Постанова

від 11.09.2019 по справі 520/2702/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 р.Справа № 520/2702/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Лях О.П.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,

за участю представника позивача Романченко О.М.,

представника відповідача Гундар Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 (повний текст складено 28.05.2019, головуючий суддя І інстанції Мельникова Р.В., м.Харків) по справі № 520/2702/19 за позовом Приватного підприємства "АДОНІС" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування консультації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «АДОНІС» (далі - ПП «АДОНІС» ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просило визнати протиправною та скасувати письмову індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Харківській області №985/ІПК/20-40-12-03-20 від 12.03.2019.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 задоволено адміністративний позов.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного.

Як свідчать матеріали справи, ПП «АДОНІС» зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача за КВЕД є 14.13 виробництво іншого верхнього одягу. Іншими видами діяльності позивача за КВЕД є: 13.92 виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; 13.99 виробництво інших текстильних виробів, н. в. і. у.; 14.19 виробництво іншого одягу й аксесуарів; 15.12 виробництво дорожніх виробів, сумок, лимарно-сідельних виробів зі шкіри та інших матеріалів; 46.41 оптова торгівля текстильними товарами; 46.42 оптова торгівля одягом і взуттям; 77.40 лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У відповідності до технічної документації у власності ПП АДОНІС перебуває виробничий будинок Фабрика по пошиву взуття та верхнього жіночого одягу за адресою: Харківська обл., м. Люботин, вул. Всеволода АДРЕСА_1 (колишня Котовського), 22а, загальною площею 2858 кв.м.

ПП «АДОНІС» відповідно до п.52.1 та п.52.2 ст.52 Податкового кодексу України направлено до Головного управління ДФС у Харківській області запит №3 від 05.02.2019 про надання письмової індивідуальної податкової консультації, в якому підприємство просило:

- надати письмову індивідуальну податкову консультацію з питання застосування положень ст. 52.1 та пп. «є» п. 266.2.2 ст. 266 ПК України, а саме: чи є об`єктом оподаткування належний Приватному підприємства «АДОНІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 14082711) виробничий будинок (фабрика по пошиву взуття та верхнього одягу) за адресою: Харківська обл., м. Люботин, вул. Всеволода АДРЕСА_1 (колишня Котовського), 22а загальною площею 2858 кв.м;

- надати письмову індивідуальну податкову консультацію з питання застосування положень ст. 52.1 та пп. «є» п. 266.2.2 ст. 266 ПК України, а саме: чи є об`єктом оподаткування частина належного Приватному підприємства «АДОНІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 14082711) виробничого будинку (фабрика по пошиву взуття та верхнього одягу) за адресою: Харківська обл.. м. Люботин, вул. Всеволода Нестайка (колишня Котовського), 22а, яка на підставі відповідних договорі оренди здається в оренду іншим суб`єктам господарювання.

Головним управлінням ДФС у Харківській області надано податкову консультацію №985/ІПК/20-40-12-03-20 від 12.03.2019, в якій зазначено про виключення з бази оподаткування податком таких об`єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств відповідно до п.п.«є» п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. При цьому, приналежність платників податку до промислових підприємств визначається за здійсненням процесу промислового виробництва - процесу перероблення, який використовують для виготовлення нової продукції, оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і, який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар`єрів» , С «Переробна промисловість» , D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря» , Е «Водопостачання, каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво» . З метою упередження помилкового визначення податкових зобов`язань з податку на 2019 рік позивачу запропоновано отримати експертний висновок щодо приналежності інвентарно-описаного об`єкта нерухомості до певного класу будівель за Класифікатором та включити отриману класифікацію до записів реєстру майнових прав.

З огляду на вказане, податковим органом повідомлено, що за умови належності підприємства до промислових підприємств (в значенні КВЕД), то приналежний йому об`єкт нерухомості не буде об`єктом оподаткування податком за умов, якщо: він класифікується у класі 1251 «Будівлі промислові» Класифікатора та використовується підприємством у власному промисловому виробництві.

Також, податковим органом вказано, що положення Податкового кодексу України не передбачають виключення з об`єктів оподаткування податком об`єктів нерухомості, переданих у платне користування третім особам.

Позивач, не погодившись із отриманою податковою консультацією та вважаючи її такою, що суперечить положенням Податкового кодексу України, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог, оскільки податкова консультація відповідача є такою, що не містить у своєму змісті надання відповідей на питання, порушені позивачем, проте ґрунтується на помилкових висновках.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - це індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Пунктом 52.1 ст. 52 ПК України встановлено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації; підпис платника податків; дату підписання звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до п.п. 52.3, 52.4, 52.5 ст. 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім`я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональний територіальний орган зобов`язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від контролюючого органу, який йому підпорядковується, протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 35 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:

про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;

про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Колегія суддів звертає увагу, що вимоги щодо форми звернення на отримання індивідуальної податкової консультації були дотримані позивачем , ані у відповіді відповідача ані у суді першої та апеляційної інстанції відповідачем не наведено доводів щодо невідповідності запиту позивача вищевказаним вимогам Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Враховуючи викладені вище норми, колегія суддів зазначає, що обов`язковими складовими письмової податкової консультації є:

опис питань, що порушуються платником податків;

обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків;

висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Наявність чи відсутність цих складових у своїй сукупності надають підстави для висновку про належність письмового документа до податкової консультації.

При цьому слід враховувати, що податкова консультація може бути оскаржена саме з підстав суперечливості нормам або змісту відповідного податку. Відсутність висновків по суті поставлених запитань також може бути підставою для незгоди зі змістом відповідних листів.

Разом з цим, відповідно до в ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно із п.п. 266.1, 266.2, 266.3 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до п.п.266.3.3 п. 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Згідно з п.п. є 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України до об`єктів, які не є об`єктом оподаткування, віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Наведене дає підстави вважати, що застосування пункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

За положеннями підпункту 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України об`єкти нежитлової нерухомості - це будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

Цей клас включає:

- криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.

Цей клас не включає:

- резервуари, силоси та склади (1252);

- будівлі сільськогосподарського призначення (1271);

- комплексні промислові споруди (електростанції, нафтопереробні заводи та т. ін.), які не мають характеристик будівель (230).

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості", 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Матеріали справи свідчать, що позивачу на праві приватної власності належить, в тому числі, виробничий будинок Фабрика по пошиву взуття та верхнього жіночого одягу за адресою: Харківська обл., м. Люботин, вул. Всеволода АДРЕСА_1 (колишня Котовського), 22а, загальною площею 2858 кв.м.

Також із наявного в матеріалах справи експертного висновку АС4 № 1912302 від 03.05.2019 щодо вірності здійсненої приватним підприємством «Адоніс» класифікації об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: вул. Котовського, 22А, м. Люботин, Харківської обл., за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507, слідує, що ПП Адоніс вірно віднесено належний об`єкт нерухомості Виробничий будинок Фабрика по пошиву взуття та верхнього жіночого одягу , загальною площею 2858 кв.м., до класу 1251.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29 листопада 2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Промисловість в розумінні економічної теорії - це провідна галузь господарства, яка об`єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Положеннями статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Приймаючи до уваги основний та інші види діяльності позивача за КВЕД, можна зробити висновок про віднесення позивача до промислових підприємств.

Отже, вказана нежитлова будівля є будівлею промисловості, яка належить промисловому підприємству, внаслідок чого не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Щодо питання позивача з питання застосування положень ст. 52.1 та пп. «є» п. 266.2.2 ст. 266 ПК України, а саме: чи є об`єктом оподаткування частина належного Приватному підприємства «АДОНІС» (ідентифікаційний код юридичної особи 14082711) виробничого будинку (фабрика по пошиву взуття та верхнього одягу) за адресою: Харківська обл.. м. Люботин, вул. Всеволода Нестайка (колишня Котовського), 22а, яка на підставі відповідних договорі оренди здається в оренду іншим суб`єктам господарювання, колегія суддів зазначає наступне.

Головним управлінням ДФС у Харківській області у податковій консультації №985/ІПК/20-40-12-03-20 від 12.03.2019 із цього питання зазначено лише, що положення Податкового кодексу України не передбачають виключення з об`єктів оподаткування податком об`єктів нерухомості, переданих у платне користування третім особам.

Таким чином, при наданні спірної індивідуальної податкової консультації податковим органом не надано відповіді на всі постановлені позивачем запитання щодо застосування норм діючого законодавства, а лише положення Податкового кодексу України без конкретизації дії зазначених норм до позивача, що вказує на протиправність податкової консультації податкового органу №985/ІПК/20-40-12-03-20 від 12.03.2019 та є підставою її скасування.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року по справі №812/1325/16, від 15 травня 2018 року по справі №806/2461/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підстави для відступлення від правових позицій Верховного Суду судом не встановлено, а сторонами не наведено.

Додатково колегія суддів звертає увагу, що Європейським судом з прав людини у рішенні по справі АМАНН ПРОТИ ШВЕЙЦАРІЇ від 16 лютого 2000 року вказано, що якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право.

Жодна норма не може вважатися „законом", якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики (Рішення Європейського суду Фельдек проти Словаччини від 12.07.2001 року).

Положення закону повинні бути передбачуваними та надавати достатньо гарантій проти свавільного застосування (рішення Європейського суду по справі Свято- Михайлівської парафії проти України від 14.06.2007року).

Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 по справі № 520/2702/19 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 по справі № 520/2702/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 12 вересня 2019 року.

.

Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях Судді (підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова