Постанова

від 03.09.2019 по справі 540/814/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2019 р. Категорія: 110020000м. ОдесаСправа № 540/814/19 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф. Місце ухвалення: м. Херсон Дата складання повного тексту:21.06.2019 р

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Каланчацької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року у справі за позовом Державної екологічної інспекції у Херсонській області до Каланчацької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок про припинення права користування мисливськими угіддями,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2019 року Державна екологічна інспекція (далі Держекоінспекція) у Херсонській області звернулася до суду з позовом до Каланчацької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (далі Каланчацька РО УТМР) про припинення права користування мисливськими угіддями Каланчацькою районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок у зв`язку з порушенням ст. 21 Закону України "Про мисливське господарства та полювання".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що під час проведення перевірки було виявлено, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь не врегульовані договорами, що є порушенням ст. 21 Закону України "Про мисливське господарства та полювання" та Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що ст. 21 Закону України "Про мисливське господарства та полювання" носить диспозитивний характер, тобто вона надає право власникам або користувачам земельних ділянок разом з користувачами мисливських угідь самостійно та на власний розсуд врегулювати відносини, пов`язані з веденням мисливського господарства на закріплених за користувачами мисливськими угіддями. Форма даного договору не затверджена жодним органом державної влади. Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Крім того, жодним нормативним документом не визначено в який строк після прийняття рішення про надання в користування мисливських угідь має бути укладений такий договір та які істотні умови в ньому необхідно передбачити.

Натомість норма ч.3 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" з приводу того, що умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь, носить імперативний характер та повністю виконується відповідачем шляхом укладання відповідного договору з територіальним управлінням лісового та мисливського господарства.

На думку відповідача, позивачем жодним чином не доведено, що відсутність укладених письмових договорів між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь порушують норми екологічного законодавства та є предметом діяльності територіального підрозділу Державної екологічної інспекції України, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженому наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 серпня 2017 року №312.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року позовні вимоги Держекоінспекції у Херсонській області задоволено повністю.

Припинено право користування мисливськими угіддями Каланчацької РО УТМР до усунення порушень вимог природоохоронного законодавства викладених в Приписі №02-11/44/19 від 25 січня 2019 року.

В апеляційній скарзі Каланчацької РО УТМР ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" носить диспозитивний характер, тобто вона надає право власникам або користувачам земельних ділянок разом з користувачами мисливських угідь самостійно та на власний розсуд врегулювати відносини, пов`язані з веденням мисливського господарства на закріплених за користувачами мисливськими угіддями. Крім того, в ході розгляду справи представником позивача не спростовано основний довід відповідача, що укладання відповідних договорів є правом Каланчацької РО УТМР, а не обов`язком, що підтверджується листом Державного агентства лісових ресурсів України №03-16/1339-19 від 22 лютого 2019 року щодо надання роз`яснення Херсонській обласній організації;

- в той же час у відповідача наявні письмові погодження про надання мисливських угідь з боку Херсонської обласної державної адміністрації, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області, Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області, Новоолексїївської, Новокиївської, Роздольненської сільських рад Каланчацького району Херсонської області, Каланчацької селищної ради, які надавалися відповідачу в ході проведення останнім вищевказаної перевірки, як і деякі з укладених договорів про використання земельної ділянки для ведення мисливського господарства з фермерськими господарствами, приватними підприємствами, фізичними особами (копії підтверджуючих документів додаються);

- під час розгляду справи позивачем жодним чином не доведено, що відсутність укладених письмових договорів між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь порушують норми екологічного законодавства;

- суб`єктом звернення до суду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, яким є Державна екологічна інспекція України, а не позивач;

- суд першої інстанції шляхом винесення рішення про припинення відповідачу права користування мисливськими угіддями фактично порушив критерій законності втручання держави у право власності особи.

Відзиву Держекоінспекцією у Херсонській області на апеляційну скаргу не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Каланчацької РО УТМР, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

Каланчацька РО УТМР веде мисливське господарство на території Каланчацького району Херсонської області, мисливські угіддя розташовано в межах Каланчацького району.

Загальна площа мисливського господарства відповідно до рішення VI сесії шостого скликання Херсонської обласної ради №194 "Про надання мисливських угідь у користування Каланчацькій РО УТМР" становить 43,550 тис.га.

У відповідності до матеріалів землевпорядкування загальна площа мисливських угідь Каланчацької РО УТМР склад 43,550 тис. га, з яких польові угіддя - 40,2 тис.га, лісові - 1 тис.га, водно-болотні 2 тис.га.

Договір про умови ведення мисливського господарства між Херсонській обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Каланчацькою РО УТМР укладений за формою, встановленою спеціально уповноваженим органом центральної виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання від 20 квітня 2011 року терміном до 20 квітня 2026 року.

Зазначені обставини відображені в акті перевірки, є доведеними та не спростовуються сторонами.

На підставі повідомлення про проведення перевірки від 06 липня 2018 року, Наказів №688 та змін до нього викладених у Наказі №702-1, направлення на проведення перевірки, Позивачем проведено планову перевірку Каланчацької РО УТМР в ході якої встановлено порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме: ч.6 ст. 21, ч.2 абз.9 ст. 30 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" про що складено акт перевірки №02-11/44/19.

Відповідно до акта перевірки відповідач в порушення ч.3 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та використовував мисливські угіддя без укладення договорів з власниками або користувачами земельних ділянок, а також не додержувався режиму охорони тварин занесених до Червоної книги України у межах наданих в користування мисливських угідь.

За результатами перевірки винесено Припис №02-11/535/18 від 05 жовтня 2018 року в якому відображені вищезазначені порушення та встановлено строк виконання, щодо порушень ст. 21 Закону України "Про мисливське господарства та полювання" до 01 грудня 2018 року.

25 січня 2019 року Держекоінспекція у Херсонській області, на підставі наказу №48 від 22 січня 2019 року провела позапланову перевірку Каланчацької РО УТМР, щодо виконання припису від 05 жовтня 2018 року.

За результатами перевірки складено акт №02-11/4419 від 25 січня 2019 року відповідно до якого встановлено, що припис не виконано.

Складено та вручено керівнику Каланчацької РО УТМР новий Припис №02-11/44/19 від 25 січня 2019 року.

Відповідно до Постанови про накладення адміністративного стягнення від 04 лютого 2019 року, голову Каланчацької РО УТМР ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф за ст. 188-5 КпАП України за невиконання припису про усунення порушень природоохоронного законодавства виявлених під час перевірки. Штраф сплачено.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ведення мисливського господарства та мисливство може здійснюватись на землях власників чи користувачів цих земель, то укладення з ними відповідних договорів є обов`язковою умовою для використання цих земель мисливським господарством. На думку суду першої інстанції, є неможливим ведення мисливського господарства у відповідності до вимог зазначених у Законі України "Про мисливське господарство та полювання" без укладання письмових договорів з власниками чи користувачами земельних ділянок, оскільки така діяльність передбачає обов`язкове виконання заходів та проведення дій з визначенням територій, встановлення межових знаків, будівництвом, вирощуванням культур, забороною полювання на певних територіях і т.і.

Оскільки відповідачем не надано суду жодного доказу щодо укладення зазначених договорів чи погодження порядку використання земель з власниками чи користувачами то суд першої інстанції вважав це порушенням ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", що є підставою для припинення права користування мисливськими угіддями.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, абз.5 ч.1 ст. 1, ст. 27 Закону України "Про мисливське господарство і полювання", ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", ч.1 ст. 5, п.п.а, е ч.1 ст. 20-2, ст. 21, ч.2 ст. 30 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", які регулюють спірні правовідносини.

Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених і законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє середовище, як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до п.п.а, е ч.1 ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства в тому числі, під час ведення мисливського господарства та здійснення полювання; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, та здійснення контролю за їх виконанням.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року №275 (далі Положення №275) передбачено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно п.7 Положення №275 встановлено, що Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Херсонській області затвердженого Наказом Держаної екологічної інспекції України від 22 листопада 2018 року №249 - Держекоінспекція у Херсонській області є територіальним органом Держаної екологічної інспекції України.

Основним завданням Інспекції є реалізація повноважень Держаної екологічної інспекції України у межах Херсонської області.

Згідно з положенням про Держекоінспекцію у Херсонській області, Інспекція звертається до суду із позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємства і об`єктів не залежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється із порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що повноваження Держекоінспекції у Херсонській області щодо проведення перевірок суб`єктів господарювання на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства та право звернення до суду з позовом щодо обмеження чи зупинення діяльності підприємств у разі порушення ними норм природоохоронного законодавства прямо передбачена нормами законодавства, що спростовує доводи апелянта про відсутність у останньої повноважень щодо звернення до суду з даним позовом.

Закон України "Про мисливське господарство і полювання" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно абз.5 ч.1 ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Статтею 27 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" передбачено необхідність охорони і відтворення мисливських тварин та зазначено, що з метою охорони та відтворення мисливських тварин користувачі в межах своїх мисливських угідь виділяють не менш як 20 відсотків площі угідь, на яких полювання забороняється. Порядок визначення територій для цієї мети встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.

Користувачі мисливських угідь здійснюють комплекс біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування.

Відповідно до Порядку визначення територій для охорони та відтворення мисливських тварин (відтворювальних ділянок), затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 22 січня 2004 року №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2004 року за №158/8757 передбачено:

3.1. Визначення відтворювальних ділянок погоджується з власником або користувачем земельної ділянки та оформляється наказом користувача мисливських угідь, у якому вказуються площа угідь, що виділяється з цією метою, з переліком кварталів, урочищ, водойм тощо, що входять до складу відтворювальної ділянки, детальним описом її меж, видом або групою видів мисливських тварин, для відтворення яких виділяється ділянка, визначається режим охорони мисливських тварин на цій території.

3.2. Відмежування територій відтворювальних ділянок проводиться межовими попереджувальними знаками.

Частиною 2 ст. 30 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" передбачено, що користувачі мисливських угідь зобов`язані: .....

виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування;

раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь; .....

негайно інформувати обласні, Київську, Севастопольську міські державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями;

обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі;

здійснювати охорону державного мисливського фонду, створювати єгерську службу;

додержуватися режиму охорони тварин, занесених до Червоної книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Автономної Республіки Крим та областей, у межах наданих у користування мисливських угідь;...

проводити комплексні заходи, спрямовані на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на їх охорону і відтворення з розрахунку на 1 тисячу гектарів лісових угідь не менше тридцяти, польових - двадцяти п`яти, водно-болотних - двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу;

самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування;

безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об`єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виділення мисливських угідь користувачу здійснюється не тільки для мисливства (полювання) як виду спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь, але також і з обов`язковим веденням мисливського господарства як галузі - сфери суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство і полювання" ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

Таким чином, ведення мисливського господарства без дотримання вимог Закону України "Про мисливське господарство і полювання" є погіршенням якості мисливських угідь та, як результат, погіршення стану природних ресурсів та екології.

Отже, довід апелянта про те, що відсутність укладених письмових договорів між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь порушують норми екологічного законодавства, судова колегія не приймає та вважає його необґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що після проведення перевірки в жовтні 2018 року Держекоінспекцією у Херсонській області було винесено припис та надано достатньо розумний строк для усунення виявленого порушення, але припис відповідачем не виконано. За результатами позапланової перевірки винесено ще один припис, який також залишено без уваги. В подальшому голову Каланчацької РО УТМР притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф.

Таким чином, позивач вжив всі необхідні заходи впливу з метою примусу відповідача до усунення порушень законодавства.

За таких обставин, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що такий захід реагування як припинення права користування мисливськими угіддями до усунення порушень є належним, достатнім та необхідним з метою усунення порушень виявлених під час здійснення заходів державного нагляду та контролю.

Судовою колегією не приймаються до уваги договори, які були надані апелянтом разом з апеляційною скаргою, оскільки відповідно ч.4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Каланчацької районної організації Українського товариства мисливців та рибалок залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 11 вересня 2019 року.

Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Суддя: Ступакова І.Г. Лук`янчук О.В.