, № 3, № 4 - огорожа), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу .

Суддя І.В. Лизенко