Ухвала

від 12.09.2019 по справі 640/14559/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

12 вересня 2019 року м. Київ № 640/14559/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Товариства з обмеженою відповідальністю Ванбуд-2 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В:

02.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Ванбуд-2 (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДР: 34182884) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.06.2018 № 806153/34182884 про відмову в реєстрації ПН від 22.11.2017 № 11;

зобов`язати відповідача зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 22.11.2017 № 11, датою її подання.

Позов зареєстрований канцелярією суду 02.09.2019, підтвердженням чого є штамп вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду м. Києва, проставленого на позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2018 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, обставини, що зумовлювали звернення до суду виникли, починаючи з отримання рішень комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 20.06.2018 № 806153/34182884.

Зокрема, ухвалою суду від 09.08.2019 звернута увагу позивача на пропущенням позивачем строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України та запропоновано позивачу надати суду, зокрема, заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

02.09.2019, на виконання вимог вищенаведеної ухвали від позивача на усунення недоліків позовної заяви надійшла заява, до якої надано уточнений адміністративний позов, а також надано заяву про поновлення строку звернення до суду.

У заяві про поновлення строку звернення до суду зазначено про те, що ст. 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, який повинен бути застосований щодо звернення до суду з даним позовом.

Позивач зазначає, що на час подання вказаного позовну не минуло 1095 днів з дня прийняття рішення контролюючого органу. При цьому, у вказаній заяві позивач просить суд поновити строк звернення до суду.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що рішення про відмову у реєстрації податкової накладної товариства не є рішенням про нарахування грошового зобов`язання в розумінні ст. 102 та п. 56.18. Податкового кодексу України, якими встановлюється право та строки оскарження рішень про визначення грошових зобов`язань , а тому для оскарження рішень про відмову у реєстрації податкової накладної, на яке в силу наведеного не поширюються правила п. 56.18 та ст. 102 ПК України, застосовується загальний строк звернення до суду - шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.

При цьому, суд додатково зазначає, що посилання позивача на ст. 102 ПК України є помилковим.

Оскільки, п. 102.1 ст. 102 ПК України передбачає строк проведення контролюючим органом перевірки та визначення суми грошового забезпечення не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Пункт 102.2 ст. 102 ПК України регулює нарахування податковим органом грошового зобов`язання або початок провадження про стягнення податку без дотримання строку давності визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Пункт 102.3 ст. 102 ПК України передбачає зупинення відліку строку давності.

Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України врегульовано стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу, у разі якщо останній виник якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 ст. 102 ПК України.

Пункт 102.5 ст. 102 ПК України передбачає подання платником податків протягом 1095 днів заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 102.6 ст. 102 ПК України врегульовано продовження граничних строків для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань.

Пункт 102.7 ст. 102 ПК України роз`яснює на кого розповсюджується дія пункту 102.6 ст. 102 ПК України.

Тоді як пункт 102.8 ст. 102 ПК України роз`яснює ким встановлюється порядок застосування пунктів 102.6 - 102.7 ст. 102 ПК України.

Суд повторно звертає увагу позивача на те, що в розумінні п. 56.18. Податкового кодексу України яка передбачає оскарження рішень податкового органу у строки визначені ст. 102 ПК України, стосується виключно рішено про визначення грошових зобов`язань ,

Тоді як предметом даного спору, є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 20.06.2018 № 806153/34182884, яким позивачу відмовлено у реєстрації ПН від 22.11.2017 № 11.

Як вже було зазначено судом, з даним позовом позивач звернувся лише 02..08.2019, тобто із значним пропуском строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України , що є очевидним , та пропуск цього строку склав більше одного року .

Суд звертає у вагу позивача на те, що строк звернення до суду, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів .

За приписами ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними , не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, положення повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке прийнято рішення або вчинені дії.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

У справах Стаббігс та інші проти Великобританії та Девеер проти Бельгії Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі Мельник проти України зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а отже, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що причини пропуску звернення до суду Товариства з обмеженою відповідальністю Ванбуд-2 є неповажними та, як наслідок суд не вбачає належних підстав для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, а отже позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

Причини пропуску звернення до суду Товариства з обмеженою відповідальністю Ванбуд-2 визнати неповажними.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Ванбуд-2 у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Позовну заяву повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293 -- 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) .

Суддя О.А. Кармазін