Рішення

від 29.08.2019 по справі 639/7026/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

РІШЕННЯ

( заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 р.

м. Харків

Справа №639/7026/18

провадження №2/639/675/19

Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі головуючого-судді Єрмоленко В.Б.,

за участі секретаря: Міжиріцької А.В.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства КМ-Дизайн про визнання припиненими трудові відносини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду 05.12.2018 року з позовом до ПП КМ-Дизайн про визнання припиненими трудові відносини. Позовна заява обґрунтована тим, що між нею та ПП КМ-Дизайн в особі керівника Дамзіна І.В. 01.10.2013 року укладено трудовий договір, відповідно до якого її прийнято на посаду головного бухгалтера. У трудовій книжці зроблено запис під № 11 від 01.10.2013 року, видано наказ № 13 від 01.10.2013 року. В жовтні 2018 року ОСОБА_1 надіслала відповідачу цінним листом заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 31.10.2018 року, попередивши роботодавця згідно чинного законодавства за 2 тижня до цього. Зазначена заява відповідачем не отримана. В подальшому стало відомо, що власник ПП КМ-Дизайн продав квартиру, де зареєстрована юридична адреса ПП КМ -Дизайн , виїхав в невідомому напрямку. Місцезнаходження відповідача наразі невідомо, у зв`язку з чим неможливо розірвати укладений безстроково трудовий договір та працевлаштуватися на законних підставах.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 25.01.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та не запреречувала проти ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку згідно зі ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не сповістив, відзиву на позов не подав. При одночасному існуванні умов, передбачених ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 частини першої статті 23 КЗпП України закріплено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Між ОСОБА_1 та ПП КМ-Дизайн в особі керівника Дамзіна І.В. 01.10.2013 року укладено трудовий договір, відповідно до якого її прийнято на посаду головного бухгалтера. У трудовій книжці зроблено запис під № 11 від 01.10.2013 року, видано наказ № 13 від 01.10.2013 року (а.с.6).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору також є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно з положеннями статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

З урахуванням наведеного позивач ОСОБА_1 , користуючись своїм правом, у встановленому законом порядку, попередила відповідача (як власника та уповноважений ним орган) письмово за два тижні, про свій намір припинити трудові відносини, направив на юридичну адресу ПП КМ - Дизайн зазначену заяву (а.с.5, 7, 8).

Також судом встановлено, що позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 09.09.2014 року, після якої до роботи не приступила, а звернулася з заявою про звільнення за власним бажанням без уточнення про невиконання власником законодавства про працю.

Відповідач не виконав свій обов`язок оформити розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Суд вважає бездіяльність директора ПП КМ-Дизайн щодо припинення трудових відносин з позивачем ОСОБА_1 , як протиправну та таку, що порушує трудові права останнього як працівника.

Згідно ч. 3 та 6 статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

За змістом ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що не вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера, коли остання достатньо зрозуміло та достатніми засобами висловила своє бажання припинити трудові відносини, відповідач порушує та обмежує її право на працю та вільний вибір, яке гарантоване ст.43 Конституції України.

Виходячи з вимог ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.2 ст. 5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не суперечить закону, а відповідає найбільш ефективному способу захисту трудових прав позивача.

Таким чином позовні вимоги про припинення трудових правовідносин слід задовольнити, оскільки позовні вимоги позивача є доведеними та обґрунтованими, встановлено порушення прав позивача, що підлягають захисту. У зв`язку з цим позовні вимоги про розірвання безстрокового трудового договору також підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 19, 81, 141, 264, 265, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства КМ-Дизайн -задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між Приватного підприємства КМ-Дизайн та ОСОБА_1 з 31 жовтня 2018 р. на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошеня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони: позивач - ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_2 ).

відповідач - Приватне підприємство КМ-Дизайн ( ЄДРПОУ 36814908, м.Харків, пр.Героїв Сталінграду, 13, кв. 14).

Повне рішення складено 09.09.2019 року.

СУДДЯ -