Ухвала

від 10.09.2019 по справі 440/2385/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

10 вересня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/2385/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - Гриценка Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Відділу у Диканському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державний кадастровий реєстратор Верхоламова Тамара Петрівна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, відділу у Диканському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державний кадастровий реєстратор Верхоламова Тамара Петрівна, відповідно до якого просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № РВ-5301103542019 від 02 січня 2019 року державного кадастрового реєстратора Т.П. ОСОБА_3 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: XCD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документу: Перетин ділянок з ділянкою 5321055100:00:005:0977 Площа співпадає на 0,0861%; Перетин ділянок з ділянкою 5321055100:00:005:0983 Площа співпадає на 2,0768%; Перетин ділянок з ділянкою 5321055100:00:005:1146 Площа співпадає на 1,8842%; Перетин ділянок з ділянкою 5321055100:00:005:0142 Площа співпадає на 0,8279%;

- зобов`язати відділ у Диканському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області внести відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру згідно заяви про державну реєстрацію земельної ділянки від 22.12.2018 щодо земельної ділянки загальною площею 3,48618 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території смт. Диканька Диканської селищної ради Диканського району Полтавської області, яка належить ОСОБА_1 відповідно до Державного акту про право власності на землю серія IV-ПЛ № 055226, виданого 23 березня 2001 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на протиправну відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам. Зазначала, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_1 , що підтверджено долученими документами, а оскаржуваним рішенням порушується її право на вільне розпорядження своєю власністю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

18 липня 2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи, відповідно до яких останньою підставою для вказаної вище відмови послугувало розташування в межах земельної ділянки, яку позивач виявила бажання зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини /а.с. 64/.

18 липня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на дотримання вимог ч. 6 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" та п. 111 Порядку ведення державного земельного кадастру при відмові у реєстрації земельної ділянки. Наголосив, що під час перевірки державним кадастровим реєстратором електронного документу встановлені перетини земельної ділянки, визначеної позивачем, із земельними ділянками з наступними кадастровими номерами: 5321055100:00:005:0977, 5321055100:00:005:0983, 5321055100:00:005:1146, 5321055100:00:005:0142 /а.с. 67-69/.

У письмових поясненнях, наданих до суду 30 липня 2019 року, позивач наполягала на фактичному позбавленні її права власності на земельну ділянку, власником якої вона є з 2001 року /а.с. 89-91/.

Ухвалою суду від 30 липня 2019 року викликано в судове засідання в якості свідка ОСОБА_4 . Судом попереджено свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання чи відмову від давання показань на вимогу суду. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

19 серпня 2019 року до суду надійшли заперечення проти позову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до яких представником відповідача надано детальну інформацію стосовно земельних ділянок, перетин з якими визначено підставою для відмови у реєстрації земельної ділянки позивача /а.с. 129-133/.

В ході судового засідання судом постановлено питання про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Позивач заперечувала проти закриття провадження у справі, вважаючи звернення з даним позовом до адміністративного суду належним способом захисту порушеного права.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти закриття провадження у справі, покладався на розсуд суду.

Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Статтею 5 КАС України установлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адміністративного судочинства є адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

У розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачами її права власності на земельну ділянку (наявністю перешкод для набуття у власність земельної ділянки), оскільки межі суміжних земельних ділянок, накладаються на частину виділеної їй земельної ділянки.

Тобто, межі земельної ділянки ОСОБА_1 перетинаються із земельними ділянками з наступними кадастровими номерами: 5321055100:00:005:0977, 5321055100:00:005:0983, 5321055100:00:005:1146, 5321055100:00:005:0142, що позбавляє позивача можливості зареєструвати право власності на спірну земельну ділянку.

Так матеріалами справи підтверджено, що в ході перевірки технічної документації встановлено валідність електронного документа, а саме встановлено наступні перетини земельної ділянки позивача:

- Площа співпадає на 0,0861 % з ділянкою 5321055100:00:005:0977, сформованої відповідно до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування ТОВ "Інкон" земельною ділянкою в адміністративних межах Диканської селищної ради від 2012 року (землі державної власності);

- Площа співпадає на 2,0768% з ділянкою 5321055100:00:005:0983, право власності на яку встановлено за ОСОБА_5 ;

- Площа співпадає на 1,8842% з ділянкою 5321055100:00:005:1146, право власності на яку встановлено за ОСОБА_6 ;

- Площа співпадає на 0,8279% з ділянкою 5321055100:00:005:0142, право власності на яку встановлено за ОСОБА_7 /а.с. 135/.

Відповідні права посвідчені належним чином та підтверджені долученими відповідачем завіреними копіями документів /а.с. 138-225/.

Таким чином, предметом цього спору є поновлення цивільних прав позивача у сфері земельних відносин.

Оцінюючи заявлені ОСОБА_1 вимоги, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 2 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Статтею 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами (…) здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ст. 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність (…) земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Статтею 377 ЦК України передбачено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розміщені на ній, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до ч. 1 ст.79-1 ЗК формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (..) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Стаття 152 ЗК України визначає такі шляхи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою ст. 19 ЦПК України, яка передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді, і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Статтею 16 ЦК передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 128/3751/14-а (реєстраційний номер 81841935).

При цьому суд зауважує, що в межах провадження у даній справі була допитана в якості свідка інженер-землевпорядник ОСОБА_4 , відповідно до показань якої по суті встановлених перетинів останньої пояснено, що фактичні заміри спірної земельної ділянки здійснені по площі поля, що вже було засіяно зерновими культурами і закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у присутності, у тому числі власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою фактично не здійснювалось, заміри із застосуванням належної вимірювальної техніки із визначенням координат не провадились.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій розробниками документації із землеустрою є, зокрема, юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з п. 1.3 Інструкції № 376 виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Тобто встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (п. 4.1 Інструкції № 376).

Пунктами 4.2, 4.3 Інструкції № 376 встановлено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З урахуванням того, що площа земельної ділянки, яку отримала позивач по акту на право приватної власності у 2001 році та площа земельної ділянки, яку вона бажає зареєструвати у 2019 році є тотожною, а також, площа земельних ділянок, які виділялися свого часу сусіднім землекористувачам і які вже їх зареєстрували в Державному земельному кадастрі також є тотожна, то є очевидним, що відбулося або зміщення в місці розташування вказаних земельних ділянок відносно координат, які вказані в державних актах на право власності та в розробленій технічній документації на підставі якої вказані земельні ділянки зареєстровано та земельної ділянки позивача, яку вона намагається зареєструвати.

В той же час, у Полтавського окружного адміністративного суду, в межах даного позову відсутні повноваження встановити правомірність реєстрації суміжних з позивачем земельних ділянок, які перетинаються із її земельною ділянкою. В тому числі, відсутні повноваження встановити достовірність відомостей, зазначених розробниками технічної документації, на підставі якої було здійснено реєстрацію вказаних земельних ділянок. Вказані обставини, з урахуванням належного способу захисту порушених прав позивача та їх ефективного відновлення, можливо встановити одночасно із розглядом питання правомірності державної реєстрації земельних ділянок, які перетинаються із земельною ділянкою позивача, та, у разі наявності законних підстав, скасування такої реєстрації. Вказане фактично свідчить про наявність спору про право цивільне.

Тобто, помилки, допущені землевпорядними організаціями, як виконавцями робіт із землеустрою щодо визначення реальних меж земельної ділянки позивача та суміжних земельних ділянок, які перетинаються із земельною ділянкою позивача, може бути доказом існування обставин, що послугували перешкодою для реалізації права ОСОБА_1 на реєстрацію та отримання у власність виділеної їй земельної ділянки.

Відтак, суд приходить до висновку, що лише після усунення встановлення вказаних фактів та обставин в частині якості виготовленої технічної документації відносно земельної ділянки позивача та суміжних земельних ділянок, а також після з`ясування наявності правомірності підстав реєстрації суміжних із позивачем земельних ділянок, можливе належне здійснення захисту порушених прав ОСОБА_1 .

За таких підстав суд приходить до висновку, що в цій частині позов не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративної, а і в порядку будь-якої іншої юрисдикції. З метою ефективного відновлення порушених прав позивача, фактично необхідно змінювати предмет та підстави позову, які можуть бути розглянуті під час вирішення цивільного спору про право власності на земельну ділянку в суді загальної юрисдикції.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 189, 238, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Відділу у Диканському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державний кадастровий реєстратор Верхоламова Тамара Петрівна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення до суду з цією самою позовною заявою не допускається.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 12 вересня 2019 року.

Суддя І.Г. Ясиновський